Постанова 4873 № 910/8119/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" листопада 2020 р. Справа№ 910/8119/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Попікової О.В. Владимиренко С.В. за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д. за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 23.11.2020, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020, повний текст якого складено 14.09.2020 у справі №910/8119/20 (суддя Смирнова Ю.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" про визнання додаткової угоди укладеною, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄГАЗ" (надалі - відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди до договору купівлі-продажу №12А167-1128-19 від 01.10.2019 в редакції, запропонованій позивачем. Позовні вимоги мотивовані тим, що з метою приведення договірних відносин між сторонами у відповідність до чинного законодавства позивач ініціював внесення змін до договору купівлі-продажу №12А167-1128-19 від 01.10.2019 в частині ціни природного газу з 01.01.2020 по 31.01.2020, а саме - запропонував встановити ціну за 1 куб.м природного газу у розмірі 5,58 грн (разом з податком на додану вартість). Проте, відповідач від підписання спірної додаткової угоди відмовився, у зв`язку із чим позивач передав відповідний спір на вирішення суду. Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав положення 6, 7, 12, 179, 188 Господарського кодексу України. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/8119/20 у задоволенні позову відмовлено повністю. Судове рішення мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки визнання укладеною Додаткової угоди, обов`язковість укладення якої не передбачена законом, суперечить загальним засадам цивільного законодавства про свободу договору та не ґрунтується на вимогах закону. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/8119/20 скасувати повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник наполягає на невірному застосованні норми матеріального права, а саме: статті 6, 7, 12, 179, 188 Господарського кодексу України, ст. 632 Цивільного кодексу України та зазначає, що обов`язковість укладення додаткової угоди щодо зміни ціни природного газу за січень 2020 року у даному випадку є беззаперечною та не залежить від волі сторін, а передумовлена змінами у законодавстві. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2020, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Попікова О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/8119/20. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 23.11.2020 о 14:20 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 18.11.2020. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 18.11.2020. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою. З урахуванням епідеміологічної ситуації в України, сторони можуть подати до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 змінено найменування відповідача у справі №910/8119/20 з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄГАЗ" (01010, м. Київ, вул. Московська, буд 32/2, ідентифікаційний код: 38863790) на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (01010, м. Київ, вул. Московська, буд 32/2, ідентифікаційний код: 38863790). Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив скаргу відхилити, та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване. Зокрема, зазначив, що з огляду на те, що дія постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020 не розповсюджується на відповідача, а договір №12А167-1128-19 від 01.10.2019 виконаний в частині поставки природного газу в січні 2020 року, то внесення до нього змін в запропонованій позивачем редакції є неправомірним. Явка представників сторін. В судове засідання від 23.11.2020 з`явивися представник позивача. Відповідач до судового засідання не з`явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення. Колегією суддів враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (з подальшими змінами) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 31.12.2020 на всій території України встановлено карантин та запроваджено обмежувальні заходи. В той же час, за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 23.11.2020 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні. Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, ураховуючи те, що від учасників справи не надходило будь-яких заяв чи клопотань, зокрема щодо відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх представника позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. 01.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РГК Трейдінг" (найменування змінено на - Товариство з обмеженою відповідальністю "Єгаз") (продавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" (покупець, позивач) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №12А167-1128-19 (надалі - договір). Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується передати покупцеві у 2019 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Пунктом 1.2 договору визначено, що природний газ передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання релігійним організаціям (крім обсягів, що використовується для провадження їх виробничо-комерційної діяльності). За змістом п. 3.2 договору передача газу за цим договором здійснюється шляхом надання оператору ГТС сторонами торгових сповіщень (в розумінні Кодексу ГТС) на відчуження/набуття природного газу, в якому зокрема зазначаються обсяги природного газу, визначені покупцем (заявка покупця) згідно з пунктом 2.1 цього договору. У разі відхилення оператором ГТС торгових сповіщень по незалежним від продавця причинам (в тому числі, якщо зазначені в торговому сповіщенні покупця обсяги відрізняються від обсягів, визначених в пункті 2.1 цього договору), продавець не несе відповідальність за невиконання умов цього договору в частині передачі природного газу. Приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі. Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що ціна за 1 метр кубічний газу становить 4,2727604 грн., крім того податок на додану вартість - 5,1273125 грн. Додатковими угодами до договору сторони погоджували обсяг природного газу, який має бути переданий на користь позивача за кожен місяць окремо, а також його ціну. Зокрема, додатковою угодою №2 від 11.12.2019 до договору доповнено п.5.1 розділу 5 договору підпунктами 5.1.2 та 5.1.3 у наступній редакції: "5.1.2 Ціна за 1 метр кубічний природного газу з 01.12.2019 по 31.12.2019 (включно) - 4,2766958 грн, крім того податок на додану вартість - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 5,13203496 грн. 5.1.3. Ціна за 1 метр кубічний природного газу з 01.01.2020 по 31.01.2020 (включно) - 5,50 грн, крім того податок на додану вартість - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 6,60 грн". Додатковою угодою №3 від 17.01.2020 до договору доповнено п. 2.1 розділу 2 договору абзацом 4 у наступній редакції: "Продавець передає покупцеві з 01.01.2020 по 31.01.2020 (включно) природний газ обсягом до 37205,00 кубічних метрів. Постановою Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020 "Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" в частині визначення ціни продажу/постачання НАК "Нафтогаз України" природного газу з 01.01.2020 відповідно до пунктів 7, 8 і 11 Положення. В результаті прийняття цієї постанови, на думку позивача, ціна продажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" природного газу для потреб побутових споживачів та релігійних організацій у січні 2020 року, відповідно до постанови КМУ від 19.10.2018 №867, повинна становити разом з податком на додану вартість - 5,58 грн. за 1 куб.м. За твердженням позивача, з метою приведення договірних відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єгаз" до вимог постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020, позивач ініціював внесення змін до договору в частині ціни природного газу з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року, а саме: встановлення ціни за 1 куб.м. природного газу у розмірі - 5,58 грн. за 1 куб м., шляхом направлення відповідачу проекту відповідної додаткової угоди. Листом №167-сл-132-14-0220 від 07.02.2020 відповідачем було висловлено заперечення щодо внесення запропонованих позивачем змін до договору з посиланням на те, що статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а також зауважено, що згідно приписів ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Позивач вважає, що відмова відповідача у приведенні умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020 є необґрунтованою, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Спір у даній справі виник у зв`язку з відмовою відповідача укладати відповідну додаткову угоду до договору, в частині визначення ціни на постачання природного газу за січень 2020 року. 19.10.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (надалі - положення, в редакції станом на дату укладення договору). Відповідно до п. 1 положення останнє визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації. Це положення не позбавляє постачальників природного газу, зокрема із спеціальними обов`язками, права вільно обирати оптового продавця природного газу для потреб їх господарської діяльності. У додатку до вказаного Положення визначено перелік постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) до зміни постачальника природного газу. До означеного переліку включено, в тому числі, і Товариство з обмеженою відповідальністю " Запоріжгаз збут ". Таким суб`єктом, на якого покладені спеціальні обов`язки відповідно до вимог даного положення, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут", що вбачається з додатку до положення, яким визначено перелік постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям. Тобто спеціальний нормативно-правовий акт - Постанова №867 від 19.10.2018, якою затверджено вищеназване Положення, покладає спеціальні обов`язки саме на позивача, проте, ніяким чином не на відповідача. Разом з тим, ТОВ «ЄГАЗ» не включено до кола суб`єктів на яких розповсюджується дія "Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018. Одночасно, відповідно до абзацу 4 зазначеного Положення, останнє не позбавляє постачальників природного газу, зокрема із спеціальними обов`язками, права вільно обирати оптового продавця природного газу для потреб їх господарської діяльності. Що стосується зазначеного колегія суддів також вважає необхідним зауважити, що згідно із ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що передбачено також статтями 626, 627 ЦК України. Таким чином, позивачем, з урахуванням принципу свободи договору обрано в якості продавця саме відповідача та 01.10.2019 укладено договір №12А167-1128-19 купівлі-продажу природного газу і самостійно погоджено його умови. Крім того, відповідно до п. 7 положення постачальник природного газу, який має ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу, уклав договір постачання природного газу з побутовим споживачем, релігійною організацією (крім обсягів, що використовуються для провадження її виробничо-комерційної діяльності) або державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек" та є постачальником такого споживача у місяці (місяцях) постачання з 1 листопада 2018 року по 1 травня 2020 року, має право подати до НАК "Нафтогаз України" заявку на купівлю природного газу в обсязі, необхідному йому для здійснення постачання такому споживачеві. У разі відсутності вузла обліку природного газу в такого споживача вважається, що необхідним є обсяг природного газу, визначений відповідно до норм споживання, встановлених законодавством. Згідно абз.2 п.7 положення НАК "Нафтогаз України" не має права до 1 травня 2020 року відмовити в задоволенні зазначеної заявки. Відповідно до п. 13 положення (в редакції, що діяла до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020) з 1 січня 2020 року НАК "Нафтогаз України" здійснює продаж/постачання природного газу відповідно до пунктів 7, 8 і 11 цього Положення за цінами, що встановлюються продавцем (постачальником) і покупцем (споживачем), але не вище середньої арифметичної ціни газу, за якою компанія пропонує газ промисловим споживачам за умови попередньої оплати до періоду поставки газу. Отже, відповідно до умов положення (в редакції, що діяла до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020) НАК "Нафтогаз України" здійснювала продаж/постачання природного газу з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року за ціною, що визначалась на рівні 5,50 гривень без урахування податку на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 6,60 гривень. В подальшому, 24.01.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" №17, якою внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу". Абзац 5 п.6 постанови Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018 викладено в такій редакції: "З 1 січня 2020 року ціна придбання природного газу не може бути вищою за ціну продажу природного газу, визначену відповідно до пункту 13 цього Положення, за вирахуванням торговельної надбавки (націнки) НАК "Нафтогаз України" на рівні 1,917 відсотка зазначеної ціни". Пункт 13 постанови Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018 викладено в такій редакції: "13. З 1 січня 2020 року НАК "Нафтогаз України" здійснює продаж/постачання природного газу відповідно до пунктів 7, 8 і 11 цього Положення за цінами, що встановлюються продавцем (постачальником) і покупцем (споживачем), але не вище рівня, який, зокрема, враховує середньоарифметичне значення фактичних цін (End of Day) природного газу на наступну добу поставки газу (Day-Ahead and Weekend) на нідерландському газовому хабі (ТТF) за період 1-22 числа місяця постачання газу відповідно до інформації біржі Powernext/EEX, різницю (спред) між ціною на хабі TTF та кордоні України і тариф на послуги транспортування природного газу для точки входу в Україну на міждержавному з`єднанні з Польщею/Словаччиною/Угорщиною.". Суд звертає увагу на те, що статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення ч.1 ст.58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності. Саме спрямованість цього принципу поставити заслін ущемленню прав і свобод людини з боку влади робить його важливою гарантією безпеки людини і громадянина, їх довіри до держави, про що зазначається в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України. У контексті наведеного вбачається, що 24.01.2020 Кабінет Міністрів України, приймаючи постанову Кабінету Міністрів України №17 змінив ціну на продаж/постачання природного газу з 1 січня 2020 року, надавши нормативно-правовому акту зворотної дії в часі. Після прийняття даної постанови на офіційному веб-сайті НАК "Нафтогаз України" опубліковано повідомлення, що у січні 2020 року оптова ціна на природний газ для потреб населення, виробників тепла та інших захищених споживачів, яким НАК "Нафтогаз України" постачає газ в рамках спеціальних обов`язків (ПСО), становитиме 4,65 грн. за кубометр (без врахування ПДВ, націнки газзбутів та витрат на транспортування газу магістральними і розподільними трубопроводами). Нова ціна була розрахована НАК "Нафтогаз України" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020. Таким чином, з системного аналізу вказаних вище приписів Положення вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Єгаз" не є суб`єктом, на якого покладені будь-які спеціальні обов`язки відповідно до положення. Відтак, обов`язки, визначені даним Положенням, в тому числі в частині застосування ціни, встановлені саме для НАК "Нафтогаз України", проте, не не розповсюджуються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Єгаз". Таким чином, вищенаведеним спростовуються твердження позивача, щодо розповсюдження дії постанови Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018, з у рахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020, на постачальника Товариство з обмеженою відповідальністю "Єгаз". Між тим, положення не позбавляє постачальників природного газу, зокрема із спеціальними обов`язками, права вільно обирати оптового продавця природного газу для потреб їх господарської діяльності (абз.5 п.1 положення). З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ціна природного газу в договорі, зокрема, протягом січня 2020 року була визначена на рівні 6,6 грн з ПДВ за 1 куб.м. Така ціна в спірному періоді відповідала цінам, що встановлювались для потреб споживачів "Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 та тим, які пропонувалися НАК "Нафтогаз України". Відтак ціни, що були визначені сторонами в договорі, зокрема, в січні 2020 року не були дискримінаційними по відношенню до позивача, та, як наслідок, до його кінцевих споживачів, і повністю відповідали вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020. У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). Згідно з частиною третьою статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов`язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме - прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо укладення договору. Ці висновки щодо застосування норм права узгоджуються з правовою позицією об`єднаної палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.10.2018 №910/15590/17. Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Порядок зміни та розірвання господарських договорів врегульований ст.188 Господарського кодексу України. Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Отже, частинами 2, 3 ст.188 Господарського кодексу України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору, а частиною 4 цієї статті визначено, що заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір. За загальним правилом відповідно до частин 1-2 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Суд зазначає, що жодних звичаїв ділового обороту, які б передбачали іншу форму внесення змін до договору сторонами суду не повідомлено. Частиною 1 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України). Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами підписаний договір, в якому сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, зокрема, щодо предмета, ціни та строку дії договору; договір виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Єгаз" в частині поставки природного газу в січні 2020 року. Зокрема, на виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Єгаз" було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" в січні 2020 року природний газ в обсязі 37204,41 м.куб. вартістю 245549,11 грн з ПДВ за договірною ціною 5,5 грн, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2020. Крім того відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи (надалі - Кодекс ГТС), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493, сторонами були вчинені юридично значимі дії, що передували постачанню природного газу та підписанню актів приймання-передачі природного газу до договору. Відповідно до загальних термінів, визначених в розділі 1 глави 1 Кодексу ГТС торгове сповіщення - інформаційне повідомлення відповідно до форми, встановленої цим Кодексом, що направляється оператору газотранспортної системи від замовника послуг транспортування природного газу щодо обсягів природного газу, які він відчужив або набув. Згідно п.1 глави 2 розділу XIV передача природного газу, поданого в газотранспортну систему, між двома портфоліо балансування замовників послуг транспортування здійснюється шляхом надання оператору газотранспортної системи торгових сповіщень на відчуження чи набуття природного газу, що були надані оператору газотранспортної системи по відношенню до однієї газової доби. Замовник послуг транспортування має право надавати торгове сповіщення виключно після набуття/відчуження права власності на такий обсяг (об`єм) природного газу за договором купівлі-продажу природного газу (або іншою цивільно-правовою угодою) іншому замовнику послуг транспортування у відповідну газову добу на віртуальну торгову точку. Оператор газотранспортної системи забезпечує функціонування інформаційної платформи, на якій здійснюється опрацювання наданих торгових сповіщень (п.1 глави 2 розділу XIV Кодексу ГТС). Протягом січня 2020 року щодобово в розрахунковому місяці оператором ГТС через інформаційну платформу було погоджено передачу природного газу у віртуальній точці (разом по категоріям: побутові споживачі та релігійні організації) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Єгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" в обсязі 37204,41 м.куб. шляхом погодження торгових сповіщень, що в подальшому було відображено у відповідному акті приймання-передачі природного газу до договору (обсяг, що становить частину із загального, зокрема, по релігійним організаціям), який підписаний позивачем та відповідачем і ними не оспорюється. На час опублікування постанови Кабінету Міністрів України №17, а саме 28.01.2020, оператором ГТС на інформаційній платформі вже було підтверджено завершення господарської операції з передачі природного газу. Таким чином, станом на 28.01.2020 договір в частині поставки товару у січні 2020 року був виконаний, що підтверджується наведеними доказами. Відповідно до п.7 р.6 гл. XII Кодексу ГТС алокація відборів природного газу споживача можлива тільки на замовника послуг транспортування природного газу, що є діючим постачальником такого споживача згідно з даними Реєстру споживачів постачальника, та відноситься на нього оператором газотранспортної системи до моменту припинення постачання природного газу такому споживачу в установленому порядку, крім випадків, передбачених нижче. Отже, алокація в розумінні Кодексу ГТС є визначенням обсягу фактично поданого/відібраного природного газу до/з газотранспортної системи замовником послуг транспортування в розрахунковому періоді. В подальшому зазначені обсяги були відображені оператором ГТС за січень 2020 року, відповідно до встановлених Кодексом ГТС процедур, в алокаціях на Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут". Відтак, зміна ціни на вже переданий відповідачу природний газ відповідно до умов договору, та з дотриманням вже закінчених процедур передачі природного газу, в порядку передбаченому Кодексом ГТС, через торгові сповіщення та здійснення остаточних алокацій щодобових подач та відборів природного газу в січні 2020 року є недопустимим і суперечить вимогам ст.632 Цивільного кодексу України, згідно яких зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Суд констатує, що означена правова норма направлена на забезпечення стабільності цивільного обороту та обумовлює правило щодо недопустимості зміни ціни в договорі після його виконання. Таким чином, виходячи з вищевикладеного у сукупності, висновок суду першої інстанції щодо необгрунтованості позовних вимог про визнання додаткової угоди укладеною, та як наслідок, відсутності підстав для їх задоволення є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства. Аргументи скаржника про те, що внаслідок не укладання додаткової угоди про зменшення ціни на природний газ позивачу було завдано збитків у розмірі 31623,75 грн, колегія суддів відхиляє, оскільки ці обставини ніяким чином не впливають на наявність підстав для внесення змін до укладеного між сторонами правочину. Крім того, в цій частині суд першої інстанції правомірно відмітив, позивач не позбавлений права звернутися до суду до особи, внаслідок якої і були завдані відповідні збитки в порядку окремого позовного провадження. Інші доводи скаржника, за переконанням колегії суддів, висновків суду першої інстанції не спростовують та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення, позаяк Товариством не доведено, що на час звернення позивача до відповідача з пропозицією укласти Додаткову угоду для відповідача існував прямий законодавчо встановлений обов`язок з укладення такої Додаткової угоди. Водночас, зазначаючи про порушення судом норм процесуального та матеріального права, скаржник вдається до заперечення обставин, установлених судом першої інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої цим судом оцінки доказів у справі. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка. Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції. Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації"). Процесуальні права сторін при розгляді справи судом першої інстанції не порушено. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати. Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника. Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/8119/20залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови суду складено та підписано - 25.11.2020. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді О.В. Попікова С.В. Владимиренко