Постанова КАС ВС № 420/2445/19

ф ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 листопада 2020 року м. Київ справа № 420/2445/19 адміністративне провадження № К/9901/31519/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів - Калашнікової О.В., Соколова В.М. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року (суддя Свида Л.І.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року (судді: Вербицька Н.В., Джабурія О.В., Кравченко К.В.) у справі за позовом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування. 25 квітня 2019 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 19 квітня 2019 року №257/03-08 «Про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та організацію проходження ним підвищення кваліфікації». В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що прийняте відповідачем рішення є необґрунтованим та незаконним, оскільки порушує приписи чинного законодавства України. Позивач зазначає, що встановлені в ході перевірки неодноразові порушення при вчиненні ним нотаріальних дій не підтверджені та не обґрунтовані відповідачем. Під час проведення перевірки представники комісії вийшли за рамки наданих повноважень в аспекті тлумачення застосування позивачем норм законодавства, а також надання правової оцінки документам, на підставі яких вчиняються нотаріальні дії. Оскаржуваним наказом зобов`язано ОСОБА_1 пройти підвищення кваліфікації саме в Інституті права та післядипломної освіти МЮУ у місті Києві, що не передбачено статтею 29-1, пунктом 8 статті 5 Закону України «Про нотаріат». Крім того, посадовими особами ГТУЮ в Одеській області порушено порядок проведення вищезазначеної перевірки. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 19 квітня 2019 року №257/03-08 «Про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та організацію проходження ним підвищення кваліфікації». Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що висновок Головного територіального управління юстиції в Одеській області про неодноразові порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1 правил нотаріального діловодства є непідтвердженим та таким, що ґрунтується на невірному розумінні вимог закону, в зв`язку з цим визнали протиправним та скасували наказ від 19 квітня 2019 року №257/03-08 про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності позивача. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги. У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові повністю. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не в повному обсязі перевірено обставини справи, вирішено спір не у відповідності з нормами матеріального права та не дотримані норми процесуального права. Скаржник наголошує на тому, що позивачем при наданні пояснень щодо визначених порушень не було долучено жодного документу, який би спростовував ці порушення. Позиція інших учасників справи. Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін. Рух касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 листопада 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи. ОСОБА_1 є приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та здійснює нотаріальну діяльність відповідно до свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю НОМЕР_2 від 18 квітня 2011 року, виданого повторно Міністерством юстиції України 31 січня 2017 року та реєстраційного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області 19 грудня 2016 року, в приміщенні, що є робочим місцем нотаріуса за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20-22). Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області, на підставі доручення Міністерства юстиції України від 04 квітня 2019 року №972/19.6.1/32-19, наказу Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 05 квітня 2019 року №144/03-09, в період з 08 по 12 квітня 2019 року проведена позапланова комплексна перевірка щодо організації нотаріальної діяльності, дотримання порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за період з 01 липня 2018 року по 08 квітня 2019 року, за результатами якої складена довідка від 15 квітня 2019 року (а.с. 23-24, 32-43, 63-65). Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 43, ч. 3 ст. 47 Закону України "Про нотаріат", п. 1 глави 8 розділу І, п. п. 1.1 п. 1 глави 2 розділу ІІ "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", п. 6.16, 6.24 "Правил ведення нотаріального діловодства", п. 8 "Положення про паспорт громадянина України" та рекомендовано керівництву Головного територіального управління юстиції в Одеській області тимчасово зупинити нотаріальну діяльність позивача та направити його на підвищення кваліфікації. В Довідці про результати позапланової комплексної перевірки щодо організації нотаріальної діяльності, дотримання порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 зазначено, що позивач посвідчив договір купівлі-продажу квартири на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 13 червня 1996 року та зареєстрованого 13 червня 1996 року за реєстраційним №14923 на Одеській товарній біржі, де одна зі сторін, ОСОБА_2 , 1978 року народження, діє за згодою батька (неповнолітня особа), чим не враховані вимоги статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (будь-які судові рішення, що підтверджують дійсність договору купівлі-продажу, укладеного на біржі, до примірника договору не долучені та на огляд комісії не надавалися). Крім того, в посвідчувальному написі до договору відчуження нерухомого майна за участю двох представників зазначено про факт перевірки повноважень лише одного з представників. Також, до примірника заяви про виїзд дитини за кордон, що зберігається у справах нотаріуса та на якій нотаріусом засвідчено справжність підпису, долучено копію паспорта громадянина України, за яким встановлено особу заявника, однак нотаріусом не перевірено своєчасність вклеєння нової фотокартки при досягнення громадянином 45-річного віку. Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області 15 квітня 2019 року на адресу приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 направлений лист №07-19/3727 про надання пояснень та документів щодо висновків, викладених в довідці (а.с. 25), на який позивачем направлена відповідь з обґрунтуванням безпідставності висновків відповідача (а.с. 26-31). На підставі довідки про перевірку позивача від 15 квітня 2019 року, Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області виданий наказ №257/03-08 від 19 квітня 2019 року "Про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та організацію проходження ним підвищення кваліфікації" (а.с. 44), з правомірністю якого позивач не погодився, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом про його скасування. Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX). Згідно з пунктом 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ (далі Закон №3425-ХІІ) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). На нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю, законом може бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності. Згідно із частиною другою статті 2 Закону № 3425-ХІІ контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. За пунктом 12 Порядку № 357/5 підставою для проведення планової комплексної перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса та дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій і виконання правил нотаріального діловодства є графік проведення такої перевірки. Згідно з пунктом 16 Порядку № 357/5 графік проведення планових комплексних перевірок організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса та дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій і виконання ними правил ведення нотаріального діловодства погоджується зі структурним підрозділом Міністерства юстиції, на який покладено повноваження щодо формування і забезпечення реалізації державної політики у сфері нотаріату (далі - структурний підрозділ Міністерства юстиції), та затверджується начальником головного управління юстиції на рік. Копія погодженого та затвердженого графіка надсилається до структурного підрозділу Міністерства юстиції, а також направляється на адресу державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса. Графік проведення планових комплексних перевірок оприлюднюється шляхом розміщення на сайті головного управління юстиції. За пунктом 17 Порядку № 357/5 особою, відповідальною за проведення перевірки, готуються пропозиції щодо складу комісії, строків та плану проведення перевірки. За результатами опрацювання пропозицій особа, відповідальна за проведення перевірки, здійснює підготовку доповідної записки, у якій зазначає строки проведення перевірки, склад комісії і складає план проведення перевірки. До плану проведення перевірки включаються всі питання, що стосуються організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил ведення нотаріального діловодства. План проведення перевірки розглядається і затверджується відповідно Міністром юстиції (заступником Міністра юстиції згідно з розподілом повноважень), начальником головного управління юстиції (його заступником). Згідно з пунктом 31 Порядку № 357/5 перевіркою встановлюється, чи дотримуються державні і приватні нотаріуси загальних положень чинного законодавства, яке регулює порядок вчинення нотаріальних дій та проведення під час їх вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. За пунктом 33 Порядку № 357/5 за наслідками перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства комісія протягом п`яти робочих днів з часу закінчення перевірки складає довідку у двох примірниках про результати проведеної перевірки із зазначенням оцінки роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса та з викладеними у ній висновками і рекомендаціями. Загальна оцінка роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса визначається як «добре», «задовільно», «незадовільно». Довідка готується згідно з перевіреними достовірними фактами, що свідчать про наявність недоліків, помилок і порушень, з посиланням на норми законодавства. За змістом довідка повинна бути вичерпною та конкретною. Пунктом 35 Порядку № 357/5 передбачено, що до довідки за результатами перевірки роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, нотаріальної діяльності приватного нотаріуса долучаються копії (фотокопії) документів, що підтверджують факт допущених порушень, недоліків чи помилок, пояснення та заперечення нотаріуса щодо встановлених порушень (за наявності). У довідці також зазначається перелік документів, що не були надані під час здійснення перевірки (якщо такі були), та у разі відмови нотаріуса надати письмові пояснення щодо причини ненадання документів факт відмови має бути відображений у довідці за результатами перевірки. Відповідно до пункту 37 Порядку № 357/5 завідувач державної нотаріальної контори, завідувач державного нотаріального архіву, приватний нотаріус, діяльність яких перевірялась, мають право письмово викласти свої заперечення або пояснення щодо висновків комісії. Заперечення або пояснення завідувача державної нотаріальної контори, завідувача державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса, діяльність яких перевірялась, надаються комісії та розглядаються разом з довідкою про проведену перевірку та іншими матеріалами перевірки. Згідно з пунктом 38 Порядку № 357/5 один примірник довідки за результатами перевірки подається начальнику головного управління юстиції, який приймає рішення про способи реалізації висновків та пропозицій за результатами комплексної, цільової, контрольної перевірки, а другий примірник отримують завідувач державної нотаріальної контори, завідувач державного нотаріального архіву, приватний нотаріус, діяльність яких перевірялась. За пунктом 39 Порядку № 357/5 за результатами перевірки державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса, на підставі висновків комісії Міністерство юстиції, головне управління юстиції видає наказ, у якому встановлюється строк для усунення виявлених порушень та помилок. Копія наказу направляється до виконання державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіву, приватному нотаріусу для врахування пропозицій комісії впродовж п`яти робочих днів з дня ознайомлення з довідкою про результати проведеної перевірки та долучається до відповідного наряду державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, а також до реєстраційної справи приватного нотаріуса. Відповідно до пункту 41 Порядку № 357/5 строк, який надається державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіву, приватному нотаріусу для усунення виявлених під час перевірки порушень та помилок, визначається у кожному випадку окремо, але не більше одного місяця з дня отримання наказу. Після закінчення строку, установленого для усунення порушень та помилок, завідувач державної нотаріальної контори, завідувач державного нотаріального архіву, приватний нотаріус, діяльність яких перевірялась, зобов`язані письмово повідомити про заходи, які були вжиті ними для усунення цих порушень і помилок, та надати письмові пояснення, якщо виявлені порушення та помилки усунути неможливо. Відповідно до частини першої статті 29-1 Закону № 3425-ХІІ нотаріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиняється на час дії таких обставин: 1) якщо приватний нотаріус не має приміщення для розміщення робочого місця або це приміщення не відповідає встановленим цим Законом умовам, - до усунення цих недоліків, але не більше 60 днів з дня виявлення цього порушення; 2) якщо приватний нотаріус не уклав договір про страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса або розмір страхової суми не відповідає вимогам цього Закону, - до усунення цих недоліків, але не більше 30 днів з дня виявлення цього порушення; 3) якщо приватний нотаріус при вчиненні нотаріальних дій неодноразово порушував правила нотаріального діловодства, - до закінчення строку проходження підвищення кваліфікації (не більше двох тижнів); 4) у разі необґрунтованої відмови приватного нотаріуса від надання Міністерству юстиції України, Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головним управлінням юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в порядку, передбаченому цим Законом, документів для перевірки організації нотаріальної діяльності та виконання правил нотаріального діловодства - до усунення цієї обставини; 5) у разі заміщення приватного нотаріуса в порядку, передбаченому цим Законом, - на строк такого заміщення; 6) у разі ненадання інформації приватним нотаріусом органам та особам, зазначеним у частинах п`ятій - восьмій, десятій статті 8 цього Закону, - до усунення цієї обставини; 7) у разі обрання нотаріуса на посаду, зайняття якої несумісне зі здійсненням нотаріальної діяльності; 8) Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі надіслали до Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю - до вирішення питання по суті, але не більш як на шість місяців. За змістом частин першої, третьої статті 29-2 Закону № 3425-ХІІ рішення про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса у випадках, передбачених частиною першою статті 29-1 цього Закону, приймає керівник Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до частини другої-п`ятої статті 29-2 Закону № 3425-ХІІ рішення про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса у випадках, передбачених частиною першою статті 29-1 цього Закону, приймає керівник Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі зобов`язані протягом трьох робочих днів з дня видання наказу про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса письмово повідомити приватного нотаріуса про зупинення його нотаріальної діяльності. Наказ про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса може бути оскаржений ним до Міністерства юстиції України або до суду. Приватний нотаріус зобов`язаний зупинити нотаріальну діяльність з моменту отримання копії наказу про тимчасове зупинення його нотаріальної діяльності. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У справі встановлено, що спірний наказ від 19 квітня 2019 року №257/03-08 «Про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та організацію проходження ним підвищення кваліфікації» ГТУЮ видало за наслідками позапланової комплексної перевірки діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 . Аналіз наведених норм Закону №3425-XII та Порядку №2053/5 дає підстави для висновку про те, що у випадках неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства, до якого входять і правила нотаріального діловодства, головні територіальні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі наділені повноваженнями тимчасово зупинити нотаріальну діяльність нотаріуса та направити його для підвищення кваліфікації. З наведеного правового регулювання висновується, що предметом позапланової перевірки приватного нотаріуса можуть бути: 1) організація нотаріальної діяльності приватного нотаріуса; 2) дотримання приватним нотаріусом порядку вчинення нотаріальних дій та проведення під час їх вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) виконання приватним нотаріусом правил нотаріального діловодства. Підставою ж для зупинення нотаріальної діяльності на підставі пункту 3 частини першої статті 29-1 Закону № 3425-ХІІ є неодноразове порушення правил нотаріального діловодства під час вчинення нотаріальних дій, тобто порушення нотаріусом Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року №3253/5. Щодо тверджень скаржника про порушення позивачем вимог частини третьої статті 47 Закону України «Про нотаріат», п. 1 глави 8 розділу І, п. п. 1.1 п. 1 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п. 6.24 Правил ведення нотаріального діловодства при посвідченні договору купівлі-продажу квартири на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного в 1996 році та зареєстрованого на Одеській товарній біржі, суд звертає увагу на таке. Відповідно до положень частини третьої статті 47 Закону України «Про нотаріат», п. 1 глави 8 розділу І, п. п. 1.1 п. 1 глави 2 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого 22 лютого 2012 року наказом Міністерства юстиції України « 296/5, п. 6.24 «Правил ведення нотаріального діловодства», затверджених 22 грудня 2010 року наказом Міністерства юстиції України №3253/5, для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем. Правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. Відповідач стверджує, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 13 червня 1996 року та зареєстрований на Одеській товарній біржі, не відповідає вимогам законодавства та за відсутності судового рішення що підтверджує дійсність цього договору, нотаріус мав відмовити особі у вчиненні нотаріальних дій. Відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. За змістом частини четвертої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (чинного на момент посвідчення нотаріусом договору купівля-продажу від 16 січня 2019 року) будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону. Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений в 1996 році та зареєстрований на Одеській товарній біржі є належним чином зареєстрований у встановленому на той час законодавством порядку. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відповідно до вимог частини другої статті 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам, а згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму ВСУ від 28 квітня 1978 року № 3 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму ВСУ від 25 грудня 1992 року за № 13, від 25 травня 1998 року за № 15, з підстав неодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідають до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі - продажу, в тому числі при придбанні на біржових договорах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини. Такого правового висновку також дійшов Верховний Суд України у постанові від 16 лютого 2010 року N 10/14. Судами попередніх інстанцій не враховано вищенаведених висновків, а також безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача договору купівлі-продажу нерухомого майна №14923 від 13 червня 1996 року, договору купівлі-продажу від 16 січня 2019 року та інших документів, які були отримані ним при внесенні запису за реєстровим №16 за 2019 рік. Без дослідження вказаних документів суди не мали можливості встановити, що ОСОБА_2 (неповнослітній) є членом біржі та мав право здійснювати біржові операції. Судами попередніх інстанцій не зазначено, з якого саме моменту виникло право власності на квартиру та яким чином таке право зареєстровано. Також судами не надано оцінку роз`ясненням Міністерства юстиції України від 16 січня 2004 року за № 19-3264, згідно яких якщо сторонами в договорі були неповнолітні, малолітні діти, або дії вчинялися через представника, то зазначені угоди не могли бути зареєстровані на біржі (не мали права бути членами біржі). В цьому випадку необхідно рішення суду про визнання дійсним біржової угоди. Щодо інших порушень, які були виявлені під час перевірки, колегія суддів зазначає таке. Надаючи оцінку встановленим порушенням суд першої інстанції, помилку якого не виправив суд апеляційної інстанції, дійшов висновків по суті спору виключно на підставі позовної заяви та довідки за результатами комплексної перевірки, не дослідивши при цьому дійсний зміст документів, а саме, договору купівлі-продажу нерухомого майна №14923 від 13 червня 1996 року, договору купівлі-продажу від 16 січня 2019 року та інших документів, які були отримані позивачем при внесенні запису за реєстровим №16 за 2019 рік, не дослідив чи містилась копія закордонного паспорту, за яким нотаріусом встановлено особу, чи містився відповідний запис в графі 4 Реєстру для реєстрації нотаріальних дій. Вказані докази в матеріалах справи відсутні. Отже, ухвалюючи судові рішення в цій справі суди попередніх інстанцій не дослідили обставини та не дослідили докази на їх підтвердження, які мають значення для вирішення справи, тобто вирішили справу без повного та всебічного з`ясування обставин. Верховний Суд наголошує, що за правилами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України в основі обґрунтованого рішення лежать повнота і всебічність з`ясування обставин справи, це виключає існування будь-яких не спростованих судом належним чином розбіжностей між доказами, поданими сторонами. Верховний Суд зазначає, що приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суди наділені правом збирати докази з власної ініціативи, а також повноваженням сприяти в реалізації обов`язку доказування (у випадку неможливості самостійного надання особами, які беруть участь у справі доказів) і витребовувати необхідні докази. Тобто законодавцем передбачено активну участь суду в збиранні доказів, а тому покладення обов`язку надання доказів виключно на осіб, які беруть участь у справі без сприяння судами в реалізації зазначеного обов`язку, а також вияв власної їх ініціативи у процесі збору доказів, як мети встановлення дійсних фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є надмірним тягарем, що, в деякій мірі, є неспівмірним із розподілом обов`язку доказування, визначеного адміністративним процесуальним законодавством. Тому Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів, зокрема та не виключно, щодо витребування додаткових доказів, на підставі яких можливо встановити істинну та достовірну інформацію стосовно спірних обставин. Таким чином Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій, не встановивши усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшли передчасних висновків по суті справи. Висновки судів попередніх інстанцій та оскаржувані рішення в цій справі не відповідають завданням адміністративного судочинства щодо справедливого і неупередженого вирішення спору. Верховний Суд зазначає, що завданням позивача, відповідача, інших учасників справи є своєчасне та вичерпне доведення до відома судді (суду) доводів, які мають значення для правильного встановлення обставин справи, тобто об`єктивного відображення суті юридичного спору (конфлікту). Водночас, Верховний Суд наголошує, що в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства встановлення цих обставин судом касаційної інстанції не допускається. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги. Розглянувши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не забезпечено повне та всебічне з?ясування обставин у справі та не вжито усіх, визначених законом заходів для цього. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Приписами частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Враховуючи те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права. Також судам слід врахувати наведене та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв?язку. Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ: 1.Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Одеській області задовольнити частково. 2.Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року в цій справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк Судді О.В. Калашнікова В.М. Соколов