Постанова 4855 № 640/22430/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2020 року Справа № 640/22430/19 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г., за участю секретаря Лісник Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : Історія справи. Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП від 31.05.2019 № 922 в частині пункту 2 (за виключенням частини 3 підпункту 2). Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті постанови № 922 здійснив корегування тарифів 2017 року, які на той час не діяли, а також, що таке коригування проведено НКРЕКП без відповідної заяви ліцензіата. Крім того, суд зазначив, що при прийнятті постанови № 922 в оскаржуваній частині НКРЕКП не досліджено провадження позивачем господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення. Також суд вказав, що у структурі тарифу на послуги з централізованого водовідведення відсутня така складова як додаткових дохід і що додаткові доходи від виконання додаткових послуг, що пов`язані з провадженням ліцензованої діяльності з надання послуг з централізованого водовідведення позивачем не було отримано і у відповідача не було правових підстав для надання Департаменту із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення доручення підготувати та винести на засідання НКРЕКП проект рішення щодо встановлення (зміни) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення на плановий 2020 рік, з урахуванням, зокрема, недофінансування витрат, затверджених структурою тарифів з централізованого водовідведення у 2018 році, за рахунок сум зменшення фактичних витрат від планових показників, отриманих за результатами діяльності з централізованого водовідведення. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, зазначаючи, що рішення НКРЕКП є одним з основних способів виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. При цьому, апелянт вважає, що станом на день подання позову в цій справі права позивача не були порушені, що спірною постановою лише надано доручення Департаменту із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення підготувати проєкт рішення щодо коригування витрат звітного періоду на плановий 2020 рік, а також вказує, що позивач лише частково оскаржує пункт 2 постанови № 922, що частина цього пункту, що оскаржується позивачем кореспондується з іншою частиною, правильність якої ним не заперечується. Разом з тим, апелянт наполягає на тому, що зміна тарифів може бути ініційована НКРЕКП без заяви ліцензіата. Також апелянт вважає, що недофінансування затверджених структур тарифів на загальну суму 146 792,66 грн. призвело до отримання позивачем на цю суму додаткового доходу. З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2020 виправлено описку в ухвалі про призначення. Від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду цієї справи, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020, яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання. При цьому, апеляційним судом враховано, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»). Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції, стверджуючи про те, що висновки перевірки є поверхневими і не відповідають дійсним обставинам. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «АК «Київводоканал» на підставі постанови НКРЕКП послуг від 15.01.2016 № 16 надано ліцензію АГ № 500008 на право провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення (безстроково). У період з 08.04.2019 по 19.04.2019 відповідачем на підставі постанови від 05.03.2019 № 306 проведено планову перевірку діяльності ПрАТ «АК «Київводоканал» за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт перевірки планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері комунальних послуг та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення від 19.04.2019 № 162. 31.05.2019 на підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято постанову «Про накладання штрафу на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання» №

922. Пунктом 2 зазначеної постанови доручено Департаменту із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, у межах здійснення заходів державного регулювання, відповідно до пунктів 1 та 13 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» підготувати та винести на засідання НКРЕКП, що проводитиметься у формі відкритого слухання: 1) проєкт рішення щодо встановлення (зміни) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення Приватному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» шляхом їх коригування в сторону зменшення на загальну суму 68 299,13 тис. грн (без ПДВ), що включає невиконання Інвестиційної програми на 2017 рік у сумі 3 368,34 тис. грн (без ПДВ), у тому числі: заходи з водопостачання в сумі 28,28 тис. грн (без ПДВ); заходи з водовідведення в сумі 3 340,06 тис. грн (без ПДВ) та недофінансування витрат, затверджених структурою тарифів з централізованого водовідведення у 2017 році, за рахунок сум зменшення фактичних витрат від планових показників, отриманих за результатами діяльності з централізованого водовідведення, у сумі 64 930,79 тис. грн (без ПДВ); 2) проєкт рішення щодо встановлення (зміни) відповідно до Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 10.03.2016 №302, тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення Приватному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» на плановий 2020 рік з урахуванням недофінансування витрат, затверджених структурою тарифів з централізованого водовідведення у 2018 році, за рахунок сум зменшення фактичних витрат від планових показників, отриманих за результатами діяльності з централізованого водовідведення, у сумі 81 861,87 тис. грн (без ПДВ). Позивач, вважаючи зазначену постанову № 922 у частині пункту 2 (за виключенням частини 3 підпункту 2) протиправною, звернулася до суду з цим адміністративним позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 № 1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII), Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення постанови, затвердженим постановою НКРЕКП від 10.03.2016 № 302 (далі - Порядок № 302), Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» (далі - Порядок № 869), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.03.2016 № 364 про затвердження Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення (далі - Постанова № 364). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 1 Закону № 1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. У статті 3 Закону № 1540-VIII визначено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; державного контролю та застосування заходів впливу; використання інших засобів, передбачених законом. Згідно зі ст. 19 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора. За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом. За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії. Відповідно до частини третьої статті 22 Закону № 1540-VIII у разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій» які мають стримуючий вплив. Згідно з пунктами 1 та 13 частини першої, пунктом 1 частини другої статті 17 Закону № 1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції; встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом. Регулятор має право, зокрема, приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання. Згідно з пунктом 1.7 Порядку № 302 у разі зміни протягом строку дії тарифів обсягу окремих складових структури тарифів з причин, які не залежать від ліцензіата, а саме збільшення або зменшення мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, податків, зборів, платежів, підвищення або зниження цін (тарифів) на реагенти, паливно-енергетичні ресурси, придбання води в інших суб`єктів господарювання та/або очищення власних стічних вод іншими суб`єктами господарювання, курсу валют за наявності зобов`язань по запозиченнях (кредитах, позиках) міжнародних фінансових організацій, може проводитися коригування лише тих складових структури тарифів, за якими відбулися зміни в бік збільшення або зменшення. Заява про встановлення тарифів шляхом коригування окремих їх складових, відповідні розрахунки та підтверджуючі документи подаються до НКРЕКП відповідно до Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженої Постановою №

364. У підпункті 5 пункту 3 Порядку № 869 визначено, що коригування тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення - це перерахунок тарифів у зв`язку із зміною протягом строку їх дії обсягу окремих складових, вартість яких змінилася з причин, що не залежать від ліцензіата. Постановою № 364 затверджено Процедуру встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, пунктом 2.2 якої передбачено, що для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та/або водовідведення заявник подає до НКРЕКП у паперовому та електронному вигляді заяву про встановлення тарифів, а також розрахунки, підтвердні матеріали і документи, що використовувалися під час проведення таких розрахунків. Відповідно до Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, заявою про встановлення тарифів є письмове звернення до НКРЕКП щодо встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення. Відповідно до пункту 4.1 Процедури № 364 зміна тарифів може бути ініційована ліцензіатом шляхом надання до НКРЕКП відповідної заяви щодо встановлення тарифів та доданих до неї документів, зазначених у пункті 2.2 розділу II цієї Процедури, або НКРЕКП без надання ліцензіатом зазначеної заяви. Відповідно до пункту 1.3 Порядку № 302 тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення - вартість одиниці (1 куб. м) централізованого водопостачання чи централізованого водовідведення відповідної якості як грошовий вираз суми планованих економічно обґрунтованих витрат, планованого прибутку, коригування витрат звітного періоду (компенсація або зменшення витрат) та зменшення складових тарифу, що передбачалися для здійснення заходів інвестиційної програми; структура тарифів - складові економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних із провадженням у планованому періоді ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які групуються за статтями, визначеними НКРЕКП відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що затверджені Мінфіном, складові планованого прибутку, коригування витрат звітного періоду (компенсація або зменшення витрат) та зменшення складових тарифу, що передбачалися для здійснення заходів інвестиційної програми, на основі яких розраховуються та встановлюються тарифи; звітний період - період, дані якого використовуються в розрахунках на планований період (календарний рік, що передує базовому періоду, або інший, узгоджений з НКРЕКП, період). Згідно з пунктом 1.10. Порядку № 302 якщо протягом звітного періоду через дію обставин, що не залежать від ліцензіата, виникли різниця між фактичними витратами на оплату праці, зі сплати податків, зборів, платежів, на придбання води в інших суб`єктів господарювання та/або очищення власних стічних вод іншими суб`єктами господарювання, на придбання електричної та теплової енергії, природного газу, що використовуються для технологічних та господарських потреб ліцензіата, і відповідними врахованими в тарифах витратами на цей період, а також втрати від курсової різниці по запозиченнях (кредитах, позиках), НКРЕКП ураховує компенсацію такої різниці та цих втрат шляхом включення їх до тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення планованого періоду або зменшує ці тарифи на суму додаткового доходу за кожним видом ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у звітному періоді у визначеному відповідно до цього Порядку розмірі. Компенсація за кожною окремою статтею витрат не включається до тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення планованого періоду, якщо сума фактичних витрат на оплату праці, зі сплати податків, зборів, платежів, на придбання води в інших суб`єктів господарювання та/або очищення власних стічних вод іншими суб`єктами господарювання, на придбання електричної та теплової енергії, природного газу, що використовуються для технологічних та господарських потреб ліцензіата, не перевищує суму відповідних статей у структурі встановлених тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення у звітному періоді. Граничний розмір загальної суми компенсації за всіма зазначеними вище статтями витрат не може перевищувати обсяг збитків звітного періоду від провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення. Пунктом 1.17 Порядку № 302 передбачено, що при встановленні фактів невиконання заходів інвестиційної програми за попередній до базового період НКРЕКП за результатами аналізу наданих ліцензіатом звітів про виконання інвестиційної програми та/або за результатами здійснених заходів контролю може самостійно прийняти рішення про коригування чинних тарифів на суму коштів відповідного невиконання. Відповідно до Постанови № 302 базовим періодом є календарний рік, який передує планованому періоду. Планованим періодом є період тривалістю 12 місяців (з 01 січня до 31 грудня), на який встановлюються тарифи. Звітний період - період, дані якого використовуються при розрахунках на планований період (календарний рік, що передує базовому періоду, або інший узгоджений з НКРЕКП період). Пунктом 1.1 Порядку № 302 встановлено, що такий Порядок визначає механізм формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення для суб`єктів природних монополій, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, ліцензування якої здійснюється НКРЕКП. Згідно з пунктом 5.1 Порядку № 302 формування тарифів ліцензіатами на централізоване водовідведення для споживачів, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водовідведення, здійснюється з урахуванням: прямих витрат на очищення стічних вод, транспортування стічних вод системами ліцензіата; загальновиробничих, адміністративних, інших операційних та фінансових витрат, визначених пропорційно обсягам реалізації централізованого водовідведення споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водовідведення, у загальному обсязі реалізації централізованого водовідведення ліцензіата; планованого прибутку, у тому числі відповідно до заходів інвестиційної програми; суми коригування витрат звітного періоду (компенсації або зменшення витрат); суми зменшення складових тарифу, що передбачалися для здійснення заходів інвестиційної програми. Пунктом 1.10 вказаного Порядку встановлено, якщо протягом звітного періоду через дію обставин, що не залежать від ліцензіата, виникли різниця між фактичними витратами на оплату праці, зі сплати податків, зборів, платежів, на придбання води в інших суб`єктів господарювання та/або очищення власних стічних вод іншими суб`єктами господарювання, на придбання електричної та теплової енергії, природного газу, що використовуються для технологічних та господарських потреб ліцензіата, і відповідними врахованими в тарифах витратами на цей період, а також втрати від курсової різниці по запозиченнях (кредитах, позиках), НКРЕКП ураховує компенсацію такої різниці та цих втрат шляхом включення їх до тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення планованого періоду або зменшує ці тарифи на суму додаткового доходу за кожним видом ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у звітному періоді у визначеному відповідно до цього Порядку розмірі. Пунктами 1.16, 1.18 та 1.19 Порядку № 302 передбачено право НКРЕКП також зменшувати тарифи планованого періоду у разі невиконання інвестиційної програми або при виявленні недостовірності даних звітного періоду, які надавались ліцензіатом для встановлення тарифів. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз вищенаведених законодавчих положень надає підстави стверджувати, що до повноважень НКРЕКП як Регулятора належить здійснення корегування тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення, але підставою для реалізації таких повноважень Регулятора є заява ліцензіата про встановлення тарифів. Разом з тим, законодавством передбачено можливість коригування тарифів виключно протягом строку їх дії (тобто тарифи, які встановлені на 2017 та на 2018 роки і діяли протягом 2017-2018 років, могли бути скориговані Регулятором виключно протягом відповідного періоду). Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що постановою НКРЕКП № 922 в частині пункту 2, яка є предметом судового оскарження в цій справі, фактично вирішено питання щодо необхідності здійснення коригування тарифів з централізованого водопостачання та водовідведення 2017 та 2018 років для ПрАТ АК «Київводоканал» за відсутності відповідної заяви позивача як ліцензіата про встановлення тарифів та/або коригування тарифів, а отже Регулятором порушено вимоги пункту 4.1 Постанови №

364. При цьому, доводи апелянта про те, що коригування тарифів належить до його компетенції та є заходом державного регулювання, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки, для реалізації такої компетенції законодавством вимагається наявність імперативної правової підстави - заяви ліцензіата, яка у цьому випадку до НКРЕКП від ПрАТ АК «Київводоканал» не надходила. Більш того, судова колегія відзначає, що вказаною постановою НКРЕКП (у частині оспорюваного позивачем пункту 2) у 2019 році, зокрема, здійснено коригування тарифів 2017 року, які на момент її прийняття вже не діяли, що є порушенням пункту 1.17 Порядку №

302. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що жодною законодавчою нормою не передбачено можливості коригування поточних тарифів та/або встановлення тарифів планового періоду через зміну тарифів минулих періодів, які втратили чинність. Крім того, підставою для прийняття постанови Регулятора № 922 у спірній частині став висновок акта перевірки № 162 щодо недофінансування затверджених структурних тарифів на загальну суму 146 792,66 грн., але законодавством не передбачено повноваження НКРЕКП встановлювати тарифи планового періоду, з урахуванням недофінансування витрат, тим більше, затверджених структурою тарифів з централізованого водовідведення у звітному періоді, за рахунок сум зменшення фактичних витрат від планових показників, отриманих за результатами діяльності з централізованого водовідведення. При цьому, доводи апелянта про те, що підставою для прийняття ним такого рішення стало виявлення у ході перевірки додаткового доходу ліцензіата, судова колегія відхиляє, оскільки у структурі тарифу відсутня така складова як додатковий дохід, тобто такий вид доходу не враховується при формуванні тарифу. Разом з тим, ані в ході розгляду цієї справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження відповідачем не було надано жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що в ході перевірки та/або безпосередньо при прийнятті постанови № 922 у спірній частині та визначенні додаткового доходу, який на переконання НКРЕКП отриманий позивачем, ним було враховано збільшення вартості реагентів для очищення води, обсяги їх використання позивачем, технічний стан водопровідних мереж та витрати, понесені на його приведення у відповідність з експлуатаційними вимогами, витрати на сплату податків та зборів, зростання розміру рентної плати, наявністю у позивача боргових зобов`язань за електроенергію, що виникли у зв`язку з існуванням нерентабельних тарифів, які діяли в минулих періодах і не покривали собівартість послуг, та необхідність погашення таких боргів тощо /т. 1 а.с. 89-212/. Тож, твердження апелянта вважає, що недофінансування затверджених структур тарифів на загальну суму 146 792,66 грн. призвело до отримання позивачем на цю суму додаткового доходу, суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні, необґрунтовані і такі, що засновуються виключно на припущеннях. Водночас, рішення суду, відповідно до змісту ст. 242 КАС України, повинно бути законним і не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, фактично НКРЕКП, вирішуючи питання щодо зменшення позивачу тарифів на провадження його діяльності, не врахувало жодної обставини щодо провадження позивачем його господарської діяльності та взагалі можливості її провадження за таких умов і можливості подальшого надання відповідних комунальних послуг, що є необхідними для всього населення держави та функціонування підприємств. Доводи апелянта про те, що станом на день подання позову в цій справі права позивача не були порушені, оскільки спірною постановою надано доручення Департаменту із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення підготувати проєкт рішення щодо коригування витрат звітного періоду на плановий 2020 рік, судова колегія відхиляє як необґрунтовані та безпідставні, оскільки Постанова № 922 у спірній частині фактично свідчить про вжиття Регулятором конкретних заходів для зменшення вищевказаних тарифів, що безпосередньо впливає на права і обов`язки ПрАТ «АК «Київводоканал» як суб`єкта, на якого покладається функція з постачання послуг централізованого водопостачання та водовідведення та впливає на його господарську діяльність. Більш того, як стверджує сам апелянт, із прийняттям цієї постанови ним застосовано заходи державного регулювання, тобто вчинено владно-управлінські дії, результатом яких є прийняття конкретного розпорядчого рішення, що й є предметом судового оскарження в цій справі. При цьому, колегія суддів враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland), відповідно до яких поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Твердження апелянта про те, що позивач лише частково оскаржує пункт 2 постанови № 922 і що частина цього пункту, яка оскаржується позивачем кореспондується з іншою частиною, правильність якої ним не заперечується, апеляційний суд до уваги не приймає як такі, що виходять за межі позовних вимог у цій справі, а відповідно до частини п`ятої статті 308 суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова від 31.05.2019 № 922 в частині пункту 2 (за виключенням частини 3 підпункту 2) прийнята НКРЕКП за відсутності достатніх правових підстав та з порушенням принципу належного урядування. Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE («Рисовський проти України») заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Крім того, в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок. Посилання апелянта на висновки Верховного Суду колегія суддів приймає до уваги, але зазначає, що відповідні судові рішення, на які він посилається, ухвалені Верховним Судом за інших обставин, які не є тотожними з обставинами цієї справи, і в даному випадку відсутні правові підстави, прямо передбачені частиною п`ятою статті 242 КАС України, для їх застосування при розгляді цієї спарви. Аналізуючи ці та всі інші доводи апелянта, колегія суддів зазначає, що в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Отже, судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційна скарга Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року - без змін. Розподіл судових витрат. З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 24 листопада 2020 року. Головуючий суддя Судді: