Постанова 4852 № 340/3275/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 340/3275/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 ( суддя першої інстанції Пасічник Ю.П.) в адміністративній справі №340/3275/20 за позовом ОСОБА_1 до Кальниболотської сільської ради Новоархангельський район Кіровоградської області про скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кальниболотської сільської ради Новоархангельський район Кіровоградської області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області №1030 від 19.06.2020 року Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 , якою відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, за рахунок земельної ділянки площею 13,7 га, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 на підставі договору на право тимчасового користування землею, який зареєстрований 15.10.1996 року за №6 в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею Кальниболотською сільською Радою народних депутатів Новоархангельського району Кіровоградської області; зобов`язати Кальниболотську сільську раду Новоархангельського району Кіровоградської області, повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, за рахунок земельної ділянки площею 13,7 га, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 на підставі договору на право тимчасового користування землею, який зареєстрований 15.10.1996 року за №6 в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею Кальниболотською сільською Радою народних депутатів Новоархангельського району Кіровоградської області, з урахуванням висновків суду, та прийняти законне та обґрунтоване рішення, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою; зобов`язати Кальниболотську сільську раду Новоархангельського району Кіровоградської області, подати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19.05.2020р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, місце розташування якої зазначене на графічних матеріалах, на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області. До заяв позивачами долучено пакет документів передбачений ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, який необхідний для прийняття відповідного рішення. За результатами розгляду заяви позивача, відповідачем 19.06.2020р. прийнято рішення №1030 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у зв`язку з тим, що земельна ділянка перебуває в користуванні на підставі договору оренди, який не анульований. Не погодившись з відмовою позивач вказує, що відповідач не в повній мірі провів аналіз поданих позивачем документів, зважаючи на те, що разом із документами було подано згода землекористувача, тобто було дотримано вимоги ч. 6 ст. 118 ЗК України. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даними позовом. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 в задоволені позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову. Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Матеріалами справи встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що в користуванні гр. ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка площею 13,7 га, на підставі договору на право тимчасового користування землею, який зареєстрований 15.10.1996 року за №6 в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею Кальниболотською сільською Радою народних депутатів Новоархангельського району Кіровоградської області, з терміном дії 50 років (а.с.17,18). 25.02.2020р. ОСОБА_2 складено нотаріально посвідчену заяву (погодження) землекористувача, якою надано згоду щодо оформлення, в т.ч. позивачем по справі, права власності на земельні ділянки у розмірі 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, яка перебуває в користуванні ОСОБА_2 згідно договору на право тимчасового користування землею, який зареєстрований 15.10.1996 року за №6 в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею Кальниболотською сільською Радою народних депутатів Новоархангельського району Кіровоградської області (а.с.16). 19.05.2020р. позивачем подано до відповідача заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, місце розташування якої зазначене на графічних матеріалах, на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області (а.с.10). До заяв позивачем долучено: копії графічних матеріалів щодо бажаного місця розташування земельних ділянок; копії паспортів та довідок про присвоєння індивідуального податкового номера; довідки про відсутність у власності земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства; копії нотаріально засвідченого погодження землекористувача земельної ділянки; копія рішення ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо відмови у наданні дозволу з підстав належності земельної ділянки до комунальної форми власності (а.с.11-16,19). Відповідачем 19.06.2020р. прийнято рішення №1030 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у зв`язку з тим, що земельна ділянка перебуває в користуванні на підставі договору оренди, який не анульований (а.с.20). Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, вказана у заяві про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, фактично знаходиться у користуванні іншої особи, що в розумінні вимог статті 118 Земельного кодексу України є підставою для відмови у наданні такого дозволу. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства. На підставі ст.ст. 81, 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара (п. "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України). Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України. Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. З системного аналізу вказаних норм слідує, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Згідно із ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Серед підстав припинення права користування земельною ділянкою відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , згідно договору на право постійного користування землею від 20 серпня 1996 року є землекористувачем земельної ділянки на частину якої у розмірі 2,0 га претендує позивач. Відповідно до змісту наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 31.03.2020р. №11-5242/14-20-СГ, земельна ділянка на яку претендує позивач є комунальною власністю, а отже право розпорядження нею належить відповідачеві (а.с.19). Відповідно до ч. 2 ст. 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення власності чи користування ними в порядку, визначеному законом . Одними із підстав припинення права користування земельною ділянкою, відповідно до ст.141 Земельного кодексу України є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом (ст.149 ЗК України). Відповідно ч.3 ст.142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Доказів, які б свідчили про підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, добровільна відмова ОСОБА_2 від права користування земельною ділянкою в ході судового розгляду встановлено не було. Також, апеляційний суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_2 до відповідача з заявою про розірвання договору тимчасового користування землею, тому наявність чи відсутність нотаріально посвідченої згоди на вилучення земельної ділянки не є підставою для розірвання такого договору та припинення права користування земельною ділянкою без укладення додаткової угоди про розірвання договору та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи у користування. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 817/72/18. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 в адміністративній справі №340/3275/20 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 23 листопада 2020 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва