Постанова Сумський апеляційний суд № 592/7215/20

Справа №592/7215/20 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Костенко В. Г. Номер провадження 33/816/412/20 Суддя-доповідач Матус В. В. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2020 року суддя Сумського апеляційного суду Матус В. В. ,з участю захисника Крамаренко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Дерези М.Е. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 липня 2020 року, якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10200 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до постанови судді, 22 травня 2020 року о 17 год. 30 хв. в м. Суми по вул. 1 - ша Набережна р. Стрілки, буд. № 28, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «FORD SIERA» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп?яніння, чим порушив п. 2.9 «А» Правил дорожнього руху та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі захисник Дереза М.Е. не погоджується з винесеною постановою судді, посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та просить скасувати судове рішення відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Також, захисник вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам інструкції 1395, оскільки по справі містяться письмові пояснення свідків, які не були зазначені в протоколі. Зазначає і про відсутність у справі доказів, що водій мав ознаки наркотичного сп`яніння, а відповідно відсутні були у поліцейських підстави для направлення його до відповідного закладу здоров`я для проходження огляду на встановлення стану сп`яніння. На думку захисника, судом безпідставно не досліджувалося питання проте чи уповноважений заклад охорони здоров`я проводив огляд ОСОБА_1 , оскільки відповідно до інструкції № 1452 огляди водіїв на встановлення станів сп`яніння мають проводитися в закладах охорони здоров`я включеними до переліку затвердженого МОЗ України. Також, суд не витребував у закладі охорони здоров`я дані про проходження лікарем тематичного удосконалення за відповідною програмою. Зазначає і проте, що оскільки висновок лікаря не містить підпису ОСОБА_1 про ознайомлення з ним, а тому він не може вважатися дійсним. Крім того, вказує і на недійсність протоколу про адміністративне правопорушення, який було складено пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення (ст. 254 КУпАП). Захисник посилається на помилковість висновків судді щодо умисного затягування ОСОБА_1 розгляду справи. Вважає, що інспектор поліції мав упереджене ставлення по відношенню до ОСОБА_1 . Про день та час розгляду провадження у порядку апеляційної процедури ОСОБА_1 було проінформовано, при цьому клопотання про відкладення не надійшло, а його участь в розгляді провадження судом апеляційної інстанції при перевірці судового рішення, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вислухавши пояснення захисника Крамаренко І.В., яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, доводи поданої апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню, не підлягає. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов?язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні по справі «О Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов?язки у правовому полі. Згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння, а так само за відмову осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп?яніння. Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 9 листопада 2015 року № 1452/735, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану наркотичного сп?яніння у водія транспортного засобу (наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп?яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість), у зв?язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан наркотичного сп?яніння. Розглядаючи справу, суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом перебуваючи в стані наркотичного сп?яніння, тому вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених в постанові суду, підтверджується зібраними доказами, які були всебічно, повно досліджені судом першої інстанції, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР № 540763 від 06 червня 2020 року (а.с. 1); висновком щодо результаті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 989 від 22 травня 2020 року (а. с. 2), згідно якого водій ОСОБА_1 22 травня 2020 року о 18 год. 45 хв. перебував стані наркотичного сп?яніння, викликаного канабіноїдами; поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 3, 4), згідно яких в присутності свідків, 22 травня 2020 року о 18 год. 25 хв. водієві було пред?явлено підозру про перебування в стані наркотичного керування, під час керування автомобілем та запропоновано проїхати до закладу охорони здоров?я на, що водій погодився; відеозаписами з відеореєстраторів поліцейських (а. с. 6) на яких зафіксовані не лише факт зупинки водія ОСОБА_1 , що під час спілкування з поліцейським поводив себе досить нервово, тобто у останнього була наявна - «поведінка, що не відповідає обстановці». Крім того, поліцейські під час спілкування з ОСОБА_1 пояснили останнього, що у зв?язку з тим, що його «поведінка, не відповідає обстановці» вони підозрюють наявність в нього стану наркотичного сп?яніння, а тому щоб спростувати зазначене йому необхідно проїхати до закладу охорони здоров?я. ОСОБА_1 через не тривалий час спілкування з поліцейським погодився проїхати до закладу охорони здоров?я та пройшов там огляд. Також, на відеозаписах поліцейських був зафіксований процес медичного огляду, відібрання зразків для дослідження, а також після отримання висновку було здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 та здійснено йому роз?яснення суті висновку та здійснено дозаповнення протоколу про адміністративне правопорушення. Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу не відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам інструкції 1395, через відсутність в протоколі письмових пояснень свідків, то слід сказати, що в розділі ІІ Наказу від 07 листопада 2015 року № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» передбачено, що у протоколі, за наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення підписується також цими особами, однак вказана вимога стосується ситуації складання протоколу про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці вчинення правопорушення, однак в даній справі ситуація була відміна. Особливість даної справи була викликана специфічним станом водія - «наркотичне сп?яніння» і часом, який необхідний аби в лабораторних умовах встановити його. Так, з матеріалів справи вбачається, що між подією зупинки водія і відібрання біологічних зразків 22 травня 2020 року, а сам протокол було складено 06 червня 2020 року, тобто за сплином 2 тижнів, вказане було викликане часом необхідним для проведення лабораторних досліджень. Таким чином, оскільки на час складання поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення був присутній лише водій ОСОБА_1 , тому поліцейськими обґрунтовано було не вписано до протоколу свідків, як таких, що не були присутні при складанні протоколу, що повністю узгоджується з вимогами розділу ІІ інструкції 1395. Крім того, оскільки для виготовлення висновку (а. с. 2) потрібно було деякий час, тому не можна вважати, що працівниками поліції було допущено порушення вимог статті 254 КУпАП, оскільки частиною 2 вище зазначеної статті передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так як підтвердити чи спростувати факт перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля 22 травня 2020 року о 18 год. в стані наркотичного сп?яніння можливо було лише висновком, тому поліцейські обґрунтовано склали протокол про адміністративне правопорушення, виключно після отримання медичного висновку. Не є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги про відсутність у справі доказів, що водій мав ознаки наркотичного сп?яніння, оскільки із відеозаписів наданих працівниками поліції вбачається, що водій ОСОБА_1 мав ознаку наркотичного сп?яніння, передбачену розділом І Наказу від 09 листопада 2015 року за № 1452/735, а саме, поведінку, що не відповідає обстановці. При цьому, поліцейськими було чітко та декілька разів зазначено за яким критерієм вони мають підозру, що водій ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп?яніння і медичний висновок вказані підозри працівників поліції підтвердив. Таким чином, у працівників поліції були всі підстави для направлення водія на медичний огляд. Доводи апеляційної скарги захисника з приводу безпідставного не дослідження судом першої інстанції даних проте чи уповноважений заклад охорони здоров`я проводив огляд ОСОБА_1 та чи проходив лікар тематичне удосконалення, за відповідною програмою, не є обґрунтованим. Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що поняття «кримінальне обвинувачення», яке використовується у статті 6 Конвенції, має автономний характер і його необхідно розуміти лише виходячи з положень Конвенції. Подібне застереження означає, що виведення у законодавстві країн - учасниць з-під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень і віднесення їх до юрисдикції інших органів, що може означати визнання національним законодавцем таких проступків адміністративними, для Європейського Суду не матиме значення. Визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється Європейським Судом не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з врахуванням правової природи порушення , його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа «Озтюрк проти Німеччини», «Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства»). При цьому, Європейський суд неодноразово вказував на те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа «Гурепка проти України»), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності». Визнання кримінально - правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких є принцип змагальності, який передбачає, що сторона має самостійно обстоювати свої правові позиції. Тобто, із вище викладеного слідує те, що принцип змагальності суттєво обмежує ініціативу суду і покладає тягар доказування на сторони процесу, таким чином оскільки ані захисник, ані ОСОБА_1 перед судом не заявили клопотання про витребування вище зазначеної інформації, тому суддя суду першої інстанції обґрунтовано і законно не проявив ініціативи щодо витребування даної інформації. Доводи апеляційної скарги з приводу того, що оскільки висновок лікаря не містить підпису ОСОБА_1 про ознайомлення з ним, а тому він не може вважатися дійсним є необґрунтованим, оскільки пунктами 17 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09 листопада 2015 року № 1452/735 передбачено, що зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я. Таким чином, вище наведене свідчить проте, що підпис особи відносно якої було складено висновок має бути виключно, коли останній виготовлено за її присутності, однак коли висновок було виготовлено не у день доставлення особи, тоді підпис такої особи у висновку не вимагається. Оскільки по даній справі між забором біологічного матеріалу 22 травня 2020 року і виготовленням самого висновку минув тривалий час, тому обґрунтовано останній не має підпису ОСОБА_1 . При цьому, коли поліцейські прибули за адресом проживання ОСОБА_1 , то вони повідомили про результати медичного дослідження ОСОБА_1 та склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, що не суперечить як вимогам вище зазначеної інструкції так і КУпАП. Що стосується доводів апеляційної скарги захисник з приводу помилковості висновків судді щодо умисного затягування ОСОБА_1 розгляду справи, то з ними погодитися не можна. Так, Європейський суд з прав людини у п. 41 свого рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов?язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов?язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов?язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Із постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений не з?явився в судові засідання 22 червня 2020 року; 14 липня 2020 року; 30 липня 2020 року. Крім того, у ОСОБА_1 були по справі захисники - Холод О.А., Крамаренко І.В., які також надсилати до суду численні клопотання про відкладення розгляду справи. Відтак, сторони, які добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов?язані слідкувати за перебігом розгляду справи учасником якої вони є, зобов?язані утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу. Однак ОСОБА_1 під різними приводами просив суд відкласти судовий розгляд, а за весь цей час жодного нового доказу чи документа до суду не надано та не направлено, як на обґрунтування своєї позиції так і на спростування доводів працівників поліції. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що в діях ОСОБА_1 є ознаки зволікання, а тому висновки судді суду першої інстанції в цій частині є також обґрунтованим. Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу упередженого ставлення інспектора поліції по відношенню до ОСОБА_1 , то з ними погодитися не можна, оскільки жодних доказів такого ставлення захисником чи самим ОСОБА_1 , як до суду першої інстанції так і до апеляційного суду надано не було. Із відеозаписів наданих працівниками поліції, суд апеляційної інстанції не вбачає жодного упередженого чи такого, що суперечить вимогам інструкцій чи КУпАП, ставлення працівників поліції по відношенню до ОСОБА_1 . Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді, викладені в постанові і були підставами для її скасування, як про те ставить питання апелянт, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 судом першої інстанції накладено у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимоги ст. ст. 33 - 35 КУпАП, і є достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, зокрема виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нею нових правопорушень. Враховуючи викладене вважаю, що постанова суду є законною і обґрунтованою, а тому законних підстав для її скасування не вбачається. На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд, П О С Т А Н О В И В: Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 липня 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10200 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Дерези М.Е.- без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуМатус В. В.