Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/2861/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.11.2020 року м.Дніпро Справа № 904/2861/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Чус О.В. (доповідач) судді Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П. Секретар судового засідання Охота В.В. Представники сторін: від позивача: Пясецький Д.В. адвокат, посвідчення №5017 від 28.03.2018 р.; від відповідача: Ковріга О.І. адвокат, довіреність №б/н від 28.10.2020 р.; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2020 року у справі № 904/2861/20 (суддя - Петренко І.В., м. Дніпро) за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" до НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕТАЛУРГІЙНОЇ АКАДЕМІЇ УКРАЇНИ про стягнення 136453,39грн., з яких 86536,58грн. пені; 16967,96грн. трьох процентів річних; 32948,85грн. інфляційних втрат (договір постачання природного газу №9303/18-БО(т)-4) родного газу №9303/18-БО(т)-4) ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕТАЛУРГІЙНОЇ АКАДЕМІЇ УКРАЇНИ (далі - відповідач) про стягнення 136453,39грн., з яких 86536,58грн. пені; 16967,96грн. трьох процентів річних; 32948,85грн. інфляційних втрат (договір постачання природного газу №9303/18-БО(т)-4). Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.12.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір №9303/18-БО(Т)-4 постачання природного газу (далі - договір). На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу у грудні 2018 року природний газ на суму 2345948,52грн., що підтверджується актом приймання-передачі. Позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач вчасно не здійснив чим порушив взяті на себе зобов`язання закріплені пунктом 6.1 договору. В результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу: - пеню за період прострочення з 26.01.2019 по 23.04.2019 на суму 86536,58грн.; - три проценти річних за період прострочення з 26.01.2019 по 23.04.2019 на суму 16967,96грн.; - інфляційні втрати за період прострочення з лютого 2019 року по березень 2019 року на суму 32948,85грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2020 року у справі № 904/2861/20 позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20077720) до НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕТАЛУРГІЙНОЇ АКАДЕМІЇ УКРАЇНИ (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ГАГАРІНА, будинок 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02070766) про стягнення 136453,39грн., з яких 86536,58грн. пені; 16967,96грн. трьох процентів річних; 32948,85грн. інфляційних втрат (договір постачання природного газу №9303/18-БО(т)-4) задоволено частково. Суд стягнув з НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕТАЛУРГІЙНОЇ АКАДЕМІЇ УКРАЇНИ (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ГАГАРІНА, будинок 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02070766) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20077720) 43268,29грн. (сорок три тисячі двісті шістдесят вісім грн. 29 коп.) пені; 16967,96грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят сім грн. 96 коп.) трьох процентів річних; 32948,85грн. (тридцять дві тисячі дев`ятсот сорок вісім грн. 85 коп.) інфляційних втрат; 2102,00грн. (дві тисячі сто дві грн.. 00 коп.) судового збору. В решті позовних вимог, а саме в частині стягнення з НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕТАЛУРГІЙНОЇ АКАДЕМІЇ УКРАЇНИ (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ГАГАРІНА, будинок 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02070766) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20077720) 43268,29грн. пені відмовлено. Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт невиконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій відповідно до вимог закону. Доводи та вимоги апеляційної скарги. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач Акціонерне товариство «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2020 року у справі № 904/2861/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, в розмірі 43268,29 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не обґрунтував жодної підстави для зменшення неустойки, а лише зазначив про те, що нарахована сума пені надмірно велика, при цьому борг сплачено повністю. Відповідач обґрунтовував свою правову позицію стосовно наявності підстав зменшення пені - відсутністю в нього прибутку. Скаржник зазначає також, що розмір заявленої до стягнення пені складав - 86 536,58 грн, що на думку позивача не є надмірно великою сумою, враховуючи загальну суму поставки за Договором 2 345 948,52 грн. Крім цього, строк затримки розрахунку за Договором з боку відповідача складав 88 днів, що якраз таки свідчить про значне прострочення строків виконання зобов`язань за Договором. До того ж, матеріали справи не містять жодного доказу майнового стану відповідача. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі. Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу позивача в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Так, відповідч зазначає, що НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ є державним навчальним закладом, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету, та згідно зі ст. 2 Бюджетного кодексу України, є неприбутковою установою. Своєчасне непогашення заборгованості перед позивачем відповідач обгрунтовує тим, що акт та рахунок за грудень 2018 року виставлено позивачем у січні 2018 року, тобто у наступному бюджетному періоді. Відтак, Казначейство відмовилося здійснити оплату за 2018 рік посилаючись на положення Бюджетного кодексу України. Суд встановивши, що несвоєчасне виконання боржником зобов`язань по оплаті газу не завдало значних збитків позивачу, а також те, що заявлена до стягнення пеня є надмірно великою, а сума боргу повністю сплачена відповідачем вважаємо, що суд першої інстанції правомірно зменшив розмір штрафних санкцій на 50%, тобто на 43268,29 грн. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020 поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі та призначено розгляд апеляційної скарги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2020 року у судовому засіданні на 03.11.2020 року о 12:00. Рекомендовано учасникам справи, на період дії карантину, утриматись від безпосередньої присутності в залі суду, прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у тому числі, відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв"язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020р. №196, надати клопотання про розгляд справи за їх відсутності. 15.10.2020 від представника АТ "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2020 задоволено заяву представника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 904/2861/20 та призначино судове засідання за його участю в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. У судовому засіданні 03.11.2020 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі - позивач, постачальник) та НАЦІОНАЛЬНОЮ МЕТАЛУРГІЙНОЮ АКАДЕМІЄЮ УКРАЇНИ (далі - відповідач, споживач) укладено договір №9303/18/18-БО/(Т)-4 від 03.12.2018 постачання природного газу (далі - договір). Предметом договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, за кодом ДК 021:201509120000-6 - Газове паливо (Природний газ), а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1 договору). Відповідно до пункту 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Упункті 3.8 договорувизначено, що приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Ціну договору визначено пунктом 4.3 договору, відповідно до умов якого загальна вартість цього договору становить 2182427,92грн., крім того ПДВ - 436485,58грн. разом з ПДВ - 2618913,50грн. (пункт 4.3 договору). Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Строк визначено розділом 11 договору. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.12.2018 до 31.12.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання. На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач у грудні 2018 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 2345948,52грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 на суму 2345948,52грн. Проте, оплату за переданий газ відповідач вчасно не здійснив чим порушив взяті на себе зобов`язання закріплені пунктом 6.1 договору. В результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу: - пеню за період прострочення з 26.01.2019 по 23.04.2019 на суму 86536,58грн.; - три проценти річних за період прострочення з 26.01.2019 по 23.04.2019 на суму 16967,96грн.; - інфляційні втрати за період прострочення з лютого 2019 року по березень 2019 року на суму 32948,85грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. В даному випадку предметом договору є природний газ. Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України). Матеріалами справи встановлего, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач у грудні 2018 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 2345948,52грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 на суму 2345948,52грн. Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як вірно встановлено судом першої інстанції, строк оплати за спірними Актами приймання-передачі природного газу є таким, що настав. Відповідач за отриманий від позивача природний газ розрахувався у повному обсязі. Щодо розрахунку пені. У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені). Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Так, позивач нарахував пеню за період прострочення з 26.01.2019 по 23.04.2019 на суму 86536,58грн. Здійснивши власний перерахунок пені, колегія суддів визнала його правомірним та арефметично правильним. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені колегія суддів зазначє наступне. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України. Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер. У відзиві на позов Відповідач просив зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення, на 90 % із врахуванням майнового стану. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Оцінивши фактичні обставини справи комплексно, господарський суд правомірно визнав справедливим частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені на 50%, а саме стягнуто з відповідача пеню у розмірі 43268,29грн. Оскільки, заявлена до стягнення пеня є надмірно великою, а сума боргу повністю сплачена відповідачем. Крім того, позивачем не надано доказів виникнення у позивача (кредитора) значних збитків. Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що зазначені критерії дотримані судом першої інстанцій при вирішенні питання про зменшення пені та обґрунтовано зменшено розмір заявленої до стягнення пені на 50 %, враховуючи, що зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги. Щодо суми 3% річних Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 26.01.2019 по 23.04.2019 на суму 16967,96грн. Перевіривши здійснене позивачем нарахування, апеляційний суд встановив, що розрахунок 3% річних є вірним. Щодо розрахунку інфляційних втрат. Частина друга статті 625 Цивільного кодексу України зобов`язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач нарахував інфляційні втрати за період прострочення з лютого 2019 року по березень 2019 року на суму 32948,85грн. Розрахунок інфляційних втрат складений арифметично правильно, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з його стягненням у визначеному розмірі. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, ухвалене рішення відповідно до норм чинного законодавства та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, а відтак передбачених законом підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статтею 277 Господарського процесуального кодексу України відсутні. Судові витрати. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2020 у справі №904/2861/20 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 20.11.2020 р. Головуючий суддя О.В. Чус Суддя І.Л. Кузнецова Суддя Л.П. Широбокова