Постанова 4855 № 580/2591/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Гайдаш В.А. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2020 року Справа № 580/2591/19 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г., за участю секретаря Лісник Т.В., представника позивача Марцина І.В., представника відповідача Корнейчук О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Офіс великих платників податків Державної податкової служби на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Ватутінський комбінат вогнетривів» до Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : Історія справи. Приватне акціонерне товариство «Ватутінський комбінат Вогнетривів» звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2019 №№ 0006484607, 0006474607. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року адміністративний позов було задоволено повністю. Ухвалюючи таке рішення в, суд першої інстанції виходив з того, що товарність операцій позивача з ТОВ «Трієм-Торг» підтверджується відповідними первинними документами. При цьому, суд зазначив, що відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про ніби-то відсутність реальності господарських операцій позивача з контрагентом по ланцюгу постачання, тобто, фактично, контролюючим органом замінено обов`язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов`язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову, наполягаючи на безтоварності спірних операцій позивача, посилаючись на те, що посадові особи ТОВ «Домінікана Груп», ТОВ «ТК «Агро-Інвест», ТОВ «Трайдін», ТОВ «Експотрейд-Н», ТОВ «Кадіно», ТОВ «Айдаком», ТОВ «Сіларк Груп», які виступали перевізниками з поставки позивачу від ТОВ «Трієм-Торг» сухого подрібненого лушпиння соняшнику, є фігурантами кримінальних проваджень. З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно та неправильно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 витребувано додаткові докази у справі. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приватне акціонерне товариство «Ватутінський комбінат Вогнетривів» (далі - ПрАТ «Ватутінський комбінат Вогнетривів») зареєстровано як юридична особа 20.07.1995 виконавчим комітетом Ватутінської міської ради Черкаської області, ідентифікаційний код 00191916, та з 01.01.2019 знаходиться на обліку в Офісі великих платників податків ДФС. Між позивачем і ТОВ «Трієм-Торг» укладено договір поставки від 07.05.2018 №225/18 на купівлю сухого подрібненого лушпиння соняшнику, яке у подальшому використовувалось позивачем у виробничому процесі. Виконання вищевказаних договірних правовідносин між позивачем та ТОВ «Трієм-Торг» підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, накладними на розгрузку, рахунками-фактурами, заявками, товарно-транспортними накладними. Офісом великих платників ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правовідносин позивача з ТОВ «Трієм-Торг» у період червень-грудень 2018 року з їх відображенням у деклараціях з податку на додану вартість або в наступних податкових періодах (місяцях) та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств за період І півріччя 2018 року - 2018 рік або наступних податкових періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку. За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт від 01.07.2019 № 87/28-10-46-06/00191916, в якому встановлено порушення позивачем вимог: - п. 7 МСБО 18, що призвело до заниження фінансового результату (заниження доходу), як наслідок до порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, з урахуванням положень пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що призвело до заниження об`єкта оподаткування податку на прибуток за 2018 рік на загальну суму 9993184,00 грн.; - пп. 198.1, 198.2 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту в перевіряємих періодах, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2018 року на суму 1665531,00 грн. За наслідками вищевказаної перевірки Офісом великих платників податків ДФС винесені податкові повідомлення-рішення від 05.08.2019 № 0006484607 та № 0006474607. Позивач, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, а свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV). Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань. Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 ПК України). Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У ч. 1, 2 ст. 9 Закону №996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ, а також формування ним відповідного від`ємного значення, належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що реальність операцій позивача з ТОВ «Трієм-Торг» підтверджується відповідними первинними документами, а саме: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, накладними на розгрузку, рахунками-фактурами, заявками, товарно-транспортними накладними. При цьому, судова колегія враховує й те, що між позивачем і ТОВ «Лідер Центр Груп», ПП «Комплекс безпеки «Лідер» було укладено договори про надання охоронних послуг, відповідно до яких вказані суб`єкти господарювання забезпечували контрольно-пропускний режим переміщення товарно-матеріальних цінностей на територію позивача, зокрема здійснювали фіксацію відомостей в журналі реєстрації транспортних засобів, які зокрема, здійснювали поставку позивачу товару від ТОВ «Трієм-Торг» у відповідний період, оформлення накладних та спільно з працівниками позивача проводили відбір проб сухого подрібненого лушпиння соняшнику для визначення якості. Крім того, товарність спірних господарських операцій позивача з ТОВ «Трієм-Торг» у сукупності з викладеним також підтверджується наданими в суді першої інстанції показаннями свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показів, також підтвердили, що у перевіряємий період на територію позивача від ТОВ «Трієм-Торг» поставлялося сухе подрібнене лушпиння соняшнику, яке у подальшому використовувалось позивачем у виробничому процесі. Посилання апелянта на правовідносини за ланцюгом постачання, а також доводи про те, що те, що посадові особи ТОВ «Домінікана Груп», ТОВ «ТК «Агро-Інвест», ТОВ «Трайдін», ТОВ «Експотрейд-Н», ТОВ «Кадіно», ТОВ «Айдаком», ТОВ «Сіларк Груп», які виступали перевізниками з поставки позивачу від ТОВ «Трієм-Торг» сухого подрібненого лушпиння соняшнику, є фігурантами кримінальних проваджень, апеляційний сул відхиляє як необґрунтовані, оскільки, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано відповідного вироку суду, який би встановлював фіктивність спірних операцій та/або діяльності вказаного товариства. Крім того, апелянтом не доведено, що між позивачем та зазначеним контрагентом мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на формальне оформлення господарських операцій без їх фактичного вчинення для отримання податкових вигід. Разом з тим, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 по справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні по справі ««Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 (2009 рік, заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Також апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», від 10 березня 2010 року у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права. Отже, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було доведено правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень від 05.08.2019 №№ 0006484607, 0006474607. Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України). У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України). Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності та протиправності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 05.08.2019 №№ 0006484607, 0006474607. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових задоволення позову в цій справі в повному обсязі. Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга Офіс великих платників податків Державної податкової служби підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року - без змін. Розподіл судових витрат. З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офіс великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлено 23 листопада 2020 року. Головуючий суддя Судді: