Постанова Київський апеляційний суд № 757/440/18-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 листопада 2020 року м. Київ справа № 757/440/18 провадження № 22-ц/824/11214/2020 Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Іванової І.В. суддів - Сліпченка О.І., Сушко Л.П. при секретарі - Ярмак О.В. сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року у складі судді Остапчук Т.В., повний текст складений 19.06.2020 року, в с т а н о в и в: У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», про захист прав споживачів та стягнення коштів. Вимоги позов мотивує тим, що 24 липня 2012 року між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено Договір № SАМDN 250007273864128 (Вклад «Стандарт,12 мес»), згідно якого клієнт передав банку грошові кошти у сумі 9 000 дол. США строком до 24 липня 2013 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 18 липня 2017 року. Позивач зазначає, що вона є єдиним спадкоємцем померлого. Разом з тим, відповідач відмовляється в добровільному порядку повертати належні кошти, тому ОСОБА_1 вимушена була звернутись до суду та просила стягнути з АТ КБ «Приватбанк» 9 000 дол. США. АТ КБ «Приватбанк», заперечуючи проти позову пояснив, що є неналежним відповідачем, оскільки на виконання договору кошти вносилися у банківському відділенні на території Автономної Республіки Крим, яка є тимчасово окупованою територією, що позбавляє банк можливості перевірити вимоги позивача та виконати умови договору. Крім того, позивачем не надано належних доказів внесення коштів. Відповідач також вважає, що позивачем не доведено що вона має право як спадкоємець на банківський вклад. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 9 000 дол. США. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 2 412,90 грн. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає, що у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд посилається на обставини та документи, які відсутні у матеріалах справи та не стосуються обставин даної справи, та з огляду на недоведеність позивачем, на підставі наданих нею доказів, факту наявності правовідносин між банком та померлим, були відсутні підстави для задоволення позову. Банк зауважує, що надана позивачем експертиза на підтвердження факту зарахування коштів на депозитний рахунок, не була проведена за дорученням особи іншої держави на території України за законодавством України, як того вимагає чинне законодавство України. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що у свідоцтві про право на спадщину не зазначені ідентифікаційні ознаки особи як спадкоємця, так і померлої особи, крім прізвища, ім`я та по батькові, що на думку банку, виключає можливість ідентифікувати таких осіб у відповідності до вимог закону. Також у свідоцтві не зазначена спадкова маса, яка успадковується. В суді апеляційної інстанції представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Представник позивача проти скарги заперечувала, посилаючись на їх необґрунтованість, просила відмовити у задоволенні скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Судом встановлено, що 24 липня 2012 року між ОСОБА_2 , - чоловіком позивача та відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» у відділенні, яке розташоване в АРК м.Сімферополь було укладено Договір № SАМDN 250007273864128 (Вклад «Стандарт,12 мес»), згідно якого клієнт передав банку грошові кошти у сумі 9 000 дол. США строком до 24 липня 2013 року (а.с.6). Оригінал договору банківського вкладу та оригінал квитанції про внесення грошових коштів у сумі 9 000 дол. США. на передбачений договором рахунок оглядався в судовому засіданні в суді першої та апеляційної інстанції, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.6-7). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть ( м.Гродно Республіка Білорусь ) (а.с. 11-12) Нотаріусом Гродненського нотаріального округу Мазолевською С.Л. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом 18.07.2017 р. спадкоємцем спадщини ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 з чого б воно не складалось та де б воно не знаходилось є дружина померлого, позивач у справі ОСОБА_1 , спадкова справа № 9/2016/282 за 2016р. , зареєстровано в реєстрі за № 2-732. (а.с. 13). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 638/7132/15-ц (провадження № 61-5755св19) зазначено, що: «правовідносини, що виникли між сторонами щодо спадкування спірного майна містять ознаку іноземного елементу, оскільки спадкодавець та спадкоємець є громадянами республіки Білорусь, а тому зазначені правовідносини регулюються із застосуванням Закону України «Про міжнародне приватне право». Ураховуючи, що позивач та її померлий чоловік мають місце проживання та є громадянами Республіка Білорусь, позивач отримала на території Білорусь відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом, вона вважається такою, що прийняла спадщину щодо всього майна, в тому числі банківського вкладу відповідно до договору, який укладений на території України з відповідачем юридичною особою України. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку коли, дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або інший дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті договору банківського вкладу. Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу). За змістом статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним. Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за №1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8. Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9. Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10. Інструкції). Пункт 10.1. Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку. Пунктом 2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 01 червня 2011 року №174, зареєстрованої в Міністерстві і юстиції України 25 червня 2011 року за №790/19528 (далі - «Інструкція»), встановлено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним і підписом САБ. Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду України від29 жовтня 2014 року в справі №6-118цс14, від 26 березня 2014 року в справі №6-4813св14, від 26 березня 2014 року в справі №6-7667св14. Аналіз зазначених норм, дає підстави дійти висновку про те, що банк зобов`язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Оскільки стороною укладених договорів банківського вкладу є ПАТ КБ «ПриватБанк», яке як юридична особа зобов`язане виконати умови договору. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов`язків за укладеними і дійсними договорами. Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Частиною п`ятою статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1269 ЦК України). Смерть однієї зі сторін зобов`язання за загальним правилом не призводить до припинення зобов`язання. У зобов`язаннях, не пов`язаних з особою кредитора, смерть не призводить до припинення зобов`язань. У такому разі відбувається перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців. Частинами першою, другою статті 1228 ЦК України передбачено, що вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним. Таким чином, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши факт укладення між померлим ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є позивач, та банком договору строкового вкладу, а також відсутність належних та допустимих доказів виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення вкладу та з урахуванням того, що зобов`язання за договором вкладу, укладеним між банком та ОСОБА_2 не пов`язані з особою вкладника, а тому не припинилися у зв`язку з його смертю, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки до спадкоємця вкладника переходить право на вклад у банку. Доводи апеляційної скарги Банку не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 рокузалишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: