Ухвала КАС ВС № 360/318/20

УХВАЛА 10 листопада 2020 року Київ справа №360/318/20 адміністративне провадження №К/9901/26743/20 Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М.Б., судді - Гімон М.М., Усенко Є.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №360/318/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИЛА: 13 жовтня 2020 року Головне управління ДПС у Луганській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №360/318/20 та заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. На обгрунтування останнього скаржник посилається на те, що вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, проте вона була повернута ухвалою від 15 вересня 2020 року. Після отримання копії зазначеної ухвали він без зволікань повторно подав касаційну скаргу. Касаційна скарга не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Скаржник у касаційній скарзі вказав, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 липня 2020 року у справі №814/2697/16, від 4 квітня 2019 року у справі №822/2611/15, від 12 лютого 2019 року у справі №822/3241/15, від 3 жовтня 2019 року у справі №826/15560/15, від 7 серпня 2018 року у справі №826/20301/13-а. Щодо посилання скаржника на постанову від 10 липня 2020 року у справі №814/2697/16, то вона не може бути прикладом іншого правозастосування у контексті підстави касаційного оскарження, оскільки нею справу направлено на новий розгляд. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі №826/15560/15 та висновок щодо принципу офіційного з`ясування обставин справи не можна вважати належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, так як наведені скаржником твердження стосуються процедури судового розгляду та визначаються обставинами кожної конкретної справи. Водночас, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Щодо постанов Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі №826/15560/15, від 7 серпня 2018 року у справі №826/20301/13-а, на правові висновки в яких посилається скаржник, то вони ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами. Наведені скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень не свідчать про виконання вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, із змісту якої витікає - залишення касаційної скарги без руху з наданням строку для усунення недоліків. Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України, УХВАЛИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №360/318/20 залишити без руху.

2. Встановити особі, що подала касаційну скаргу, для усунення зазначених недоліків десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали.

3. Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18 червня 2020 року №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: підписМ. Б. Гусак підписМ. М. Гімон підписЄ .А. Усенко