LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4855П/320/1257/20

від 24.11.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2020 року - без змін.

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Огурцов О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2020 року Справа № П/320/1257/20 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г., за участю секретаря Лісник Т.В., представника позивача Зажирка Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 17.05.2018 про скасування рішення про оформлення набуття громадянства. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що слід звернути увагу, що позивач був належним чином попереджений про наслідки невиконання ним взятих зобов`язань щодо припинення громадянства Російської Федерації та користування правами громадянина вказаної держави, зокрема, про втрату громадянства або скасування рішення про його набуття. При цьому, суд зазначив, що позивач такі зобов`язання не виконав і, перебуваючи у громадянстві України, неодноразово перетинав державний кордон України, користуючись паспортом громадянина Російської Федерації, який був зобов`язаний повернути до уповноваженого органу та припинити користуватись відповідними правами. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про існування об`єктивних, незалежних від нього причин, з яких він не отримав документ про припинення іноземного громадянства Російської Федерації та не зміг повернути паспорт громадянина РФ. При цьому, апелянт стверджує, що він не надавав жодних неправдивих відомостей чи документів відповідачу і що громадянство України не було ним отримано шляхом обману або приховування якогось суттєвого факту, за наявності якого він не міг би отримати громадянство. Разом з тим, апелянт вважає, що обставини щодо перетинання ним кордону на підставі паспорта громадянина РФ судом першої інстанції належним чином не перевірено та не встановлено обставини вчинення таких дій, якщо вони мали місце. Також апелянт наполягає на порушенні судом першої інстанції ст.ст. 163, 164, 262 КАС України при розгляді цієї справи без виклику сторін і без встановлення обставин щодо отримання ним відзиву відповідача на його позовну заяву. З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно та неправильно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на безпідставності та необґрунтованості доводів апелянта та, зокрема, зазначаючи, що 22.11.2017 позивач набув громадянство України, у зв`язку з чим подав декларацію про відмову від іноземного громадянства РФ та взяв на себе обов`язок повернути паспорт громадянина РФ, який не виконав, і в період з 28.11.2017 по 22.11.2018 неодноразово перетинав кордон саме за паспортом громадянина РФ. При цьому, відповідач зазначає, що позивач був попереджений про наслідки невиконання ним вищевказаного зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.10.2017 ОСОБА_1 звернувся до Управління міграційної служби України в Київській області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним погодженням. Подавши таку заяву, позивач взяв на себе зобов`язання припинити іноземне громадянства Російської Федерації протягом двох років з моменту набуття і подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України документ про припинення громадянства Російської Федерації, виданий уповноваженим органом цієї держави, а в разі неотримання з незалежних причин документів про припинення громадянства Російської Федерації - подати декларацію про відмову від громадянства (підданства) цієї держави і повернути національний паспорт громадянина Російської Федерації до уповноваженого органу цієї держави. 22.11.2017 позивачем подано декларацію про відмову від іноземного громадянства, в якій зазначено наступне: «Я, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Російської Федерації відмовляюся від іноземного громадянства у зв`язку з тим, що існують незалежні від мене причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства Російської Федерації, а саме: вартість оформленого виходу з громадянства Російської Федерації становить 1690,00 гривень, що перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом в України на момент, коли особа набула громадянства України. Станом на 22.11.2017 розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив 3200,00 гривень. У зв`язку з викладеним вище я зобов`язуюся повернути паспорт громадянина Російської Федерації до уповноважених органів цієї держави, не користуватися правами громадянина Російської Федерації і не виконувати обов`язків, передбачених її законодавством для громадян цієї держави. Мені, ОСОБА_1 , повідомлено, що в разі невиконання мною цього зобов`язання я втрачу громадянство України на підставі статті 19 Закону України «Про громадянство України» або його буде скасовано на підставі статті 21 цього Закону». На підставі рішення Управління Державної міграційної служби України в Київській області від 22.11.2017 позивач набув громадянство України та був документований паспортом громадянина України № НОМЕР_1 . У подальшому, 06.02.2018 позивач документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 . ОСОБА_1 перетинав державний кордон України на підставі паспорта громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон № НОМЕР_3 03.10.2017, 05.10.2017, 28.11.2017, 15.12.2017, 15.01.2018, 17.01.2018, 19.02.2018, 21.02.2018. Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Київській області від 17.05.2018 скасовано рішення від 22.11.2017 про набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням, оскільки після отримання громадянства України позивач не повернув паспорт громадянина Російської Федерації до уповноваженого органу. Позивач, вважаючи вищезазначене рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-ІІІ), Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (далі - Порядок № 215). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом № 2235-III. Пунктом 2 частини першої статті 6 цього Закону № 2235-III передбачено, що громадянство України набувається за територіальним походженням. Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства (тут та надалі норми у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин). Частиною п`ятою та восьмою статті 8 Закону № 2235-III встановлено, що іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні. Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком №

215. У пункті 24 Порядку № 215 передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа серед іншого подає зобов`язання припинити іноземне громадянство. Пунктом 119 Порядку № 215 встановлено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон. Пунктом 2 частини першої статті 19 Закону № 2235-III передбачено, що підставами для втрати громадянства України є набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів. Відповідно до статті 21 Закону № 2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Згідно пункту 88 Порядку для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п`ятої статті 9 Закону; частина п`ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону). Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що обман, внаслідок якого особа набула громадянство України, може полягати не лише у повідомленні недостовірних відомостей, а й у невиконанні цією особою взятих на себе зобов`язань припинити іноземне громадянство та повернути (здати) паспорт громадянина іншої держави. Разом з тим, правовим наслідком невиконання таких обов`язків є скасування рішення уповноваженого органу про оформлення набуття громадянства відповідної особи. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 подав відповідну декларацію про відмову від іноземного громадянства у зв`язку з набуттями громадянства України, в якій взяв на себе зобов`язання повернути паспорт громадянина Російської Федерації та не користуватись правами громадянина Російської Федерації, однак таке зобов`язання не виконав, а саме паспорт громадянина Російської Федерації не повернув та, більш того, вже після взяття на себе зазначеного зобов`язання неодноразово здійснив за ним перетин державного кордону, тобто скористався правами громадянина вказаної іноземної держави. З огляду на це, колегія суддів вважає, що рішення від 17.05.2018 про скасування рішення про оформлення набуття громадянства прийнято відповідачем виважено, обґрунтовано та за наявності достатніх та необхідних правових підстав для цього. Доводи апелянта щодо існування об`єктивних, незалежних від нього причин, з яких він не отримав документ про припинення іноземного громадянства Російської Федерації та не зміг повернути паспорт громадянина РФ, є такими, що не підтверджуються жодними належними і допустимими в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами. Твердження апелянта про те, що він не надавав жодних неправдивих відомостей чи документів відповідачу і що громадянство України не було ним отримано шляхом обману або приховування якогось суттєвого факту, за наявності якого він не міг би його отримати, судова колегія вважає необґрунтованими з огляду на вищевикладене. Доводи апелянта про те, що обставини щодо перетинання ним кордону на підставі паспорта громадянина РФ судом першої інстанції належним чином не перевірено та не встановлено обставини вчинення таких дій, якщо вони мали місце, спростовуються матеріалами справи, в якій містяться відповідні докази. Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо розгляду цієї справи без виклику сторін судова колегія відхиляє, оскільки відповідно до ухвали ОАС м. Києва від 05.05.2020 ця справа призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін /т.1 а.с.26/, що відповідає приписам пунктів 10, 11 частини шостої статті 12 та статті 262 КАС України. Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції здійснено розгляд цієї справи без встановлення обставин щодо отримання ним відзиву відповідача на його позовну заяву, судова колегія приймає до уваги, але зазначає, що це не призвело до неправильного вирішення цієї справи і, відповідно до ст. 317 КАС України не є достатньою правовою підставою для скасування судового рішення. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи містяться докази направлення відповідачем відзиву на позов у цій справі позивачу /т.1 а.с.52 зі зворотного боку/, які були подані суду першої інстанції. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позову в цій справі. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2020 року - без змін. Розподіл судових витрат. Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду першої інстанції, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлено 24 листопада 2020 року. Головуючий суддя Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»