Постанова 4872 № 923/394/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 923/394/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Аленіна О.Ю. суддів: Мишкіної М.А., Таран С.В. секретар судового засідання: Герасименко Ю.С. За участю представників учасників справи: від ТОВ "Техноторг-Дон" - адвокат Кравець В.О. від ФГ "Урожай-ІІ" - адвокат Карасьов І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Урожай-ІІ" на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.08.2020 по справі №923/394/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" до Фермерського господарства "Урожай-ІІ" про стягнення 326 625 грн. 27 коп. ВСТАНОВИВ У квітні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" (далі ТОВ "Техноторг-Дон") звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовом до Фермерського господарства "Урожай-ІІ" (далі ФГ "Урожай-ІІ") в якому, з урахуванням уточнень, просило стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 58 664,72 грн., 39 173,25 грн. штрафу, 6068,99 грн. 3% річних, 736,54 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Техноторг-Дон" посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу в частині своєчасної оплати отримано за договором товару. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.08.2020 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 58 664,72 грн пені, 39173,25 грн штрафу за порушення строків виконання грошових зобов`язань 15% від вартості несплаченого товару, 6068,99 грн. 3% річних, 736 грн. 54 коп. інфляційних втрат та 2102 грн. витрат по сплаті судового збору. В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, в частині повної та своєчасної оплати за отриманий від позивача товар, а тому задовольнив заявлені позовні вимоги у повному обсязі. Щодо клопотання відповідача щодо зменшення штрафу та пені за правилами ст.232 ГК України місцевий господарський суд зазначив, що сторони добровільно погодили застосування пені та штрафу за порушення виконання договірних грошових зобов`язань за збільшеними строками позовної давності, заборгованість, яка склалась за договором відповідачем сплачена через рік. Відповідач не пояснив причини неналежного виконання, наявність виняткових причин, що перешкоджали своєчасно сплатити вартість товару. З урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що немає підстав для застосування судом положення ст. 233 ГК України для зменшення розміру штрафних санкцій. Не погодившись із даним рішенням до суду апеляційної інстанції звернулося ФГ "Урожай-ІІ" з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 11.08.2020 року у справі №923/394/20 скасувати повністю, змінити рішення, позовну заяву задовольнити частково, стягнути з ФГ "Урожай-ІІ" на користь ТОВ "Техноторг-Дон" 10 000,00 грн. пені, 5000,00 грн. штрафу за порушення строків виконання грошових зобов`язань, 6068,99 грн. 3% річних, 736 грн. 54 коп. інфляційних втрат та 2102 грн. витрат по сплаті судового збору. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що в уточненій позовній заяві містилися вимоги лише про стягнення сум неустойки, річних та інфляційних витрат. При цьому обґрунтування завданих збитків для стягнення були зазначені лише стосовно інфляційний витрат, оскільки це є об`єктивним та загально визнаним фактором знецінення грошових коштів. В свою чергу щодо нарахування неустойки, пені та штрафу, позивачем лише наведено посилання на умови договору, щодо підстав їх нарахування, проте не зазначено чи виникли збитки чи інші негативні наслідки у фінансовому стані позивача внаслідок невчасної оплати вартості поставленого товару, що має бути компенсовано шляхом стягнення відповідних сум штрафних санкцій. При цьому, як зазначає апелянт, сума неустойки (пені та штрафу) становить 37.46 % від залишку заборгованості за поставлений товар, яку погашено повністю. На переконання апелянта, стягнення з відповідача зазначеної суми штрафних санкцій не лише призводить до безпідставного грошового збагачення позивача (отримання надлишкового прибутку внаслідок продажу конкретних товарів), а й до значного фінансового покарання сторони відповідача та безпідставного збільшення вартості отриманих товарів. Скаржник відзначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив із того, що сторони добровільно погодили застосування пені та штрафу за збільшеними строками, а відповідач не обґрунтував причини неналежного виконання грошових зобов`язань чи наявність виняткових причин, що цьому заважали. Проте, як вважає апелянт, місцевим господарським судом залишено поза увагою, що на момент вирішення справи заборгованість за поставку товарі була відсутня, відсутні і прямі збитки (суми заборгованості). За твердженням апелянта, в суді першої інстанції він не приводив доказів майнового стану, але при цьому вважає, що штрафна санкція у розмірі, що на 30 % може збільшити вартість товарів є нерентабельною для будь-якого підприємства. До того ж, як вважає скаржник, стягнення всієї суми нарахованої суми штрафних санкцій лише призведе до безпідставного збагачення позивача. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №923/394/20 за апеляційною скаргою ФГ "Урожай-ІІ" на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.08.2020, розгляд справи призначено на 07.10.2020. 30.09.2020 судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ "Техноторг-Дон" в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що апелянтом не доведено наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, а тому немає підстав для застосування судом положення ст. 233 ГК України для зменшення розміру штрафних санкцій. Позивач також зазначає, що скаржник в апеляційній скарзі жодним чином не обґрунтував з яких підстав прострочив свої грошові зобов`язання за договором перед позивачем більш як на рік і оплатив борг лише після того, як позивач звернувся до суму з позовною заявою про стягнення заборгованості та штрафних санкцій. З урахуванням наведених обставин, позивач вважає, що у суду немає підстав для застосування судом положень ст. 233 ГК України для зменшення розміру штрафних санкцій. Судове засідання призначене на 07.10.2020 не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Аленіна О.Ю. та відпусткою суддів-учасників колегії Лавриненко Л.В. та Мишкіної М.А. Головуючи суддя Аленін О.Ю. з 05.10.2020 по 28.10.2020 був тимчасово непрацездатним. Суддя Лавриненко Л.В. з 26.10.2020 по 30.10.2020 перебувала у відпустці. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 розгляд справи призначено на 18.11.2020. Відповідно до підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XІ Перехідні положення ГПК України, підпунктів 2.3.25, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016 року, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/394/20 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Лавриненко Л.В. з 10.11.2020. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020 для розгляду апеляційної скарги Фермерського господарства "Урожай-ІІ" на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.08.2020 по справі №923/394/20, визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Мишкіної М.А., Таран С.В. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Урожай-ІІ" на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.08.2020 по справі №923/394/20 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Мишкіної М.А., Таран С.В. Під час судового засідання від 18.11.2020 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні. Представник позивача надав пояснення відповідно до яких не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з наявних матеріалів справи, 10.01.2018 між ТОВ Техноторг-Дон (продавець) і ФГ Урожай-ІІ (покупець) було укладено договір купівлі - продажу №2 згідно умов якого продавець зобов`язувався передавати у власність покупцю, а покупець у порядку та на умовах, передбачених цим договором, зобов`язується приймати та оплачувати запчастини до техніки, асортимент, кількість та вартість яких визначатиметься відповідно до рахунків-фактур продавця до цього договору, що є його невід`ємними частинами (п.1.1. договору). Згідно з п.2.3. договору покупець зобов`язувався здійснювати оплату товару протягом 24 (двадцяти чотирьох) календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі та/або видаткової накладної щодо такого товару. Пунктами 3.1.1., 3.2.2. договору сторони погодили, що продавець зобов`язаний постачати товар покупцю на умовах EXW-склад продавця, м. Херсон, Бориславське шосе, 27, згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс-2010. Покупець зобов`язаний оплачувати вартість поставленого товару у порядку визначеному п. 2.3. цього договору. Відповідно до п. 4.1 договору, факт поставки сторони фіксують шляхом складання акту приймання-передачі та/або видаткової накладної, у яких зазначається асортимент, комплектність, кількість та вартість товару. На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладеними, зокрема видаткова накладна № Х-158375 від 10.05.2019 на суму 6 391,25 грн; видаткова накладна № Х-158376 від 10.05.2019 на суму 3 638,41 грн; видаткова накладна № Х-158397 від 10.05.2019 на суму 143,64 грн; видаткова накладна № Х-167644 від 16.05.2019 на суму 6 653,72 грн; видаткова накладна №Х-167651 від 16.05.2019 на суму 173,78 грн; видаткова накладна № X-167657 від 16.05.2019 на суму 2 371,00 грн; видаткова накладна № Х-172045 від 20.05.2019 на суму 39 281,09 грн; видаткова накладна № Х-172047 від 20.05.2019 на суму 9 584,83 грн; видаткова накладна № X-172054 від 20.05.2019 на суму 1789,99 грн; видаткова накладна № Х-172055 від 20.05.2019 на суму 5 134,68 грн; видаткова накладна № Х-172659 від 20.05.2019 на суму 3 006,98 грн; видаткова накладна № Х-172657 від 20.05.2019 на суму 855,36 грн; видаткова накладна № Х-172660 від 20.05.2019 на суму 13304,74 грн; видаткова накладна № Х-180850 від 24.05.2019 на суму 4549, 68 грн; видаткова накладна № Х-180855 від 24.05.2019 на суму 970,01 грн; видаткова накладна № Х-214494 від 13.06.2019 на суму 53 782,03 грн; видаткова накладна № Х-214490 від 13.06.2019 на суму 18 746,72 грн; видаткова накладна № Х-214489 від 13.06.2019 на суму 14 949,50 грн; видаткова накладна № Х-214486 від 13.06.2019 на суму 26 709,71 грн; видаткова накладна № Х-214499 від 13.06.2019 на суму 9 622,69 грн; видаткова накладна № Х-217858 від 17.06.2019 на суму 4 925,66 грн; видаткова накладна № Х-227583 від 21.06.2019 на суму 2 814,97 грн; видаткова накладна № Х-240439 від 28.06.2019 на суму 17 808,43 грн; видаткова накладна № Х-240549 від 28.06.2019 на суму 8 055,00 грн; видаткова накладна №Х-240440 від 28.06.2019 на суму 2 123,14 грн; видаткова накладна № Х-240438 від 28.06.2019 на суму 9 966,34 грн; видаткова накладна № Х-240435 від 28.06.2019 на суму 16 828,10 грн; видаткова накладна № Х-240434 від 28.06.2019 на суму 6 278,57 грн; видаткова накладна № Х-242732 від 01.07.2019 на суму 10 950,00 грн. Загальна вартість переданого позивачем відповідачеві товару складає 301410,02 грн. В свою чергу відповідач, поставлений товар оплатив лише частково у сумі 40255 грн. Решта заборгованості у розмірі 261155,02 грн відповідачем залишилася не сплаченою. Після звернення ТОВ "Техноторг-Дон" із позовом до суду (24.04.2020), 29.04.2020 відповідач сплатив наявну основну заборгованість у сумі 261155,02 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1307 від 29.04.2020. У зв`язку з цим, позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 58 664,72 грн., 39 173,25 грн. штрафу, 6068,99 грн. 3% річних, 736,54 грн. інфляційних втрат. Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне. Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань). Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Згідно з ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором. У відповідності до приписів ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За змістом ст.ст. 662, 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Статтею 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Згідно з ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. У відповідності до приписів ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. За приписами ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі. Так матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов договору було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 301 410,02 грн. Проте, відповідач у порушення взятих на себе договірних зобов`язань, здійснив оплату поставленого товару лише частково, а саме у розмірі 40255 грн. Решта заборгованості у розмірі 261 155,02 грн була сплачена відповідачем лише після звернення позивача із відповідним позовом про стягнення заборгованості до суду. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст. 549 ЦК України). Керуючись ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до п. 5.2. договору, у разі порушення строків виконання своїх грошових зобов`язань за договором, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Згідно з п. 5.2. договору, у разі порушення строків виконання своїх грошових зобов`язань за Договором більше ніж 5 днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару. У відповідності до п.8.2. договору купівлі-продажу № 2 від 10.01.2018 сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором припиняється через три роки від дня, коли такі зобов`язання мали бути виконані. Пунктом 8.3. договору сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами Позивача за договором (у тому числі щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)) складатиме 3 (три) роки. Згідно з 4.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Відтак, укладаючи договір, сторони погодились збільшити строк позовної давності за вимогами позивача за договором, в тому числі щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) до трьох років і припинити нарахування штрафних санкцій через три роки від дня, коли такі зобов`язання мали бути виконані. Таким чином ці погодження передбачені п. 8.2 та п. 8.3 договору і не суперечать ст.ст. 256, 258, 259 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 58 664,72 грн за період з 03.06.2019 по 29.04.2020 на підставі п.5.2 договору та штраф за порушення строків виконання грошових зобов`язань 15% від вартості несплаченого товару у сумі 39173,25 грн на підставі п.5.3 договору. Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені та штрафу колегія суддів вважає їх вірними та арифметично правильним. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Надані позивачем розрахунки 3% річних у розмірі 6068,99 грн та інфляційних втрат у розмірі 736,54 грн, перевірені колегією суддів та визнані такими, що здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 58 664,72 грн., 39 173,25 грн. штрафу, 6068,99 грн. 3% річних, 736,54 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. З приводу тверджень відповідача щодо необхідності зменшення розміру заявлених позовних вимог на підставі ст. 233 ГК України, колегія суддів зазначає наступне. Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки (штрафу, пені), покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18, від 31.10.2019 у справі №911/874/19, від 07.11.2019 у справі №917/104/19, від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 тощо). Дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність доказів на підтвердження доводів відповідача про зменшення неустойки, оскільки ані до суду першої інстанції, ані до апеляційної скарги відповідачем не долучено належні та допустимі докази винятковості випадку, важкого фінансового становища, того факту, що стягнення заявлених сум неустойки становитиме для нього непомірний тягар або інших обставин, які заслуговують на увагу та можуть бути обґрунтованою підставою для зменшення розміру неустойки. Колегія суддів також відзначає, що укладаючи договір сторони добровільно погодили застосування пені та штрафу за порушення виконання договірних грошових зобов`язань за збільшеними строками позовної давності, заборгованість, яка склалась за договором від 10.01.2018 відповідачем сплачена лише через рік після настання строків виконання зобов`язання та після звернення позивача із позовом до суду. При цьому, відповідач жодним чином не обґрунтував неможливість виконання взятого на себе договірного зобов`язання в обумовлені сторонами строки. З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що у даній справі відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій. Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Херсонської області від 11.08.2020. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Рішення Господарського суду Херсонської області від 11.08.2020 у справі №923/394/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено та підписано 19.11.2020. Головуючий суддя Аленін О.Ю. Суддя Мишкіна М.А. Суддя Таран С.В.