Постанова 4812 № 2-685/10

19.11.20 22-ц/812/1597/20 Справа номер 2-685/10 Головуючий суду першої інстанції Кваша С.В. Провадження номер 22-ц/812/1597/20 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 листопада 2020 року м.Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Локтіонової О. В., суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О., із секретарем судового засідання Колосовою О. М., за участі: представника позивача Боровської К.А., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2010 року, ухвалене за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно, В С Т А Н О В И В: 25 вересня 2009 року Акціонерний комерційний банк «Форум» (далі АКБ «Форум» або Банк) подав до суду позов до ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно, який обґрунтовував наступним. 18 січня 2007 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 23/07/02-КЕ, за умовами якого ОСОБА_3 було відкрито кредитну лінію на споживчі потреби з лімітом в 10 000 доларів США зі сплатою 16 % річних строком до 18 січня 2010 року. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором 18 січня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 укладено договори застави рухомого майна, а з ОСОБА_1 договір поруки, за умовами якого вона зобов`язувалася у разі неналежного виконання ОСОБА_3 умов вищезазначеного кредитного договору, нести солідарну з ним відповідальність як боржник. Банк зазначав, що ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 23 вересня 2009 року виникла заборгованість в сумі 7399,31 доларів США, до якої входить заборгованість по кредиту в сумі 1 447,96 доларів США, прострочена заборгованість по кредиту в сумі 4 886,36 доларів США, нараховані проценти станом на 23 вересня 2009 року в сумі 518,95 доларів США, прострочена заборгованість по процентах в сумі 546,04 доларів США, а також заборгованість за штрафними санкціями в сумі 30 355,62 грн. Посилаючись на зазначені обставини, Банк просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку вказану заборгованість, а також звернути стягнення на належне ОСОБА_3 майно: телевізор ТОSНІВА 14N5ХМ, 2004 року випуску, серійний номер № НОМЕР_1 та музичний центр Раnаsonіс SА АК50, серійний №DR7НF38920 з укладенням від його імені договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем, а також надання АКБ «Форум» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, і належний ОСОБА_4 транспортний засіб марки ІVЕСО, модель 4912, 1998 року випуску, колір білий, шасі № НОМЕР_2 , тип транспортного засобу Автобус - D, номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований 09 грудня 2006 року РЕГ 1-го МРВ ДАІ м. Миколаїв ВДАІ УМВС в Миколаївській області, який належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 з укладенням від її імені договору купівлі - продажу з іншою особою покупцем, а також надання АКБ «Форум» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Крім того, Банк просив розподілити судові витрати. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2010 року позов Банку задоволено. З відповідачів в солідарному порядку на користь АКБ «Форум» стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 10 943,42 доларів США, що еквівалентно 87 639,28 грн. Звернуто стягнення на вищевказане майно з укладенням від імені майнових поручителів договорів купівлі-продажу з іншою особою покупцем з наданням АКБ «Форум» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. З ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Банку стягнуто державне мито в сумі 448,05 грн з кожного, а також витрати, пов`язані з інформаційно-технічним забезпеченням, в сумі 60 грн. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги Банку є обґрунтованими та підтвердженими наданими ним доказами. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2018 року здійснено заміну сторони стягувача ПАТ «Банк Форум» на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Женева» у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Банку. Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_1 вказувала, що суд першої інстанції не повідомляв її про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права щодо надання пояснень, доказів та заперечень. Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що заявлена Банком заборгованість за кредитним договором є погашеною, а неповідомлення її як поручителя про наявність кредитної заборгованості виключає право Банку на звернення до суду із позовом до поручителя щодо стягнення такої заборгованості. Також наголошувала на тому, що суд не досліджував питання припинення поруки. ТОВ «Фінансова компанія «Женева», яке залучене до участі у справі в якості правонаступника позивача, подало відзив на апеляційну скаргу, у якому вказувало, що доводи скарги є безпідставними, а рішення суду таким, що ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з нормами статей 6, 74, 76 ЦПК України, в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Відповідач, місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження якого позивачеві невідоме, навіть після його звернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування. У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України, в нині діючий редакції, обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є розгляд судом справи (питання) за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Матеріали справи свідчать, що усіх відповідачів не було повідомлено про розгляд справи, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення (відсутні дані про виклик, розписки про одержання повісток, оголошення тощо). За такого, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення. Вирішуючи зазначене питання, апеляційний суд виходить із такого. З матеріалів справи вбачається, що 18 січня 2007 року між ОСОБА_3 та АКБ «Форум» укладено кредитний договір №23/07/02-КЕ та додаткову угоду №1, за умовами яких ОСОБА_3 відкрилася кредитна лінія з лімітом в 10 000 доларів США строком до 18 січня 2010 року зі сплатою 16% річних. Повернення коштів та сплату процентів за користування кредитом позичальник повинен здійснювати щомісячно згідно з графіком погашення кредиту та відсотків. За несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник зобов`язався сплачувати неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 проценти, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості (пункт 4.1). За порушення термінів повернення кредитних коштів та сплати відсотків, встановлених Додатком №1 (графік погашення кредиту та відсотків), пункт 4.5 договору визначає обов`язок позичальника сплатити Банку штраф за кожний випадок порушення вказаного Графіка в частині дотримання термінів погашення кредиту з розрахунку: порушення терміну на 1-3 дні у розмірі 5% від суми своєчасно непогашеної частини отриманого кредиту; порушення терміну на 4-7 днів у розмірі 10% від суми своєчасно непогашеної частини отриманого кредиту; порушення терміну на 8-10 днів у розмірі 15% від суми своєчасно непогашеної частини отриманого кредиту; порушення терміну більше 10 днів у розмірі 20% від суми своєчасно непогашеної частини отриманого кредиту. У пункті 5.3 договору сторони домовилися, що невиконання або неналежне виконання позичальником зобов`язань по поверненню суми кредиту, сплаті процентів та інших зобов`язань, передбачених п. 3.3 цього договору є умовами, при настанні яких припиняється кредитування Банком позичальника, а позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів Банку, сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами. Для цього, Банк надає розписку уповноваженій особі, або надсилає рекомендованим листом позичальнику письмову вимогу про повернення позичальником кредитних коштів, сплату ним процентів за користування кредитними коштами з можливим нарахуванням штрафних санкцій та пені. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми, Банк по закінченню 15-ти денного строку з дати надіслання такої вимоги, звертає стягнення на заставлене майно у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованості по сплаті процентів, неустойки, збитків та інших витрат Банку, у порядку, визначеному цим Договором, договором застави та чинним законодавством України (а.с.23-25). Згідно з заявою на видачу готівки ОСОБА_3 отримав 10 000 доларів США 18 січня 2007 р. (а.с.10). Того ж дня, між ОСОБА_1 та Банком укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язалася у разі невиконання ОСОБА_3 умов кредитного договору погасити заборгованість за платежами, передбаченими кредитним договором. Порука припиняється: з припиненням зобов`язань за кредитним договором; якщо кредитор протягом одного року від дня настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (а.с.18). Також, цього дня між Банком та ОСОБА_4 укладено договір застави транспортного засобу ІVЕСО, модель 4912, 1998 року випуску, колір білий, шасі № НОМЕР_2 , тип транспортного засобу Автобус - D, номерний знак НОМЕР_3 . Відповідно до пункту 5.4 вказаного договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у порядку передбаченому діючим законодавством України, на підставі рішення суду або у позасудовому порядку (в т.ч., шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом), за своїм вибором, шляхом: передачі заставодавцем рухомого майна, що є предметом застави, у власність заставодержателя в рахунок виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору; продажу заставодержателем предмета застави шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою або на публічних торгах в порядку передбаченому діючим законодавством України; вчинення інших дій щодо звернення стягнення на предмет застави, які не суперечать діючому законодавству України (а.с.21-22). Крім того, 18 січня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір застави №3, за умовами якого з метою забезпечення виконання умов кредитного договору у заставу передано телевізор ТОSНІВА 14N5ХМ, 2004 року випуску, серійний номер №11А03965; музичний центр Раnаsonіс SА АК50, серійний №DR7НF38920. Згідно з розділом 5 зазначеного договору, який має назву «Звернення стягнення на предмет застави», заставодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави у випадку, якщо сума наданого кредиту, відсотки за користування ним та можливі неустойки і витрати не будуть погашені у встановлені кредитним договором строки та інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором та чинним законодавством. Заставодавець у будь-який час, до моменту реалізації предмету застави, має право зупинити звернення на нього шляхом повного виконання забезпечених заставою зобов`язань. Порядок реалізації предмету застави для погашення боргу за кредитним договором визначається заставодержателем та може здійснюватися як із залучення заставодавця, так і без нього, всіма можливими шляхами, зокрема через аукціони, біржі, комісійні магазини тощо (а.с.19-20). У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору 30 жовтня 2008 року АКБ «Форум» направило на адресу ОСОБА_3 вимогу про необхідність дострокового повернення кредитних коштів, сплату відсотків та неустойки (а.с.26, 27). Вказана вимога була отримана позичальником 01 листопада 2008 року. 29 квітня 2009 року ОСОБА_3 було вручено під розписку ще одну письмову вимогу про повернення коштів (а.с.9). Також вимога про необхідність повернення коштів та наявність кредитної заборгованості направлялася 22 квітня 2009 року ОСОБА_4 (отримана 22.04.2009) та 29 квітня 2009 року ОСОБА_1 (отримана 05.05.2009) (а.с.28-30). Відповідно до довідки розрахунку заборгованості, наданої кредитором разом з позовом, заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором станом на 23 вересня 2009 року становила 11 190,54 доларів США, до якої входить заборгованість по кредиту в сумі 1 447,96 доларів США, прострочена заборгованість по кредиту в сумі 4 886,36 доларів США, нараховані проценти станом на 23 вересня 2009 року в сумі 518,95 доларів США, прострочена заборгованість по процентах в сумі 546,04 доларів США, пеня в сумі 2 627,48 доларів США, штраф у сумі 1163,75 доларів США. Згідно з довідкою розрахунком Банку, яка надавалася під час судового розгляду станом на 25 січня 2010 року, заборгованість ОСОБА_3 становила 10 943,42 доларів США, до якої входить прострочена заборгованість по кредиту в сумі 6 334,32 доларів США, нараховані проценти станом на 25.01.2010 в сумі 515,98 доларів США, прострочена заборгованість по процентах в сумі 301,89 доларів США, пеня в сумі 2 627,48 доларів США, штраф в сумі 1163,75 доларів США (а.с.39-40). Згідно з частинами першою та другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Частина 1 статті 1048 ЦК Українипередбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. В разі порушення зобов`язання наступають наслідки, визначені ст.611 ЦК Українита умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати неустойки. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 та від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц. Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. У постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15 зроблено висновок, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Отже, чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Згідно з нормами статей 553, 554, 559 ЦК України, станом на день укладення договору поруки та пред`явлення дострокової вимоги, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Женева» про стягнення заборгованості за кредитним договором у солідарному порядку з позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню на суму 5915,47 доларів США, виходячи з закінчення строку кредитування 15 листопада 2008 року (дострокова вимога пред`явлена 30 жовтня 2008 року, для її виконання надавався строк 15 днів). На вказану дату позичальник мав сплатити банку 6842,47 доларів США заборгованості за кредитним договором, яка складалася з заборгованості за кредитом у сумі 6334,32 долари США, заборгованості за відсотками у сумі 93,86 доларів США та заборгованості з пені у сумі 414,29 доларів США. Штраф стягненню не підлягає, оскільки з вимог договору застосовується за теж порушення, що і пеня. Після 15 листопада 2008 року позичальником було сплачено банку 927 доларів США. Отже заборгованість за договором становить 6842,47 927 = 5915,47 доларів США. Довод відповідача ОСОБА_1 , викладений у апеляційній скарзі, про припинення поруки свого підтвердження не знайшов. Виходячи з досліджених доказів, порука не була припинена (обсяг відповідальності не збільшувався, вимога пред`явлена вчасно). Що ж стосується позовної вимоги позивача про звернення стягнення на рухоме майно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , то вона задоволенню не підлягає, з огляду на таке. Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна регулюється нормами Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 р. №1255-IV. Стаття 24 вказаного Закону передбачає що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Відповідно до п.2 ч.1 ст.26 зазначеного Закону обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах. Згідно з пунктом 5.4 договору застави, укладеного з ОСОБА_4 , заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у порядку передбаченому діючим законодавством України, на підставі рішення суду або у позасудовому порядку (в т.ч., шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом), за своїм вибором, шляхом: передачі заставодавцем рухомого майна, що є предметом застави, у власність заставодержателя в рахунок виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору; продажу заставодержателем предмета застави шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою або на публічних торгах в порядку передбаченому діючим законодавством України; вчинення інших дій щодо звернення стягнення на предмет застави, які не суперечать діючому законодавству України. Відповідно до розділу 5 договору застави, який укладався з ОСОБА_3 , заставодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави у випадку, якщо сума наданого кредиту, відсотки за користування ним та можливі неустойки і витрати не будуть погашені у встановлені кредитним договором строки та інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором та чинним законодавством. Заставодавець у будь-який час, до моменту реалізації предмету застави, має право зупинити звернення на нього шляхом повного виконання забезпечених заставою зобов`язань. Порядок реалізації предмету застави для погашення боргу за кредитним договором визначається заставодержателем та може здійснюватися як із залучення заставодавця, так і без нього, всіма можливими шляхами, зокрема через аукціони, біржі, комісійні магазини тощо. Вказане свідчить, що позивачем не було дотримано наведених вимог Закону, оскільки він не надав суду інформацію про реєстрацію в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження по обох договорах застави, а також позивач обрав за договором застави, укладеним з ОСОБА_4 , позасудовий спосіб захисту порушеного права, який не підлягає застосуванню у судовому порядку. Уклавши з ОСОБА_4 договір застави, сторони узгодили всі його умови, в тому числі, вирішили питання щодо позасудового порядку врегулювання спору щодо звернення стягнення на предмет застави шляхом укладення кредитором з іншою особою-покупцем договору купівлі-продажу. Оскільки рішення суду скасоване, а позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Женева» задоволено частково, то відповідно до вимог ст.141 ЦПК України відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повинні відшкодувати позивачу судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції по 269,24 грн. кожен. Беручи до уваги, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, то з ТОВ «Фінансова компанія «Женева» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 631,68 грн. Керуючись ст.ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2010 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» заборгованість за кредитним договором №23/07/02-КЕ від 18 січня 2007 р. у розмірі 5915,47 доларів США. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції по 269,24 грн. з кожного. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 631,68 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий О.В. Локтіонова Судді С.Ю. Колосовський О.О. Ямкова Повний текст постанови складено 19 листопада 2020 року.