Постанова 4802 № 161/19584/18

Справа № 161/19584/18 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/1176/20 Категорія: 39 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 листопада 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З. А., Здрилюк О.І., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2020 року, В С Т А Н О В И В : У грудні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 11.10.2012 між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складає договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, заборгованості не погашав, унаслідок чого станом на 02.10.2018 утворилася заборгованість у розмірі 27231,25 гривень, з них: по простроченому тілу кредиту 5832,40 гривень, по нарахованих на прострочений кредит відсотках 63444,18 гривень, по пені 13281,75 гривень, по фіксованому штрафу 500,00 гривень, по процентному штрафу 1272,92 гривень. Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.09.2020 в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови в задоволенні позову в цій частині у зв`язку з неповерненням відповідачем кредиту. При укладенні договору сторони погодили всі істотні умови. Відповідач у письмових поясненнях по суті апеляційної скарги вказав, що він ніколи не підписував з АТ КБ «Приватбанк» кредитного договору, надана позивачем в якості доказу заява від 11.10.2012 не є договором в розумінні ст. 1054 ЦК України. Вказує, що позивач не надав суду доказів підтвердження факту досягнення між ним та АТ КБ «Приватбанк» істотних умов кредитного договору, в тому числі, й щодо: дати (число, місяць, рік) укладення кредитного договору та отримання кредиту; предмету кредитного договору; прав та обов`язків позичальника за кредитним договором; суми кредиту; порядку та строків отримання кредиту, порядку та строків його погашення. Окрім заперечення факту підписання письмового договору кредиту відповідач також заперечує й факт отримання грошей за карткою або будь-якого іншого її використання для розрахунків та факт погашення такого кредиту. З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості не можна встановити, як така заборгованість утворилась. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення , а рішення без змін. Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову в даній справі (27231,25 гривень) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі є 20.11.2020, тобто дата складення повного судового рішення. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких мотивів. Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2012 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, в якій зазначено, що вона разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу позовних вимог, посилався на те, що в порушення умов договору від 11.10.2012 та положень ст.ст. 509, 526 ЦК України, відповідач свої зобов`язання за Договором не виконує у повному обсязі та станом на 02.10.2018 мав заборгованість за договором у загальному розмірі 27231,25 грн. При цьому, на підтвердження погодження умов договору, АТ КБ «ПриватБанк» надав до матеріалів позовної заяви копію анкети-заяви відповідача, Витяг з Тарифів банку з обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умови та Правила надання банківських послуг, розрахунок заборгованості та виписку з рахунку. За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк», на даний момент АТ КБ «ПриватБанк»). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір тіла кредиту, порядок нарахування процентів, пені та штрафів, посилався на копію анкети-заяви відповідача, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», розрахунок заборгованості та виписку з рахунку. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ця редакція договору, а не інша. Тому, з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Звертаючись до суду з позовом, банк вказав, що підписанням заяви відповідач приєднався до Договору. Проте, в анкеті-заяві від 11.10.2012 відсутні умови про розмір процентної ставки, пені та штрафів (а.с. 10). Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (11.10.2012) до моменту звернення до суду з указаним позовом (05.12.2018), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11.10.2012 шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. За таких обставин, враховуючи недоведеність належними та допустимими доказами обставин, на які АТ КБ «ПриватБанк» посилався як на підставу своїх вимог, на підставі статтей 12, 81, 263 ЦПК України, за змістом яких рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і має бути ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині відмови у задоволенні вимог банку про стягнення відсотків за користування кредитом, пені та штрафів. Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, апеляційний суд дійшов до висновку про часткове задоволення даної позовної вимоги, з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі кредитного договору від 11.10.2012, згідно з довідкою від 06.02.2019 №30.1.0.0/2-20181129/806 отримав картки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , термін дії останньої до травня 2020 року (факт отримання карток підтверджується фотографією ОСОБА_1 в руках з карткою, Том І а.с. 115-116). Тобто банком проведено розрахунок заборгованості в межах строку дії договору, що відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18. Судом апеляційної інстанції встановлено, що банк, визначаючи кредитну заборгованість, до тіла кредиту зарахував не тільки кошти, які фактично були отримані боржником, але і списані з ініціативи банку за рахунок кредитних коштів проценти за користування кредитом, пеню, штрафи, унаслідок чого банк необґрунтовано збільшив заборгованість за тілом кредиту. Наведене підтверджується виписками по рахунку за період з 01.10.2012 по 06.02.2019 (а.с. Том І а.с. 130-133,168-170). Належить відмітити, що автоматичне списання коштів на погашення процентів, пені, штрафів, у разі виникнення заборгованості, передбачене Умовами і Правилами надання банківських послуг, які відповідачем не підписані, тому не можуть застосовуватись. З виписок по рахунку за період з 01.10.2012 по 06.02.2019 апеляційним судом встановлено, що відповідач користувався платіжною картою, зокрема використав кредитних коштів на суму 165940,57 грн та повернув 164801,75 грн., отже, сума неповернутого тіла кредиту становить 1138,78 грн. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, на підставі вимог частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, апеляційний суд дійшов висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 756/671/19, провадження № 61-12536св20. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеності вимог банку в частині стягнення тіла кредиту. Доводи відповідача ОСОБА_1 про недоведеність банком отримання кредитних коштів, безпідставні, оскільки ним не спростовано надані банком докази користування кредитними коштам. Аргументи апеляційної скарги про не обґрунтованість вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, пені та штрафів зводяться до суб`єктивного тлумачення обставин справи, переоцінки доказів, які були предметом судового розгляду і яким суд надав правильну правову оцінку. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Висновки суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, тому згідно з приписами статті 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення у цій частині та постановлення нового судового рішення про часткове задоволення позову, стягнення з ОСОБА_1 1138,78 грн. заборгованість по тілу кредиту. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). АТ КБ «ПриватБанк» при зверненні до суду з позовом сплатило 1762 грн судового збору (Том І а.с. 1), а за подання апеляційної скарги 2643 грн.(Том ІІ а.с. 47). У зв`язку із частковим задоволенням позову та апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених вимог, а саме 4,18%, тобто 73,65 грн. - за подання позовної заяви, а за подання апеляційної скарги - 110,48 грн. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2020 року в даній справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з тіла кредиту та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1138,78 грн. (одну тисячу сто тридцять вісім гривень 78 коп.) заборгованість по тілу кредиту. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 73,65 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 110,48 грн. - за подання апеляційної скарги. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді: