Постанова 4857 № 260/854/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 260/854/20 пров. № А/857/6769/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Макарика В.Я. суддів Матковської З.М., Улицького В.З., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року (головуючий суддя в суді першої інстанції, Калинич Я.М., м. Ужгород) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В: 03 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області в якому просило зобов`язати Закарпатську митницю ДФС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.09.2019 року по 19.03.2020 року у розмірі визначеному судом та із утриманням обов`язкових податків та зборів з даної суми до Державного бюджету України. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року адміністративний позов задоволений. Зобов`язано Закарпатську митницю ДФС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.09.2019 року по 19.03.2020 року у розмірі 73917 (сімдесят три тисячі дев`ятсот сімнадцять грн.) 61 грн. із утриманням обов`язкових податків та зборів. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, апелянт Закарпатська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Одночасно Закарпатська митниця ДФС звернулася до суду з клопотанням про заміну сторони у справі, а саме відповідача - Закарпатської митниці ДФС на правонаступника Закарпатську митницю Держмитслужби, яке обґрунтоване тим, що з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про початок роботи ДМС України повноваження Закарпатської митниці ДФС перейшли до Закарпатської митниці Держмитслужби. Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність заміни Закарпатської митниці ДФС України його правонаступником - Закарпатської митниці Держмитслужби. Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 р. №260/779/19 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 07 березня 2019 року № 30-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення»; визнано протиправним та скасовано наказ Закарпатської митниці ДФС від 15 березня 2019 року № 217-о «Про оголошення наказу ДФС від 07 березня 2019 року № 30-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення»; визнано протиправним та скасовано наказ Закарпатської митниці ДФС від 27 травня 2019 року № 422-о «Про внесення змін до наказу Закарпатської митниці ДФС від 15 березня 2019 року № 217-о»; поновлено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на займаній до звільнення посаді начальника митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС з 28 травня 2019 року; стягнуто із Закарпатської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 28 травня 2019 року 27 вересня 2019 року, із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів у розмірі 52117,72 (п`ятдесяти двох тисяч ста сімнадцяти грн. 72 коп.) гривень. Окрім того, п. 7 резолютивної частини рішення передбачено, що таке в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді начальника митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС та стягнення на його користь заробітної плати за один місяць в розмірі 12423,46 грн. підлягає до негайного виконання. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишено без задоволення, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року у справі №260/779/19 без змін. ОСОБА_1 , на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 р. №260/779/19, поновлено на роботі наказом ДФС України №236-о від 20 березня 2020 року. Разом з тим, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 28 вересня 2019 року по 19 березня 2020 року ОСОБА_1 виплачена не була. Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив, з тих підстав, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 року у справі №260/779/19, ОСОБА_1 був поновлений на роботі лише 20.03.2020 р. згідно вищевказаного наказу, а тому вимоги позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду за період з 28.09.2019 року по 19.03.2020 року є обґрунтованими та підставними. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Як слідує з матеріалів справи та зазнавалось вище, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 р. №260/779/19 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишено без задоволення, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року у справі №260/779/19 без змін. ОСОБА_1 , на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 р. №260/779/19, поновлено на роботі наказом ДФС України №236-о від 20 березня 2020 року. Відповідно до частини 7 ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно із частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом та являється однією з основних засад судочинства. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Незважаючи на вищенаведені обов`язки щодо виконання рішення суду, ОСОБА_1 , на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 р. №260/779/19, поновлено на роботі наказом ДФС України №236-о від 20 березня 2020 року., тобто затримка виконання судового рішення становить період з 28.09.2019 року по 19.03.2020 року. Вказана обставина відповідачем не заперечується. Згідно з роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України у п. 34 постанови від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Нормами ст. 236 КЗпП України передбачена відповідальність роботодавця у разі затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника у вигляді оплати вимушеного прогулу. Так, зокрема, зазначеною нормою встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. За змістом норми ст. 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 25.07.2018 у справі №552/3404/17, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Отже, період з дня ухвалення Закарпатським окружним адміністративним судом рішення в адміністративній справі № 260/854/20 по день фактичного поновлення позивача на посаді є часом затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тобто є часом затримки в поновленні позивача на посаді в митних органах. Суд вважає, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно виконується не з часу набуття ним законної сили (як це передбачено для переважної більшості судових рішень), а негайно з часу його проголошення (постановлення). Що стосується доводів апелянта про те, що вина Закарпатської митниці у затримці виконання судового рішення відсутня, оскільки було відсутнє волевиявлення працівника то колегія суддів апеляційного суду вважає такі невірними, оскільки наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно. Аналогічна правова позиція визначена Верховним Судом в судовій практиці у подібних справах, зокрема, у постанові від 09.02.2018 у справі №П/811/218/14, від 16.02.2018 у справі №807/2713/13-а. Так, зокрема, стосовно відсутності судових рішень, які набрали законної сили, про поновлення позивача на роботі, колегія суддів Верховного Суду у справі №807/2713/13-а, дійшла висновку, що обов`язок роботодавця виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі не обумовлюється залежністю від причин, в тому числі їх поважністю, внаслідок яких судове рішення виконане несвоєчасно. Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Незважаючи на вищенаведене, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачу виплачено не було, що свідчить про порушення відповідачем вказаних положень законодавства. Враховуючи те, що на виконання рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 р. №260/779/19 був поновлений на роботі лише 19.03.2020 року згідно вищевказаного наказу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду за період з 28.09.2019 року по 19.03.2020 року. Відповідно до ч. 3 п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок). Так, відповідно до пп. «з» п. 1 даного Порядку він також застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Абз. 3 п. 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Пунктом 3 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Відповідно до довідки Закарпатської митниці ДФС від 05 липня 2019 року №07-70-05/39-1019 (на підставі якої Закарпатським окружним адміністративним судом було здійснено розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 при вирішенні питання про поновлення на роботі у справі №260/779/19) середньогодинна заробітна плата позивача складала 77,89 грн. Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 року №1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» норма робочого часу при 40-годинному робочому тижні за період з 01.01.2020 року по 19.03.2020 року складає 431 робочу годину, а саме, за січень 2020 року 167 год., за лютий 2020 року 160 год, за березень (за період з 01.03.2020 по 19.03.2020) 104 год. Таким чином, загальна сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 28 вересня 2019 року по 19 березня 2020 року становить 73917,61 грн. (77,89 грн. х 949 год.). Правильність даного розрахунку відповідач не оспорює, а вирахувана судом сума співпадає з довідкою-розрахунком №07-70-05/39-997 від 21 квітня 2020 р., долученою Закарпатською митницею ДФС до матеріалів даної адміністративної справи. Таким чином з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного та правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у справі № 260/854/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. Я. Макарик судді З. М. Матковська В. З. Улицький