Постанова 4855 № П/320/721/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № П/320/721/20 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 03.09.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачеві у встановленні статусу інваліда війни 2 групи та видачі посвідчення інваліда війни; - зобов`язати відповідача встановити позивачеві статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни; - здійснити судовий контроль за виконанням судового рішення і встановити відповідачу строк для надання звіту про виконання судового рішення. Позовні вимоги обґрунтовано неправомірними діями відповідача, що полягають у безпідставній відмові у наданні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, тому позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом та просить суд задовольнити його вимоги в повному обсязі. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що він має право на встановлення статусу «інваліда війни» та видачі відповідного посвідчення з огляду на наявні в матеріалах справи документи. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , згідно пенсійного посвідчення від 25.12.2015 серії НОМЕР_3 позивач отримує пенсію по інвалідності 2 групи (потерпілий від аварії на ЧАЕС). Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 (категорія 1) від 20.09.2016, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Як зазначено у військовому квитку серії НОМЕР_5 , позивач з 21.10.1986 був призваний на дійсну строкову службу та 04.12.1988 був звільнений в запас та направлений до Вишгородського РВК. З трудової книжки серії НОМЕР_6 вбачається, що позивач з 11.09.1989 по 16.09.1990 працював у БМУ-2 УБ Чорнобильській АЕС. Згідно довідки ВАТ «Київенергобуд» № 215 від 11 травня 2010 року, яка була видана позивачу, зазначено, що він безпосередньо був зайнятий на роботах передбачених постановою ЦК КПР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року № 1497-378 і постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності зі Списком № 1 затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 з 11 вересня 1989 року по 31 серпня 1990 року. Відповідно до довідки до акту огляду медико - соціальною експертною комісією серії АВ № 0206824, позивачу встановлена друга група інвалідності з 01 червня 2015 року, захворювання пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно з довідкою про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, виданої обласною спеціалізованою МСЕК, серії АВ №0206824 ступень втрати професійної працездатності позивача з 01.06.2015 становить 80%, довічно. З експертного висновку Київської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС від 23.02.2010 №03/10 вбачається, що захворювання позивача пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 12 грудня 2019 року позивач звернувся до Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації з запитом про надання інформації чи залучався позивач та підприємство в тому числі і працівники СМУ - 1 (БМУ-2) яке, змінило назву на АТ «Київенергобуд» і в якому працював позивач, до складу Цивільної оборони чи Цивільного захисту для виконання робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Листом Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації від 17.12.2019 № 01-1-14/1725 повідомлено позивача, що департамент не володіє інформацією про залучення до складу формувань Цивільної оборони конкретних підприємства та окремих громадян. 16 грудня 2019 року позивач звернувся з запитом до Київської обласної державної адміністрації Державного архіву Київської області про надання інформації чи залучався позивач до робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та чи залучалось підприємство та працівники Управління будівництва Чорнобильської АЕС підрозділ БМУ-2 в м. Чорнобиль з 11.09.1986 по 31.08.1990 до складу Цивільної оборони чи Цивільного захисту для виконання робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Київська обласна державна адміністрація Державного архіву Київської області повідомила позивача архівною довідкою від 20.01.2020 № 01-43/3002, що відомостей про залучення підрозділу БМУ-2 Управління будівництва Чорнобильської АЕС до ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та участь позивача у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у переглянутих документах Державного архіву Київської області не виявлено. 17 грудня 2019 року позивач звернувся з аналогічними вимогами до архівного відділу Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, проте архівною довідкою № 35 від 15 січня 2020 року позивача повідомлено, що в наказах з кадрових питань (особового складу) ВАТ «Київенергобуд» за 1989-1990 роки та в особових картках звільнених за 1990 рік позивач не значиться, та документи про шкідливі умови праці на зберігання до архівного відділу Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації не надходили, також відсутні табелі обліку робочого часу працівників задіяних на роботах зі шкідливими умовами праці. 20 грудня 2019 року позивач звернувся з запитом до Іванківської районної ради Київської області Комунальної установи Іванківської районної ради «Об`єднаний трудовий архів Іванківського району» про надання інформації чи залучався ОСОБА_1 до робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та чи залучалось підприємство та працівники Управління будівництва Чорнобильської АЕС підрозділ БМУ-2 в м. Чорнобиль з 11.09.1986 по 31.08.1990 до складу Цивільної оборони чи Цивільного захисту для виконання робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Листом № 01-27/683 від 20.12.2019 Комунальна установа Іванківської районної ради «Об`єднаний трудовий архів Іванківського району», повідомила позивача, що документів по цивільній обороні по підприємству Управління будівництвом Чорнобильської АЕС (СМУ-2) на зберігання до архіву не надходили. Як вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2019 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області з заявою про встановлення статусу інваліда війни та видачу посвідчення інваліда війни як особі, залученої до складу формувань Цивільної оборони, який став інвалідом внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Однак листом від 18.12.2019 № 2900 відповідачем було відмовлено позивачеві у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення. Вказана відмова мотивована тим, що правових підстав для поширення на позивача статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» немає, оскільки в наданих позивачем документах відсутні відомості про залучення його до складу формувань Цивільної оборони, а також групи інвалідності та причину захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому у нього немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон №3551-ХІІ), який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони. Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 1803/1976 № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі, і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також, при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. З матеріалів справи вбачається факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом № 796-ХІІ. При цьому, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ), окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (стосовно позивача цей факт встановлено), необхідно виконати умову щодо участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств. Верховний Суд у своїх постановах від 07.06.2018 у справі № 377/797/17, від 20.12.2019 у справі №315/594/15-а, від 26.02.2020 у справі №377/196/17, від 27.04.2020 у справі №826/15761/17 неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків, і відповідно, мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно з п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Колегія суддів звертає увагу, що експертний висновок №112 (а.с.43) підтверджує, що захворювання позивача пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно з довідкою ВАТ «Київенергобуд» від 11.05.2010 №215 (а.с.31) позивач безпосередньо був зайнятий на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради міністрів СРСР і ВЦПСП від 05.06.1986 №665-195 та постановою Ради міністрів СРСР і ВЦПСП від 29.12.1987 №1497-378, з 11.09.1989 по 31.08.0990, що надає йому право на державну пенсію на пільгових умовах за списком №1. Також колегія суддів звертає увагу на наявність інших довідок, що підтверджують занятість позивача на роботах передбачених постановою Ради міністрів СРСР і ВЦПСП від 05.06.1986 №665-195 Колегія суддів звертає увагу, що зазначені довідки не є належним доказом участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони, оскільки така інформація в них не відображена. Враховуючи відсутність доказів залучення позивача саме до формування Цивільної оборони з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення. При цьому таких доказів позивачем не надано під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанціїй. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №620/3108/19, який має бути врахований судом у спірних правовідносинах. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку щодо правомірності відмови у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 23.11.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна