Постанова КЦС ВС № 199/5592/16-ц

Постанова Іменем України 19 листопада 2020 року м. Київ справа № 199/5592/16 провадження № 61-14517св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є., учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач - публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 січня 2019 року у складі судді Якименко Л. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У серпні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» (далі - ПАТ «Дніпрогаз»), у якому просили зобов`язати відповідача надати їм повну та достовірну інформацію щодо надання комунальних послуг. Позовна заява мотивована тим, що 29 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Дніпрогаз» із запитом про надання інформації за період з 01 січня 2016 року по 01 липня 2016 року у такій послідовності: а) місяць та рік надання послуги, б) назва кожної наданої послуги, в) тариф кожної наданої послуги, г) об`єм кожної наданої послуги, д) вартість кожної наданої послуги, г) сума грошей, яка була нарахована остаточно до сплати. Цього ж дня ОСОБА_1 також звернувся до відповідача зі скаргою на порушення у січні-червні 2016 року та у липні-грудні 2015 року прав позивача на отримання від ПАТ «Дніпрогаз» відповідного платіжного документа з інформацією про перелік наданих житлово-комунальних послуг, їх вартість та загальну вартість місячного платежу. На адресу позивачів надійшли два листи від 08 липня 2016 року за підписом комерційного директора ПАТ «Дніпрогаз» - Ільєнка А. С., у яких була відсутня інформація щодо наданих відповідачем послуг, а також повідомлено, що питання щодо стану розрахунків за спожитий газ та рахунків на оплату не належить до компетенції ПАТ «Дніпрогаз». У зв`язку із наведеним, позивачі просили позов задовольнити. Справа розглядалася судами неодноразово. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 вересня 2016 року у задоволенні позовувідмовлено. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2017 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 вересня 2016 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 28 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2017 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій після повторно розгляду справи Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 січня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що надані відповідачем відповіді у своїх листах від 08 липня 2016 року за № 5857/7/7-3 та від 08 липня 2016 року № 5858/7/7-3 повністю відповідають законодавству, зокрема принципам інформаційних відносин за Законом України «Про інформацію» та Законом України «Про захист прав споживачів» та не порушують право позивача на інформацію. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 січня 2019 року залишено без змін. Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 27 липня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно було досліджено докази у справі та надано неправильну оцінку, неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи. При цьому суди вийшли за межі позовних вимог. Доводи інших учасників справи 06 вересня 2019 року АТ «Дніпрогаз», який є правонаступником ПАТ «Дніпрогаз», через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2019 року залишити без змін. Додаткові аргументи заявника У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому заявник просить не брати до уваги відзив на касаційну скаргу. Рух касаційної скарги та матеріалів справи Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська. У вересні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду. У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Коротуна В. М. Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Коротуна В. М. визнано необґрунтованою. Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПАТ «Дніпрогаз» про зобов`язання надати достовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди до вирішення питання про відвід судді-доповідача Коротуна В. М. Заяву про відвід судді Коротуна В. М. передано для вирішення іншому судді. Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Коротуна В. М. відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року поновлено касаційне провадження у справі № 199/5592/16-ц за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПАТ «Дніпрогаз» про зобов`язання надати достовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2019 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року. Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у клопотанні на відзив, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Встановивши, що надані відповідачем відповіді у своїх листах від 08 липня 2016 року за № 5857/7/7-3 та від 08 липня 2016 року № 5858/7/7-3 повністю відповідають законодавству, зокрема принципам інформаційних відносин за Законом України «Про інформацію» та Законом України «Про захист прав споживачів», суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вказані листи не порушують право позивача на інформацію. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2019 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Коротун С. Ю. Бурлаков М. Є. Червинська