Постанова КАС ВС № 260/290/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2020 року м. Київ справа № 260/290/19 адміністративне провадження № К/9901/33313/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у касаційній інстанції адміністративну справу №260/290/19 за позовом ОСОБА_1 до Голови комісії з припинення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області Пеняка Івана Івановича, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про стягнення сум грошового забезпечення, належних при звільненні та одноразової виплати, порушеної за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року, ухвалене суддею Микуляком П.П. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Запотічного І.І., суддів Довгої О.І., Макарика В.Я. УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Голови комісії з припинення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області Пеняка Івана Івановича (далі - відповідач - 1), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі - відповідач - 2, УМВС України в Закарпатській області), у якому просив: 1.1. стягнути з УМВС України в Закарпатській області всі суми грошового забезпечення, належні при звільненні зі служби з органів внутрішніх справ у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктом 65 "а" за період з 01 лютого 2018 року по 20 лютого 2018 року у розмірі 5651,20 грн; 1.2. стягнути з УМВС України в Закарпатській області одноразову виплату у розмірі 29174,25 грн.; 1.3. стягнути з УМВС України в Закарпатській області середній заробіток за весь час затримки виплат всіх сум грошового забезпечення, належних позивачу при звільненні зі служби з органів внутрішніх справ у відставку (із зняття з військового обліку) за пунктом 65 "а" за період з 01 лютого 2018 року по 20 лютого 2018 року по день фактичного розрахунку.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом УМВС України в Закарпатській області від 20 лютого 2018 року він звільнений зі служби з органів внутрішніх справ у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктом 65 «а» (за віком) з 20 лютого 2018 року за посадою заступника начальника УМВС України в Закарпатській області - начальника слідчого управління. Цим наказом одночасно призначено йому до виплати одноразову грошову допомогу при звільненні за період 07 років 10 місяців 08 днів. Однак, відповідачем не виплачені кошти, належні позивачу при звільненні. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з вересня 1988 року.

4. В лютому 2005 року був призначений на посаду заступника начальника управління - начальника слідчого управління УМВС України в Закарпатській області. У вересні 2007 року, у зв`язку із реорганізацією штатів був перепризначений на посаду заступника начальника УМВС - начальника слідчого управління УМВС України в Закарпатській області. З 28 жовтня 2008 року проходив службу на посаді заступника начальника Головного управління МВС України в Закарпатській області-начальника слідчого управління.

5. Встановлено, що наказом МВС України № 597 від 09 квітня 2010 року "По особовому складу" ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у відставку (зі зняттям з військового обліку) за підпунктом «а» пункту 65 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114). Підставою для звільнення став рапорт позивача від 24 березня 2010 року.

6. На підставі вищевказаного наказу № 597 від 09 квітня 2010 року, ГУ МВС в Закарпатській області було прийнято наказ № 150 від 12 квітня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у відставку з 12 квітня 2010 року (зі зняттям з військового обліку) за підпунктом «а» пункту 65 (за віком) Положення №114.

7. В подальшому наказом МВС України № 2587 о/с від 21 грудня 2015 року були внесені зміни до наказу МВС України № 597о/с від 09 квітня 2010 року, а саме змінено підставу звільнення та зазначено, що позивача звільнено за пунктом 64 «ж» (за власним бажанням) Положення № 114.

8. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі № 2а-1769/10/0770, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року та постановою Верховного Суду від 16 травня 2019 року, визнано протиправними та скасовано наказ МВС України № 597 «По особовому складу» від 09 квітня 2010 року, наказ ГУ МВС України в Закарпатській області за №150 «По особовому складу» від 12 квітня 2010 року, наказ МВС України «По особовому складу» № 2587 о/с від 21 грудня 2015 року, яким внесено зміни до наказу МВС України № 597о/с від 09 квітня 2010 року та поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника МВС України в Закарпатській області - начальника слідчого управління, з 12 квітня 2010 року і стягнуто з МВС України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 783821,44 грн без урахування сум обов`язкових до сплати податків та внесків.

9. Наказом МВС України в Закарпатській області № 1378 о/с від 15 грудня 2017 року та наказом УМВС України в Закарпатській області № 19 о/с від 01 лютого 2018 року на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року позивача поновлено з 12 квітня 2010 року на посаді заступника начальника УМВС України в Закарпатській області - начальника слідчого управління.

10. Наказом УМВС України в Закарпатській області №20 о/с від 01 лютого 2018 ОСОБА_1 , заступника начальника УМВС України в Закарпатській області, з 01.02.2018 зараховано в розпорядження УМВС України в Закарпатській області, звільнивши із займаної посади.

11. В подальшому наказом УМВС України в Закарпатській області № 36 о/с від 20 лютого 2018 року позивача було звільнено зі служби з органів внутрішніх справ у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктом 65 «а» (за віком) Положення № 114 з 20 лютого 2018 року за посадою заступника начальника УМВС України в Закарпатській області - начальника слідчого управління та одночасно призначено виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні за період 07 років 10 місяців 08 днів.

12. Позивачем подано голові ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області Пеняку І.І. лист з вимогою про виплату грошового та всіх сум, належних при звільненні зі служби з органів внутрішніх справ у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктом 65 «а» (за віком) Положення № 114 за період з 01 лютого 2018 року по 20 лютого 2018 року та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні за період 07 років 10 місяців 08 днів.

13. Листом № 24-П/106/05/5-2018 від 17 травня 2018 року голова ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області Пеняк I.I. повідомив позивача, що з 06 листопада 2015 року міліція як державний орган припинила свої функції, завдання, діяльність, а з 06 листопада 2015 року в УМВС України в Закарпатській області скорочені всі посади, а щодо самого Управління як юридичної особи розпочато процедуру ліквідації. З 13 грудня 2016 року втратили чинність нормативно-правові акти, які регламентували порядок та розміри нарахування та виплати грошового забезпечення та відсутній порядок видачі грошового атестату, тому у ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області відсутні повноваження та асигнування для виплати грошового забезпечення за період з 01 лютого 2018 року та виплати одноразової допомоги за період 07років 10 місяців 08 днів. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

14. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено: 14.1. стягнуто з УМВС України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 всі суми грошового забезпечення, належні при звільненні зі служби з органів внутрішніх справ у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктом 65 «а» за період з 01 лютого 2018 року по 20 лютого 2018 року у розмірі 5651,20 грн; 14.2. стягнуто з УМВС України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 одноразову виплату у розмірі 29174,25 грн; 14.3. стягнуто з УМВС України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплат всіх сум грошового забезпечення, належні при звільненні зі служби з органів внутрішніх справ у відставку (із зняття з військового обліку) за пунктом 65 «а» за період з 01 лютого 2018 року по 20 лютого 2018 року по день фактичного розрахунку у розмірі 153147,52 грн.

15. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з приписів частини шостої статті 7 КАС України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Зокрема, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводи УМВС України в Закарпатській області щодо відсутності нормативно-правових актів, що регулюють питання виплати грошового забезпечення у період звільнення позивача, натомість вказали, що відповідачем повинні були застосовані приписи Порядку № 100 для обчислення середнього заробітку (грошового забезпечення) осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ для обчислення і виплати всіх сум грошового забезпечення, які належні позивачу при звільненні зі служби в органах внутрішніх справі у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктом 65 «а» Положення № 114.

16. Також, приймаючи до уваги, що спеціальним законодавством, не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні працівника органів внутрішніх справ, то суди вважали за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи статей 116, 117 КЗпП України, що не заборонено спеціальним законодавством. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції 17. 02 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга УМВС України в Закарпатській області, у якій скаржник просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

18. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що з 13 грудня 2016 року втратили чинність нормативно-правові акти, які регламентували порядок та розміри нарахування та виплати грошового забезпечення та відсутній порядок видачі грошового атестату, тому у ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області відсутні повноваження та асигнування для виплати грошового забезпечення за період з 01 лютого 2018 року та виплати одноразової допомоги за період 07 років 10 місяців 08 днів. 18.1. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій щодо нарахування та виплати вихідної допомоги у розмірі 29 174,25 грн не наведено жодних розрахунків та не зазначено норму закону, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Скаржник також зазначає, що станом на 20 лютого 2018 року вихідна допомога передбачена лише для тих працівників, які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 07 листопада 2015 року були звільненні зі служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в МВС України або Національній поліції на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - будь-яких посадах. У 2018 році асигнувань для виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги Управлінню МВС України в Закарпатській області не виділялось. Так як жодним нормативно-правовим актом не було передбачено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні працівника рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ. 18.2. Вказує на те, що суди попередніх інстанцій при стягненні середнього заробітку за час затримки виплат, належних при звільненні у розмірі 153 147,52 грн, не взяли до уваги принцип співмірності розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку до розміру суми заробітку за 20 днів. 19. 02 грудня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Яковенко М.М., суддів Дашутін І.В., Шишов О.О.

20. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

21. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2020 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22вересня 2020 року №1788/0/78-20 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Яковенка М.М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

22. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 13 жовтня 2020 року справу прийнято до свого провадження, а ухвалою від 28 жовтня 2020 року закінчено підготовчі дії у справі, та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Позиція інших учасників справи 23. 08 січня 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, де позивач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. 23.1. У відзиві позивач заявив клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 260/290/19 відповідно до пункту 2 частини 1 статті 339 КАС України, оскільки касаційна скарга скаржника підписана неуповноваженим представником. Вказує на те, що у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про те, що Щадей Світлана Михайлівна має статус адвоката і такого документа до касаційної скарги не додано. Зазначає, що касаційна скарга УМВС в Закарпатській області підписана і подана Шадей С.М. по сумісництву із проходженням служби в Головному управлінні Національної поліції України в Закарпатській області, не маючи адміністративної процесуальної дієздатності та права її підписувати, із урахуванням вимог пункту 1 частини 1 статті 25 Закону України «Про запобігання корупції», вимог 8 частини 4 статті 18 та статті 24 Закону України «Про Національну поліцію та статті 55 КАС України. Також, згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатський області перебуває в стані припинення з 06 листопада 2015 року, а керівником з 15 липня 2015 року зазначено Князєва Сергія Миколайовича , та головою комісії з припинення або ліквідатора - Пеняк Івана Івановича , які не підписували і не подавали касаційну скаргу у цій справі. Згідно інформації на офіційному веб-сайті НАЗК - Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - декларації за 2018 рік Щадей С.М. із місцем проходження служби в Головному управлінні Національної поліції України в Закарпатській області у розділі 15 декларації не зазначено, що Щадей С.М. як суб`єкт декларування, який повинен задекларувати: посаду чи роботу, що виконується або виконувалася за сумісництвом, виконує за сумісництвом представництво у судах УМВС України в Закарпатській області, що є відповідачем у цій справі № 260/290/19. Нормативне регулювання

24. Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

25. Відповідно до статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

26. В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

27. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки, визначалося Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - далі Положення № 114).

28. Відповідно до підпункту "а" пункту 65 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого пунктом 7 цього Положення та Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання.

29. За приписами частини першої статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

30. За правилами встановленими частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

31. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

32. Середній заробіток визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Позиція Верховного Суду Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи 33. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ» (далі - Закон № 460-IX).

34. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

35. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

36. Щодо позовних вимог про стягнення з УМВС України в Закарпатській області усіх сум грошового забезпечення, належної при звільненні зі служби з органів внутрішніх справ за період з 01 лютого 2018 року по 20 лютого 2018 року у розмірі 5651,20 грн. та одноразової виплати у розмірі 29174,25 грн.

37. В резолютивній частині рішення суду першої інстанції, залишеної без змін постановою суду апеляційної інстанції стягнуто суму грошового забезпечення, належну при звільненні зі служби з органів внутрішніх справ у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктом 65 "а" за період з 01.02.2018 по 20.02.18 у розмірі 5651,20 грн.

38. В той же час у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції не наведено жодних розрахунків та не зазначено норм закону, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин у частині стягнення суми за вказаний період та у вказаному розмірі.

39. Судом не вказано з яких підстав, він дійшов висновку, що сума, стягнута ним за період з 01.02.2018 по 20.02.2018 у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 5651,20 грн, входить до сум, які належать позивачу при звільненні.

40. Судом апеляційної інстанції цей недолік не усунуто, однак при цьому рішення суду першої інстанції в цій частині залишено без змін.

41. Верховний Суд погоджується, що право позивача на одноразову допомогу при звільненні за період 07 років 10 місяців 08 днів визнано відповідачем шляхом самостійного призначення такої допомоги у наказі УМВС України в Закарпатській області № 36 о/с від 20 лютого 2018 року про звільнення позивача зі служби з органів внутрішніх справ у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктом 65 "а" (за віком) Положення № 114 з 20 лютого 2018 року.

42. Сума одноразової допомоги при звільненні за період 07 років 10 місяців 08 днів є сумою, що належала позивачу при звільненні.

43. В той же час розмір суми потребує наведення у судовому рішенні відповідного розрахунку та перевірки наявності правових підстав для призначення такої допомоги.

44. Встановлення факту невиплати позивачу сум, належних при звільненні, надавали підстави судам попередніх інстанції вирішувати питання про застосування до спірних правовідносин норм статей 116, 117 КЗпП України.

45. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні працівника органів внутрішніх справ (зокрема, затримку виплати грошового одноразової грошової допомоги при звільненні, яка не є складовою заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані КЗпП України.

46. Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин в частині стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, приписів КЗпП України.

47. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

48. В силу вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

49. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму (частина друга статті 116 КЗпП України).

50. Згідно з положеннями частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

51. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (частина друга статті 117 КЗпП України).

52. Також, з огляду на розповсюдження на спірні правовідносини статей 116, 117 КЗпП України, приписи Порядку № 100 застосовуються і для обчислення середнього заробітку (грошового забезпечення) осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за весь час затримки розрахунку.

53. Для правильного застосування наведених норм судам необхідно встановлювати: 1) чи мала місце невиплата роботодавцем сум, належних позивачу при звільненні, та чітко визначити такі суми, 2) чи наявний спір про розміри належних звільненому працівникові сум, 3) в залежності від наявності спору визначити яка частина статті 117 КЗпП України (перша чи друга) належить до застосування у спірних відносинах та встановити відповідні обставини, 4) для визначення початку періоду затримки розрахунку відповідно до статті 116 КЗпП України необхідно встановити чи працював працівник в день звільнення, якщо ні, то чи звертався він до роботодавця із вимогою про розрахунок і коли.

54. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

55. У цій справі, суди попередніх інстанцій, враховуючи, що позивачу після поновлення на посаді грошове забезпечення не призначалося, виходили із розрахунку, який було застосовано у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року у справі № 2а-1769/10/0770 (залишеної без змін постановою Верховного Суду від 16 травня 2019 року), заробітна плата позивача за попередні два місяці, що передували звільненню складала: за лютий 2010 року - 8335,50 грн, за березень 2010 року - 8335,50 грн, середньоденна заробітна плата позивача - 282,56 грн. Суд дійшов висновку, що середній заробіток за весь час затримки виплат всіх сум грошового забезпечення, які належні позивачу при звільненню, слід рахувати з 20.02.2018 року. Кількість днів вимушеного прогулу з 20.02.2018 року по день винесення рішення суду 16.08.2019 року становить 542 календарних днів.

56. При цьому судами не враховано той факт, що позивач перебуваючи в розпорядженні відповідача після поновлення, був звільнений з посади, і на момент винесення наказу про його звільнення у відставку за підпунктом «а» пункту 65 Положення № 144 останній не працював на посаді, а тому за приписами статті 116 початок затримки розрахунку у цьому випадку повинен рахуватися з наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

57. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

58. Правової оцінки доводам УМВС у Закарпатській області щодо застосування принципу співмірності при визначенні суми середнього заробітку за час застримки розрахунку судами також не надано.

59. Зважаючи на встановлені судами обставини, Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Дане порушення неможливо усунути на стадії касаційного провадження. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

60. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України (в редакції чинній до 08.02.2020), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

61. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

62. В силу вимог частини 4 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.

63. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

64. Щодо клопотання позивача про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 339 КАС України, згідно якої суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, зокрема, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

65. Частинами першою, третьою статті 55 КАС України (в редакцій чинній на момент звернення із цією касаційною скаргою) встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

66. Касаційна скарга підписана представником Ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області Щадей С.М., яка діє на підставі довіреності від 20 вересня 2019 року № 11/331, виданої головою Ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області І.І.Пеняком.

67. Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. 68. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

69. Згідно підпунктом 11 пункту 16-1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року.

70. Відповідно до частини 2 підпункту 11 16-1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

71. Водночас, касаційне провадження за цією касаційною скаргою відповідно до ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрито 20 грудня 2019 року, тобто до 01 січня 2020 року.

72. При цьому, згідно з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 08592170) перебуває у стані припинення, а головою комісії з припинення або ліквідатором вказано Пеняка І.І .

73. Частина четверта статті 105 Цивільного кодексу України вказує, що до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

74. Враховуючи зазначене, головою Ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, як посадовою особою, уповноваженою на це законом, видано Щадей С.М. довіреність на представництво інтересів Ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області.

75. Положення статті 55 КАС України дають підстави для висновку, що у разі участі юридичної особи у судовому процесі через представника, на підтвердження повноважень останнього має бути подано оригінал довіреності, виданої за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, або ж її копія, засвідчена у визначеному саме законом порядку.

76. Отже, скарга підписана особою, право якої на вчинення таких дій підтверджено в установленому законом порядку.

77. Таким чином, підстави для закриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини першої статті 339 КАС України відсутні. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

78. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

79. Згідно з частиною 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

80. Суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

81. Суду першої інстанції під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права, а також прийняти рішення та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України..

82. Таким чином, з огляду на приписи частини 2 статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Висновки щодо розподілу судових витрат.

83. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження - відмовити.

2. Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області задовольнити частково.

3. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 260/290/19 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Закарпатського окружного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов