Постанова Закарпатський апеляційний суд № 299/2303/20

Справа № 299/2303/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 12 листопада 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді : Джуги С.Д. суддів: Фазикош Г.В., Бисаги Т.Ю. з участю секретаря: Купар Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 31 липня 2020 року у складі судді Кашуба А.В., у справі за заявою ОСОБА_4 , заінтересовані особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,- в с т а н о в и в : У липні 2020року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису. На обґрунтування поданої заяви заявниця зазначає, що проживає в успадкованому будинку АДРЕСА_1 , разом з її малолітнім сином - ОСОБА_5 , 2018 року народження. Протягом останнього місяця батьки та брат її чоловіка, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 влаштовують в даному будинку скандали, ображають заявницю в присутності близьких, родичів та сусідів, погрожують знищенням будинку та іншого майна, що негативно впливає на здоров`я малолітнього сина таїї особисте життя, позаяк вона постійно перебуває в страху за життя та майно. Заявниця стверджує, що неодноразово зверталась за останній місяць за захистом до правоохоронних органів, проте, це не дало жодного бажаного результату, за виключенням того, що заінтересовані особи переставали в присутності правоохоронців вчиняти психологічне насильство та припиняти погрози в її бік. 21.07.2020 та 24.07.2020 вона зверталась до Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області із заявами щодо вчинення психологічного насильства. Враховуючи викладене, заявниця вважає, що вірогідність повторного вчинення насильства ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо неї, а також настання тяжких наслідків для її здоров`я та здоров`я її малолітнього сина є дуже високою, і тому звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису. За вказаних обставин заявниця просила: видати обмежувальний припис, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 та покладення на нього обов`язків: - заборонити ОСОБА_1 наближатись на відстань менше 300 метрів до місця проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців; - заборонити ОСОБА_1 телефонні переговори з ОСОБА_6 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 місяців; - заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_6 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею строком на 6 місяців; видати обмежувальний припис, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладення на неї обов`язків: - заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань менше 300 метрів до місця проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців; - заборонити ОСОБА_2 телефонні переговори з ОСОБА_6 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 місяців; - заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_6 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею строком на 6 місяців; видати обмежувальний припис, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 та покладення на нього обов`язків: - заборонити ОСОБА_3 наближатись на відстань менше 300 метрів до місця проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців; - заборонити ОСОБА_3 телефонні переговори з ОСОБА_6 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 місяців; - заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_6 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею строком на 6 місяців. Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 31 липня 2020 року подану заяву ОСОБА_6 задоволено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просять рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні поданої заяви. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вони не вчиняли жодних неправомірних дій щодо заявниці і не притягувались до адміністративної відповідальності, висновки суду щодо наявності підстав видати відносно них обмежувальний припис ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Заявниця та апелянти в судове засідання не з`явилася. Про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, що стверджено рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки. Апелянти надіслали суду письмові заяви, в яких підтримали апеляційну скаргу, просили розглянути справу у їх відсутності. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у відсутності сторін. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначає Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Згідно п. п. 3, 6, 7, 8, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» N 2229-VIII (далі Закон N 2229-VIII) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Частиною 3 ст. 26 Закону N 2229-VIII передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У п.9 ч.1 ст.1 згаданого Закону оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Виходячи зі змісту вказаних норм, суди під час розгляду такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав стосовно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час розгляду питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження в майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Розділом IV глави 13 ЦПК України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису. Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Метою включення Законодавцем норм про видачу і продовження обмежувального припису саме до Цивільного процесуального кодексу було формування окремого інституту заходів запобігання та протидії домашньому насильству, які базуються на Законі N 2229-VIII. Враховуючи положення Закону N 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП України та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Частиною 2 ст. 3 Закону N 2229-VIII визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, (колишнє подружжя), батьки одного з подружжя (колишнього подружжя), інші родичі. Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону N 2229-VIII визначено заходи тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. Обмежувальний припис за своєю суттю є заходом тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на кривдника - не після притягнення кривдника до адміністративної чи кримінальної відповідальності (що є тривалим у часі), а одразу після вчинення домашнього насильства, для унеможливлення його продовження чи повторення. Враховуючи особливості мети обмежувального припису, суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду. Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання. Особою, що вчинила домашнє насильство (в рамках цивільного процесу набуває статусу заінтересованої особи) слід вважати особу, на яку вказує особа, яка зазнала домашнього насильства (її представник, законний представник, інші представники визначені ч. 1 ст. 26 Закону N 2229-VIII), з урахуванням тих вимог, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Судом встановлено, заявниця є невісткою заінтересованих осіб, її малолітня дитина є онуком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та племінником ОСОБА_3 . Вони спільно не проживають. Між заявницею та заінтересованими особами ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 наявні неприязні та напружені стосунки, між ними виникають конфлікти і сварки, свідком яких є дитина заявниці. З приводу поведінки заінтересованих осіб заявниця зверталася до правоохоронних органів, зокрема 21.07.2020 року та 24.07.2020 року. Таким чином в діянні заінтересованих осіб наявні ознаки домашнього насильства у вигляді психологічного насильства. Враховуючи викладене, оцінивши ризик вірогідності вчинення домашнього насильства суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що до заінтересованих осіб слід застосувати обмежувальний припис у вигляді заборони заінтересованим особам наближатись на відстань менше 300 метрів до місця проживання заявниці, заборони їм телефонних переговорів або контактувань із заявницею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, а також заборони заінтересованим особам особисто і через третіх осіб розшукувати заявницю, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці невідомому заінтересованим особам, переслідувати заявницю та в будь-який спосіб спілкуватись з нею. Доводи апеляційної скарги, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях не заслуговують на увагу, виходячи з наступного. Матеріалами справи підтверджено, що з приводу поведінки заінтересованих осіб від заявниці 21.07.2020 о 19:57год. та 24.07.2020 о 20:20год. через службу 102 надходили повідомлення до Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області, які зареєстровані до журналів ЄО 4797 від 21.07.2020 року та ЄО 4875 від 24.07.2020 року і працівники поліції, в зв`язку з цим, здійснювали виїзд за місцем проживання заявниці (а.с.10). Згідно з ч.1,ч.2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч.1 ст. 82 ЦПК України) З матеріалів справи вбачається, заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в суді першої інстанції не подали жодних доказів на спростування обставин, які наведені заявницею в обґрунтування заявлених вимог. В судовому засіданні під час розгляду даної справи судом першої інстанції, як вбачається із протоколу судового засідання, заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 визнали обставини, які наведені заявницею у поданій заяві і не заперечили задоволення поданої заяви. Відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З врахуванням наведеного, не можуть взяті до уваги докази, які додані апелянтами до апеляційної скарги, оскільки вони мали об`єктивно можливість здійснити свої процесуальні права по наданню доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції. Окрім того, додані апелянтами докази не спростовують вищевказаних висновків суду. Рішення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і підстав для його зміни чи скасування немає. Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 31 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 19 листопада 2020 року. Головуючий: Судді: