Постанова Херсонський апеляційний суд № 658/298/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 658/298/18 Головуючий в І інстанції: Подіновська Г.В. Номер провадження: 22-ц/819/1450/20 Доповідач: Майданік В.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2020 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Майданіка В.В., суддів: Кутурланової О.В., Орловської Н.В., секретар Литвиненко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 липня 2020 року, у складі судді Подіновської Г.В., у справі за позовом ОСОБА_2 , діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Каховської міської ради Херсонської області як орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, В С Т А Н О В И В : 31 січня 2018 року ОСОБА_2 , діюча в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила: позбавити ОСОБА_1 батьківських прав у відношенні до її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з неї кошти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки (але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) з усіх видів доходів відповідачки щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Позов обґрунтований наступним. З 2007 року вона (позивачка) виховує свою онуку ОСОБА_3 . Відповідачка є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_3 та проживає у м. Києві. Онука ОСОБА_3 з народження проживала в місті Києві з батьками. Після смерті сина позивачки, батька ОСОБА_3 , в 2007 році за домовленістю між позивачкою та відповідачкою дитина тимчасово переїхала жити до неї (позивачки) в м. Каховка Херсонської області, де проживає до теперішнього часу. Їхня домовленість передбачала тимчасове проживання дитини на час вирішення проблемних сімейних питань відповідачки, але за час проживання (близько 10 років) дитини з нею (позивачкою), ОСОБА_1 фактично відсторонилася від виховання своєї дочки, переклала на неї (позивачку) обов`язки по вихованню дитини і жодного разу не здійснювала дій, щоб забрати дочку до себе, матеріально не забезпечує її, не цікавиться здоров`ям та навчанням дитини. Вказала, що з першого класу дитина навчається в Каховській ЗОШ №3. Відповідачка за ці роки жодного разу не приїхала на батьківські збори, не провела дитину до школи 1 вересня або на останній дзвоник. Також зазначила, що відповідачка отримує пенсію по втраті годувальника на дочку, дані кошти вона пересилає, але розмір пенсії мінімальний, тому недостатній для матеріального забезпечення усіх потреб дитини. Позивачка неодноразово зверталась до відповідачки з приводу надання допомоги додатково до пенсії, але вона пояснювала, що у неї складний матеріальний стан, не має роботи, потрібна допомога її старшому сину. За час проживання дитини в Каховці мати (тобто відповідачка) навідувала її приблизно два рази на рік по одному дню, останні два роки не приїздила взагалі. За 10 років ОСОБА_1 жодного разу не запросила дочку до себе в гості в місто Київ. Її участь у вихованні дитини звелась до спілкування в телефонному режимі, передачі пенсії на дитину та інколи подарунків, фактично між ними втрачений духовний та емоційний зв`язок. Вона (позивачка) неодноразово намагалась поспілкуватись з відповідачкою щодо її відношення до дитини, шляхів налагодження стосунків з дитиною, але ніякого результату це не дало. Протягом 2015-2017 років позивачка зверталась до відділу у справах дітей Каховської міської ради та Печерської служби у справах дітей (м. Київ) щодо вирішення питання про позбавлення батьківських прав. В 2016 році ОСОБА_1 була попереджена відділом у справах дітей Каховської міської ради про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків. В 2017 році ОСОБА_1 була запрошена до відділу у справах дітей Каховської міської ради на засідання комісії з питань захисту прав дитини (21.11.2017 року та 20.12.2017 року) для з`ясування усіх обставин, її відношення до дитини та налагодження контакту з дочкою, але вона не з`явилась і тільки надавала пояснення в Печерській службі у справах дітей м. Києва для інформування відділу у справах дітей Каховської міської ради. Відмову приїхати до м. Каховка пояснила відсутністю коштів на дорогу. За цей час відповідачка жодного разу не виявила бажання приїхати до дочки, щоб поспілкуватися, з`ясувати стосунки та налагодити контакт. 27.10.2017 року позивачка звернулась до органу опіки та піклування Каховської міської ради про надання висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_3 . Такий висновок був затверджений рішенням виконавчого комітету Каховської міської ради від 16.01.2018 року №18. На підставі викладеного просила задовольнити позов. Відповідачка ОСОБА_1 надала суду письмові пояснення, в яких просила відмовити в задоволенні позову. Зокрема зазначила, що вона не самоусунулася від виховання доньки, вказала, що позивачка налаштовує дочку проти неї. Матеріальну допомогу дитині надає, якщо у неї є можливість, то надсилає кошти більші за пенсію по втраті годувальника на доньку, оскільки сама вона хворіє та потребує на лікування додаткових коштів. Крім того, зазначила, що вона хоче, щоб дочка жила із нею в Києві в належній їй квартирі, вона готова поступово повертати довіру дочки, в тому числі за допомогою соціальних працівників та психологів і просила не застосовувати до неї крайній захід впливу у вигляді позбавлення батьківських прав. Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 липня 2020 року позов було задоволено повністю. Суд ухвалив: --- позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку м. Києва, батьківських прав у відношенні її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; --- стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки (але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) з усіх видів доходу щомісячно, починаючи з 31.01.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, зазначила, що суд першої інстанції поклав в обґрунтування свого рішення покази свідка, які спростовуються наданими нею письмовими доказами, суд взагалі не надав оцінку її поясненням про те, що дочка з її згоди тимчасово переїхала жити до бабусі в м. Каховка, однак через своє скрутне становище (хвороби, безгрошів`я, хворобу та смерть своєї матері) відповідачка не мала можливості забрати дочку. Також зазначила, що суд не врахував, що вона піклувалась про дочку, зокрема надсилала матеріальні кошти (пенсію по втраті годувальника) навіть коли її матеріальний стан був скрутним. Також, вона приїжджала до своєї дочки, що підтверджується квитками на поїзд. Крім того, зазначила, що позивачка налаштовувала проти неї дочку, що призвело до того, що остання відмовлялася їхати від бабусі та жити із нею, крім того, вона регулярно спілкується з дочкою телефоном і всі телефонні розмови з донькою зводяться до того, що вона забороняє їй приїжджати у м. Каховка, вимагає від неї гроші та наполягає на продажу її власної квартири. Також вказала, що суд не надав належної оцінки тому, що вона дійсно не приїжджала у м. Каховка до органу опіки та піклування, оскільки офіційних викликів не отримувала. Також зазначила, що вона не має можливості, як це належить матері, приймати участь у вихованні своєї дочки, оскільки дочка проживає із позивачкою і через тривалий психологічний вплив не хоче жити із нею, однак вона не відмовляється від своєї дитини та хоче щоб вона жила із нею в Києві в належній їй квартирі, вона готова поступово повертати довіру дочки, в тому числі за допомогою соціальних працівників та психологів і просить не застосовувати до неї крайній захід впливу у вигляді позбавлення батьківських прав. Також послалася на постанови Верховного Суду (від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17 та від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19) в яких, зокрема, зазначено, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, також зазначено, що факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини, а також зазначено, що небажання дитини спілкуватись з одним із батьків, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матір`ю (батьком) від виконання батьківських обов`язків, оскільки ці обставини зумовлені не її (його) волею. Крім того, вказала, що, враховуючи те, що вона не відмовляється від своєї дочки, хоче налагодити з нею стосунки, турбуватися та піклуватися про неї, також те, що її офіційно не попереджали про необхідність змінити свою поведінку по відношенню до дитини, те, що вона через хворобу, безгрошів`я та необізнаність не змогла раніше боротися за дочку, а також те, що дочку тривалий час позивачка налаштовувала проти неї, просить не застосовувати до неї виключну міру відповідальності у вигляді позбавлення батьківських прав. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав. З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне. Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю, а ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10 т.1). Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Києві (а.с.13 т.1). Відповідно до Витягу з єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 31.08.2017 року місце проживання дитини ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12 т.1). Згідно із паспортом громадянина України позивачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.7). Відповідно до посвідчення, виданого виконавчим комітетом Каховської міської ради Управління соціального захисту населення позивачка ОСОБА_2 є пенсіонером та має ІІ групу інвалідності (а.с.8-9 т.1). Згідно із паспортом громадянина України відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-16). Згідно характеристики з ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 ОСОБА_3 (дочка відповідачки) виховується бабусею ОСОБА_2 , яка цікавиться її життям, відвідує батьківські збори, доглядає за дитиною (а.с.21 т.1). Також це вбачається із довідки Каховського районного центру первинної медико-санітарної допомоги, консультаційного висновку спеціаліста комунального закладу "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради, пояснень сусідів: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а.с.22-26 т.1). Із заяви позивачки на адресу начальника відділу у справах дітей вбачається, що вона зверталася до відділу у справах дітей з приводу того, що ОСОБА_1 не займається вихованням своєї дочки, просила провести з нею профілактичну бесіду (а.с.27 т.1). Згідно письмових пояснень неповнолітньої ОСОБА_3 від 06.07.2016 року, 03.10.2017 року, 27.10.2017 року, 05.12.2017 року, які вона надавала у відділі у справах дітей, вбачається, що вона не заперечує та хоче позбавити батьківських прав свою матір ОСОБА_1 відносно неї у зв`язку з тим, що вона не бере участі у її вихованні, лікуванні, навчанні, не допомагає ні матеріально, ні морально (а.с.28-31 т.1). Відповідно до акту обстеження сім`ї за місцем проживання від 03.10.2017 року, ОСОБА_3 проживає зі своєю бабусею ОСОБА_2 в трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , у дитини є власна кімната, яка забезпечена всіма зручностями, у квартирі є все необхідне для нормального проживання. Мати ОСОБА_1 проживає в м. Києві, зі слів дитини мати не цікавиться дитиною, не приймає участі у її вихованні (а.с.33 т.1). В матеріалах справи наявні довідки та квитанції, з яких вбачається, що ОСОБА_1 отримує пенсію по втраті годувальника, яку вона повністю перераховує своїй дочці (а.с.148-165 т.1), а також вбачається, що до суми пенсії відповідач додавала ще додаткові кошти від 200грн до 1000грн (а.с.152-153 т.1). Із довідки про доходи відповідачки ОСОБА_1 від 24.10.2018 року вбачається, що вона працює на посаді сторожа в Центральному будинку офіцерів Збройних сил України та отримує заробітну плату, сума нарахованого доходу за період з 03.01.2018 року по 30.09.2018 року 31856,77грн (а.с.176 т.1). З письмових пояснень відповідачки ОСОБА_1 , доданих до матеріалів справи (а.с.137-142 т.1), виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с.177-178, 181, 183 т.1), протоколу мрт №1751 (а.с.179 т.1), довідок (а.с.180, 182, 184, 185 т.1), обстежень (а.с.186-187 т.1), направлення на патологогістологічне дослідження (а.с.188-189 т.1) вбачається, що вона має значну кількість хвороб, зокрема: аденому дванадцятипалої кишки з запальною інфільтрацією, гіпертонічну хворобу 1 ст., нефроптоз та мікролітіаз правої та лівої нирки, варикозну хворобу нижніх кінцівок, хронічний бронхіт та інші. Допитана у судовому засіданні в суді першої інстанції у якості свідка, ОСОБА_11 пояснила, що вона є тіткою неповнолітньої ОСОБА_3 . Коли дитині було приблизно 3 роки, вона приїхала до м. Києва і побачила, що у дитини немає належних умов для виховання та розвитку, немає нормальної їжі, дитина була брудна, не забезпечена всім необхідним, у квартирі бруд. В подальшому за згодою ОСОБА_1 дитину забрали до м. Каховка, де позивачка, її бабуся, оформила дівчинку до садочку та в подальшому створювала всі умови для її нормального розвитку. Мати дитини ОСОБА_1 участі у вихованні дитини не приймає, матеріальної допомоги не надає, на прохання про допомогу на лікування зору для дочки відмовила. Відповідачка ОСОБА_1 іноді приїжджала до Каховки на короткий строк, останні 2-3 роки не приїжджала. З наданих відповідачкою до суду першої інстанції копій квитків на потяг Київ-Херсон, Херсон-Київ (роки в них, крім одного, не зазначено) вбачається, що ОСОБА_1 приїздила з Києва до Херсона 13 разів, у тому числі 1 раз у липні 2014 року (а.с.166-173 т.1). Відповідно до висновку виконавчого комітету Каховської міської ради як органу опіки та піклування, від 16.01.2018 року №18 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 у відношенні неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , орган опіки та піклування Каховської міської ради вважає за доцільне надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 у відношенні її неповнолітньої дитини у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не піклується належним чином про фізичний та духовний розвиток доньки, її виховання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не спілкується з нею належним чином, не надає їй доступу до культурних та інших цінностей, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, тобто систематично ухиляється від виконання батьківських обов`язків та грубо порушує права дитини (а.с.18-19 т.1). Рішенням виконавчого комітету Каховської міської ради від 16.01.2018 року затверджено вказаний вище висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 у відношенні неповнолітньої дитини ОСОБА_3 (а.с.17 т.1). При апеляційному розгляді справи відповідачка ОСОБА_1 вказала, що її (тобто відповідачки) мати хворіла, необхідний був нагляд за нею, її ж чоловік ОСОБА_5 зловживав алкогольними напоями, він розбився на смерть, випавши з балкону, її мати продовжувала хворіти й померла у 2013 році. Склалася тяжка ситуація. Тоді вона домовилася з позивачкою (своєю свекрухою), що дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тимчасово переїде жити до бабусі в м. Каховка. Так у 2009 році дочка стала тимчасово проживати у позивачки. Це проживання затягнулося. Сама вона стала хворіти (гіпертонічна хвороба 1 ст., нефроптоз та мікролітіаз правої та лівої нирки, варикозна хвороба нижніх кінцівок, хронічний бронхіт та інші). Настало скрутне становище (хвороби, безгрошів`я). Тому за погодженням з позивачкою дочка продовжувала жити у неї. Вона кілька разів на рік приїздила до неї, часто спілкувалася з нею по телефону, пенсію, яку отримувала на дочку, відразу ж пересилала позивачці, також періодично, скільки могла, висилала й свої кошти позивачці на дочку. Однак, сталося так, що її дочка з часом відвернулася від неї, перестала хотіти спілкуватися з нею. Вважає, що винною в цьому є позивачка, яка налаштовувала дочку проти неї (своєї матері). Причиною цього є те, що позивачка обвинувачує її у смерті свого сина. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка, будучи матір`ю неповнолітньої дитини, свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дочки, не забезпечує належні умови для проживання, розвитку та виховання дитини, що, з урахуванням думки неповнолітньої ОСОБА_3 , є підставою для позбавлення батьківських прав відповідача. Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки до нього він дійшов при неповному з`ясуванні обставин справи, порушенні норми процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, що згідно з п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення. Перш за все апеляційний суд звертає увагу на те, що, не зважаючи на зазначення в позовній заяві відділу у справах дітей Каховської міської ради Херсонської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, з урахуванням того, що фактично у справі брав участь виконавчий комітет Каховської міської ради Херсонської області як орган опіки та піклування (наявна довіреність міського голови від 09.01.2020р головному спеціалісту відділу у справах дітей Губці Марії Вікторівні на представництво інтересів виконавчого комітету Каховської міської ради з питань опіки, піклування, усиновлення та у справах, пов`язаних із захистом прав дітей (а.с.15 т.2)), апеляційний суд вважає, що у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, брав участь саме виконавчий комітет Каховської міської ради Херсонської області як орган опіки та піклування (що передбачено, зокрема, п.3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24 вересня 2008 р. № 866). Відповідно до ч.ч.2 і 3 ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. За ч.ч.1 і 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Практика Європейського суду з прав людини (зокрема, справа "Хант проти України" від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Також у своїй практиці, зокрема у справі "М.С. проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. У пунктах 47-49 справи "Савіни проти України" Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Згідно ч.1 ст.13 СК України частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. За ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. За ч.5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (згідно із частиною четвертою статті 19 СК України). Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Згідно ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Відповідно до ч.ч.2 і 3 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. За ч.ч.1, 2 та 4 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч.1 ст.180 СК України). Відповідно до ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Згідно ч.1 ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ч.ч.2 і 3 ст.171 СК України). За абз.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про охорону дитинства" забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Відповідно до ч.1 ст.12 вказаного Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. В абзацах 2 і 4 п.16 постанови Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначено наступне: ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Відповідно до абзацу 6 вказаного пункту: якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них. У цій справі позов пред`явлено з підстав п.2 ч.1 ст.164 СК України (ухилення матері від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини). По суті підставою для вказаного позову стали наступні докази: 1) Характеристика з ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3, довідка Каховського районного центру первинної медико-санітарної допомоги, консультаційний висновок спеціаліста комунального закладу "Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня" Херсонської обласної ради, пояснення сусідів: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , з яких вбачається, що ОСОБА_3 виховується бабусею ОСОБА_2 , яка цікавиться її життям, відвідує батьківські збори, доглядає за дитиною. 2) Заява позивача начальнику відділу у справах дітей, з якої вбачається, що вона зверталася до відділу у справах дітей з приводу того, що ОСОБА_1 не займається вихованням своєї доньки, просила провести з нею профілактичну бесіду. 3) Письмові пояснення неповнолітньої ОСОБА_3 від 06.07.2016 року, 03.10.2017 року, 27.10.2017 року, 05.12.2017 року, які вона надавала у відділі у справах дітей, в яких вона вказала, що не заперечує та хоче позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно неї, у зв`язку з тим, що вона не бере участі у її вихованні, лікуванні, навчанні, не допомагає ні матеріально, ні морально. 4) Акт обстеження сім`ї за місцем проживання від 03.10.2017 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 проживає зі своєю бабусею ОСОБА_2 в трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , у дитини є власна кімната, яка забезпечена всіма зручностями, у квартирі є все необхідне для нормального проживання. Мати ОСОБА_1 проживає в м. Києві, зі слів дитини мати не цікавиться дитиною, не приймає участі у її вихованні. 5) Пояснення свідка ОСОБА_11 , яка була допитана у судовому засіданні в суді першої інстанції, яка пояснила, що вона є тіткою неповнолітньої ОСОБА_3 . Коли їй було приблизно 3 роки, вона приїхала до м. Києва і побачила, що у дитини немає належних умов для виховання та розвитку, немає нормальної їжі, дитина була брудна, не забезпечена всім необхідним, у квартирі бруд. В подальшому за згодою ОСОБА_1 дитину забрали до м. Каховка, і позивач, її бабуся, оформила дівчинку до садочку та в подальшому створювала всі умови для її нормального розвитку. Мати дитини ОСОБА_1 участі у вихованні дитини не приймає, матеріальної допомоги не надає, на прохання про допомогу на лікування зору для дочки відмовила. ОСОБА_1 іноді приїжджала до Каховки на короткий строк, останні 2-3 роки не приїжджала. 6) Висновок виконавчого комітету Каховської міської ради від 16.01.2018 року №18 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 у відношенні неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , з якого вбачається, що орган опіки та піклування Каховської міської ради вважає за доцільне надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 у відношенні її неповнолітньої дитини, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не піклується належним чином про фізичний та духовний розвиток доньки, її виховання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не спілкується з нею належним чином, не надає їй доступу до культурних та інших цінностей, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, тобто систематично ухиляється від виконання батьківських обов`язків та грубо порушує права дитини. Висновок виконавчого комітету Каховської міської ради від 16.01.2018 року №18 як органу опіки та піклування мотивований посиланням на зазначені документи, характеристику, пояснення сусідів, письмові пояснення неповнолітньої ОСОБА_3 . Відповідно до ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дітей. Проаналізувавши вказаний висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, апеляційний суд вважає, що цей висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду, як такий що є недостатньо обґрунтованим, а також як такий, що не містить достатні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 . Крім того, вказаний висновок не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними належними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав. У своїй апеляційній скарзі та при апеляційному розгляді справи відповідачка ОСОБА_1 вказує, що вона не спілкувалась з представниками органу опіки та піклування, оскільки її викликали за іншою адресою (вона живе в АДРЕСА_1 , а її викликали за адресою АДРЕСА_1 ). Вказане відповідачкою підтверджується матеріалами справи, зокрема долученим при апеляційному розгляді справи супровідним листом суду на адресу печерського районного суду м. Києва та на адресу самої відповідачки. Той факт, що відповідачка заперечує проти цього позову, приймала участь у судових засіданнях (а коли не була присутня у судових засіданнях, надавала клопотання про відкладення та листки непрацездатності у зв`язку з хворобою), надавала письмові пояснення, надсилала матеріальні кошти (зокрема, пенсію у зв`язку із втратою годувальника, яку вона повністю перераховує своїй дочці), що підтверджується матеріалами справи, свідчить про її інтерес до своєї дочки. При цьому її бажання виправити допущені нею помилки щодо виконання батьківських обов`язків відповідають інтересам дитини. Доведеним є факт того, що у 2007 році, після смерті батька дитини (чоловіка відповідачки) між позивачкою та відповідачкою була домовленість щодо тимчасового проживання дитини у позивачки. Через скрутне становище (хвороби та безгрошів`я), а також через те, що відповідачка не змогла в повній мірі належним чином зреагувати на обставини, які склалися, вона не мала можливості, як це належить матері, приймати участь у вихованні своєї дочки, однак вона не відмовляється від неї, хоче налагодити з нею стосунки, турбуватися та піклуватися про неї. Про це свідчать також і численні квитки на проїзд поїздом за маршрутом Київ-Херсон та у зворотному напрямку, які підтверджують намагання відповідачки встановити контакт з дочкою та в повній мірі виконувати свої батьківські обов`язки щодо дитини. Апеляційний суд з приводу цього особливо враховує і хворобливий стан відповідачки (наявні підтверджені хвороби: аденома дванадцятипалої кишки з запальною інфільтрацією, гіпертонічна хвороба 1 ст., нефроптоз та мікролітіаз правої та лівої нирки, варикозна хвороба нижніх кінцівок, хронічний бронхіт та інші), який перешкоджає їй належним чином виконувати свої батьківські обов`язки щодо вказаної дитини. Враховуючи зазначене, не зважаючи на те, що у суді першої інстанції дочка відповідачки позовні вимоги підтримала, апеляційний суд вважає, що під час розгляду справи не встановлено виключних обставин, з якими закон пов`язує можливість позбавлення відповідача батьківських прав. Крім того, позиція відповідачки, її активна участь у судових засіданнях, її намагання зберегти зв`язок з дочкою, оскарження рішення суду, сплата при цьому відповідно значної суми судового збору (2114,40грн), свідчать про те, що вона жодним чином не є особою, яка умисно ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини і відносно якої є необхідність позбавлення батьківських прав щодо своєї дочки. Як вже зазначалось, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Саме такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц. У цій же справі апеляційний суд вважає, що позивачкою не надано належних і достатніх доказів наявності підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав. Однак, як вважає апеляційний суд, відповідачка, тим не менше, має бути свідома того, що ситуація, яка виникла у її відносинах з дочкою, коли та стала проживати у своєї бабусі, склалася не одразу, а протягом досить тривалого часу, що саме вона (відповідачка) не змогла, належним чином врахувавши вік і характер своєї дочки, уникнути її відчуження від неї (відповідачки), не змогла знайти необхідний підхід до дитини та встановити з нею відповідний контакт, не змогла роз`яснити їй необхідність такого окремого проживання дитини з матір`ю та неминучість такого стану речей. Така, не в повній мірі належна поведінка відповідачки, сприяла ситуації, яка виникла у її відносинах з дочкою. Проте, апеляційний суд вважає, що позивачкою не надано належних і достатніх доказів того, що змінити поведінку відповідачки у кращу сторону неможливо, а тому дійшов висновку про можливість зміни поведінки відповідача у кращу сторону. На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, належним чином не з`ясував усіх обставин справи, а тому судове рішення на підставі п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України слід скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. При цьому слід попередити відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків. Керуючись ч.1 ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, п.2 ч.1 ст.164 СК України, п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав", суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 липня 2020 року скасувати й ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 , діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Каховської міської ради Херсонської області як орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовити. Попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання дочки, покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повного тексту постанови - 19 листопада 2020 року. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська