Ухвала КАС ВС № 520/2944/19

УХВАЛА 23 листопада 2020 року м. Київ справа № 520/2944/19 адміністративне провадження № К/9901/29478/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Тацій Л.В., суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просив: визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо невключення у довідку від 30 березня 2018 року № 11/6436 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивачу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, відомостей про розмір грошового забезпечення, із зазначенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування відповідної пенсії, з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, самостійно при наявності у них таких даних; зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, видану на ім`я позивача для перерахунку розміру пенсії із зазначенням відомостей про відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, а також здійснити виплату позивачу суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходу з 01 січня 2018 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, позов задоволено частково: зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 березня 2018 року у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з повною інформацією, за формою передбаченою Додатком № 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» для перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2018 року на підставі Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в яку, окрім раніше включених складових грошового забезпечення, таких як: оклад за посадою, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років (50 %), включити наступні складові: надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (10% від посадового кладу), надбавка за особливості проходження служби (70% від посадового окладу + окладу за військове звання + надбавка за вислугу років), надбавка за кваліфікацію (клас майстер 7% від посадового окладу), надбавка за особливі умови служби, пов`язані з підвищеним ризиком для життя 15% посадового окладу, премія 35% посадового окладу. зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області після отримання довідки з Адміністрації Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у розмірі 83% грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклад за посадою, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років (50 %), надбавку за роботу в умовах режимних обмежень (10% від посадового кладу), надбавку за особливості проходження служби (70% від посадового окладу + окладу за військове звання + надбавка за вислугу років), надбавку за кваліфікацію (клас майстер 7% від посадового окладу), надбавку за особливі умови служби, пов`язані з підвищеним ризиком для життя 15% посадового окладу, премію 35% посадового окладу, починаючи з 01 січня 2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року однією сумою. У задоволенні решти позову - відмовлено. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права Адміністрація Державної прикордонної служби України подала 04 листопада 2020 року касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Згідно частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Таким чином, справа в силу пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності, яку суд першої інстанції розглянув за правилами спрощеного позовного провадження. Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. На обґрунтування права на касаційне оскарження заявник зазначає, що касаційний розгляд цієї справи стосується питання права, яке має фундаментальне значення, проте доводи касаційної скарги, наведені на підтвердження права на касаційне скарження судових рішень у справі незначної складності, посилання на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зводяться до того, що постанова апеляційної інстанції, на думку скаржника, суперечить судовій практиці. У касаційній скарзі скаржник фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України. Скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Надіслати заявнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Л.В. Тацій Суддя С.Г. Стеценко Суддя Т.Г. Стрелець