Постанова 4851 № 440/4722/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Супрун Є.Б. 19 листопада 2020 р. Справа № 440/4722/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді - Мельнікової Л.В., суддів - Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, - в с т а н о в и л а: 03.12.2019 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області (далі ГУ ДПС у Полтавській області) від 01.04.2019 року № 144 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ). Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що жодної перевірки позивача податковий орган не проводив, акта про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку не складалося. Податкові зобов`язання з єдиного податку до місцевого бюджету були сплачені своєчасно та у повному обсязі, однак у платіжному дорученні від 19.04.2019 року № 0.0.1331395514.1 про перерахування коштів, було помилково зазначено невірний реєстраційним номер облікової картки платника податків (далі РНОКПП). Помилкове зазначення рахунку не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок та як наслідок, до відповідного місцевого бюджету, а тому сплата коштів з вказанням невірного РНОКПП не може вважатись підставою для висновку про несплату позивачем податкового зобов`язання та застосування до нього відповідних санкцій. У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначає, що в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, який перебуває за не основним місцем обліку в ГУ ДПС у м. Києві, у період з 01.10.2018 року по 31.03.2019 року числиться заборгованість в сумі 389,37 грн., у зв`язку з чим відповідно до п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України (далі ПК України) ФОП ОСОБА_1 анульовано реєстрацію платника єдиного податку 31.03.2019 року рішенням від 01.04.2019 року №

144. Також зазначив, що станом на 31.12.2019 року сплата по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відсутня. При цьому, позивач, виявивши факт допущеної ним помилки при заповненні одного з реквізитів платіжних документів, не вжив заходів та не подав до ГУ ДПС у Полтавській області, установи банку чи казначейства листа, щодо перерахування помилково сплачених коштів, Рішенням суду від 14.05.2020 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 залишений без задоволення. Судове рішення вмотивоване тим, що акт камеральної перевірки від 01.04.2019 року № 19086/16-31-50-13, яким встановлено підстави для анулювання свідоцтва платника єдиного податку був направлений за адресою позивача, проте конверт повернувся до відповідача з відміткою «за закінченим терміном зберігання», що свідчить про факт проведення перевірки та складення за її результатами акта, у зв`язку з чим, твердження позивача стосовно не проведення перевірки суд вважає безпідставними. Виявивши факт допущеної помилки при заповненні реквізитів платіжного документа, позивач не вжив будь-яких заходів на їх виправлення, не звернувся до установи банку або казначейства чи податкового органу із проханням спрямувати кошти на сплату грошового зобов`язання, що свідчить про відсутність наміру з боку позивача виконати податковий обов`язок у спосіб, встановлений чинним законодавством. Не погоджуючись із судовим рішенням, ФОП ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у позовній заяві. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін. За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтаві як фізична особа - підприємець з 23.07.2010 року. З 01.10.2017 року ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування із застосуванням третьої групи єдиного податку. Фахівцем відділу адміністрування податків і зборів фізичних осіб управління у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області за наслідками проведеної камеральної перевірки був складений Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування від 01.04.2019 року № 19086/16-31-50-13, яким встановлено факт порушення платником податків умов перебування на спрощеній системі оподаткування у зв`язку з несплатою протягом двох послідовних кварталів податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, а саме - заборгованість станом на: 01.10.2018 року - 389,37 грн., на 01.11.2018 року - 389,37 грн., на 01.12.2018 року - 389,37 грн., на 01.01.2019 року - 389,37 грн., на 01.02.2019 року - 389,37 грн., на 01.03.2019 року - 389,37 грн., на 31.03.2019 року - 389,37 грн. (а.с. 31). Рішенням від 01.04.2019 року № 144 начальника управління у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області про анулювання реєстрації платником єдиного податку, ФОП ОСОБА_1 було анульовано свідоцтво платника єдиного податку. (а.с. 30). Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з позовом, вимагаючи його скасування. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених вказаною главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Пунктом 299.10 ст. 299 ПК України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 п. 298.2 та підпунктом 298.8.6 п. 298.8 ст. 298 цього Кодексу. Так, абзацом 8 підпункту 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України визначено, що у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платник єдиного податку зобов`язаний в останній день другого із двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів, визначених вказаним Кодексом. Пунктом 299.11 ст. 299 ПК України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Отже, Податковим кодексом України передбачено, що однією з підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку є факт існування у такого платника податкового боргу. Твердження позивача, стосовно не проведення перевірки контролюючим органом колегією суддів не беруться до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідно до акту камеральної перевірки від 01.04.2019 року № 19086/16-31-50-13 щодо наявності підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку, контролюючим органом встановлено, що за позивачем обліковується податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у сумі 389,37 грн. (а.с. 31). Вказаний акт перевірки направлений за адресою позивача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_1 ), проте конверт повернувся до Управління у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області з відміткою пошти «за закінченим терміном зберігання» (а.с. 32). Колегія суддів зазначає, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.09.2019 року по справі № 825/1109/16. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Надаючи оцінку твердженням позивача, стосовно помилкового зазначення в платіжному доручені від 19.04.2019 року № 0.0.1331395514.1 (а.с. 9) невірного РНОКПП та своєчасної сплати податкового зобов`язання з єдиного податку до відповідного місцевого бюджету, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковим обов`язком, відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України, визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку, згідно з п. 36.5 ст. 36 ПК України, несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. При цьому, згідно з п. 38.1 ст.38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником податків відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України). Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 (надалі - Інструкція), безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді; платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача (пункт 1.4. Інструкції). Відповідно до п. 2.3 глави 2 Інструкції відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку. Узагальнюючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що у разі, коли платник податків неправильно заповнив реквізити платіжних документів або спрямував кошти на неправильний код бюджетної класифікації (тобто не на код, за яким повинні бути погашені податкові зобов`язання), то кошти не надійдуть до відповідного рахунку відповідного району, а отже вказана сума податкового зобов`язання платника податків не буде сплачена. При цьому, відповідні ризики настання негативних наслідків у зв`язку із помилками у розрахункових документах несе саме платник податків. Колегією суддів встановлено, що виявивши факт допущеної помилки при заповненні реквізитів платіжного документа, позивач не вжив будь-яких заходів на їх виправлення, не звернувся до установи банку, казначейства чи податкового органу із проханням спрямувати кошти на сплату грошового зобов`язання, що свідчить про відсутність наміру з боку ФОП ОСОБА_1 виконати податковий обов`язок у спосіб встановлений чинним законодавством. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, про обґрунтованість винесення податковим органом рішення від 01.04.2019 року № 144 про анулювання реєстрації платником єдиного податку. Інші доводи та заперечення учасників справи означених висновків колегії суддів не спростовують. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова