Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/11573/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/11573/20Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/976/20 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - 304090000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 листопада 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Дикун С. І., Щавурська Н. Б., розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу №607/11573/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 вересня 2020 року, ухваленого суддею Позняк В.М., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: у липні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 20 січня 2012 року у розмірі 30 219 (тридцять тисяч двісті дев`ятнадцять) гривень 74 копійки станом на 31 травня 2020 року, а також судові витрати у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні судового збору. В обґрунтування позовних вимог АТ КБ Приватбанк зазначило, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ Приватбанк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву №б/н від 20 січня 2012року. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Взяті на себе зобов`язання відповідач не виконує, у зв`язку з чим представник позивача просить суд позов задовольнити Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 вересня 2020 року позов Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк заборгованість за кредитним договором №б/н від 20 січня 2012 року в розмірі 21 284 (двадцять одна тисяча двісті вісімдесят чотири) гривні 05 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк 1 480,46 гривень сплаченого судового збору. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 вересня 2020 року по справі №607/11573/20 в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ Приватбанк задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін, а також, стягнути з відповідача судові витрати, посилаючись на те, що воно в частині відмовлених позовних вимог прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм процесуального і матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги АТ КБ Приватбанк зазначило, що до суду була надана копія анкети-заяви, в якій відповідач особистим підписом засвідчила, в якій згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами. В матеріалах справи наявна конкретна редакція Умов та Правил, до якої приєдналася остання. На підставі вищевказаної анкети-заяви ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено кредитний ліміт 20 000 гривень. Остання після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, отримувала кредитні кошти з власної ініціативи, а також зверталася до банку з метою перевипуску карти. У виписці по руху коштів чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання кредитних коштів, отримання їх через банкомати, оскільки є неможливим без наявності картки, адже, вона користувалася кредитними коштами і частково погашала заборгованість за договором. Вказують, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи викладені не в тій редакції, яка діяла на час підписання нею анкети-заяви, а також, що вона не знала про умови кредитування. Розмір наявної заборгованості останньою не спростовано. Під час підписання ОСОБА_1 анкети-заяви діяла базова процентна ставка за користування кредитом у розмірі 3% на місяць (36% річних). Остання не зверталася до банку для розірвання договору, а навпаки прийняла до виконання умови договору, адже, протягом тривалого часу користувалася кредитною карткою та частково погашала заборгованість, в тому числі за процентами. Відповідач своїм правом на відзив не скористалася. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів. Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки АТ КБ ПриватБанк оскаржило рішення суди лише в частині відмови стягнення відсотків та неустойки, тому колегія суддів переглядає рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 вересня 2020 року лише в цій частині. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що 20 січня 2012 року між ПАТ КБ ПриватБанк, правонаступником якого в свою чергу є АТ КБ ПриватБанк, укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого остання отримала кредит, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 27). Для користування кредитним картковим рахунком ОСОБА_1 отримала кредитну картку. Згідно Довідки АТ КБ Приватбанк, ОСОБА_1 було надано 5 кредитних карток: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , з останньою терміном дії до 03/23 (а.с. 26). У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 20 000,00 гривень, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (а.с. 25). У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг , затверджених наказом від 06 березня 2010 року (а.с. 28-52). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31 травня 2020 року становить 30 219,74 гривень, з яких: 21 284,05 гривень - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 822,40 гривні - заборгованість за поточним тілом кредитом та 20 461,55 гривні - заборгованість за простроченим тілом кредиту та 7 020,46 гривні - заборгованість за простроченими відсотками; 500,00 гривень - штраф (фіксована частина) та 1 415,23 гривень - штраф (процентна складова) (а.с. 6-16). Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що банк вправі вимагати захисту своїх прав, шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в розмірі 21 284,05 гривень. Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме долучені до анкети-заяви витяг з Тарифів банку і витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). Колегія суддів, з даними висновками суду першої інстанції погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ ПриватБанк). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за простроченими відсотками, а також штрафи у фіксованій частині та процентній складовій, які обґрунтував тим, що право вимоги в цій частині передбачене Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами обслуговування кредитних карт Універсальна. Однак, долучені банком до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи обслуговування кредитних карт Універсальна ОСОБА_1 не підписані, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ ПриватБанк. У зв`язку з цим, не заслуговують на увагу доводи заявника, що в матеріалах справи наявна конкретна редакція Умов та Правил, до якої приєдналася відповідач. Анкета-заява позичальника від 05 квітня 2011 року також не містить процентної ставки та даних про нарахування пені та штрафів за прострочення виконання зобов`язання. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг зазначені умови та правила не можна вважати складовою частиною кредитного договору. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в частині відмови щодо задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками та штрафів прийшов до обґрунтованого висновку. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк слід залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 вересня 2020 року без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесених. Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 вересня 2020 року без змін. Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесених. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст судового рішення виготовлений 19 листопада 2020 року. Головуючий: Храпак Н.М. Судді: Дикун С.І. Щавурська Н.Б.