Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/1961/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" листопада 2020 р. Справа № 922/1961/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В., без виклику сторін у порядку спрощеного провадження, розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, м.Харків, на рішення Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 (суддя Байбак О.І.), ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м.Харкові о 14 год 39хв, повний текст якого складений 17.08.2020, у справі 922/1961/20 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», м.Харків, до відповідача: Головного управління ДПС у Харківській області, м.Харків, про стягнення 4672,22грн, ВСТАНОВИЛА: 22.06.2020 ТОВ "Харківгаз Збут" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 08.02.2019 №41СВ617-457-19 у розмірі 4672,22 грн, з яких: 4351,83грн заборгованості, 215,28грн пені, 31,08грн 3% річних, 74,03грн інфляційних втрат (а.с. 1-31). Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі №922/1961/20 позов задоволено; стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області на користь ТОВ "Харківгаз Збут" 4351,83грн заборгованості, 215,28грн пені, 31,08грн 3% річних, 74,03грн інфляційних втрат (а.с. 106-112). Рішення місцевого господарського суду із посиланням на норми ЦК України мотивоване доведеністю матеріалами справи факту належного виконання позивачем зобов`язань за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів) від 08.02.2019 №41СВ617-457-19 та порушення відповідачем строків оплати поставленого природного газу, визначених договором, наявністю заборгованості у розмірі 4351,83 та обґрунтованістю нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних. Головне управління ДПС у Харківській області із рішенням місцевого господарського суду не погодилося та 03.09.2020 звернулося до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі №922/1961/20 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла у зв`язку з тим, що договір поставки природного газу на 2020 рік сторонами не укладався, оскільки для цього необхідно провести відповідну процедуру закупівель відповідно до Закону України Про публічні закупівлі, а за додатковою угодою від 17.02.2010 №12 до договору від 08.02.2019 №41СВ617-457-19 обсяги природного газу на допустиму суму у співвідношенні 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному у попередньому році, вже були спожиті. Крім того, вказує на те, що даний спір виник внаслідок бездіяльності ТОВ Харківгаз Збут, яким не тільки не дотримано умов договору в частині ініціювання/вжиття заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу, а й порушено п.10.1 розділу Х договору в частині не проведення переговорів щодо заборгованості, тобто, позивачем не дотримано досудового врегулювання спору. Також, вказує на те, що позивачем не наданий розрахунок пені та інфляційних втрат, що не дає відповідачеві можливості перевірити правильність розрахунку. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі №922/1961/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі №922/1961/20; встановлено здійснити розгляд справи №922/1961/20 в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи; встановлено позивачу п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду для подання відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу від 06.10.2020 позивач просить рішення Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі №922/1961/20 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. При цьому зазначає, що використавши 20% суми, визначеної у договорі від 08.02.2019 №41СВ617-457-19, відповідач не був позбавлений можливості припинити споживання природного газу у надлишковому обсязі, як встановлено п.10 розділу ІІ Правил №2496, та пунктом 5.4.5 договору від 08.02.2019 №41СВ617-457-19. Також вказує на те, що факт поставки газу є достатньою підставою для виникнення у споживача зобов`язання з його оплати. Крім того, зазначає, що відповідач за газ, поставлений у січні 2020 року, розрахувався 28.02.2020, а за спожитий газ у лютому 2020 року не розрахувався в повному обсязі, отже нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені відповідає вимогам закону. Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке. 08.02.2019 між ТОВ «Харківгаз Збут» (постачальником) та Головним управлінням ДФС у Харківській області (споживачем) укладений договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (установи та організації, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів) № 41СB617-457-19, п. 1.1 якого встановлено, що постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2019 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Код ДК 021-2015 09120000-6 газове паливо (природний газ) (а. с. 8-11). У п. 1.3 цього договору визначені планові помісячні обсяги природного газу. Відповідно до п.2.9.1 цього договору встановлено, що за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п. 2.9.2, п.2.9.3 цього договору). Згідно з п. 2.9.5 цього договору у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ. Пунктами 4.2, 4.3 цього договору встановлено, що остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.5 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника. Відповідно до п. 6.2.1 цього договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до п.7.1 договору споживач зобов`язаний самостійно припинити (обмежити) власне споживання газу у випадках та порядку, передбачених чинним законодавством та договором. 17.02.2020 між сторонами спору укладена додаткова угода №12 до договору від 08.02.2019 № 41СB617-457-19, п.1.2 якої встановлено доповнити п.1.3 розділу І договору наступним абзацом: Планові обсяги постачання газу по місяцях з 01.01.2020 по 29.02.2020 (включно): січень - 949,74 тис. куб. м; лютий - 423,38 тис. куб.м; ціна 8,188630грн» (а. с. 22). Пунктом 1.3 цієї додаткової угоди встановлено, що ціни договору збільшено на 11244,00грн, у зв`язку із чим викладено п.3.5 розділу ІІІ договору у наступній редакції: 3.5. Загальна ціна договору складає 67469,41грн, у тому числі ПДВ 20% 11244,90грн та складається із місячних сум витрат газу споживачем за даним договором. На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві природний газ в січні 2020 року в обсязі 949,74куб.м на суму 7777,07грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 08.02.2019 №41СВ617-457-19 від 31.01.2020 №ХОЗ80001380, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками (а.с.26). 23.04.2020 позивачем надіслано відповідачеві акт від 29.02.2020 №ХОЗ80003504 приймання-передачі природного газу до договору постачання природного газу від 08.02.2019 №41СB617-457-1, в якому визначений обсяг спожитого природного газу - 954,83куб.м на суму 7818,74грн (а.с.27). Цей акт отриманий відповідачем 28.04.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.28). Факт поставки природного газу та його обсяг не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі, а також підтверджується підписаним між АТ «Харківгаз» та відповідачем актом від 29.02.2020 щодо обсягів розподіленого природного газу. 12.05.2020 ТОВ «Харківгаз Збут» звернулось до Головного управлінням ДФС у Харківській області з вимогою про сплату заборгованості за договором від 08.02.2019 №41СВ617-457-19 в сумі 12004,03грн (т.1,а.с.23). У зв`язку з невиконанням Головним управлінням ДФС у Харківській області своїх зобов`язань за договором від 08.02.2019 №41СВ617-457-19 ТОВ «Харківгаз Збут» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення суми боргу, пені,3% та інфляційних втрат ( а.с.1-31). 10.08.2020 місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (а.с.106-114). Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Спірні правовідносини сторін виникли з виконання умов договору від 08.02.2019 №41СВ617-457-19 та регулюються умовами цього договору, нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України. Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами частини 1 статті 265 ГК України, яка кореспондується з частиною 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Харківгаз Збут» на виконання умов договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (установи та організації, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів) від 08.02.2019 № 41СB617-457-19 поставлено Головному управлінню ДФС у Харківській області природний газ у січні 2020 року обсягом 949,74куб.м на суму 7777,07грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2020 №ХОЗ80001380, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками; у лютому 2020 року - обсягом 954,83куб.м на суму 7818,74грн, що підтверджується актом приймання-передачі від 29.02.2020 №ХОЗ80003504, який надісланий відповідачеві та отриманий ним 28.04.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.28). Зважаючи на відсутність доказів надсилання відповідачем позивачеві обґрунтованої відмови від підписання цього акту, в силу положень п.2.9.5 договору від 08.02.2019 № 41СB617-457-19, акт приймання-передачі вважається підписаним споживачем. Крім того, факт отримання природного газу не заперечується та не оскаржується відповідачем, а також підтверджується актом приймання-передачі від 29.02.2020 щодо обсягів розподіленого природного газу (а.с.30). Відповідач здійснив оплату за поставлений природний газ частково, у сумі 11243,98грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.02.2020 №2046 на суму 7777,07грн та від 26.03.2020 №3033 на суму 3466,91грн (а.с.68,69), у зв`язку з чим у відповідача утворився борг у сумі 4351,83ггрн, а отже місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення боргу за поставлений природний газ. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України). Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до п. 6.2.1 договору від 08.02.2019 № 41СB617-457-19 у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, з урахуванням умов договору, чинного законодавства, зокрема, статей 253-255 ЦК України, статті 232 ГК України за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов`язання за договором від 08.02.2019 № 41СB617-457-19, судом апеляційної інстанції встановлено правомірність нарахування пені загальній сумі 215,28грн: за період з 11.02.2020 по 27.02.2020 на суму боргу 7777,07 у сумі 79,47грн та з 11.03.2020 по 22.05.2020 на суму боргу 7818,74 у сумі 135,81грн за газ, поставлений у лютому 2020 року з урахуванням часткової оплати 27.03.2020 у сумі 3466,91грн. Щодо обґрунтованості нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов`язання за договором від 08.02.2019 № 41СB617-457-19, здійснивши перерахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість нарахування позивачем відповідачеві 74,03грн інфляційних втрат за порушення строків виконання грошового зобов`язань, а також 3% річних у сумі 31,08грн за період з 11.02.2020 по 25.05.2020, окремо за кожним актом приймання-передачі природного газу. Доводи скаржника про те, що позивачем не наданий розрахунок пені та інфляційних втрат, що не дає відповідачеві можливості перевірити правильність розрахунку, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки до позовної заяви наданий розрахунок заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат, який також надісланий відповідачеві, що вбачається з опису вкладення у цінний лист (а.с.5,7). Також є безпідставними доводи скаржника про те, що позивачем не дотримано досудового врегулювання спору, оскільки: по-перше, згідно вимог чинного законодавства досудове врегулювання спору не є обов`язковою передумовою звернення до суду та його недотримання не позбавляє особу, право якої порушено, на судовий захист; по-друге, з доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що позивач до подання позову до Господарського суду Харківської області надіслав відповідачеві вимогу про сплату боргу від 12.05.2020, що свідчить про дотримання позивачем досудового врегулювання спору. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що споживання природного газу відповідачем понад обсяги, визначені у договорі від 08.02.2019 № 41СB617-457-19, та відсутність бюджетних коштів не звільняє відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ст.91 ГПК України). Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області не підлягає до задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі №922/1961/20 слід залишити без змін. Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст.276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, м.Харків, залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 у справі №922/1961/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню. Повний текст постанови складений 25.11.2020. Головуючий суддя Л.І. Бородіна Суддя В.В. Лакіза Суддя О.В. Плахов