Постанова 4857 № 1.380.2019.005885

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005885 пров. № А/857/11191/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М., за участю секретаря Мельничук Б.Б., представника апелянта Палій І.Б., представника позивача Орлов Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року (ухвалене головуючим суддею Мричко Н.І. о 09 год. 44 хв. у м. Львові, повний текст судового рішення складено 31 липня 2020 року) у справі № 1.380.2019.005885 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказу, рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у Львівській області від 31.07.2018 № 2718 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників Франківського ВП ГУНП у Львівській області» в частині накладення дисциплінарного стягнення на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 у виді попередження про неповну посадову відповідність та зменшення щомісячної премії в розмірі 10% терміном на один місяць; визнати протиправним та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень акт № 8-2048 «Про нещасний випадок невиробничого характеру» від 02.10.2018, затверджений начальником ГУНП у Львівській області 02.10.2018. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 31.07.2018 № 2718, який базується на висновку за результатами службового розслідування від 12.07.2018, проведеного з грубим порушенням прав ОСОБА_3 , передбачених п. 6.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затверджених наказом МВС від 12.03.2013 за № 230, та в якому з незрозумілих для позивача причин перекручені всі факти щодо її дій, а саме висновок про вчинення ОСОБА_3 порушення службової дисципліни не відповідає фактичним обставинам. Як наслідок, рішення суб`єкта вданих повноважень акт від 02.10.2018 за № 8-2048 «Про нещасний випадок невиробничого характеру», затверджений начальником ГУНП у Львівській області 02.10.2018, яким ухвалено рішення, що тілесні ушкодження отримані 22.08.2018 старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 в період проходження служби при обставинах, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків, є таким що не відповідає фактичним обставинам, а відтак підлягає скасуванню. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області (код ЄДРПОУ: 40108833, місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3) від 31.07.2018 № 2718 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників Франківського ВП ГУНП у Львівській області» в частині накладення дисциплінарного стягнення на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) у виді попередження про неповну посадову відповідність та зменшення щомісячної премії в розмірі 10% терміном на один місяць. Визнано протиправним та скасовано Акт № 8-2018 «Про нещасний випадок невиробничого характеру» від 02.10.2018, затверджений начальником ГУНП у Львівській області 02.10.2018. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що під час службового розслідування та при прийнятті оскаржуваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відповідач в повній мірі не з`ясував в чому саме полягало порушення службової дисципліни з боку позивача ОСОБА_1 та не вказав, який дисциплінарний проступок вона вчинила Також суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на те, що судом не встановлено порушення позивачем службової дисципліни, а також відсутнє будь яке рішення суду про вчинення останнім злочину чи іншого правопорушення під час нещасного випадку (ДТП), суд вважає, що висновок відповідача про те, що тілесні ушкодження отримані 22.06.2018 року старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 в період проходження служби при обставинах, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків, не відповідає фактичним обставинам справи. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що проведеним службовим розслідуванням нещасного випадку, на момент автопригоди ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_2 на добовому чергуванні чи у складі слідчо-оперативної групи не перебували, знаходилися у цивільному одязі, без вогнепальної зброї та направлялися в бік м. Львова, до розташування підрозділу поліції. Позивач скористалась своїм правом та подала відзив на апеляційну скаргу в якому покликається на те, що результати службового розслідування не відповідають фактичним обставинам справи. У зв`язку з цим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що відповідно до наказу ГУ НП у Львівській області від 31.07.2018 № 2718 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників Франківського ВП ГУНП у Львівській області», за порушення службової дисципліни, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, Присяги працівника поліції, п. 3.2 Розділу III Внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців, працівників поліції апарату та інших органів і підрозділів ГУ НП у Львівській області та порядку компенсації за службу (працю) в понаднормовий (надурочний час), у вихідні, святкові, неробочі дні, затвердженого Наказом ГУ НП у Львівській області від 10.08.2016 № 1863, що виразилися у здійсненні 22.06.2018 виїзду до Жовківського району Львівської області на службовому автомобілі ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_2 у неробочий час, без відповідного наказу та проведення інструктажу, на підставі статей 5, 12 та 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на слідчого СВ Франківського відділу поліції ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення - попередження про неповну посадову відповідність та зменшено щомісячну премію в розмірі 10% терміном на один місяць. Вказаний наказ прийнято на підставі Висновку службового розслідування за відомостями про надзвичайну подію за участю окремих поліцейських Франківського відділу поліції та Жовківського відділення поліції Кам`янка-Бузького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, яка мала місце 22.06.2018, затвердженого начальником ГУ НП у Львівській області 12.07.2018. Згідно з Акта про нещасний випадок невиробничого характеру № 8-2018 від 02.10.2018, комісія із спеціального розслідування дійшла висновку, що у відповідності до п. 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346 (зі змінами), тілесні ушкодження отримані 22.06.2018 старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 в період проходження служби при обставинах, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків. Позивач вважаючи оскаржуваний наказ та Акт відповідача протиправними, звернулася до суду з відповідними позовними вимогами. Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Проходження служби в органах внутрішніх справ регламентується спеціальним законодавством - Законом України «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут), затвердженим Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» національна поліція - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через МВС України згідно із законом. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності. Згідно ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Відповідно до п.1, 2, 3 ч. 1 ст. 18 цього Закону поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до Закону. Відповідно до ст. 60 цього ж Закону проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, встановлені Дисциплінарним статутом. Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Відповідно до ст.5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового i начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність. Згідно зі ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового i начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів i наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту на ocіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ Стаття 14 Дисциплінарного статуту передбачає, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. у разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. З метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службових розслідувань визначений Інструкцією про Порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою Наказом МВС України № 230 від 12.03.2013 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073 (далі - Інструкція № 230). Відповідно до п. 2.1. Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс. Разом з тим, п. 5.4. Інструкції № 230 передбачено, якщо вину особи повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Отже, з огляду на викладене вище, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого і є саме з`ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи. Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (ст.14 Дисциплінарного статуту). Як встановлено в ході розгляду справи в суді першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що у наказі Головного управління Національної поліції у Львівській області від 31.07.2018 № 2718 зазначається, що проведеним службовим розслідуванням встановлено 22.06.2018 працівники Франківського ВП ОСОБА_5 та ОСОБА_2 здійснили виїзд до Жовківського району Львівської області на службовому автомобілі «ВАЗ-2109», номерний знак НОМЕР_2 , у неробочий час, без відповідного наказу та проведення інструктажу. Крім цього, як встановлено із пояснень ОСОБА_6 водій та пасажир автомобіля «ВАЗ-2109», номерний знак НОМЕР_2 , під час ДТП не були пристебнутими ременями безпеки, чим проігнорували ПДР України та мірами особистої безпеки. При цьому, не здобуто жодних об`єктивних даних, які б вказували на виконання 22.06.2018 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 службових обов`язків на момент дорожньо-транспортної пригоди, оскільки вони жодної слідчої дії не провели, ніяких підтверджуючих документів щодо виконання службових обов`язків не надали. Відтак беручи до уваги висновки службового розслідування відповідач дійшов висновку, що не встановлено об`єктивних підтверджуючих обставин того, що 22.06.2018 працівники Франківського ВП ОСОБА_5 та ОСОБА_2 здійснили виїзд до Жовківського району Львівської області в рамках проведення слідчих дій, тобто мав місце нещасний випадок в період проходження служби не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Разом з цим на переконання колегії суддів такі висновки є помилковими, що спростовуються показами свідків в суді першої інстанції. Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка являється начальником СВ Франківського ВП, показала, що у провадженні СВ Франківського ВП знаходиться кримінальне провадження № 12018140080001416, розпочате 12.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, у якому проведення досудового розслідування доручено слідчому ОСОБА_2 , а оперативний супровід здійснював оперуповноважений ОСОБА_5 . У ході судового розслідування слідчим було надано окреме доручення в порядку ст. 40 КПК України оперативному підрозділу. Оскільки у вказаному кримінальному провадженні не надалось можливим вручити повістку свідку, а ОСОБА_5 повинен був приймати участь у заходах по розкриттю інших злочинів, напередодні прийнято рішення про виїзд вранці 22.06.2018 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за адресою проживання свідка, а саме до с.Смереків Жовківського району Львівської області. У подальшому ОСОБА_7 стало відомо, що вказані поліцейські до місця проживання свідка не доїхали, оскільки у ОСОБА_5 виникла необхідність прямувати до Франківського ВП. Свідок ОСОБА_8 , начальник відділу кримінальної поліції Франківського ВП, у судовому засіданні дав покази відповідно до яких 22.06.2018 близько 6 год. 18 хв. до нього на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що спільно зі слідчим ОСОБА_2 прямує до с.Смереків Жовківського району Львівської області для проведення слідчих дій (допиту свідка). Свідок зазначив, що вказану поїздку вони обговорювали напередодні, оскільки ОСОБА_5 здійснював оперативний супровід кримінального провадження. Однак, ураховуючи те, що у запланованих заходах по розкриттю інших злочинів виникла необхідність про залучення більшої кількості особового складу ВКП Франківського ВП, близько 6 год. 39 хв. ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_5 та надав вказівку прямувати до розташування підрозділу. Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 91 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу. Враховуючи вимоги ст. 91 КАС України апеляційний суд вважає, що надані покази свідків є такими, що мають значення для справи і є допустимим доказом фактів та обставин, які досліджуються під час розгляду цієї справи, оскільки ґрунтуються на повідомленнях осіб, які координували та контролювали роботу ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Дані обставини підтверджуються також наявними у матеріалах справи наказом № 97 «Про створення слідчо-оперативної групи для розслідування кримінального правопорушення», журналом обліку наказів, вказівок, розпоряджень, рішень колегій Франківського ВП ГУНП у Львівській області; дорученням (у порядку ст. 40 КПК України) від 18.06.2018 № 625/41-СВ. Посадовою інструкцією слідчого, затвердженою начальником Франківського ВП ГУНП у Львівській області 11.01.2018, передбачено, що при виконанні своїх службових обов`язків слідчий зобов`язаний, зокрема забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах установлених КПК строків. Слідчий має право в порядку, передбаченому КПК України, доручати відповідним уповноваженим оперативним підрозділам поліції проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. Як передбачено ч. 6 ст. 135 КПК України, повістка про виклик вручається особі працівником органу зв`язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду. Відповідно до ч.1 ст.224 КПК України, допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати. Кожний свідок допитується окремо, без присутності інших свідків. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені вище обставини вказують на те, що позивач у справі 22.06.2018 здійснила виїзд до Жовківського району Львівської області у зв`язку із службовою необхідністю, зокрема для проведення необхідних слідчих дій (допиту свідка) у межах здійснення кримінального провадження № 12018140080001416, розпочатого 12.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України. Відтак суд вважає, що проведеним службовим розслідування жодним чином не обґрунтовано, в чому саме проявилося порушення позивачем службової дисципліни та вимог зазначених статей Законів України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та «Про Національну поліцію». Крім цього, як слідує з матеріалів справи, позивач ознайомилась з оскаржуваним наказом від 31.07.2018 № 2718 та висновком службового розслідування від 12.07.2018 лише 08.10.2019. При цьому, зазначені в акті службового розслідування твердження відповідача про те, що ОСОБА_4 відмовилася від надання будь яких пояснень, про що складений відповідний акт від 26.06.2018 № 2235/13/03-2018 спростовуються наявними в матеріалах справи довідкою КМКЛШМД м.Львова від 04.07.2018 № 485 та випискою із медичної карти хворої форми №27/о відповідно до яких остання перебувала на стаціонарному лікуванні з 22.06.2018 по 04.07.2018. Тобто всупереч пп. 6.3.6 п. 6.3 Інструкції № 230, де встановлено заборона затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення А тому є підставними висновки суду першої інстанції, що наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 31.07.2018 № 2718 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування акта № 8-2048 «Про нещасний випадок невиробничого характеру» від 02.10.18, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов також вірного висновку, що такий Акт є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки, як згадувалось вище відсутнє порушення позивачем службової дисципліни, і в силу вимог п.3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України 27.12.2002 № 1346 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404 відсутнє будь - яке рішення суду про вчинення останнім злочину чи іншого правопорушення під час нещасного випадку (ДТП). У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.005885 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 20 листопада 2020 року