LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд420/526/20

від 18.11.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/526/20 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача - судді Косцової І.П., суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О. за участі секретаря - Стефанцевої Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІФТ ГАРАНТ» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІФТ ГАРАНТ», про визнання протиправними та скасування приписів, стягнення збитків,- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому (з урахуванням уточнень від 24.03.2020 року) просив визнати протиправними та скасувати приписи Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради №105700 від 08.01.2020 року; №105728 від 10.01.2020 року; №105847 від 14.01.2020 року; №105845 від 14.01.2020 року; №105896 від 14.01.2020 року; №105706 від 08.01.2020 року; №105544 від 26.12.2019 року; №105849 від 14.01.2020 року; №105702 від 08.01.2020 року; стягнути з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на користь позивача в порядку відшкодування збитків суму протиправно отриманого платежу за демонтаж та зберігання програмно-технічних комплексів самообслуговування в кількості 7 одиниць, в розмірі 8 446 грн. В обґрунтування позовних вимог ФОП зазначив, що він є власником програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), які були ним встановлені на орендованих приміщеннях/частинах приміщень. Проте відповідачем, всупереч вимог чинного законодавства, проведено демонтаж ПТКС та залишено на місці їх кріплення приписи про демонтаж елементів стихійної торгівлі, які, на думку позивача, суперечать вимогам чинного законодавства. Зокрема, в приписах встановлено лише один день для демонтажу ПТКС, незважаючи на те, що п. 7.1 розпорядження Одеського міського голови № 861-01р від 16.08.2013 року встановлено триденний строк для такого демонтажу. Всупереч п.13.13 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджених рішенням Одеської міської ради №3961-VI від 09.10.2013 року, відповідач не звертався до власника (користувача) елемента торгівлі з вимогою (приписом) про усунення порушень у визначений строк, а в оскаржуваних приписах не зазначив суб`єктів торгівлі, яким їх адресовано; акти проведення демонтажу об`єктів не надано позивачу. Також зазначив, що ПТКС, щодо яких винесено приписи, не є елементами вуличної торгівлі, оскільки вони не розташовані окремо, а розміщуються безпосередньо на об`єкті суборенди/оренди, а відтак, вони не підпадають під дію Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. На підставі виставленого відповідачем рахунку №СФ0000008 від 07.02.2020 року позивачем здійснено оплату за відшкодування витрат на демонтаж та зберігання ПТКС, яка, на думку позивача, підлягає стягненню з відповідача. Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІФТ ГАРАНТ», допущене ухвалою суду першої інстанції від 10.03.2020 року до участі у справі в якості третьої особи, подало до суду першої інстанції позовну заяву про стягнення з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на користь ТОВ заподіяну майнову шкоду, завдану незаконними діями органів державної влади у розмірі 78 387,63 грн. В обґрунтування вимог зазначено, що ТОВ «СВІФТ ГАРАНТ» надає фінансові послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунку (свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № 613 від 05.07.2016р.). ТОВ здійснює фінансові послуги через орендовані у позивача термінали на підставі договору оренди №184-СГ2/2019 від 01.04.2019 року та отримує дохід від здійснення господарської діяльності завдяки ПТКС. За наслідком демонтажу ПТКС Товариство понесло фінансові збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 78 387,63 грн., які, за приписами Цивільного кодексу України, мають бути відшкодовані відповідачем. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що належні позивачеві ПТКС відносяться до елементів вуличної торгівлі та розміщені без отримання відповідних дозволів, а тому спірні приписи винесені правомірно та скасуванню не підлягають. З огляду на правомірність винесення відповідачем оскаржуваних приписів та відсутність правових підстав для їх скасування, підстав для задоволення заяви позивача про відшкодування шкоди та позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача - ТОВ «СВІФТ ГАРАНТ» про стягнення з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на користь ТОВ «СВІФТ ГАРАНТ» заподіяної майнової шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади у розмірі 78387,63 грн., суд першої інстанції також не вбачав. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «СВІФТ ГАРАНТ» просять скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування наведених в апеляційній скарзі доводів апелянти зазначили, що судом першої інстанції протиправно віднесено ПТКС до елементів вуличної торгівлі, адже визначальною ознакою елементу є його окреме розташування, в той час як належні позивачеві ПТКС розміщені на будівлях, з власниками яких позивач уклав договори оренди. Крім того зазначив, що, незважаючи на те, що на кожному ПТКС розміщено інформацію про особу користувача, контактні телефони та посилання на сайт, з якого можна дізнатися про адресу, найменування та контакти користувача ПТКС, відповідач не направив на адресу власника (користувача) елементів торгівлі вимогу (припис) про усунення порушень у визначений строк, а в оскаржуваних приписах не зазначив суб`єктів торгівлі, яким їх адресовано, як і не надав актів проведення демонтажу об`єктів. Також зауважив, що встановлений строк для добровільного демонтажу в один день замість трьох, як це передбачено Розпорядженням Одеського міського голови від 16.08.2013 року №861-01р «Про заходи щодо запобігання проявам стихійної торгівлі у м. Одесі» не є реальним строком для добровільного демонтажу пристроїв або для надання дозвільних документів на їх розміщення. Оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, в результаті неправомірних рішень та дій завдано матеріальну шкоду позивачеві та третій особі, понесені збитки та упущена вигода мають бути відшкодовані відповідачем за рахунок коштів місцевого бюджету. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначив, що суд першої інстанції вірно встановив усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку, у зв`язку з чим просив залишити судове рішення без змін. Фактичні обставини справи. 01.09.2018 року між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ФОП ОСОБА_2 (постачальник) укладено договір поставки № 2/18, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність (поставити) покупцю Програмно-технічні комплекси самообслуговування колишнього використання з місцем їх розташування, а саме платіжні термінали самообслуговування по прийому готівкових коштів у національній валюті України, в асортименті, кількості, комплектації та за адресою розташування, вказаними у Спеціфікації (Додаток № 1 до договору), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору (т.1 а.с. 238-249). 01.10.2018 року між ФОП ОСОБА_1 (суборендар) та ТОВ «Альфа « 641» (суборендодавець) укладено договір оренди приміщення/частини приміщення для встановлення терміналу самообслуговування №01102018/5, за умовами якого суборендодавець передає, а суборендар приймає в строкове платне користування частину приміщення суборендодавця, що знаходиться, зокрема, за адресою: 1) АДРЕСА_14 ; 2) АДРЕСА_2 ; (т.1 а.с. 14-16). 01.10.2018 року між ФОП ОСОБА_1 (суборендар) та ТОВ «Гурман-К» (суборендодавець) укладено договір оренди приміщення/частини приміщення для встановлення терміналу самообслуговування №01102018/16, за умовами якого суборендодавець передає, а суборендар приймає в строкове платне користування частину приміщення суборендодавця, що знаходяться, зокрема, за адресами: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 (т.1 а.с. 20-22). 01.11.2018 року між ФОП ОСОБА_1 (орендар) та ПП «Дімон» (орендодавець) укладено договір оренди приміщення/частини приміщення для встановлення терміналу самообслуговування №01112018/27, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину приміщень орендодавця, що знаходяться, зокрема, за адресою: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 (т.1 а.с. 230-233). 01.04.2019 року між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Свіфт Гарант» (орендар) укладено договір оренди терміналів № 184-СГ2/2019, за умовами якого орендодавець зобов`язується передати орендарю у строкове платне користування термінали на умовах цього договору, а орендар зобов`язується прийняти та сплачувати орендодавцю орендну плату за користування ними на умовах цього договору (т.1 а.с. 192-206). 01.06.2019 року між ФОП ОСОБА_1 (суборендар) та ПП «РС ТОЧКА» (суборендодавець) укладено договір оренди приміщення/частини приміщення для встановлення терміналу самообслуговування №01062019/19, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину приміщення орендодавця, що знаходиться, зокрема, за адресою: АДРЕСА_7 (т.1 а.с. 222-225). 01.09.2019 року між підприємством у формі ТОВ «Торговий Дім «Преображенський» (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди приміщення/частини приміщення для встановлення терміналу самообслуговування №010919, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину приміщення орендодавця, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 (т.1, а.с. 17-19). 01.10.2019 року між ТОВ «Черкасихліб ЛТД» (орендар) та ФОП ОСОБА_1 (суборендар) укладено договір суборенди № 16, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) частину нежитлового приміщення площею 1 кв.м, що знаходиться, зокрема, за адресою: АДРЕСА_9 (т.1 а.с. 234-237). За наслідком виявлення об`єктів, встановлених без договору на право тимчасового користування місцями для розміщення тимчасової споруди (елемента вуличної торгівлі) Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, на підставі п. 7.1 розпорядження Одеського міського голови №861-01 від 16.08.2013 р. «Про внесення змін та доповнень до розпорядження міського голови від 23.07.2012 р. №714-01р «Про заходи щодо запобігання проявам стихійної торгівлі у м. Одесі» видано приписи №105544 від 26.12.2019 року, №№105700, 105702, 105706 від 08.01.2020 року, №105728 від 10.01.2020 року, №№105845, 105847, 105849, 105896 від 14.01.2020 року про демонтаж власними силами за власний рахунок не пізніше наступного дня об`єктів стихійної торгівлі, які розташовані в АДРЕСА_13, АДРЕСА_7 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_4 , та складено відповідні акти обстеження №105543 від 26.12.2019р., №10570, №105705, №105727, №105699 від 03.01.2020 року. ФОП ОСОБА_1 на виконання вимог вказаних приписів та у встановлений строк самостійно демонтував об`єкти, що знаходилися за адресами: АДРЕСА_4, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, про що ним самостійно зазначено у позовній заяві. Інші об`єкти були демонтовані силами та за рахунок відповідача. 23.01.2020 року (вих. № 1) представником позивача подано адвокатський запит на адресу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради щодо причин неповідомлення про демонтаж ПТКС, підстав для їх демонтажу, наявності/відсутності пошкодження, зберігання демонтованих ПТКС та можливості їх забрати (т.1 а.с. 74-77). 05.02.2020 року (вих. № 228/01-17) Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради за результатами розгляду адвокатського запиту повідомлено, що приписи про демонтаж платіжних терміналів за зазначеними у запиті адресами було винесено шляхом їх розміщення на терміналах у зв`язку з відсутністю інформації про особу його власника (користувача). Платіжні термінали демонтовано на виконання розпорядження Одеського міського голови №861-01 від 16.08.2013 р. «Про внесення змін та доповнень до розпорядження міського голови від 23.07.2012р. №714-01р «Про заходи щодо запобігання проявам стихійної торгівлі у м. Одесі». Під час демонтажу термінали не були пошкоджені та знаходяться на штрафному майданчику за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 23/1 (т.1 а.с. 78-79). На підставі рахунку-фактури №СФ-0000008 від 07.02.2020 року позивачем сплачено відшкодування за демонтаж та зберігання ПТКС у розмірі 8446,13 грн. (т.1 а.с. 80-81). Законність винесених відповідачем приписів та відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади є предметом спору у справі, що розглядається. Джерела правового регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на таке. Відповідно до ч.ч.2-4 ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. В свою чергу, відповідно до ч.ч.1, 3 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень. Рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013р. №3961-VI затверджено Правила розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі (надалі - Правила №3961-VI), якими врегульовано питання розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - ТС) та елементів вуличної торгівлі (далі - елементи торгівлі) на території міста Одеси. Пунктом 1.4. Правил №3961-VI визначено, що елементи вуличної торгівлі - це окремо розташовані торгівельні автомати, лотки, ємності, торговельне обладнання, низькотемпературні прилавки, інші пристрої для роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності, платіжні термінали, паркомати, споруди соціально-культурного чи іншого призначення, що не відносяться до ТС, відкриті (літні) майданчики, у складі яких відсутні помости, огорожі, намети, шатри. Уповноважений орган - управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, виконавчий орган Одеської міської ради, визначений Одеською міською радою для регулювання діяльності з дотримання фізичними та юридичними особами Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у місті Одесі. Відповідно до п.2.1. Правил №3961-VI Уповноважений орган, зокрема, укладає договори з власниками (користувачами) ТС на право тимчасового користування місцями для розташування ТС, а також елементів торгівлі у випадках, передбачених цими Правилами; здійснює інвентаризацію, а також обстеження і фіксацію недотримання фізичними і юридичними особами вимог Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі і внаслідок виявлення фактів недотримання вимог цих Правил складає акти фіксації; надає фізичним та юридичним особам обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень цих Правил, контролює виконання цих приписів. Порядок розміщення елементів вуличної торгівлі визначений пунктом 13 Правил №3961-VI, за приписами якого встановлення та розміщення елементів торгівлі здійснюється на підставі позитивної відповіді у вигляді листа - рішення та договору на право тимчасового користування місцями для розташування елементів торгівлі, який укладається між Уповноваженим органом та Заявником. Заявник може встановити, розміщувати та експлуатувати належний йому елемент торгівлі після укладання договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента торгівлі (п.13.11 Правил №3961-VI). Зі змісту поняття договору на право тимчасового користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі, наведеного в п.1.4. Правил №3961-VI, вбачається, що даний договір укладається між власником (користувачем) елементу торгівлі та Уповноваженим органом та визначає їх взаємні права та обов`язки саме щодо користування місцями для розміщення елементів торгівлі, які перебувають у комунальній власності. За результатами проведених інвентаризації та/або обстеження Уповноваженим органом складається акт, у якому фіксуються виявлені порушення. За наслідками розгляду акту фіксації та доданих до нього матеріалів Уповноважений орган вправі здійснити наступні дії: звернутися до особи, якою допущено порушення встановленого порядку розміщення та експлуатації ТС та елементу торгівлі з приписом про усунення порушень у визначений Уповноваженим органом термін; звернутись до особи, що порушує вимоги цих Правил з приписом про демонтаж протиправно розміщених ТС та елементів торгівлі; звертатись до інших органів, уповноважених здійснювати контроль за додержанням законодавства про благоустрій населених пунктів (п.15.4 Правил №3961-VI). Згідно з п.16.1 Правил №3961-VI підставою для проведення демонтажу елементу торгівлі є протиправність його розміщення відповідно до п.1.4. цих Правил, тобто елемент торгівлі, характеризується хоча б однією з наступних ознак: відсутня позитивна відповідь у вигляді листа-рішення, про можливість розміщення елементу торгівлі; розміщується без укладеного з Уповноваженим органом договору на право тимчасового користування місцями для розташування елементів торгівлі, або термін дії якого закінчився; розміщується з недотриманням визначених у договорі параметрів щодо типу, розміру способу розміщення та опису елемента торгівлі або місце розташування якого не відповідає місцю, визначеному у договорі; експлуатується з порушенням вимог чинного законодавства України та цих Правил, що встановлено Уповноваженим органом. Як вже зазначалось, оскаржувані приписи були винесені відповідачем у зв`язку з тим, що об`єкти вуличної торгівлі встановлені без договору на право тимчасового користування місцями для розміщення тимчасової споруди (елемента вуличної торгівлі). Позивачем не заперечується факт відсутності договору на право тимчасового користування місцями для розміщення тимчасової споруди (елемента вуличної торгівлі), укладеного з Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради. Позиція позивача зводиться до того, що він вважає, що платіжні термінали не є елементами вуличної торгівлі, оскільки не розташовані окремо, а розміщуються безпосередньо на об`єкті суборенди/оренди, а тому не підпадають під дію Правил № 3961-VI. Між тим, віднесення належних позивачеві ПТКС до елементів вуличної торгівлі відповідає 1.4. Правил №3961-VI та вбачається з предметів договорів оренди, відповідно до яких позивач отримав на праві оренди/суборенди частину приміщення для встановлення ПТКС для здійснення господарської діяльності. В подальшому належні Підприємцю ПТКС були передані в оренду ТОВ «Свіфт Гарант». Крім цього, подаючи заяву про відшкодування шкоди, ТОВ «Свіфт Гарант» зазначило, що здійснює фінансові послуги через орендовані у позивача ПТКС та отримає дохід в ходів здійснення господарської діяльності. Разом з тим, відповідно до п.6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Аналізуючи положення наведеної правової норми, судова колегія зазначає, що несучі конструкції будинку, в тому числі і фасади багатоквартирних будинків, є спільним майном мешканців цих будинків. З метою з`ясування обставин передачі в оренду позивачеві чи будь-яким іншим особам фасадів будинків, до яких кріпились платіжні термінали, відповідач звернувся до департаменту комунальної власності Одеської міської ради з відповідним запитом (т.2, а.с. 94-95). За інформацією департаменту комунальної власності Одеської міської ради, фасади багатоквартирних будинків № 91 по АДРЕСА_10 , №58 по вул. Пушкінській, №74 по вул. Базарній, №26 по вул. Рішельєвській, №87 по вул. Успенській, №95 по вул. Канатній, №18 по вул. Черняховського, №3 по вул. Пироговській, №95 по вул. Канатній, №18 по вул. Черняховського, №3 по вул. Пироговській, №32 по вул. Софіївській та №2 по вул. Великій Арнаутській обслуговуються КП «ДЕЗ «Центральне», КП «ДЕЗ «Жовтневе», КП «ДЕЗ «Фонтанський», ОСББ «Основа Комфорт» та в оренду не передавались. ФОП ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив, що вказані багатоквартирні будинки належать на праві власності фізичним особам, а тому судом першої інстанції протиправно визначено їх належність до комунального майна. Поряд з тим, ФОП ОСОБА_1 не надав до суду апеляційної інстанції доказів наявності права користування фасадами багатоквартирних будинків, на яких було розмішено зазначені термінали, а тому наведені посилання відхиляються судом апеляційної інстанції. Водночас, надані позивачем витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та договори суборенди підтверджують лише право власності та право користування на житлові та нежитлові приміщення, та в жодному разі не свідчать, що таке право стосується фасадів багатоквартирних будинків. Щостосується твердження апелянта, що винесені оскаржувані приписи не містять визначення особи, якій вони адресовані, судова колегія зазначає, що оскільки позивачем не отримувалось відповідних дозволів на розташування об`єктів вуличної торгівлі, то у відповідача на час винесення приписів були відсутні відомості щодо особи, якій належать вказані об`єкти. З цих же підстав позивачу не направлялись оскаржувані постанови та акти демонтажу. Судова колегія відхиляє доводи апелянтів, що платіжні термінали містили контактну інформацію (інформацію про особу користувача, контактні телефони та посилання на сайт), оскільки розміщені відомості стосувались виключно ТОВ «Сфіт Гарант», а не позивача (т.2 а.с. 1, 2). Також позивачем визначено порушення процедури винесення оскаржуваних приписів, як одну з підстав для подання апеляційної скарги. ФОП ОСОБА_1 вказує, що відповідно до приписів п. 7.1 Розпорядження Одеського міського голови №861-01 р від 16.08.2013 року Про внесення змін та доповнень до розпорядження міського голови від 23.07.2012р. № 714-01 р «Про заходи щодо запобігання проявам стихійної торгівлі у місті Одесі», яким доручено Управлінню розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради у разі виявлення об`єктів стихійної торгівлі та за узагальненою інформацією департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради та районних адміністрацій Одеської міської ради вносити припис їх власникам (користувачам) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу об`єктів стихійної торгівлі протягом трьох робочих днів за власні кошти та складати акт обстеження. Разом з тим судова колегія зазначає, що приписи вказаної норми сформовані таким чином, що фраза «протягом трьох робочих дні» надає відповідачу певні дискреційні повноваження щодо встановлення строку з урахуванням конкретних обставин (розміру об`єкту, місцезнаходження, т.ін) та не зобов`язує встановлення строку не менше 3 днів. Оскільки належні позивачеві платіжні термінали мають невеликі розмірі, суд апеляційної інстанції вважає встановлений відповідачем 1-денний строк на демонтаж є достатнім. Підтвердженням такого висновку є той факт, що позивачем самостійно протягом одного дня здійснено демонтування об`єктів, що знаходилися за адресами: АДРЕСА_4, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, про що ним самостійно зазначено у позовній заяві. З огляду на зазначене судова колегія не вбачає порушень процедури у діях відповідача при встановленні позивачеві 1-денного строку для демонтажу об`єктів вуличної торгівлі. Крім того, посилання апелянта на неотримання акту проведення демонтажу об`єктів, які розташовувались по вул. Новосельського, 91 та по вул. Пушкінській, 58, колегія судді не може вважати достатньою підставою для задоволення позову, оскільки позивачем не заперечується факт обізнаності про демонтаж та подальша сплата коштів на відшкодування витрат з демонтажу. Таким чином, враховуючи ту обставину, що належні позивачеві ПТКС є елементами вуличної торгівлі та встановлені без договору на право тимчасового користування місцями для розміщення тимчасової споруди (елементу вуличної торгівлі), колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено оскаржувані приписи. Оскільки в ході розгляду справи не встановлено правових підстав для скасування оскаржуваних приписів, відсутні законні підстави і для задоволення апеляційної скарги ТОВ «СВІФТ ГАРАНТ» про стягнення з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на користь ТОВ «СВІФТ ГАРАНТ» заподіяної майнової шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади у розмірі 78387,63 грн., у зв`язку з чим колегія суддів відмовляє у її задоволенні. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі «Проніна проти України» зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довід. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine, аpplication no. 63566/00). Судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Також, ФОП в апеляційній скарзі заявлена вимога про внесення подання про повернення коштів помилково сплаченого судового збору в сумі 2 102 грн. згідно квитанції №903 від 17.03.2020 року. Колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять копії квитанції №903 від 17.03.2020 року, а тому суд не має можливості встановити факт помилковості сплати вказаних коштів на рахунки П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/526/20. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІФТ ГАРАНТ» - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»