Постанова 4850 № 360/3199/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 року справа №360/3199/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року (повне судове рішення складено 21 вересня 2020 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/3199/20 (суддя в І інстанції Ірметова О.В.) за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови, УСТАНОВИВ: У серпні 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - Управління) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - Відділ), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу від 17.08.2020 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні ВП № 60940875. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що листами від 04.03.2020 № 1200-010301-6/4315 та від 31.07.2020 № 1200-010301-8/15201 позивач повідомив відповідача про те, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 по справі № 360/3265/19, Управлінням, в частині негайного виконання рішення у межах виплати пенсії за один місяць, здійснено виплату пенсії за жовтень 2019 року у розмірі 2250,00 грн., що підтверджується протоколом перерахунку пенсії за пенсійною справою № 1203008149 - МВС від 18 вересня 2019 року. Виплата пенсійних коштів за період з 01.11.2014 по 30.09.2019 та з 01.11.2019 по 12.11.2019 у сумі 133 650,00 грн. буде здійснюватися за окремою бюджетною програмою, відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». Таким чином, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 у справі № 360/3265/19, зокрема, в частині відновлення нарахування пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2014 року, виконано в повному обсязі. Стягувачу ОСОБА_1 пенсія нарахована відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зважаючи на вищевикладене, Управління вважало, що у відповідача відсутні правові підстави для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано позовну заяву. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з рішення місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення. Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. 27.12.2019 на виконання до Відділу надійшов виконавчий лист Управління відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01 листопада 2014 року (а.с.38-39, 40-41). 27.12.2019 державним виконавцем, керуючись вимогами ст. ст. З, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60940875. У постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (а.с.50). Листом від 04.03.2020 № 1200-010301-6/4315 Управління повідомило, що на виконання рішення суду, в частині негайного виконання рішення у межах виплати пенсії за один місяць управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян здійснено виплату пенсії за жовтень 2019 року у сумі 2250 грн., яку було зараховано на його картковий рахунок, відкритий в акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» у жовтні 2019 року. Суми пенсійних виплат за період з 13.11.2019 (дата набрання рішенням суду законної сили) обліковано в Управлінні та буде виплачено після затвердження окремого порядку Кабінетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам»). Пенсійні кошти за період з 01.11.2014 по 30.09.2019 та з 01.11.2019 по 12.11.2019 у сумі 133 650 грн. будуть виплачуватись за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 (далі - Порядок № 649). Згідно Постанови № 649 інформація внесена до реєстру судових рішень за № 50915 (станом на 04.03.2020) та буде виплачена згідно порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. На підставі пункту 6 Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1, Управління визначило відповідальну особу, яка здійснює облік рішень у реєстрі. Рішення про наявність підстав для виплати суми за рішенням суду приймає персональний склад комісії, її голова, заступник голови та секретар, які затверджуються Головою правління Пенсійного фонду України. Відповідно до пункту 10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. На теперішній час інформації про прийняття рішення стосовно наявності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунках, ОСОБА_1 від Пенсійного фонду України не надходило. Також у листі додатково повідомлено, що згідно постанови правління Національного банку України від 28.12.2018 № 162 «Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (ІВАN) в Україні» (із змінами, внесеними згідно Постанови Національного банку від 26.09.2019 № 118) банки України з 13.01.2020 перейшли на новий формат банківських рахунків у форматі ІВАN. У зв`язку з цим перерахунок коштів неможливий на рахунки у невідповідному форматі. На теперішній час, реквізити розрахункового рахунку, у форматі ІВАN станом на 03.03.2020 не надходили. 23 липня 2020 року державним виконавцем, керуючись ст. 18 № 1404-VIII направлено вимогу боржнику щодо стану виконання рішення суду з попередженням про наслідки невиконання рішення суду (а.с.75-76). Листом від 31.07.2020 № 1200-010301-8/15201 позивач повідомив, що на виконання рішення суду, в частині негайного виконання рішення у межах виплати пенсії за один місяць управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління, здійснено виплату поточної пенсії у сумі 2250 грн., яку було зараховано на його картковий рахунок, відкритий в акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України») жовтні 2019 року. Суми пенсійних виплат за період з 13.11.2019 (дата набрання рішення суду законної сили) обліковано в Управлінні та буде виплачено після затвердження окремого порядку Кабінетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 627 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам») (а.с.77-78). 17 серпня 2020 року державним виконавцем відповідно до ст. ст. 63, 75 Закону № 1404-VIII винесено постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі 5 100 грн. Копію постанови направлено боржнику для виконання (а.с.82). Вирішуючи справу по суті заявлених вимог, місцевий суд дійшов висновку, що ані під час повідомлення відповідача про хід виконання судового рішення, ані під час розгляду справи судом, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання про виділення коштів. З такими висновками не може погодитись колегія суддів, з огляду на таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частиною першою статті 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Згідно з частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Положеннями статті 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Згідно із статтею 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження. Згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486 (далі - Положення), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду. Відповідно до пункту 4 Положення управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду (підпункт 3); призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства (підпункт 7); забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункт 8). Згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 13.12.2018 № 27-1 «Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсій у 2019 році» фінансування пенсійних виплат здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду України. Так, судами з наявних письмових доказів встановлено, що Управлінням рішення суду у встановлений державним виконавцем строк не виконано, а саме встановлено, що рішення суду виконано частково - в межах виплати пенсії за один місяць, а заборгованість за період з 01.11.2014 по 30.09.2019 та з 01.11.2019 по 12.11.2019 у сумі 133 650,00 грн. нарахована та включена до загальної потреби в коштах, виплата буде здійснюватися за окремою бюджетною програмою (Порядок № 649). Відповідно до п.3 Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Боржником є орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення (п. 2 Порядку № 649) Пунктом 4 Порядку № 649 черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Відповідно до п.5 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою. Отже, з огляду на зазначені пункти Порядку № 649, саме позивач подає до Пенсійного фонду України документи, відповідно до п. 5 Порядку № 649, на підстави яких приймається рішення про виділення коштів для виплати. Отже, невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється Пенсійним фондом України (головним розпорядником бюджетних коштів), не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 71834551). Крім того, на зазначеній судовій практиці акцентував увагу Верховний Суд при вирішенні питання про наявність підстав для відкриття провадження за поданням Кіровоградського окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом як зразкової адміністративної справи за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу як зразкової, за наслідками розгляду якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження у цій справі та розгляді її як зразкової від 16.07.2019 у справі № 811/1469/18. У вказаній ухвалі Верховний Суд зазначив: «Верховний Суд України у своїх постановах (справи № 21-1044а15, № 21-2630а15, № 21-5118а15, № 804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів». Суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, зазначив, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання про виділення коштів. Постановою правління Пенсійного фонду України від 26.08.2018 № 20-1 затверджено Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - Порядок № 20-1). Відповідно до п. 3 Порядку № 649, Порядок № 20-1 визначає процедуру функціонування реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, та внесення інформації до нього. Згідно п. Порядку № 20-1 реєстр ведеться в електронному вигляді державною мовою. В матеріалах справи міститься витяг з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, з якого вбачається, що рішення суду у справі № 360/3265/19 внесено до такого реєстру (а.с.6 зв.). Також позивачем до матеріалів справи надано розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою, який боржник (Управління) відповідно до п.5 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, подає до Пенсійного фонду України (а.с.7). Враховуючи, що реєстр ведеться в електронному вигляді та направлення документів до Пенсійного фонду України Порядком № 20-1 не передбачено, колегія суддів вважає, що позивачем надано належний та допустимий доказ на підтвердження внесення інформації по судовому рішенню. Окрім того, в оскаржуваному рішення місцевий суд зазначив, що позивач посилається на Постанову № 637, що не відповідає дійсності. В межах спірних правовідносин позивач доводить обґрунтованість позовних вимог, посилаючись на вимоги Порядку № 649, який стосується безпосередньо погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Відтак, на переконання колегії суддів, наведене свідчить про вчинення дій на отримання фінансування для виконання судового рішення на момент накладення штрафу та в межах спірних правовідносин підтверджує факт невиконання судового рішення за наявності поважних причин, що виключає наявність підстав для накладення штрафу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Враховуючи викладене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення про відмову у задоволені позовних вимог. Отже, апеляційний суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування винесеної відповідачем постанови від 17.08.2020 про накладення штрафу в сумі 5100 грн. у виконавчому провадженні № 60940875. Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції на виконання положень ст. 317 КАС України та прийняти нове, про задоволення позовних вимог. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду за те, що вимоги позивача задоволені, витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 2102,00 грн. (а.с.18) та за подачу апеляційної скарги в сумі 3153,00 грн. підлягають стягненню в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в загальному розмірі 5255,00 грн. Керуючись статтями 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - задовольнити. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі № 360/3199/20 - скасувати. Прийняти нову постанову. Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 17.08.2020 ВП № 60940875. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22, код ЄДРПОУ 43315445) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, код ЄДРПОУ 21782461) судові витрати в сумі 5255 (п`яти тисяч двохсот п`ятдесяти п`яти) гривень. Повне судове рішення - 25 листопада 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук