Постанова 4857 № 140/7772/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 140/7772/20 пров. № А/857/11821/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Іщук Л.П., Кухтея Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Ксензюк А.Я.), ухвалене у письмовому провадженні в м.Луцьку 13 липня 2020 року у справі №140/7772/20 за позовом Державного підприємства «Луцький ремонтний завод «Мотор» до Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві, Офісу великих платників податків Державної податкової служби про стягнення пені, В С Т А Н О В И В: 03.06.2020 Державне підприємство «Луцький ремонтний завод «Мотор» (далі Підприємство) звернулось в суд з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві, Офісу великих платників податків Державної податкової служби, просило стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства пеню в розмірі 208 408 грн. 71 коп. за період з 05 лютого 2019 року по 07 лютого 2020 року, нарахованої на суму 1 046 011 грн. 00 коп. заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість по декларації за травень 2017 року. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що органи ДПС не виконали приписи як Податкового кодексу України так і Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ДП «ЛРЗ «Мотор». Суд першої інстанції вказав, що на час виникнення спірних правовідносин Податковим кодексом України був закріплений обов`язок контролюючого органу вчинити відповідні дії, направлені на відшкодування платнику податків суми узгодженого податку на додану вартість. Суд першої інстанції зазначив, що у період з 05 лютого 2019 року по 07 лютого 2020 року позивачу не відшкодовано бюджетне відшкодування з ПДВ у розмірі 1 046 011 грн 00 коп., що дає право на нарахування та стягнення пені у розмірі 208 408 грн 71 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що єдиною умовою для пред`явлення вимоги про стягнення пені є ненадання контролюючим органом висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Скаржник вказує, що порядок отримання платником податків встановлених законодавством сум пені, нарахованої на бюджетну заборгованість з відшкодування ПДВ, не визначено. Скаржник зазначає, що позивачем наведено невірні розрахунки пені, оскільки ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 про повернення апеляційної скарги отримано Офісом великих платників податків ДПС 08.04.2019. Підприємство подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що з 01.04.2017 передумовою для отримання платником податків належної суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДПС в Реєстрі інформації про узгодження такої, порядок отримання платником податків встановлених законодавством сум пені вважає визначеним, а розраховану суму пені вірною. Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), дійшов висновку про можливість розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Державне підприємство «Луцький ремонтний завод «Мотор» є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності та передане в управління Державного концерну «Укроборонпром», основний вид економічної діяльності 30.30 Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування. 16 червня 2017 року Підприємство подало до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за травень 2017 року, реєстраційний номер 9166127072, із зазначенням у рядку 20.2 суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 2 890 593 грн 00 коп., додаток ДЗ, та отримано квитанцію №2 від 16 червня 2017 року про доставлення документа. 17 липня 2017 року Підприємство подало уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно якого рядок 20.2 змінено з суми 2 890 593 грн 00 коп. на суму 1 991 188 грн 00 коп. та додаток ДЗ відповідно. Підприємство отримало квитанцію №2 від 17 липня 2017 року. На підставі наказу від 01 грудня 2017 року №2738, направлень від 05 грудня 2017 року №374, №375 працівниками Луцького відділу податкового супроводження підприємств Львівського управління Офісу ВПП ДФС (правонаступник Офісу ВПП ДПС) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Луцький ремонтний завод «Мотор» з питань законності декларування від`ємного значення з ПДВ за травень 2017 року, за результатами проведення якої складено акт від 04 січня 2018 року №3/28-10-48-12/08029701. Відповідно до висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення ДП «ЛРЗ «Мотор» вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого Підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 1 218 517 грн 00 коп., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2017 року на 1 053 564 грн 00 коп., та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 164 952 грн 00 коп. 05 лютого 2018 року на адресу ДП «ЛРЗ «Мотор» надійшли податкові повідомлення-рішення, винесені контролюючим органом на підставі акта від 04 січня 2018 року №3/28-10-48-12/08029701, від 01 лютого 2018 року «В1» №0000994812, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2017 року у розмірі 1 053 564 грн 44 коп. та застосовано штрафні санкції у розмірі 526 782 грн 22 коп.; «В4» №0001004812, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 164 952 грн 27 коп. Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Підприємство оскаржило такі у судовому порядку. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року у справі №0340/1470/18 за позовом ДП «ЛРЗ «Мотор» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01 лютого 2018 року №0000994812, №0001004812, зобов`язано внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо відшкодування ДП «ЛРЗ «Мотор» суми податку на додану вартість за травень 2017 року в розмірі 1 053 564,44грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 04 лютого 2019 року відповідно до ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 (пров.№857/3690/18) про повернення апеляційної скарги Офісу великих платників податків ДФС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року у справі №0340/1470/18. Сума бюджетного відшкодування Підприємству повернута 07 лютого 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням від 07 лютого 2020 року №58195838. 14.04.2020 Підприємство звернулось в Офіс великих платників податків ДПС із заявою про стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість по декларації за травень 2017 року. Листом Офісу великих платників податків ДПС від 19.05.2020 №18623/10/28-10-52-07-11 повідомлено Підприємство, що в Наказі №326 відсутній порядок повернення пені, нарахованої відповідно до вимог пункту 200.23 статті 200 ПК України. Вважаючи, що несвоєчасна виплата відшкодування Підприємству ПДВ по декларації за травень 2017 року надає Підприємству право на отримання пені за період з 05.02.2019 по 07.02.2020, Підприємство звернулось із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час звернення Підприємства із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за травень 2017 року, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України згідно з положеннями якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1). При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, зокрема, підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 ПК України). Згідно з підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронного підпису та електронного документообігу. Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (підпункт 200.7.2 статті 200.7 ПК України). Відповідно до підпункту 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. Згідно з підпунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів. Відповідно до підпункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. Пунктом 200.23 статті 200 ПК України встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Таким чином, держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Закінченням процедури судового оскарження у розумінні статті 200 ПК України є набрання законної сили рішенням суду. Якщо ж протягом встановленого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку нараховується пеня. Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з виплати заборгованості з відшкодування податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України. Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми. При цьому, Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26, встановлено, що повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру. Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду орган ДФС на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що заявлена Підприємством сума бюджетного відшкодування стала узгодженою з дня набрання законної сили рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року у справі №0340/1470/18 04.02.2019, обов`язок щодо бюджетного відшкодування заборгованості з ПДВ у контролюючого органу виник на наступний робочий день після набрання законної сили рішенням суду 05.02.2019. Отже, контролюючий орган не виконав приписи як Податкового кодексу України так і Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ДП «ЛРЗ «Мотор». У спірному випадку відповідачами відшкодовано суму ПДВ ДП «ЛРЗ «Мотор» проте не у строки, встановлені пунктами 200.10-200.13 ПК України, що скаржником не заперечується, а тому позивач набув право на нарахування пені в порядку, визначеному пунктом 200.23 статті 200 ПК України. При цьому, належних та допустимих доказів отримання 08.04.2019 ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 пров.№857/3690/18 про повернення апеляційної скарги скаржник ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав. Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За таких обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, з урахуванням встановленого права позивача на бюджетне відшкодування спірної суми податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що з метою дотримання принципу верховенства права та забезпечення ефективного правового захисту права платника ПДВ на отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, слід стягнути з Державного бюджету України 208 408 грн 71 коп. пені, нарахованої на суму заборгованості з бюджетного відшкодування з ПДВ за період з 05 лютого 2019 року по 07 лютого 2020 року по декларації з ПДВ за травень 2017 року. Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» підлягає застосуванню судами разом з практикою ЄСПЛ як джерело права, кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05.01.2000) (Beyeler v. Italy, заява №33202, §100)). За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатись такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права в національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014 (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви №68385/10 та №71378/10, §35)). Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ, які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви правомірності стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені за затримку бюджетного відшкодування, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року у справі №140/7772/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук Р. В. Кухтей