Постанова 4812 № 486/819/20

23.11.20 22-ц/812/1934/20 Єдиний унікальний номер судової справи: 486/819/20 Провадження № 22-ц/812/1934/20 Доповідач суду апеляційної інстанції - Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 23 листопада 2020 року м. Миколаїв Справа № 486/819/20 Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Самчишиної Н.В., суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В., переглянувши в апеляційному порядку у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Волкової О.І., у приміщенні цього суду, дата складення повного тексту судового рішення не зазначена, за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, , встановив: 01 червня 2020 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк» або Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Позивач зазначав, що 18 грудня 2018 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки. Відповідач своїм підписом підтвердила згоду, що підписана нею анкета-заява про приєднання разом з Умовами та правилами надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» і Тарифами, що викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає кредитний договір. Банком було надано ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору станом на 13 травня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 17 171 грн. 31 коп., з яких: 10 889 грн. 38 коп. - заборгованість за тілом кредитом, 6281 грн. 93 коп. - заборгованість по відсоткам. Посилаючись на викладене, Банк просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість та судовий збір у розмірі 2102 грн. Заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 вересня 2020 року позов Банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку 10 889 грн. 38 коп. заборгованості за кредитом та 1 332 грн. 67 коп. судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що стягненню з відповідача підлягає лише заборгованість за непогашеним тілом кредиту, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність договірних правовідносин між Банком та ОСОБА_1 щодо сплати процентів. В апеляційній скарзі представник АТ «Акцент-Банк» просив скасувати рішення суду та задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про недоведеність кредитних зобов`язань та недосягнення згоди щодо всіх умов кредитування, є помилковим. Зазначав, що судом не враховано, що відповідач 18 грудня 2018 року підписала паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому Банк повідомив позичальника про основні умови кредитування, строки та процентну ставку. Крім того, позивач вказував, що відповідач в анкеті-заяві своїм підписом підтвердила факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язалась в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Зазначав, що боржник користувалась кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості та свідчить про її ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг і погодження з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Крім того, вказував, що суд помилково не застосував висновки Верховного Суду щодо природи даних відносин та дійсності Умов і Правил, які викладені в постановах від 09 липня 2018 року у справі №202/19403/13-ц, від 18 квітня 2018 року у справі №705/6051/15-ц та від 14 лютого 2018 року у справі №265/7652/15-ц. Правом подати відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалась. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення та виклику учасників справи. Переглянувши справу за наявними в ній та доданими доказами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що 18 грудня 2018 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», яка містить позначення, що позичальник згодна з тим, що її заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті складають Договір надання банківських послуг. Позичальник зобов`язувалась самостійно знайомитись зі змінами Умов та правил надання банківських послуг на офіційному сайті банка www.abank.com.ua. (а.с. 6). При цьому в анкеті-заяві ОСОБА_1 відсутні відомості про вид платіжної картки, розмір кредиту (кредитного ліміту), процентної ставки, а також не зазначені види відповідальності за порушення умов кредитування (неустойка). Витяг з особового рахунку ОСОБА_1 свідчить про рух кредитних коштів за рахунком у період з 19 грудня 2018 року (а.с.47). ОСОБА_1 використовувала кредитні кошти до 13 серпня 2019 року. Останнє погашення кредиту (1000 грн.) здійснено 12 серпня 2019 року шляхом поповнення картки в терміналі (а.с. 47 зворот). За розрахунком Банку станом на 13 травня 2020 року утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10 889 грн. 38 коп. та процентами в сумі 6 281 грн. 93 коп. (а.с. 5). Встановивши, що позивачем не доведено домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту у сумі 10 889 грн. 38 коп. Рішення суду щодо підставності та визначеного розміру непогашеного тіла кредиту сторонами не оскаржувалось, а тому апеляційним судом в цій частині не переглядалось. Інші умови кредитування, а саме ціну договору (розмір процентів) та умови відповідальності позичальника (неустойку), позивач не довів. Банк надав витяги з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» (далі -Умови) та Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна GOLD» (а.с. 7 зворот - 11, 12), які не містять підпису позичальника ОСОБА_1 . При цьому в матеріалах справи відсутні підтвердження, що саме ці витяги з Умов та Тарифів, додані до позовної заяви, надавалися відповідачу для ознайомлення та узгодження, а також що саме така редакція цих Умов та Тарифів, що постійно змінювалась банком, діяла на час укладення кредитної угоди. Роздруківка із сайту позивача, як доказ, повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Тому надані банком докази на підтвердження узгодженості всіх істотних умов кредитування, а саме витяги з Умов та Тарифів не можуть вважатись достатньою підставою для покладення на позичальника обов`язків, які передбачені цими документами (постанова Верховного Суду України від 11 березня 2015 року, провадження № 6-16цс15). За таких обставин та без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин правил частини 1 статті 634 ЦК щодо змісту договору приєднання, що вірно констатував суд першої інстанції. Оскільки відсутні достатні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору (у формі сплати процентів), а також відповідальність у вигляді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, банк має можливість вимагати лише фактично отриману та не повернуту суму кредиту, що відповідає вимогам частини 2 статті 530 ЦК. Такий висновок ґрунтується на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та відповідає загальним засадам та принципам цивільного судочинства - верховенства права, свободі договору, справедливості, добросовісності та розумності, а також необхідності особливого захисту споживача у кредитних відносинах. Отже, вимоги АТ «Акцент-Банк» про стягнення 6 281 грн. 93 коп. процентів задоволенню не підлягають. Апеляційний суд не може погодитись з твердженням апелянта щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення процентів з посиланням на Паспорт споживчого кредиту, що має підпис відповідача. Зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Як встановлено заява - анкета, що підписана ОСОБА_1 не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції не спростовує. Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за тілом кредиту є правильним. Посилання в апеляційній скарзі на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 09 липня 2018 року у справі №202/19403/13-ц, від 18 квітня 2018 року у справі №705/6051/15-ц та від 14 лютого 2018 року у справі №265/7652/15-ц. не заслуговують на увагу, оскільки вони були ухвалені ще до реєстрації та оприлюднення у Єдиному державному реєстрі судових рішень України постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Отже, оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому на підставі ст. 375 ЦПК України це судове рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подачу апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 153 грн. За результатами розгляду справи в суді апеляційної інстанції, сплачений позивачем судовий збір за подачу апеляційної скарги не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення, а заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: П.П. Лисенко Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 23 листопада 2020 року.