Постанова Херсонський апеляційний суд № 658/3504/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2020 року м. Херсон номер справи: 658/3504/18 номер провадження: 22-ц/819/1449/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Пузанової Л.В., суддів:Полікарпової О.М., Склярської І.В., секретарПавловська Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області у складі судді Подіновської Г.В. від 23 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на непрацездатного батька, встановив: У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, зазначаючи, що він є особою похилого віку, непрацездатним, потребує лікування, а тому виникла необхідність у матеріальній допомозі. Посилаючись на те, що відповідач, який є його повнолітнім сином, про нього не піклується, в добровільному порядку свій обов`язок по утриманню непрацездатного батька не виконує, матеріальної допомоги не надає, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_2 на його користь аліменти в розмірі 2000 грн щомісячно, починаючи із дати подання позову і довічно. Рішенням суду від 23 липня 2020 року з врахуванням ухвали від 06 серпня 2020 року про виправлення описки в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, зазначаючи, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду щодо відсутності визначених статтею 202 СК України підстав для покладення на відповідача обов`язку з утримання непрацездатного батька, не відповідають обставинам справи, наданим доказам, зроблені без врахування положень статті 205 цього Кодексу, якою передбачена можливість стягнення аліментів з урахуванням матеріального і сімейного стану сторін у меншому ніж визначено ним розмірі, а також не відповідають правовим висновкам Верховного Суду про застосування норм права у спірних правовідносинах. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє ОСОБА_3 , доводи апеляційної скарги не визнав, рішення суду першої інстанції вважає законним та правильним, а доводи позивача щодо потреби у матеріальному забезпеченні та можливості у нього (відповідача) її надавати - непідтвердженими належними та допустимими доказами. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт потреби у матеріальній допомозі. В процесі розгляду справи суд встановив, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 . ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Каховському відділі обслуговування громадян (сервісному центрі) управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та станом на 15.11.2018 року одержує пенсію за віком у розмірі 1 435 гривень. ОСОБА_1 є власником Ѕ частини житлового будинку садибного типу загальною площею 84,6 кв.м. та житловою площею 40,2 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1 . Іншого нерухомого чи рухомого майна позивач не має. У 2018 році ОСОБА_1 отримав субсидію на придбання твердого палива, інших видів державних соціальних допомог не отримує. Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Згідно зі статтею 204 СК України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків. Дочка, син звільняються судом від обов`язку утримувати матір, батька, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. Факт ухилення позивача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо відповідача суд не встановив і висновки суду в цій частині жодна із сторін не оспорила, отже підстави для застосування статті 204 СК України до спірних правовідносин відсутні. Суд вважав позивача таким, що не потребує матеріальної допомоги, так як не довів, що розмір пенсії, який встановлений відповідним органом виконавчої влади держави Україна та відповідає прожитковому мінімуму для непрацездатної особи, з урахуванням субсидії на житлово-комунальні послуги, яку отримує позивач, реально не забезпечує його об`єктивні потреби. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові, ухваленій у справі №212/1055/18-ц 05 вересня 2019 року, виклав свої висновки щодо застосування статті 202 СК України, які згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховувати суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин та відповідно до яких тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. Відповідно до статті першої Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Згідно із діючим в Україні законодавством прожитковий мінімум для непрацездатних осіб станом на 01.01.2018 року становив 1 373 грн, а з 01.07.2018 року по 30.11.2018 року- 1 435 грн. Отже, дохід позивача у виді пенсії відповідає встановленому законом прожитковому мінімуму, який має мінімально забезпечити життєдіяльність здорової людини. З огляду на надані позивачем докази він був оглянутий лікарем -терапевтом Комунального некомерційного підприємства «Каховський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Каховської районної ради» та йому встановлений діагноз: ІХС. Кардіосклероз. Дифузний кардіосклероз. СН ІІ АФК ІІ. Гіпертонічна хвороба ІІ ст.. 2ст. Ризик ІІ. ДЕП ІІ ВББ змішаного ґенезу з помірним вестибулярним синдромом. ДОА суглобів. Виразкова хвороба 12п. кишки. Активна фаза. ДГПЗ. ОСОБА_1 призначалося амбулаторне лікування і лікування на денному стаціонарі та визначено, що він потребує обстеження. На придбання медикаментів ОСОБА_1 несе значні (зважаючи на розмір його місячного доходу) витрати (а.с.148-155). На думку колегії суддів, зазначена обставина свідчить про те, що призначена позивачеві пенсія у розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб не може забезпечити його життєдіяльність на належному рівні, тому він з урахуванням стану здоров`я потребує матеріальної допомоги, а висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими. Відповідно до положень статті 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків. Враховуючи, що інших повнолітніх дітей, дружини чи батьків, від яких позивач може одержувати утримання у нього немає і це не спростовано відповідачем, як і немає інших, крім пенсії, доходів, а також зважаючи на те, що потреба щомісячно одержувати утримання від сина у розмірі 2 000 гривень позивачем не доведена, колегія суддів вважає достатнім визначити розмір аліментів в сумі 500 гривень щомісячно. При цьому посилання відповідача на статтю 75 СК України колегія суддів вважає юридично неспроможним, оскільки наведена норма матеріального права регулює відносини, які витікають із права одного з подружжя на утримання та обмежує це право наявністю доходів, що забезпечують одному із подружжя, який потребує матеріальної допомоги, прожитковий мінімум, встановлений законом. Спірні ж правовідносини врегульовано главою 17 розділу ІІІ СК України (статті 202, 203 СК України), які не передбачають врахування прожиткового мінімуму, встановленого законом, як безумовної умови для стягнення аліментів з повнолітніх дочки, сина на користь батьків. Ті обставини, що позивач у 2018 році отримав субсидію на придбання твердого палива та що відповідач у певний період часу потребував лікування за станом здоров`я колегія суддів враховує при визначенні розміру аліментів та зауважує, що обов`язок повнолітніх дітей законом не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. До того ж відповідач не довів, що відсутність працевлаштування пов`язано із станом його здоров`я та, будучи працездатним, не надав суду інформації щодо своїх доходів, які забезпечують його життєдіяльність та життєдіяльність його сім`ї. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність висновку суду про те, що ОСОБА_1 не потребує матеріальної допомоги, обставинам справи та вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення із відповідача на користь позивача аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень щомісячно, починаючи з 18 грудня 2018 року (дня пред`явлення позову) довічно. На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 376 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити. Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 липня 2020 року скасувати і ухвалити нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_2 , який проживає в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень щомісячно, починаючи з 18 грудня 2018 року довічно. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий Л. В. Пузанова Судді: О. М. Полікарпова І. В. Склярська Повний текст постанови складено 20 листопада 2020 року Суддя Л. В. Пузанова