Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/1896/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 300/1896/20 пров. № А/857/11098/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. секретар судового засідання Гнатик А.З. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року (головуючий суддя Біньковська Н.В., м.Івано-Франківськ) у справі № 300/1896/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тишківської сільської ради, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення №733-19/2019 від 13.08.2019 «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо оформлення права власності на земельну ділянку»,- В С Т А Н О В И В: 03.08.2020 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Тишківської сільської ради, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення №733-19/2019 від 13.08.2019 «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо оформлення права власності на земельну ділянку». Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Тишківської сільської ради, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення №733-19/2019 від 13.08.2019 «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо оформлення права власності на земельну ділянку». Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм процесуального права просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти постанову, якою справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Отже, одним із учасників адміністративного спору є суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства. Відповідно до положень статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг. Відповідно до ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Колегія суддів зазначає, що завданням цивільного судочинства, відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. При цьому, поняття земельні відносини включає і захист права (власності чи користування) на земельну ділянку. Відповідно до норм Цивільного кодексу України земля та земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах. Земельні відносини, суб`єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об`єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю. Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України. Держава і територіальні громади через свої органи управління беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах. У випадках коли існує спір про право володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою, це виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства. Позивач у апеляційній скарзі зазначає про те, що сесія сільської ради розглянула її заяву про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі орієнтовною площею 0,75 га для ведення особистого селянського господарства в с. Тишківці, проте на свій розсуд, без згоди позивача, та у її відсутність, вирішила земельну ділянку площею 0,75 га поділити на три частини по 0,25 га кожному, зокрема їй, її брату ОСОБА_2 , та сестрі ОСОБА_3 . Зазначає, що останні після смерті матері із заявою про прийняття спадщини не звертались і є, на думку позивача, такими, що не прийняли спадщину. Позивач стверджує, що сесія сільської ради в такому випадку не вправі на свій розсуд і без надання згоди позивача ділити земельну ділянку та трьох осіб, оскільки до повноважень сільської ради не входять повноваження поділу спадкового майна, розпорядження майном. Суд апеляційної інстанції, оглянувши матеріали справи, вказує, що предметом спору у цій справі є захист порушеного права позивача, зокрема, права на землю. По своїй суті, доведення позивачем протиправності прийнятого рішення Тишківської сільської ради №733-19/2019 від 13.08.2019 «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо оформлення права власності на земельну ділянку» в частині надання їй дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для ведення особистого селянського господарства в розмірі орієнтовною площею тільки 0,25 га (у зв`язку з пропозицією депутатів про поділ в рівних частинах кожному із дітей померлого батька ОСОБА_4 згідно витягу із протоколу від 13.08.2019), є спором про доведення права на таке майно. Щоб вирішити спір про протиправність чи правомірність оскаржуваного позивачем рішення Тишківської сільської ради №733-19/2019 від 13.08.2019 «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо оформлення права власності на земельну ділянку», має бути розв`язана перш за все, конкуренція підстав виникнення такого права (власності чи права користування) на спірну земельну ділянку. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що цей спір носить приватно - правовий характер, під час вирішення якого підлягають з`ясуванню обставини щодо підстав набуття права власності як на домоволодіння, так і права власності чи користування на спірну земельну ділянку кожного із дітей померлих, у зв`язку з чим, зазначені вимоги втрачають ознаки публічно-правового спору, оскільки по суті, позивач доводить своє переважне право на землю, про яке і зазначає у позові, та вимагає усунути обставини, що перешкоджають реалізації цього права. Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Разом з тим, спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, згідно зі статтею 19 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Вищенаведене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 823/2042/16 від 04.09.2018 р. За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що окружний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновками суду першої інстанції, а тому доводи апелянта слід відхилити. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі № 300/1896/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 23 листопада 2020 року.