Постанова 4870 № 909/1007/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" листопада 2020 р. Справа №909/1007/19 Західний апеляційний господарський суд в складі: головуючого судді - О.Л. Мирутенко суддів - Г.Т. Кордюк - О.С. Скрипчук секретаря судового засідання: К. Кострик Розглянувши апеляційну скаргу ПАТ Івано-Франківськторф на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2020 у справі № 909/1007/19 за позовом: Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до відповідача: ПАТ Івано-Франківськторф третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про: спонукання до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в редакції позивача за участю представників: від позивача Чекайло В.М. - представник (довіреність №б/н від 03.07.2020) від відповідача не з`явився. від третьої особи не з`явився. ВСТАНОВИВ : Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2020, суддя Шкіндер П.А., позов Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради було задоволено. Визнано укладеним між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Приватним акціонерним товариством "Івано-Франківськторф" договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, в редакції позивача. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" на користь Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 1921,00грн. судового збору . З даною ухвалою не погодилося ПАТ Івано-Франківськторф і оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального права, зокрема ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 11, 14, 203, 215 ЦК України. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 справу №909/1007/19 було передано на розгляд колегії суддів у складі: Мирутенко О.Л. головуючий суддя, Кордюк Г.Т., Данко Л.С. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ Івано-Франківськторф на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2020 року у справі №909/1007/19. Витребувано з Господарського суду Івано-Франківської області матеріали справи №909/1007/19. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2020 було призначено справу до розгляду на 07.09.2020. Розгляд справи 07.09.2020 не відбувся у зв`язку з відпусткою судді Кордюк Г.Т. Розпорядженням в.о. керівника апарату Західного апеляційного господарського суду №362 від 15.09.2020 у зв`язку із відставкою судді-члена колегії Данко Л.С. було призначено автоматизовану заміну складу колегії суддів для розгляду апеляційної скарги у справі №909/1007/19. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 справу №909/1007/19 було передано на розгляд колегії суддів у складі: Мирутенко О.Л. головуючий суддя, Кордюк Г.Т., Скрипчук О.С. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 було призначено справу до розгляду на 26.10.2020. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 розгляд апеляційної скарги ПАТ Івано-Франківськторф у зв`язку з неявкою сторін було відкладено на 23.11.2020. Зобов`язано апелянта - ПАТ Івано-Франківськторф надати підтвердження повноважень директора Дмитріва В.В. на підписання апеляційної скарги. На виконання вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 апелянтом подано заяву про долучення документів до матеріалів справи. До вказано заяви додано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На день подання апеляційної скарги 17.07.2020 Дмитрів В.В. був керівником апелянта. Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду. Апелянт просив суд розглянути справу без його участі, вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі. Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2020 у справі № 909/1007/19 - без змін, враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи, Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ПАТ "Івано-Франківськторф" в редакції, запропонованій позивачем. Відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 06.07.2018 за №73-31.2.1-01 ПАТ «Івано-Франківськторф» є замовником реконструкції виробничо-складських приміщень під склад-магазин з допоміжними приміщеннями на вул. Б.Хмельницького,59 у м. Івано-Франківську. ПАТ "Івано-Франківськторф" 15 листопада 2018 року звернулось із заявою на ім`я заступника міського голови про укладання договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська. Позивач - Фнанасове управління на підставі поданих додатків здійснив попередній розрахунок розміру пайового внеску, підготовив проект договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста та направив його через ЦНАП відповідачу - ПАТ «Івано-Франківськторф». ПАТ "Івано-Франківськторф" договір підписаний не був. Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду. За умовами статті 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт. Відповідно до статті 2 Закону України "Про архітектурну діяльність" під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та територій. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема реконструкцію існуючої забудови та територій. Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності". Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законодавством визначено різні способи будівництва, які відрізняються один від одного певними ознаками та, у свою чергу, можуть породжувати різні права та обов`язки для учасників правовідносин у сфері містобудування. Частина четверта статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначає, що реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. Отже, реконструкція охоплюється законодавчим визначенням будівництва та забудови, а виходячи із наведених положень законодавства, відповідач є замовником і на нього поширюється дія Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Частинами 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Частиною 9 статті 40 цього Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено строки, упродовж яких мають укладатися договори про пайову участь - не пізніше ніж 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. За змістом положень частини 1 статті 40 цього Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок пайової участі у розвитку встановлюють органи місцевого самоврядування. Відповідно до частини четвертої статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 Цивільного кодексу України). Згідно частини другої та частини третьої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Згідно із частиною п`ятою статті 40 вказаного Закону, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. З метою реалізації норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Івано-Франківською міською радою прийнято - Положення «Про пайову участь замовників будівництва у створені та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста» далі «Положення», яким визначено порядок залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська. Відповідно до п.5.1 в залежності від етапу укладання Договору розрахунок пайового внеску може бути: а) попередній - при отриманні технічних умов на приєднання об`єкта будівництва до централізованих систем водопостачання, водовідведення та теплопостачання та містобудівних умов та обмежень; б) остаточний - при введенні об`єкта в експлуатацію (за умови, якщо був зроблений попередній розрахунок); в) єдиний - при введенні об`єкта в експлуатацію. Пунктом 4.4. Положення визначено, що договір про пайову участь укладається на підставі поданої заяви та вихідних даних на проектування об`єктів містобудування (технічних умов та містобудівних умов і обмежень). Положенням також визначено перелік документів, які додаються до заяви, а саме: Пунктом 4.5. Положення визначено, що до звернення додаються наступні документи (копії, завірені печаткою юридичної особи та підписом посадової особи, яка на це уповноважена - для юридичних осіб): 4.5.1 для юридичних осіб - копії установчих документів (Статуту, виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на час подачі звернення); для суб`єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб - копія виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на час подачі звернення, паспорта (1, 2 сторінка, реєстрація) та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду; 4.5.2 копії документів, що встановлюють право власності або користування земельною ділянкою (звертати увагу на відповідність цільового використання земельних ділянок призначенню об`єкта, вказаному у заяві); 4.5.3 зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва (реконструкції) об`єкту містобудування (в разі наявності); 4.5.4 експертний висновок комплексної державної експертизи (в разі необхідності); 4.5.5 початок та закінчення будівництва об`єкту містобудування; 4.5.6 техніко - економічні показники об`єкту будівництва; 4.5.7 технічні умови у відповідності до статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року; 4.5.8 документи, що підтверджують участь в розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста (за наявності); 4.5.9 договір (угода) про сприяння соціально-економічному розвитку міста (за наявності); 4.5.10 містобудівні умови і обмеження; 4.5.11 архітектурно-технічний/технічний паспорт об`єкта будівництва, затверджений в установленому порядку (за наявності);4.5.12 дозвіл та/або декларація на виконання будівельних робіт (при укладанні остаточного договору). Отже Положенням визначено, що обов`язок замовника будівництва укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста з попереднім розрахунком розміру пайового внеску настає з моменту отримання містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва та в разі неукладення такого договору у фінансового управління виконавчого комітету міської ради/виконавчого комітету міської ради настає право спонукати замовника будівництва до укладення такого договору. в тому числі і в судовому порядку. Крім того, необхідність укладення договору на стадії отримання містобудівних умов та обмежень зазначено в самих містобудівних умовах та обмеженнях для проектування об`єкта будівництва від 06.07.2018 за №73-31.2.1-01 виданих ПрАТ «Івано-Франківськторф», а саме (вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень): укласти з виконавчим комітетом міської ради та фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. Як свідчать матеріали справи, відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 06.07.2018 №73-31.2.1-01 ПАТ «Івано-Франківськторф» є замовником реконструкції виробничо-складських приміщень під склад-магазин з допоміжними приміщенями по вул. Б Хмельницького, 59 у м. Івано-Франківську. Отже, у відповідача-апелянта в силу прямої вказівки закону виник обов`язок щодо укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Івано-Франківська. У відповідності до приписів ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. Примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду визначений ст. 187 ГК України та ст. 648 ЦК України. Виходячи зі змісту вказаних норм і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна із сторін ухиляється від його укладання, та на спори з приводу умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов. Можливість розгляду судом цих спорів обумовлюється обов`язковістю договору (за державним замовленням, на підставі правового акту органів державної влади чи місцевого самоврядування та інших випадках, встановлених законом). Відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції, що діяла на момент звернення позивача з позовом до суду (17.09.19), замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. Величина пайової участі визначається у гривнях, виходячи із розміру пайової участі, визначеного за нормативами одиниці створеної потужності, і не може перевищувати граничного розміру пайової участі, визначеного у відсотковому значенні від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції), зміни функціонального призначення тощо об`єктів (розділ 2 Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, який є додатком до рішення міської ради від 29.07.2011 року №5/14). Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою ст. 30 цього Закону (ч. 7 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ). Статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції, що діяла на момент звернення позивача з позовом до суду (17.09.2019), встановлено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Відповідно до Положення «Про пайову участь замовників будівництва у створені та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста» пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до бюджету м. Івано-Франківська коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Івано-Франківська у розмірах: 7 відсотків вартості, будівництва (реконструкції) об`єкта містобудування - для нежитлових будівель та споруд та 4 відсотки вартості будівництва (реконструкції) об`єкта містобудування - для житлових будинків. Крім цього, відповідно до абзацу сьомого частини дев`ятої статті 40 цього Закону кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Договір про пайову участь є необхідним, оскільки визначає величину пайової участі, права та обов`язки сторін та інші істотні умови, але не є визначальним для виникнення обов`язку по сплаті пайового внеску, оскільки такий обов`язок встановлено на законодавчому рівні. Однак, визначений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Положенням про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста обов`язок щодо укладення договору та сплати пайового внеску замовником-відповідачем не виконано. Як встановлено вище, відповідач-апелянт, як замовник об`єкта будівництва, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Івано-Франківська та укласти із позивачем договір про пайову участь. Проте, договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Івано-Франківська відповідачем не підписаний, будь - яких дій для його укладення відповідачем не вчинено. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору. Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з тим, що відповідач-апелянт не надав жодних доказів, які б свідчили про вжиття ним заходів з метою виконання встановленого законом та договором обов`язку щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що наведені норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є імперативними та визначають обов`язок замовника будівництва (відповідача) укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України). За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази. На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті. За таких обставин справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позов Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради є обгрунтованим та таким, що підлягає до задоволення. Виходячи з викладеного апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, твердження апелянта про те, що судом першої інстанції порушено норми ст. ст. ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 11, 14, 203, 215 ЦК України. Апеляційний суд також відхиляє за безпідставністю твердження апелянта про відсутність у керівника відповідача цивільної дієздатності. Повноваження ОСОБА_1 , як генерального директора, підтверджені самим апелянтом у заяві від 10.11.2020 на адресу апеляційного суду. З огляду на викладене, колегія Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2020 по справі №909/1007/19 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування. Керуючись ст.ст. 269,270,275,276,281,282 ГПК України Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2020 року у справі №909/1007/19 залишити без змін. Апеляційну скаргу ПАТ Івано-Франківськторф залишити без задоволення. Постанова набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку. Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко Судді: Г.Т. Кордюк О.С. Скрипчук Повний текст постанови виготовлено 24.11.2020