Постанова 4852 № 333/4935/19 (2-а/333/8/20)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 333/4935/19 (2-а/333/8/20) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2020 р. (суддя Круглікова А.В.) в адміністративній справі №333/4935/19 за позовом Комунарського районного відділу у місті Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області до ОСОБА_1 , про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території держави, - В С Т А Н О В И В: Комунарський районний відділ у місті Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив затримати громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для поміщення його до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що з березня 2019 року ОСОБА_1 не вжив заходів щодо отримання документу для перетину кордону України, що унеможливлює виконання рішення №3 про примусове повернення до країни походження або третьої країни. Відсутність у ОСОБА_1 документа про право на виїзд з України, відповідно до частини 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для його затримання з подальшим поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2020 р. позов задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 . Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник вказує, що частиною 14 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України прямо заборонено розгляд судом адміністративної справи за позовом з приводу затримання іноземця або особи без громадянства за відсутності відповідача у цій справі. Проте, справу розглянуто за відсутності та без встановлення особи відповідача, його громадянства, існування передбачених статтею 289 Кодексу адміністративного судочинства України для затримання цієї особи. Зазначає, що довідка Комунарського РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області про особу від 21.03.2019 не є документом, що посвідчує особу ОСОБА_1 , оскільки не передбачена частиною 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Цю довідку було складено виключно зі слів особи, яка 21.03.2019 під час затримання співробітниками поліції представилася ОСОБА_1 . Документа, який посвідчував би особу ОСОБА_1 , взагалі не існує. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши рішення суду першої інстанції без мін. Зазначає, що відповідач приймав участь у розгляді справи через свого представника, про що 04 грудня 2019 р. заявив клопотання. Учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи судом першої інстанції, тому відповідно до положень статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання позивача не перешкоджало розгляду справи. Положення частини 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» стосуються громадян України. Відповідач немає законних підстав для перебування на території України та немає документів, що посвідчують його особу та дають право на виїзд з країни. У зв`язку з цим, особу відповідача встановлено відповідно до вимог наказу МВС України від 28.08.2013 №

825. Особу відповідача було встановлено у судовому засіданні 04 грудня 2019 р. Крім того, під час розгляду справи №333/3933/19 Третім апеляційним судом було встановлено, що довідка про особу від 21.03.2019, складена Комунарівським РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області, є документом, який посвідчує особу ОСОБА_1 . Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2019 р. зупинено провадження в адміністративній справі №333/4935/19 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №333/3933/19 за результатами касаційного провадження. Оскільки постановою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 р. касаційну скаргу громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2020 р. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 р. у справі №333/3933/19 залишено без змін, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 р. поновлено провадження в адміністративній справі № 333/1235/20. Подальший розгляд апеляційної скарги призначено без участі сторін на 18 листопада 2020 р., зважаючи на введенні обмежувальні карантинні заходи. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того, перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено, що 21.03.2019 Комунарським РВ у місті Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області прийнято рішення № 3 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства - громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5-6). Відповідно до змісту зазначеного рішення, в ході перевірки законності перебування на території України громадянина ОСОБА_1 , зі слів останнього, було встановлено, що він прибув в Україну у 2003 році по паспорту громадянина Республіки Узбекистан, з приватною метою. Вказана обставина також підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 21.03.2019 (а.с. 7). 21.03.2019 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 21.03.2019 року ПР МЗП 138118, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 203 КУпАП України, та винесено постанову від 21.03.2019 ПН МЗП 138118 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до рішення Комунарського РВ у місті Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області від 21.03.2019 №3 ОСОБА_1 зобов`язався залишити територію України не пізніше 19.04.2019. З метою контролю за виконанням ОСОБА_1 рішення про примусове повернення від 21.03.2019 №3, Комунарським РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області було надіслано запит до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (а.с. 9). Згідно з інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 23.07.2019 за вих. № 2312-2302/2312.1-19, відомості про перетинання державного кордону громадянином Узбекистану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вказаний період в базі даних не виявлено (а.с. 10). 10.07.2019 Комунарський РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою про примусове видворення за межі України громадянина Республіки Узбекистану ОСОБА_1 . Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2020 у справі №333/3933/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020, позовні вимоги Комунарського РВ у м. Запоріжжі УДМС України задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість, оскільки на час розгляду справи відповідач не виконав рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2020 у справі №333/3933/19 та продовжує свідомо ухилятися від його виконання. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною. Згідно частини 2 статті 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій. Згідно з частиною 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. Частиною 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу. У відповідності до частини 2 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України заходи, визначені цією статтею, також застосовуються адміністративним судом, визначеним частиною першою цієї статті, за позовом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів чи підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України до іноземців та осіб без громадянства, які до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вчинили порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, до завершення процедури розгляду цієї заяви. Згідно частини 11 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що у нього відсутні документи, які підтверджують законність його перебування на території України або дають право на виїзд за межі території України. Також відповідач не виконав рішення Комунарського РВ у місті Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області № 3 від 21.03.2019, а саме - не залишив територію України до 19 квітня 2019 р. та порушує установлену цим рішення заборону на в`їзд в Україну строком на три роки. Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції був присутній представник відповідача та відповідно до частини 2 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасників справи, повідомлених відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи. Доводи апеляційної скарги щодо особи відповідача спростовуються встановленими у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 р. у справі № 333/3933/19 обставинами. Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2020 р. в адміністративній справі №333/4935/19 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 18 листопада 2020 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук