Постанова 4807 № 323/592/20

Дата документу 23.11.2020 Справа № 323/592/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 323/592/20 Головуючий у 1-й інстанції:Мінаєв М.М. Провадження № 22-ц/807/3009/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С. Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 18серпня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 31.03.2010р. відповідач отримала кредит у розмірі 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складає між нею та позивачем договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідно до умов договору відповідач мала погашати кредит та сплачувати відсотки щомісячно, але цих обов`язків не виконувала. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 10.01.2020 року має заборгованість в загальному розмірі 13268,39 гривень, яка складається з наступного : 4158,02 грн. заборгованість за кредитом; 1003,48 грн. заборгованість по відсоткам, нарахованим на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 6998,87 грн. - заборгованість за пенею; 1108,02 штрафи, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь. Заочним рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 18 серпня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ „ПриватБанк заборгованість за кредитним договором б/н від 31.03.2010 року у розмірі 830,55грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ „ПриватБанк судовий збір у розмірі 131,58 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» у особі представника Крилової О.Л. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні частини вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зі змісту статті 274 ч. 1 п.1 ЦПК України що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скаргане підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявності узгоджених договірних відносин з відповідачем щодо розміру відсотків, пені і штрафів, порядку користування кредитними коштами, а тому вважав, що банк підтвердив лише надання кредитних коштів, які не повернуті відповідачем в сумі 830,55 грн. Судом встановлено, що, звертаючись до суду із позовом, АТ КБ «ПриватБанк» надав копію Анкети-заяви від 31.03.2010 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, які є складовою частиною кредитного договору та яку підписано позичальником, а також розрахунок заборгованості. В позові банк вказував, що, підписуючи вищевказану Анкету-заяву про отримання кредиту, відповідач отримала кредитну картку, а також користувалась нею, отримуючи від банку кредитні кошти. Та суд вважав встановленими ці обставини, тобто те, що відповідач отримала від банку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користу- валась кредитними коштами, а також частково проводила їх повернення, що також вказує на наявність кредитних правовідносин між позивачем та ОСОБА_1 . Судом з`ясовано, що згідно розрахунку заборгованість по кредиту, який отримала відповідач від банку, її заборгованість складає 4158,02 грн. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що позичальник користувалась кредитними коштами, частково здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором, то є доведеним факт отримання нею кредиту. А з`ясовуючи розмір заборгованості за тілом кредиту, суд визначив його в сумі 830,55 грн. як різницю між сумою отриманих коштів, яким скористалась відповідача, в розмірі 23 104,65 грн.,та сумою внесених нею на картку та списаних банком на погашення кредиту коштів в розмірі 22 274,10 грн. При цьому, судом відмовлено у стягненні інших складових заборгованості, які банк також просив стягнути з відповідача, з тих підстав, що заява не містить узгоджених умов про розмір відсотків, пені і штрафів, порядку користування кредитними коштами. На підтвердження узгодження вказаних істотних умов кредитного договору позивач посилається на «Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку» . Однак, суд вказував, що АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, та, відповідно, брав на себе зобов`язання на умовах, які зазначені саме в цьому документі, зокрема, щодо розміру відсотків, пені, штрафів у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. А тому, відповідно, суд не визнав вказані Умови складовою частиною укладеного між сторонами договору від 31.03.2010 р. В апеляційний скарзі банк зазначає, що такі висновки суду є помилковими, але колегія визнає неспроможними доводи апеляційної скарги в цій частині та повністю погоджується з висновками суду з огляду на наступне. Так, в скарзі банк наголошує на тому, що відповідач погодилась з тим, що Пам`ятка клієнта, Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими вона ознайомлена, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а фактичне отримання кредитних коштів та користування ними підтверджуються випискою про рух коштів по рахунку відповідача. Тому банк вважав, що висновки суду про відсутність договору приєднання між сторонами у справі, є помилковими, та діями сторін договору підтверджується наявність договірних відносин, зокрема, виконання його умов банком та часткове виконання відповідачем. Перевіривши вказані доводи апеляційної скарги, колегія вважає їх необґрунтованими з огляду на наступні обставини. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не надавала будь-яких заяв по суті справи, до судових засідань не з`являлась. Не надано нею відзиву і на апеляційну скаргу банку. Проаналізувавши документи, на підставі яких банк позивається до ОСОБА_1 , колегія погоджується з судом першої інстанції в тій частині, що анкета-заява від 31.03.2010р. не міститься відомостей про істотні умови кредитного договору, але має лише визначення бажання клієнта отримати кредитку «Універсальна». Також вважає ґрунтовними висновки суду про те, що вказана анкета-заява про надання банківських послуг не становить договір приєднання з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами через те, що відповідач не підписувала їх, зокрема, у наданій до позовної заяви редакції. Вказані висновки суду відповідають наданим матеріалам справи та правовій позиції ВС, висловленій у постанові від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17 (провадження 14-131цс19). Суд правильно базував свої висновки на тому, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент підписання заяви відповідачем містили саме вказані умови, в тому числі й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що зазначено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), і це не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Суд з огляду на вказані обставини правильно визнав, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. На користь вказаному свідчить розрахунок заборгованості, позовна заява та апеляційна скарга, у яких банк зазначає, що принаймні тричі з дня підписання відповідачем анкети-заяви ним було змінено розмір відсоткової ставки, а також змінювався порядок і формула нарахування відсотків. Колегія з огляду на вказані обставини визнає неспроможними доводи скарги про те, що суд мав стягнути заборгованість за простроченими відсотками, нарахованими у відповідності до статті 625 ЦК України, оскільки банк нараховував за цією нормою фактично визначені ним з 01.04.2019р. в Умовах та правилах надання банківських послуг нові ставки процентів для картки «Універсальна» у розмірі 86,4 %, для картки «Універсальна голд» - 84,0 %, які не погоджувались з позичальником. З огляду на положення ч. 1 ст. 13 ЦПК України, згідно з якою суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд не міг нараховувати та стягувати 3 % річних відповідно до вимог статті 625 ЦК України, оскільки банк пов`язував ці відсотки саме із встановленою на підставі договору ставкою 86,4 % як відповідальність за прострочений кредит, а не у встановленій законом ставці. Тобто таке самостійне нарахування судом прострочених процентів на підставі закону було б виходом за межі позовних вимог, що заборонено вище наведеними положення статті 13 ЦПК України. Отже, ті обставини, що не підписані відповідачем Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи не можна визнати складовими кредитного договору як такі, що не є письмовою формою договору, як це передбачено у статті 1055 ЦК України, судом встановлені правильно. В цьому сенсі доводи банку про наявність договору приєднання є безпідставними. Інших доводів, які б спростовували висновки суду, апеляційна скарга не містить, а тому у відповідності до вимог статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу колегія залишає без задоволення, а оскаржуване банком рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення. Заочне рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 18 серпня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково Постанова прийнята, складена та підписана 23 ли стопада 2020 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Подліянова Г.С.