Постанова Львівський апеляційний суд № 442/7675/18

Справа № 442/7675/18 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І. Провадження № 22-ц/811/1388/20 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія:60 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Левика Я.А., суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М., секретар: Бадівська О.О., за участі в судовому засіданні представниці апелянта Волянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області - Цеслів Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Волянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в складі судді Гарасимків Л.І. від 10 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, - в с т а н о в и л а : рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 грудня 2018 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 65,2 кв.м. в т.ч. житловою - 37.4 кв.м., з належними до нього господарськими спорудами: сарай, що позначені літ. «Б», вбиральня (літ. «В»), огорожа, колодязь, який розташований в будинковолодінні АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дане рішення оскаржила Волянська сільська рада Дрогобицького району Львівської області. В апеляційній скарзі просять скасувати повністю рішення та ухвалити нове рішення про відмову повністю у задоволенні позову. Вважають рішення суду незаконним і необґрунтованим, оскільки таке ухвалено з порушенням вимог процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та невідповідність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Звертають увагу, що станом на 20.11.2018 у провадженні Дрогобицького міськрайонного суду були дві справи №442/5177/18 та №442/7675/18 з аналогічними позовними вимогами ОСОБА_1 : про визнання за позивачем права власності на житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом першої черги після смерті матері позивача ОСОБА_3 . За таких обставин, такі дії позивача свідчать про зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами. Вказують, що дана справа була розглянута без проведення підготовчого судового засідання, а отже, розглянута судом у порядку спрощеного позовного провадження, що є порушенням пункту 2 частини 4 статті 274 ЦПК України, яка передбачає, що у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи щодо спадкування. Також звертають увагу апеляційного суду, що технічний паспорт на будинок по АДРЕСА_1 , складений 17.01.2018 КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», судом першої інстанції не міг братися до уваги при ухваленні судового рішення, так як у цьому паспорті зазначені недостовірні відомості. Зазначають, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції, не встановивши усіх спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , тобто неповно з`ясувавши усі обставини, що мають значення для справи, дійшов до неправильного і необґрунтованого висновку про те, що крім позивача та відповідача по справі №442/7675/18, інші спадкоємці після смерті ОСОБА_3 відсутні. Такі обставини не відповідають дійсності, так як, крім позивача та відповідача у справі, спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_3 , є ще інші особи: ОСОБА_4 , 1946 року народження і ОСОБА_5 , 1962 року народження, які проживали та були зареєстровані по АДРЕСА_1 , що підтверджується зокрема, запереченнями виконавчого комітету Волянської сільської ради від 05.09.2018 за №109 на позов у справі №442/5177/18 та копіями погосподарської книги №1 Добрівлянської сільської ради на 1961-1963 роки і погосподарської книги №1 Добрівлянської сільської ради на 1977-1979 року. Також вважають, що у позивача відсутні підстави визнання за ним права власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями, оскільки він не є власником спірного будинку, а тому за ним не може бути визнано право власності на підставі рішення суду відповідно до норм статті 392 ЦК України в порядку спадкування, тим більше, без залучення до справи інших спадкоємців цього нерухомого майна. Судом на клопотання представниці позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 від 04.11.2020 року про надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів на електронну адресу повторно 04.11.2020 року надіслано апеляційну скаргу з додатками на вказану в клопотанні електронну адресу представниці позивача, яка нею отримана. В судове засідання окрім представниці апелянта, решта учасників справи не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників) зважаючи на те, що учасники справи повідомлялися про час та місце її розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи чи будь-яких інших від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці апелянта на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви осіб, що беруть участь у справі в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 247 ЦПК України, ст. 392, ч.1 ст. 1222, ч.2,3 ст. 1223, ч.1 ст. 1261, ч.ч.1,5 ст. 1268 ЦК України та задовольняючи позов, виходив з того, що згідно копії Довідки за №136 від 06.10.2018р., виданої КП «Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», реєстрація права власності на будинок АДРЕСА_1 , станом на 31.12.2012р. відсутня; інвентаризаційна вартість майна становить 68840грн.; загальна площа - 65,2 м.2., житлова площа - 37,4 м.2. Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.02.2018р., виданого Виконавчим комітетом Добрівлянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 65 років, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено запис за №65. Згідно довідки за №107 від 11.06.2018р., виданої виконкомом Волянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, головою колгоспного двору за адресою АДРЕСА_1 була ОСОБА_3 , згідно по господарської книги. Згідно довідки за №38 від 08.02.2018р., виданої виконкомом Волянської сільської ради, ОСОБА_3 дійсно проживала і була зареєстрована до дня своєї смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 , 1962 року народження, ОСОБА_7 , 1962 року народження, ОСОБА_8 , 1981 року народження, ОСОБА_9 , 1983 року народження. Відповідно до Рішення Волянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області №61 від 31.05.2016р. «Про внесення змін до п.1 рішення Волянської сільської ради від 15.02.2016р. №46 щодо уточнення площу земельної ділянки», ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд площею 0,2179 га (попередня площа 0,1700га. Згідно Рішення Волянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області №46 від 05.02.2016р. «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок», ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі площею 0,17 га. для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 0,36 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в АДРЕСА_1 . Згідно довідки за №2 від 05.02.2016р., ОСОБА_1 , що проживає в АДРЕСА_2 , згідно земельно-кадастрової книги користується земельною ділянкою площею 0,53га., 0,17га. - для обслуговування жилого будинку, 036га. для ведення особистого селянського господарства, межі якої були встановлені залізними стовпцями на бетонній основі і винесені в натуру в 1992р. Аналізуючи викладене, суд прийшов до переконання, що заявлені позовні вимоги позивача є підставними та такими, що підлягають до задоволення, оскільки інших спадкоємців, які мають право на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , немає, а відтак є всі підстави для визнання за позивачем права власності на спадкове майно. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду зроблені без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи, суперечать обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону. 13.11.2018 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок, загальною площею 65,2 кв.м. в т.ч. житловою - 37,4 кв.м., з належними до нього господарськими спорудами: сарай, що позначені літ. «Б», вбиральня (літ. «В»), огорожа, колодязь, який розташований в будинк оволодінні АДРЕСА_1 по спадкуванню за законом - першої черги спадкоємців після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В підтвердження позовних вимог посилався на те, що в 1947 році його мати - ОСОБА_3 побудувала житловий будинок в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 вона померла. Після її смерті відкрилася спадщина, де він та його сестра ОСОБА_2 є спадкоємцями. Оскільки станом на день смерті матері він проживав разом з нею, вважається таким, що фактично прийняв спадщину. Разом з ним проживали на день смерті його матері його дружина та її діти: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Він надалі проживає в цьому будинку. Відповідач ОСОБА_2 станом на день смерті їхньої матері з ними в будинку не проживала. Відповідно вона вважається такою, що не вступила в управління спадщиною. Таким чином, оскільки на день смерті матері - ІНФОРМАЦІЯ_5 року він проживав разом із матір`ю в одному будинку, відповідно вступив в управління спадщиною, яка залишилася після смерті матері. Отже він вважається спадкоємцем, та таким, що фактично прийняв спадщину (ст.ст.529, 549 ЦК УРСР) і відповідно житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами на АДРЕСА_1 належить в порядку спадкування позивачу. Проте, побудувавши будинок, право власності на цей будинок його мати не виготовила, хоча була зареєстрована у будинку до дня своєї смерті. 18 травня 2018 року він звернувся в Першу Дрогобицьку державну нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері - ОСОБА_3 , згідно чого було зареєстровано спадкову справу, але у видачі свідоцтва було відмовлено, про що винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.05.2018року, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на будинок, зареєстрованого у встановленому законом порядку, щодо належності його спадкодавцеві. Тому він вимушений звернутися до суду. Згідно ст. 527 ЦК УРСР, спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті. За ст. 555 ЦК УРСР, Спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави: 1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; 2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; 3) якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини; 4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу); 5) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини. Якщо хто-небудь з спадкоємців відмовився від спадщини на користь держави, до держави переходить частка спадкового майна, належна цьому спадкоємцеві. Якщо при відсутності спадкоємців за законом заповідана тільки частина майна спадкодавця, решта майна переходить до держави. У випадках, передбачених цією статтею, авторське право, що входить до складу спадщини, або право на частку в авторській винагороді, що належало спадкоємцеві, який відмовився, припиняється. Відповідно до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу). Відповідно до ч. 1 ст. 1277 ЦК України, в разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Відповідні органи місцевого самоврядування у разі неприйняття спадщини спадкоємця, можуть звертатися до суду з заявами про визнання спадкового майна відумерлим у судовому порядку. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі №420/2383/16-ц від 21.02.2019р., у справах про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. У листі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 №24-753/0/4/-13 зазначено, що оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради. Районні державні адміністрації можуть бути залучені в якості третіх осіб у випадках, якщо спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення знаходяться за межами населених пунктів. Сільські, селищні ради можуть бути залучені в якості третіх осіб у спорах щодо земельних ділянок, які знаходяться на території відповідної ради. Окрім цього, згідно змісту п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у правах про спадкування» та п.п. 3, 4 № 4 від 24.06.1983 року «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини чи продовження строку на прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За їх відсутності - територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Також, згідно постанови Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №185/10105/15-ц, у якій Верховний Суд також прийшов до висновку, що належним відповідачем у спорі про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради. Отже, виходячи з предмету та підстав позову, наведених норм закону та судової практики, що повинна враховуватися судами при ухваленні рішення, - належним відповідачем (відповідачами) у даній справі про визнання права власності на спадкове майно є принаймні або спадкоємці, що прийняли спадину або територіальна громада відповідного населеного пункту в особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем знаходження нерухомого майна, а також інші особи, прав та обов`язків яких може стосуватися даний спір. Відповідно однією із необхідних обставин, що підлягає з`ясуванню судом, зокрема, при розгляді даної справи (як і у інших), є належність чи неналежність відповідача (відповідачів). Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідно до ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем (відповідачами). Разом з тим і суд зобов`язаний роз`яснити позивачу наслідки подання позову до неналежного відповідача (відповідачів) та його право подати клопотання про залучення належного, заміни неналежного належним, залучення співвідповідача, тощо. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача, співвідповідача (чи при його (належного відповідача) відсутності) задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати та задовольняти позовні вимоги без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача чи співвідповідача). Правом на заявлення клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача наділений виключно позивач, який у випадку заміни відповідача (відповідачів), залучення нового, зобов`язаний вказати вимоги до нового відповідача (відповідачів) та підстави заявлення таких саме до нього. Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції вказаних вимог закону не дотримано. Так, судом коло спадкоємців не встановлювалось; осіб, що прийняли спадину після смерті ОСОБА_3 не з`ясовувалось; на обговорення вказане питання не ставилось та, зокрема, позивачу таке питання (з`ясування належних відповідачів у даній справі) не роз`яснювалось; його право на залучення належного відповідача, співвідповідача, теж, не роз`яснювалось і відповідно позивач такого права не реалізовував у спосіб залучення належних відповідачів (співвідповідачів) чи відмову у залученні таких із настанням відповідних наслідків, про що він повинен був бути поінформованим судом. Натомість як вбачається із рішення суду суд першої інстанції виключно врахував позицію позивача, з якої вбачається, що єдиним спадкоємцем після смерті його матері окрім нього є відповідачка, хоч як вбачається із доводів апеляційної скарги та додатків до апеляційної скарги спадкоємців є значно більше. Крім цього, як вказав сам позивач та не міг не врахувати суд першої інстанції, відповідачка спадщини після смерті матері не прийняла, тобто очевидно не є належним відповідачем у даній справі. Також, зі змісту Постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вбачається, що пред`явлення позову до неналежного відповідача, хоч і не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі (оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України). Однак, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тому, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Як наведено вище та вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції не вирішував питань щодо складу осіб, які мають брати участь у розгляді справи, апеляційний суд же позбавлений процесуальної можливості усунути такі недоліки. Окрім цього, судом першої інстанції при задоволенні позову, не було встановлено чи будуть порушуватись права інших осіб рішенням про його задоволення. Так, судом не з`ясовувалось місце розташування будівель і споруд про визнання прав власності на які пред`явлено позов та права та інтереси осіб, які при цьому можуть зачіпатися. Як вбачається із доводів апеляційної скарги та матеріалів доданих до неї - колодязь, на який просить визнати право власності позивач, розташований на земельній ділянці комунальної власності сільської ради, біля дороги загального користування на АДРЕСА_2 та знаходиться у спільному користуванні жителів цього села. Відтак, оскаржуване рішення вплинуло на права громади села Воля Якубова, інтереси яких представляє Волянська сільська рада без залучення їх до участі у розгляді справи. Також, суд першої інстанції, не дослідивши межі земельної ділянки, на якій розташовані спірні об`єкти нерухомості і не залучивши до участі у розгляді справи, зокрема, жителів сусідніх домоволодінь, які заявили про приналежність їм огорожі, яка межує з домоволодінням позивача, жодним чином не обґрунтовуючи підстав ухвалення судового рішення про визнання за позивачем права власності на огорожу, не зазначивши розмір, довжину та місцезнаходження вказаної огорожі, - дійшов до передчасного висновку про визнання за позивачем, зокрема, і права власності на огорожу в будинковолодінні за вказаною адресою. Окрім цього, слід вказати і про те, що позивач був обізнаний про те, що до участі у розгляді даної справи слід залучити принаймні сільську раду та інших осіб, які є можливими спадкоємцями, оскільки такий звертався до суду в 2018 року з таким же позовом та відповідачем зазначав уже Виконавчий комітет Волянської сільської ради. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 8 серпня 2018 року у справі № 442/5177/18 було прийнято до розгляду його позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Волянської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 вересня 2018 року, постановленій у справі № 442/5177/18 залучено до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , оскільки такі є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 , а рішення в даній справі може вплинути на їхні права та обов`язки. Однак, ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 листопада 2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Волянської сільської ради Дрогобицького району про визнання права власності в порядку спадкування за законом залишено без розгляду за клопотанням позивача. Окрім цього, слід вказати, що судом в порушення вимог ЦПК України не було проведено підготовчого судового засідання у даній справі, що повинне було бути проведеним. Так, відповідно до ст. 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. Також, за ст. 196 ЦПК України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. У відповідності до змісту ч.4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо спадкування. Крім цього, відповідно до ст. 197 ЦПК України, підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд: 1) оголошує склад суду, а також прізвища, імена та по батькові секретаря судового засідання, перекладача, спеціаліста, з`ясовує наявність підстав для відводів; 2) з`ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді; 3) у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; 4) вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; 5) може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; 6) з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; 7) з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; 8) вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; 9) за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпечення позову, про зустрічне забезпечення; 10) вирішує заяви та клопотання учасників справи; 11) направляє судові доручення; 12) встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення; 13) встановлює строк для подання пояснень третіми особами та відповіді учасників справи на такі пояснення; 14) встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю судді за наявності згоди сторін на його проведення; 15) призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; 16) встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; 17) з`ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат; 18) вирішує питання про колегіальний розгляд справи; 19) здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті. Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та підготовче судове засідання призначено на 10 грудня 2018 року. Однак, 10 грудня 2018 року підготовче судове засідання не відбулося, натомість судом було постановлено оскаржуване рішення. При цьому суд при ухваленні рішення керувався ст.ст. 4, 12, 133, 141, 247, 354 ЦПК України. При такому розгляді справи, а саме: з порушенням вимог ЦПК України; без залучення осіб, для яких таке рішення створює відповідні права та обов`язки, змінює правовідносини та призводить до нових наслідків, - суд не взмозі був давати оцінку підставам та предмету позову та виносити рішення по суті такого спору, оскільки без дотримання вимог процесуального закону, залучення належного (належних) відповідача (відповідачів, співвідповідачів) на права та обов`язки якого (яких) впливатиме таке судове рішення суд вирішувати питання про задоволення позову чи встановлення певних обставин не може, оскільки це призводить до свавільності ухваленого судового рішення. Зважаючи на вказане, неможливість залучення згаданих співвідповідачів (спадкоємців, що претендують на спірне майно, територіальної громади та інших осіб, на права та інтереси яких може вплинути оскаржуване рішення) на стадії апеляційного розгляду чи направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для виконання таких вимог закону судом першої інстанції та істотність таких процесуальних порушень, що впливає на вирішення спору вцілому, - колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. Вказане відповідає, також, і правовій позиції викладеній у Постановах Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №183/2587/16 (провадження 61-21489св18), з подібними процесуальними правовідносинами, що повинні бути враховані, зокрема, і судом апеляційної інстанції при розгляді справи. Зважаючи на вказане апеляційну скаргу слід задовольнити, визнавши її доводи обґрунтованими. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу Волянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області - задовольнити. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 грудня 2018 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Волянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області 1057,20 грн. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 18 листопада 2020 року. Головуючий: Я.А. Левик Судді: Р.В. Савуляк М.М. Шандра