Ухвала КГС ВС № 910/11236/19

УХВАЛА 25 листопада 2020 року м. Київ Справа № 910/11236/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2019, у справі за позовом фізичної особи - підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича до Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський годинниковий завод", про стягнення 123 877,20 грн, ВСТАНОВИВ: 05.11.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 у справі № 910/11236/19, подана 02.11.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку. Перевіривши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод", Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до статті 15 цього Кодексу суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом позову у цій справі є стягнення 123 877,20 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2020 - 210 200,00 грн) Публічне акціонерне товариство "Експериментальний механічний завод" обґрунтовує необхідність відкриття касаційного провадження у малозначній справі тим, що ця справа має для нього виняткове значення. Також скаржник вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. На думку скаржника, цю справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства з огляду на те, що нерухоме майно було придбане позивачем як фізичною особою, а не фізичною особою - підприємцем. Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" щодо необхідності відкриття касаційного провадження у малозначній справі не є належним чином обґрунтованими, тому відсутні підстави для висновку про можливість відкриття касаційного провадження у цій справі, зважаючи на таке. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Однак вказана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, та в цілому до заперечення результату розгляду справи судом, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі немає. У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Крім того, відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями повторно встановлювати фактичні обставини справи та надавати оцінку наявним у матеріалах справи доказам. Верховний Суд вважає, що доводам скаржника щодо порушення правил юрисдикції вже було надано правову оцінку судами попередніх інстанцій. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 у справі № 910/11236/19 оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За таких обставин, керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 287, 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 у справі № 910/11236/19.

2. Матеріали касаційної скарги, у тому числі квитанцію від 02.11.2020 № 02-3587997/1 про сплату судового збору на суму 3 842,00 грн, повернути Публічному акціонерному товариству "Експериментальний механічний завод". Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий Н. О. Багай Судді В. А. Зуєв Ю. Я. Чумак