Постанова 4855 № 620/1233/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1233/20 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Оксененка О.М., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№31)» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№31)» про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» від 17.02.2020 року «Про поміщення засудженого в карцер установи виконання покарань» про поміщення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до карцеру строком на 14 діб без виведення на роботу. На обґрунтування вимог зазначено, що постанова про накладення дисциплінарного стягнення в порушення частини 7 статті 135 КВК є невмотивованою, оскільки в ній наведено лише певні обставини вчиненого засудженим порушення, проте не наведені інші обставини, що підлягали обов`язковому з`ясуванню під час дисциплінарного провадження, а саме: причини, мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року позов задоволено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що присутність на засіданні дисциплінарної комісії голови комісії всіх її членів, а також засудженого підтверджується письмовими поясненнями секретаря комісії, складеними після отримання рішення суду першої інстанції, який зазначив, що на засіданні доповідались матеріали службового розслідування, також засудженому надавалося право надати пояснення по суті вчинених дисциплінарних проступків. Апелянт стверджує, що секретар комісії не розписав у протоколі детально рішення та виступ кожного з членів комісії оскільки в наявному у нього зразку протоколу таких відомостей не було і раніше. Крім того, апелянт стверджує, що висновок службового розслідування затверджений 10.02.2020 року, відтак, враховуючи приписи частини 3 статті 134 КВК України, граничний термін для накладення стягнення на позивача був 20.02.2020 року, а оскаржувана постанова винесена 17.02.2020 року, що спростовує висновок суду першої інстанції про порушення строків накладення дисциплінарного стягнення. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання в Державній установі «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» в секторі максимального рівня безпеки для тримання засуджених до довічного позбавлення волі. 05.02.2020 року в ході об`єктового обшуку камери № 50, де утримується ОСОБА_1 було виявлено та вилучено мобільний телефон «motо» модель «Lacrosse» Duos, імеі1: НОМЕР_1 ; імеі2: НОМЕР_2 з батареєю живлення та сім-картою мобільного оператора «Vodafone» № НОМЕР_3 , без зарядного пристрою, та мобільний телефон «Motorola», імеі встановити не вдалося, з батареєю живлення та сім-картою мобільного оператора «Vodafone» № НОМЕР_4 , без зарядного пристрою, про що складено відповідний акт та протокол вилучення. Заступник начальника відділу режиму і охорони ОСОБА_6, інспектор відділу режиму і охорони ОСОБА_5 та молодший інспектор відділу режиму і охорони ОСОБА_7 подали на ім`я начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» рапорти, згідно яких повідомили, що 05.02.2020 року в ході об`єктового обшуку камери № 50, в якій утримуються двоє засуджених до довічного позбавлення волі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в нішах столу було виявлено дві схованки, виготовлені з картону та пофарбовані зеленою фарбою під колір столу. При відкритті даних схованок було виявлено та вилучено мобільний телефон «motо» модель «Lacrosse» Duos, імеі1: НОМЕР_1 ; імеі2: НОМЕР_2 з батареєю живлення та сім-картою мобільного оператора «Vodafone» № НОМЕР_3 , без зарядного пристрою, зі слів засудженого ОСОБА_2 даний мобільний телефон належить йому та мобільний телефон «Motorola» імеі- встановити не вдалося, з батареєю живлення та сім-картою мобільного оператора «Vodafone» № НОМЕР_4 , без зарядного пристрою, зі слів засудженого ОСОБА_1 даний мобільний телефон належить йому, просили провести за вказаним фактом службове розслідування. Згідно актів від 07.02.2020 року, підписаних старшим оперуповноважений оперативної групи ОСОБА_3 , оперуповноваженим оперативної групи ОСОБА_4 та начальником відділу режиму і охорони державної установи Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» ОСОБА_8 засуджений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовився від надання письмових пояснень стосовно вилучення у нього 05.02.2020 року мобільного телефону та сім-карти, відмовився від підписання аркушів ознайомлення з положеннями статей 134, 135 Кримінально-виконавчого кодексу України. За результатами засідання, оформленого протоколом від 17.02.2020 року, дисциплінарна комісія за злісне порушення вимог статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 4 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Міністерством юстиції України № 2823/5 від 28.08.2018 року, прийняла рішення застосувати крайній захід дисциплінарного стягнення відносно засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді поміщення до карцеру строком на 14 діб без виведення на роботу. Постановою Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» від 17.02.2020 року за злісне порушення установленого порядку відбування покарання до засудженого ОСОБА_1 застосовано захід стягнення у виді поміщення в карцер строком на 14 діб без виведення на роботу. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Статтею 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) передбачено, що кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими. Відповідно до частини 3 статті 107 КВК України засуджені зобов`язані, зокрема, дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами. Частина 1 статті 102 КВК України встановлює, що режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених. В силу приписів частини 2 статті 9 КВК України невиконання засудженими своїх обов`язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність. Так, згідно з частиною першою статті 132 КВК України за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців. Згідно з частинами 1, 8 статті 134 КВК України при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. Поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов`язки, з визначенням строку тримання. У відповідності до частини 16 статті 134 КВК України адміністрація колонії при встановленні факту порушення особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, вимог режиму зобов`язана невідкладно розпочати перевірку причин, обставин і мотивів вчинення порушення, поведінки цієї особи до вчинення проступку, визначити кількість і характер раніше накладених стягнень, а також отримати її пояснення про суть проступку. За наслідками такої перевірки приймається рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид. Статтею 135 КВК України встановлено процедуру дисциплінарного провадження. Відповідно до цієї статті питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії. На засідання дисциплінарної комісії запрошуються й інші особи, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. Члени спостережних комісій на відповідній території мають право бути присутніми на засіданні дисциплінарної комісії та мають право дорадчого голосу. Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби. Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов`язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги. Засуджений та/або його представник мають право: отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії; бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності; ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази; подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб. Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п`ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу. Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду. Як встановлено судом першої інстанції, рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії, разом з тим, протокол засідання комісії не містить інформації щодо кількісного складу комісії, про результати голосування, якою кількістю голосів прийнято рішення. Крім того, всупереч вимогам частини 6 статті 135 КВК України не вбачається з протоколу і присутності ОСОБА_1 на засіданні комісії, а також доповіді начальника відділення соціально-психологічної служби у присутності засудженого та заслуховування пояснень засудженого. Надані до суду апеляційної інстанції пояснення начальника сектору МРБ майора внутрішньої служби Мельник А.В., який був секретарем комісії, складені після отримання рішення відповідачем рішення суду першої інстанції та не спростовують факт відсутності у протоколі дисциплінарної комісії інформації щодо кількісного складу комісії, присутності засудженого, надання останнім пояснень, результатів голосування, кількості голосів при прийнятті рішення, та не можуть засвідчувати вищенаведені факти, за відсутності таких у протоколі засідання дисциплінарної комісії. Поруч з цим, судом першої інстанції встановлено, та не спростовується апелянтом, що посадовими особами відповідача при призначенні заходів стягнення не встановлено мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. З наявного у матеріалах справи акту від 07.02.2020 року вбачається, що позивач відмовився від надання письмових пояснень, однак відомості про те, що позивач відмовився від усних пояснень, які мав право надати на засіданні дисциплінарної комісії, відсутні. Слід зазначити, що постанова від 17.02.2020 року, як рішення суб`єкта владних повноважень, про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення не відповідає вимогам статей 134, 135 КВК України, оскільки не є належним чином обґрунтованою та детально вмотивованою. Згідно з абзацом 2 пункту 2 розділу XХI Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року № 2823/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.09.2018 року за № 1010/32462, застосування начальниками установ виконання покарань заходів стягнення оформлюється постановами про накладення стягнення та про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер, переведення засудженого до ПКТ (ОК) (після винесення відповідного рішення судом) установи виконання покарань (додатки 23, 24). Згідно з пунктом 5 розділу XXІ Правил підставою для приймання та тримання засуджених у ДІЗО та карцерах є постанова про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань, винесена начальником установи виконання покарань або особою, яка виконує його обов`язки, на підставі рішення дисциплінарної комісії з визначенням строку тримання. Так, додаток 24 Правил містить форму постанови про поміщення засудженого(ї) в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань, яка передбачає відображення в ній характеру вчиненого правопорушення та причин та умов, у зв`язку з чим необхідна ізоляція засудженого(ї). Однак, оскаржувана постанова від 17.02.2020 року про поміщення засудженого ОСОБА_1 в карцер установи виконання покарань не є детально вмотивованою, не містить причин та умов, у зв`язку з чим необхідно було помістити позивача в карцер на 14 діб. Відповідачем також не доведено необхідності застосування до позивача саме такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як поміщення в карцер на 14 діб і неможливості застосування більш м`якого дисциплінарного стягнення. В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів також враховує характеристику засудженого ОСОБА_1 , затверджену начальником Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№31)» від 07.02.2020 року, з якої вбачається, що за час перебування засудженого в установі останній зарекомендував себе посередньо. З представниками адміністрації установи поводить себе стримано, має пристосувальницьку позицію до порядку та умов відбування покарання. У скоєному злочині розкаюється, вину визнає. Крім того, згідно з довідкою про заохочення і стягнення засудженого ОСОБА_1 , від 07.02.2020 року, останній станом на 07.02.2020 року не має непогашених дисциплінарних стягнень, останнє стягнення застосовувалось в 2012 році. Крім того, має заохочення за зразкову поведінку. Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що відповідачем протиправно було винесено постанову від 17.02.2020 року «Про поміщення засудженого в карцер установи виконання покарань», якою поміщено засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до карцеру строком на 14 діб без виведення на роботу. Стосовно доводів апеляційної скарги про дотримання відповідачем строку накладення стягнення колегія суддів зазначає наступне. Частиною 3 статті 134 КВК України встановлено, що стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Відповідачем до апеляційної скарги додано висновок службового розслідування, затверджений 10.02.2020 року. Посилаючи на зазначений висновок, з урахуванням приписів частини 3 статті 134 КВК України, апелянт зазначає, що граничний термін для накладення стягнення на позивача був 20.02.2020 року, а оскаржувана постанова винесена 17.02.2020 року, що спростовує висновок суду першої інстанції про порушення строків накладення дисциплінарного стягнення. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що вищезазначений висновок службового розслідування від 10.02.2020 року відповідачем до суду першої інстанції подано не було, у відзиві та запереченнях на відповідь на зазначений висновок відповідач не посилався. За приписами частини 4 статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Оскільки апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань причин неможливості подання вказаного висновку службового розслідування до суду першої інстанції, такий доказ судом апеляційної інстанції не приймається. При цьому, колегія суддів зауважує, що висновок суду першої інстанції про не дотримання відповідачем строку накладення стягнення не є ключовим в даному випадку. Наявність інших, встановлених вище порушень з боку відповідача, надає суду достатні підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови суб`єкта владних повноважень. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№31)» залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу частини 5 статті 328 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя О.М.Оксененко Суддя В.П.Мельничук