Постанова 4855 № 640/16470/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16470/20 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клименка Романа Васильовича про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клименка Р.В., в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів для зняття арешту з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль»; зняти арешт з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та зобов`язати відповідача винести постанову про зняття арешту з рахунку у строки, визначені ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язати відповідача повернути на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль», кошти, стягнуті під час здійснення виконавчого провадження ВП № 61764353. Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 вересня 2020 року позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клименка Р.В. від 08.04.2020 ВП №61764353 в частині накладення арешту на суму заробітної плати, що перевищує 20% надходжень заробітної плати на рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ «Райффайзен Банк Аваль», зі зняттям арешту з таких коштів. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що банк не повідомляв виконавця про цільове призначення коштів на рахунку боржника, що є підставою для повернення постанови про арешт коштів на рахунку боржника без виконання, натомість рахунок позивача на який їй перераховується заробітна плата не належить до рахунків за спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на які заборонено. Позивач своїм правом на подання відзиву не скористалась. В суді першої інстанції її позиція обґрунтовувалась тим, що відповідач наклав арешт на рахунок в банку, призначений для отримання заробітної плати, при цьому чинним законодавством передбачено окремий порядок здійснення відрахувань з заробітної плати, а тому арешт рахунку, на який позивач отримує заробітну плату, є неправомірним та позбавляє позивача права на отримання заробітної плати. Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). В силу положень ч.1 ст.311 КАС України, беручи до уваги, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в провадженні у приватного виконавця Клименка Р.В. перебуває виконавче провадження ВП №61764353 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Богомолової Д.І. від 20.02.2020 №517 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 34519,05 грн. (а.с.10-11). Постановою приватного виконавця Клименка Р.В. від 08.04.2020 ВП №61764353 накладено арешт на рахунки божника, відкриті в установах банку, а саме: АТ «ОТП Банк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «ПУМБ», АТ «Державний ощадний банк України», АТ «Приватбанк», АТ «Універсал Банк», АТ «Укргазбанк», крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонені законом (а.с.12). 02.06.2020 позивач звернулась до відповідача з заявою, у якій просила зняти арешт з рахунку, відкритого у АТ «Райффайзен Банк Аваль», на який останній нараховується заробітна плата. Не отримавши відповіді на заяву, і вважаючи арешт коштів на рахунку, на який здійснюється виплата заробітної плати протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, дійшов висновку, що приватний виконавець був обізнаний, що накладений арешт на рахунок позивача, відкритий у АТ «Райффайзен Банк Аваль», призначений для отримання нею заробітної плати, отже і повинен був врахувати положення частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження». За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. У ч.1 ст.5 наведеного Закону зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 3 ч.1 ст.3 наведеного Закону встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів. Відповідно до ч.1 ст.26 вказаного Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Частиною 1 ст.13 наведеного Закону передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з п.7 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Частиною першою статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною першою статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності у боржника кошів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Розмір відрахувань із заробітної плати визначено статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір відрахувань із заробітної плати встановлюється у постанові виконавця про звернення стягнення на заробітну плату (пункт 1 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5). Відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Згідно з абз.2 ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. Зі змісту наведених норм права слідує, що під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, оскільки законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20). Звернення стягнення на заробітну плату має здійснюватись виконавцем у відповідності до положень статей 68-70 Закону України «Про виконавче провадження» та інших нормативно-правових актів, не повинно унеможливлювати своєчасну виплату боржнику заробітної плати. Накладаючи арешт на грошові кошти позивача, в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, приватний виконавець у постанові від 08.04.2020 ВП №61764353 зазначив, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Отже, приватним виконавцем при винесенні вказаної постанови не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження». Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №755/14912/19, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин. При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що після надходження постанови приватного виконавця від 08.04.2020 ВП №61764353 про арешт коштів боржника до АТ «Райффайзен Банк Аваль» останнім було встановлено цільове призначення рахунку та повернуто вказану постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Так, згідно з довідкою АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 21.05.2020 №Д1-В24/1636 (а.с.8) позивачу 14.07.2016 відкрито картковий рахунок фізичної особи № НОМЕР_1 в UAH для отримання заробітної плати (ТОВ «АТБ-Маркет») та до вказаного рахунку випущено платіжну картку. В той же час, наведена довідка не підтверджує встановлення цільового призначення рахунку. Крім того, з наявної в матеріалах справи історії по картковому рахунку позивача з 01.05.2020 по 12.06.2020 (а.с.16) вбачається, що даний рахунок використовується позивачем не виключно для отримання заробітної плати, а і для отримання інших платежів, зокрема 03.06.2020 на рахунок позивача надійшли кошти в розмірі 3078,23 грн., з призначенням «інші платежі на з/п картки», що не є заробітною платою та спростовує твердження позивача про цільове призначення такого рахунку і неможливість накладення на нього арешту в рамках виконавчого провадження При цьому, АТ «Райффайзен Банк Аваль», на якого нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладено обов`язок визначати статус рахунку та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову приватного виконавця про накладення арешту на кошти боржника, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 виконав. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Позивачем не доведено, що її рахунок, на який було накладено арешт, має спеціальний режим використання, а також, що така інформація надходила до приватного виконавця від АТ «Райффайзен Банк Аваль», в якому відкрито відповідний рахунок. При цьому, приватний виконавець не наділений повноваженнями самостійно визначати статус рахунку та встановлювати поширення спеціального режиму на певний рахунок боржника, оскільки така функція покладена виключно на фінансову установу, яка повинна повідомити про це виконавця та повернути відповідну постанову про арешт коштів боржника без виконання. З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги, що постанова приватного виконавця від 08.04.2020 ВП №61764353 про арешт коштів боржника винесена правомірно, за наявності визначених законодавством підстав, колегія суддів доходить висновку, про відсутність підстав для визнання її протиправною та скасування. При цьому, суд першої інстанції помилково ототожнив постанову про арешт коштів боржника з постановою про звернення стягнення на заробітну плату. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права і неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клименка Романа Васильовича - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови виготовлено 23 листопада 2020 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма