Постанова Львівський апеляційний суд № 450/21/19

Справа № 450/21/19 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А. Провадження № 22-ц/811/1601/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 48 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді - Ніткевича А.В. суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 березня 2020 року у складі судді Кукси Д.А. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення майнової та моральної шкоди,- встановила: У січні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення майнової та моральної шкоди. Вимоги обґрунтовував тим, що 18.03.2016 о 18 год. 00 хв.на 530 км + 4500 м. автодороги Київ-Чоп в с. Гамаліївка Пустомитівського району Львівської області, відбулось ДТП за участі автомобіля марки «Фіат Дукато», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Івеко Дейлі», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням сина позивача ОСОБА_4 . Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 20.07.2018, справа №466/3000/17, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, але у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, справу закрито. При цьому, постановою Баранівського районного суду Житомирської області від 13.09.2018 провадження щодо ОСОБА_4 , який на момент ДТП 18.03.2016 року був водієм «Івеко Дейлі» реєстраційний номер НОМЕР_2 у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю в його діях адміністративного правопорушення. У зв`язку із діями ОСОБА_1 в результаті ДТП позивачу, як власнику автомобіля, спричинено матеріальний збиток, який полягає у пошкодженні його транспортного засобу марки «Івеко Дейлі», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Згідно звіту № 347/16 про оцінку автомобіля від 19.07.2016, проведеного оцінювачем ОСОБА_5 , розмір відновлюваного ремонту автомобіля, заподіяного його власнику, внаслідок пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу «Івеко Дейлі», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яка мала місце 18.03.2016, становить 310175, 00 грн. Крім цього, позивач поніс витрати на оплату послуги автостоянки, сума якої становить відповідно до розрахункової квитанції 820,00 грн. Власником транспортного засобу «Фіат Дукато», реєстраційний номер НОМЕР_3 на момент ДТП була ОСОБА_6 . Цивільно правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована в страховій компанії «Провідна», в результаті чого СК «Провідна» проведено виплату в розмірі 99 500, 00 грн. Враховуючи викладене, з огляду на розмір матеріальної шкоди, завданої його автомобілю 310 175, 00 грн., розміру виплаченого страхового відшкодування 100 000 грн., вартості технічно справних залишків автомобіля 115 116, 52 грн., франшизи 500 грн., послуг автостоянки, вважає, що ОСОБА_1 повинен сплатити на його користь суму майнової шкоди у розмірі 96 379, 00 грн. Крім того, з відповідача необхідно стягнути моральну шкоду, завдану внаслідок порушення його прав, яка полягає у душевних стражданнях, які він зазнав у зв`язку із знищенням та пошкодженням його майна. Моральну шкоду оцінює у розмірі 17 000 тис. грн. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору, витрати пов`язані з проведенням експертизи та витрати на професійну правничу допомогу. З врахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_1 різницю між сумою майнової шкоди, страховою виплатою та вартості залишків в розмірі 96 379 гривень 00 копійок, 17 000 гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди та судові витрати. Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 95558 грн. 48 коп. спричиненої матеріальної шкоди, 500 грн. франшизи, 820 грн. вартості зберігання автомобіля на арештмайданчику, 850 грн. коштів витрачених на проведення експертизи, 17000 грн. моральної шкоди, 1409, 60 грн. судового збору та 5000 грн. витрати понесені на професійну правничу допомогу. Рішення суду оскаржив представник відповідача ОСОБА_2 , вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неповним зясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що з позовом про відшкодування шкоди мав звертатися власник пошкодженого автомобіля ОСОБА_7 , при цьому не погоджується з висновком суду про те, що позивач володів відповідним транспортним засобом на законній підставі та мав право на звернення до суду з позовом. Так, позивач ОСОБА_3 придбав вищевказаний автомобіль Івеко Дейлі, згідно довіреності від 01.04.2016, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловим Р.В., якою ОСОБА_8 надав ОСОБА_3 право користуватись та розпоряджатись транспортним засобом «Івеко Дейлі», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у тому числі право від імені ОСОБА_8 здійснювати представництво у судових органах з питань відшкодування шкоди, завданої цьому транспортному засобі. Однак, позовна заява подана позивачем особисто та в особистих інтересах, а не як представник власника. Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав, свобод чи інтересів, тому позовані вимоги є безпідставними. Не погоджується із покликанням місцевого суду на практику Верховного Суду щодо права на отримання страхового відшкодування особою, яка має законний майновий інтерес, оскільки спірні правовідносини виникли не у зв`язку з отриманням страхового відшкодування, а стосуються відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої нібито майну позивача. На переконання сторони відповідача, суд дійшов безпідставного висновку про задоволення позовних вимог щодо заподіяння позивачу моральної шкоди, при цьому позовна заява та рішення суду не містять розрахунків, з яких позивач виходив при визначення розміру моральної шкоди. Покликаючись на укладення договору про надання юридичних послуг позивача з адвокатом Крижанівським В.П., підписання Акту здачі-приймання виконанних робіт, а не надання юридичних послуг, надання на підтвердження перерахунку коштів дублікатів квитанцій про такий перерахунок на карту ПРИВАТБАНК, вважає, що у даній справі відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу. Зазначає, що рішення суду йому є незрозумілим в частині часткового задоволення позову, оскільки таке перевищує розмір позовних вимог, тому вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог. Просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. 22.07.2020 на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_3 на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Виключно бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, враховуючи таке. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_3 є належним користувачем автомобіля «Івеко Дейлі», реєстраційний номер НОМЕР_2 та має право на звернення до суду з відповідним позовом. Врахувавши виплату позивачу страховою компанією в рахунок відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП 99 500 грн., витрати на оплату послуги автостоянки, сума якої відповідно до розрахункової квитанції становить 820,00 грн. та звіт № 347/16 про оцінку автомобіля від 19.07.2016, згідно якої розмір відновлюваного ремонту автомобіля, заподіяного його власнику, становить 310 175, 00 грн., а ринкова вартість автомобіля у пошкодженому стані складає 115 116, 52 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про підставність вимог про відшкодування матеріальної шкоди. Також, суд взяв до уваги доводи позивача про те, що внаслідок ДТП та пошкодження його власного автомобіля у нього були сильні душевні страждання, він не мав можливості використовувати автомобіль у сімейних та особистих справах та змушений був користуватися послугами громадського транспорту, тому врахувавши принцип справедливості, розумності та реальності, суд стягнув з відповідача на користь позивача 17 000 грн. моральної шкоди, оскільки вказана сума є об`єктивною та достатньою для відшкодування моральної шкоди, що була спричинена відповідачем. Провівши розподіл судових витрат, суд стягнув з відповідача вартість за проведення судової експертизи у розмірі 850 грн., витрати понесені на професійну правничу допомогу та по сплаті судового збору. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Судом встановлено наступні юридично значимі факти та відповідні їм правовідносини. 18.03.2016 о 18 год. 00 хв. на 530 км +4500 м. автодороги Київ-Чоп в с. Гамаліївка Пустомитівського раону Львівської області, відбулось ДТП за участі автомобіля марки «Фіат Дукато», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 та автомобіля марки «Івеко Дейлі», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням сина позивача, ОСОБА_4 . Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим. Цивільно-правова відповідальність може мати місце при наявності складу адміністративного чи кримінального правопорушення. Саме склад адміністративного чи кримінального правопорушення є тим юридичним фактом який породжує правовідносини між порушником і потерпілим та створює певні правомірні вимоги потерпілого та обов`язки порушника відшкодувати шкоду завдану протиправними діями. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 20.07.2018, справа №466/3000/17, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, щодо ДТП, яке мало місце 18.03.2016 року, однак у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП справу закрито. Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 18.03.2016 року, а також вина відповідача ОСОБА_1 у цій дорожньо-транспортній пригоді, визначені у постанові Пустомитівського районного суду Львівської області від 20.07.2018, відтак в силу статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи. В свою чергу, постановою Баранівського районного суду Житомирської області від 13.09.2018 провадження щодо ОСОБА_4 , який на момент ДТП 18.03.2016 року був водієм «Івеко Дейлі», реєстраційний номер НОМЕР_2 у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю в його діях адміністративного правопорушення. Власником автомобіля «Івеко Дейлі» є ОСОБА_8 , при цьому позивач ОСОБА_3 згідно довіреності від 01.04.2016, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловим Р.В., мав право користуватись та розпоряджатись транспортним засобом «Івеко Дейлі», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого скуду про те, що позивач ОСОБА_3 володів автомобілем «Івеко Дейлі», реєстраційний номер НОМЕР_2 на законних підставах, оскільки для такого висновку, водію достатньо мати при собі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. В свою чергу, власником транспортного засобу «Фіат Дукато», реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким на момент ДТП володів відповідач ОСОБА_1 , була його ружина ОСОБА_6 . Цивільно правова відповідальність відповідача, як володільця транспортного засобу, була застрахована в страховій компанії «Провідна», тобто транспортний засіб «Фіат Дукато», реєстраційний номер НОМЕР_3 був забезпеченим (т. 1 а.с. 31). Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100000 грн. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за цим законом є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону). Стаття 4 цього закону визначає суб`єктів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, зокрема до таких відносяться страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі. Згідно із статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого. Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми, в порядку визначеному законом. Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно із звітом № 347/16 про оцінку автомобіля від 19.07.2016, який проведений оцінювачем ОСОБА_5 , встановлено, що розмір відновлюваного ремонту автомобіля, заподіяного внаслідок пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу «Івеко Дейлі», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яка мала місце 18.03.2016, становить 310 175, 00 грн., ринкова вартість автомобіля у пошкодженому стані складає 115 116, 52 грн. Доказів про те, що відповідач не погоджувався із таким звітом, оспорював його чи намагався провести свою оцінку пошкодженого автомобіля, матеріали справи не містять, а останнім апеляційному суду не надано. На підставі Страхового акту № 2300103784 ПрАТ СК «Провідна», відповідно до умов договору, сплатила позивачу в рахунок відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП, за мінусом 500 грн. франшизи, 99 500 грн. (т. 1 а.с. 31). Зазначені обставини сторони не заперечують, відтак такі в силу вимог ст. 82 ЦПК України не доказуються. Звертаючись із позовною заявою позивач вважає, що має право на відшкодування різниці між сумою майнової шкоди, страховою виплатою та вартістю залишків, яку визначив у розмірі 96379 грн., також стверджуючи, що йому завдано моральну шкоду, просив стягнути на відшкодування такої 17000 грн. та судові витрати понесені ним у зв`язку з розглядом справи. Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Як вже зазначалося, відповідно до страхового полісу серії АЕ № 7245403, свстановлено страховий ліміт 100000 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної майну та 200000 грн. - на відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю. Страховиком ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» 24.10.2018 виплачено позивачу ОСОБА_3 , як потерпілій особі, страхове відшкодування у розмірі 99500 грн, однак виплачена страховиком сума не в повній мірі покрила матеріальну шкоду завдану позивачу в наслідок ДТП, що мала місце 18.03.2018. Статтями 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку виплата здійснюється у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі та відшкодовується у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи ; - у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. При цьому, спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту Враховуючи наведене та добровільну сплату страховиком позивачу страхової виплати за мінусом франшизи, колегія суддів погоджується з підставністю позовних вимог в частині стягнення на користь позивача, як потерпілого, різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) та покладенням такого обов`язку на відповідача, як винну особу. При цьому, колегія суддів констатує те, що розмір такої різниці становить 95558,48 грн., а не 96379 грн., як про це просив позивач, помилково включивши до такої суми 820 грн., які були сплачені останнім за послуги автостоянки. Разом з цим, така сума, на переконання колегії суддів, також підставно стягнута судом першої інстанції в якості збитків, які поніс позивач з метою відновлення свого права. В цьому контексті колегія суддів погоджується також із покликанням місцевого суду на постанову Верховного Суду від 19.06.2019, справа № 522/5162/16-ц, у якій касаційний суд провівши аналіз відповідних норм ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дійшов висновку, що право на отримання страхового відшкодування належить особі, яка має законний майновий інтерес та, відповідно до законів України є власником або законним володільцем (користувачем) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах, та яка надала відповідні, визначені Законом документи на підтвердження свого права, зокрема власності. Наведене вкотре підкреслює те, що позивач ОСОБА_3 є належним володільцем автомобіля «Івеко Дейлі», реєстраційний номер НОМЕР_2 та має право на звернення до суду з відповідним позовом. Вирішуючи питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірів 17000 грн., колегія суддів виходить з такого. Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до частини першої, другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, 12 липня 2007 року). Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині розміру моральної шкоди, позивач посилається на те, що внаслідок пошкодження транспортного засобу не міг ним користуватися, вирішувати свої повсякденні питання. Частиною 1 ст. 1167 ЦК Українивизначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Виходячи із спірних правовідносин, що склалися та керуючись принципом справедливості, розумності та виваженості, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок пошкодження його майна, яку необхідно стягнути в його користь з відповідача, а її розмір 17 000 грн. є об`єктивним та достанім. В цьому контексті колегія суддів враховує те, що за довіреністю від 01.04.2016 року посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловим Р.В., якою ОСОБА_8 надав ОСОБА_3 право користуватись та розпоряджатись транспортним засобом «Івеко Дейлі», реєстраційний номер НОМЕР_2 , останній фактично може вирішувати долю транспортного засобу, як майна у цивільному обороті. Розглядаючи справу по суті, суд також вирішує питання розподілу судових витрат. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Види судових витрат визначені ст. 133 ЦПК України. До таких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Згідно матеріалів справи за проведення судової експертизи позивач сплатив експерту грошову суму у розмірі 850 грн., тому така підставно стягнута з відповідача. Також, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати понесені на професійну правничу допомогу, що підтверджується актом здачі приймання виконаних робіт від 24 грудня 2018 року та витрати по сплаті судового збору у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України. Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Враховуючи наявність Договору № 1 про надання юридичних послуг від 14.12.2018 та Акту здачі-приймання виконаних робіт, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про підставність вимог щодо стягнення з відповідача 5000 грн. витратна правничу допомогу, які були сплачені позивачем адвокату Крижанівському В.П., як фізичній особі-підприємцю. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Зміст оскаржуваного рішення відповідає вимогам ст. 265 ЦПК України, в тому числі в частині щодо мотивованої оцінки доводів сторін, наданих ними доказів, норм права, які суд застосував та мотивів їх застосування, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, атому апеляційний суд приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 березня 2020 року- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 17 листопада 2020 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк