Постанова 4851 № 480/1091/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2020 р. Справа № 480/1091/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року (головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко) по справі № 480/1091/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 08.01.2020 №18-570/16-20-СГ, яким відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Низівської сільської ради Сумського району Сумської області; - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Низівської сільської ради Сумського району Сумської області. 21.04.2020 за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного провадження Сумським окружним адміністративним судом прийнято рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 08.01.2020 №18-570/16-20-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Низівської сільської ради Сумського району Сумської області. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 29.11.2019, зареєстроване в Головному управлінні Держгеокадастру у Сумській області 09.12.2019 за №Я-24012/0/94-19 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Низівської сільської ради Сумського району Сумської області, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування зазначило, що Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області правомірно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки бажана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які буде виставлено на земельні торги. Крім того, зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача. Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 29.11.2019 (зареєстроване в Головному управлінні Держгеокадастру у Сумській області 09.12.2019) ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Низівської сільської ради Сумського району Сумської області. До заяви додав копію паспорту, документу про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі та викопіювання земельної ділянки. (а.с. 11-12). 08.01.2020 відповідач наказом № 18-570/16-20-СГ відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки бажана земельна ділянка згідно наявної інформації входить до масиву, який включено до переліку земельних ділянок право на які буде виставлено на земельні торги. Відповідно до ч.3 ст. 136 ЗК України земельні ділянки, які включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів (а.с. 10). Позивач, не погодившись з відмовою відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, обравши належний спосіб захисту шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.11.2019. Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне. Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року (далі - ЗК України). Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. За змістом п. "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара. Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Частиною 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Як вбачається з наказу ГУ Держгеокадастру від 05.02.2020, відмова позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність мотивована тим, що масив за рахунок якого планується відведення земельної ділянки включений в перелік земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги. Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частиною 2 ст. 134 ЗК України передбачено земельні ділянки, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Статтею 136 ЗК України визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах Організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення. У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу. Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови. Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Аналіз приписів статті 136 Земельного кодексу України свідчить про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 02 жовтня 2018 року у справі № 806/3708/15, від 17.10.2019 у справі №823/1120/16, від 15.09.2020 у справі №815/3055/17. Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що оскаржуваний наказ відповідача є протиправним, а тому підлягає скасуванню. Разом з тим, колегія суддів вважає зазначені висновки суду помилковими з огляду на наступне. Судовим розглядом встановлено, що позивачем до заяви про надання дозволу на розробку землеустрою додано викопіювання з кадастрової карти, на якому зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки. Згідно інформаційної довідки від 02.01.2020 № 17/415-20 земельна ділянка, щодо якої подана позивачем заява складає частину раніше сформованої ділянки - 5924755500:02:003:1229, площею 17,2499 га (а.с. 28-29) Наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 15.10.2019 № 18-12330/16-19-СГ "Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах" включено земельні ділянки до переліку земельних ділянок, сільськогосподарського призначення права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах згідно з додатком. До додатку до вказаного наказу включена в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 5924755500:02:003:1229 (а.с.31-32). Таким чином, станом на день подання позивачем клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, остання була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права які пропонуються до продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вказані обставини є підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим відповідачем правомірно прийнято наказ № 18-570/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою". Натомість, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про визнання протиправним оскаржуваного наказу та його скасування. Висновки суду першої інстанції про те, що отримання позивачем дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або в користування, а тому посилання відповідача на подальше включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, як підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є недоречними колегія суддів вважає помилковими, оскільки за такого правового регулювання втрачається сенс у першій стадії земельно-правової процедури щодо звернення особи за отриманням дозволу та безпосередньо його отримання, тобто позбавляє цю дію її юридичного (правового) значення. Колегія суддів зазначає, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки, зокрема, й у користування. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення особи щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а. Таким чином, колегія суддів вказує, що розгляд поданого позивачем клопотання стосовно отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, надання такого дозволу, є однією зі стадій процедури відведення такої земельної ділянки у користування особі на правах оренди, однак вирішення цього питання до завершення торгів забороняється в силу вимог ч. 3 ст. 136 ЗК України. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22.04.2020 у справі № 823/1267/16. Висновки суду першої інстанції про те, факт затвердження земельних ділянок, які лише пропонуються до продажу не може бути підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку землеустрою, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне. Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 15.10.2019 № 18-12330/16-19-СГ "Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах" включено земельні ділянки до переліку земельних ділянок, сільськогосподарського призначення права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах . Вказаний наказ у судовому порядку не оскаржувався, є чинним. Таким чином, колегія суддів зазначає, що видача наказу про внесення земельної ділянки до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах, а також присвоєння їй кадастрового номеру, свідчить про те, що сформована земельна ділянка, на частину якої претендує позивач, виставлена на торги (розпочата процедура виставлення земельної ділянки на торги). Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повність або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення суду з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області - задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 по справі № 480/1091/20 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій