Постанова Хмельницький апеляційний суд № 687/3/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 687/3/20 Провадження № 22-ц/4820/1561/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу №687/3/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 11 березня 2020 року (суддя Кулєбякін В. О.) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У грудні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк), звертаючись у суд із вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного 26 березня 2011 року договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає між ним і Банком договір про надання банківських послуг. Взяті на себе за кредитним договором зобов`язання ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку з чим станом на 30 вересня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 101592,31 грн, у тому числі: 1766,76 грн заборгованість за кредитом, 91135,62 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 3376,10 грн пеня, 500 грн штраф (фіксована частина), 4813,92 грн штраф (процентна складова). Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідача. Заочним рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 11 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитом у сумі 1766,67 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір. АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції у частині відмови у позові, в апеляційній скарзі просить його скасувати у цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення вимог. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Суд не врахував те, що між сторонами був укладений договір приєднання і відповідач зобов`язався самостійно знайомитися зі всіма змінами Умов та правил надання банківських послуг. Крім того, 26 березня 2011 року ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», в якій зазначена базова процентна ставка за користування кредитом 2,5% на місяць, розмір щомісячних платежів 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця наступного за звітним, порядок нарахування пені і розмір штрафу, що є належним доказом ознайомлення з умовами кредитування. Не погодившись із наданим розрахунком на підтвердження вимог, суд не навів у рішенні свій розрахунок заборгованості. Оскаржуване рішення призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг та Банку, порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Рішення суду у частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом. Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Установлено, що 26 березня 2011 року між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 300 грн зі сплатою процентів за користування ним у розмірі 2,5% на місяць. У подальшому кредитний ліміт був збільшений до 2000 грн і відповідач користувався кредитними коштами. Узяті на себе за кредитним договором зобов`язання ОСОБА_1 належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Строк дії останньої картки, виданої відповідачеві до травня 2020 року. За розрахунком позивача станом на 30 вересня 2019 року за договором виникла заборгованість у розмірі 101592,31 грн, у тому числі: 1766,76 грн заборгованість за кредитом, 91135,62 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 3376,10 грн пеня, 500 грн штраф (фіксована частина), 4813,92 грн штраф (процентна складова). Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи, а саме: копіями анкети-заяви від 26 березня 2011 року, довідки про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», довідками позивача щодо розміру кредитного ліміту і видачі кредитних карт, випискою по рахунку. Відмову у позові про стягнення процентів за користування кредитом і неустойки суд мотивував недоведеністю позовних вимог, оскільки в анкеті-заяві не зазначена процентна ставка і відповідальність у вигляді сплати пені, штрафу за порушення зобов`язання. Наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, а тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами. Проте, такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вимог Банк надав підписану 26 березня 2011 року ОСОБА_1 довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с. 10), відповідно до якої сторонами погоджена базова процентна ставка за кредитом - 2,5% на місяць, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, строк внесення платежів - щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, порядок і розмір нарахування штрафу за порушення термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів (500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих процентів і комісій), розмір і порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості. Встановлення кредитного ліміту та отримання кредитних коштів відповідачем після збільшення кредитного ліміту підтверджується випискою по рахунку (а.с. 53-55). Наявність заборгованості за кредитом підтверджується розрахунком позивача. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою і другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір і підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір і підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Укладеним між сторонами договором визначена процентна ставка за користування кредитними коштами - 2,5% на місяць, відповідальність за порушення термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів у вигляді штрафу у розмірі 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій та за несвоєчасне погашення заборгованості у вигляді сплати пені. Позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за договором, у тому числі, крім тіла кредиту, заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, пені і штрафу. На обґрунтування права вимоги в цій частині, в тому числі щодо розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, надав копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Отже, ОСОБА_1 був ознайомлений і погодився з наведеними умовами кредитування при укладенні 26 березня 2011 року договору про надання банківських послуг. Разом з тим, правильним є висновок суду першої інстанції, що наданий Банком витяг з Умов та правила надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем договору, оскільки не підписаний ним. Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у справі в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття запропонованих умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у позові про стягнення процентів і неустойки з підстав, що такі не передбачені укладеним між сторонами договором. Доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу. Із розрахунку Банку, наданого до позовної заяви, вбачається, що заборгованість за процентами за користування кредитом з квітня 2016 року нарахована за більшою процентною ставкою (43,2% річних), ніж передбачена у довідці про умови кредитування. Відповідно до письмових пояснень представника позивача, наданих до апеляційного суду, з наведенням розрахунку заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до умов кредитування (2,5% на місяць), станом на 30 вересня 2019 року складає 5026,44 грн. Апеляційний суд погоджується з таким розрахунком. У зв`язку з наявністю боргу за тілом кредиту і за процентами більше ніж на 30 днів відповідач відповідно до умов кредитування має нести відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 500 грн (фіксована частина) і 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів, що складає 339,66 грн (5% від 6793,11 грн (тіло 1766,67 грн + проценти 5026,44 грн). З огляду на викладене, стягненню з ОСОБА_1 на користь Банку підлягає заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 5026,44 грн, штраф у розмірі 500 грн (фіксована частина) і 339,66 грн (процентна складова). Позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню з таких підстав. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Згідно із статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» за договором з ОСОБА_1 пеня нараховується за невчасне погашення заборгованості, штраф - при порушенні термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів. Отже, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. До такого висновку прийшов Верховний Суд України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15. При виборі виду неустойки, який підлягає стягненню, апеляційний суд виходить із засад розумності і справедливості. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції у частині відмови у позові за недоведеністю вимог підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 5026,44 грн, штрафу у розмірі 500 грн (фіксована частина) і 339,66 грн (процентна складова) та відмову у позові про стягнення пені у зв`язку із забороною подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. У решті рішення суду підлягає залишенню без змін. На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат. Пропорційно розміру задоволених позовних вимог (6,7%) стягненню з відповідача на користь Банку підлягає судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 308,83 грн. При цьому апеляційний суд враховує суму судового збору, яка підлягала сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду в частині відмови у позові (2688,44 грн), а не фактично сплачену у більшому розмірі суму судового збору. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 11 березня 2020 року у частині відмови у позові скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення. Позов про стягнення процентів за користування кредитом і штрафу задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ІК ЄДРПОУ 14360570) проценти за користування кредитом у сумі 5026 грн 44 коп. (п`ять тисяч двадцять шість грн 44 коп.), штраф у сумі 500 грн (п`ятсот грн) фіксована частина і 339,66 грн (триста тридцять дев`ять грн 66 коп.) процентна складова. Розподіл судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 308,83 грн (триста вісім грн 83 коп.). У решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 19 листопада 2020 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта