Постанова КЦС ВС № 200/11630/19

Постанова Іменем України 11 листопада 2020 року м. Київ справа № 200/11630/19 провадження № 61-19791 св 19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська; третя особа - Державна казначейська служба України, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року у складі судді Ткаченко І. Ю., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що 08 травня 2019 року він звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди (справа № 200/7040/19) та суддею цього суду постановлено ухвалу від 13 травня 2019 року, якою його позовну заяву залишено без руху. Вказував, що копію ухвали районного суду від 13 травня 2019 року у встановленому законом порядку та строк йому надіслано не було, а ухвалою судді від 19 червня 2019 року його позовна заява була повернута, однак, у встановленому законом порядку та строк вказана ухвала також не була йому надіслана. Вказані обставини були підтвердженні під час апеляційного перегляду ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2019 року. Зазначав, що вказаною неправомірною бездіяльністю відповідача йому завдано моральну шкоду, оскільки він змушений був витрачати додатковий час на захист своїх прав, нести додаткові витрати для поновлення своїх порушених прав, що призвело до душевних страждань. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд відшкодувати йому моральну шкоду, завдану бездіяльністю апарату Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку відповідача грошових коштів у розмірі, визначеному судом на свій розсуд, відповідно до вимог частини третьої статті 23 ЦК України, з урахуванням вимог розумності та справедливості. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року у складі судді Антонюка О. А., відмовлено у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції посилався на те, що зі змісту позовних вимог убачається, що позивач просить відшкодувати завдану йому відповідачем моральну шкоду у зв`язку зі вчиненням (невчиненням) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, тобто шкоду, завдану під час здійснення правосуддя судом. Разом з тим, у постановах Великої Палати Верховного Суду (пункти 78-80 постанови від 08 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц; пункти 61-65 постанови від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц), викладено висновки, відповідно до яких суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Крім того, положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом. У зв`язку із викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено. Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц дійшла висновку про те, що у разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року). Посилаючись на вказані висновки Верховного Суду, ураховуючи вимоги статей 62, 126 і 129 Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі визнано неподаною та повернуто апелянту. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявником не виконано вимоги ухвали Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, не усунуто вказаний в ній недолік, що є підставою для повернення апеляційної скарги відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 357 ЦПК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення й направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу 200/11630/19 із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не мав права вимагати в нього подання нової апеляційної скарги з підстав незазначення ним реєстраційного номера облікової картки платника податків або номера та серії паспорта, оскільки така інформація є його персональними даними, згоди на розповсюдження яких він на давав. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Відзив на касаційну скаргу не надійшов. Фактичні обставини справи, встановлені судами Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року залишено без руху і надано йому десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд встановив, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року подана з порушенням вимог статті 356 ЦПК України (заявник не зазначив ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за його наявності) або номер і серію паспорта та номери засобів зв`язку та електронної пошти, за наявності). Копію ухвали Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року ОСОБА_1 отримав 17 вересня 2019 року (а. с. 29). На виконання вимог вказаної ухвали суду апеляційної інстанції 26 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді-доповідача по справі та зазначив, що інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер і серія паспорта є конфіденційною (а. с. 30). У зв`язку з неусуненням недоліків у встановлений строк, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі визнано неподаною та повернуто апелянту. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Статтею 356 ЦПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги. Частинами першою, другою статті 356 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга подається у письмовій формі. В апеляційній скарзі мають бути зазначені: 1) найменування суду, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) рішення або ухвала, що оскаржуються; 5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); 6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; 7) клопотання особи, яка подала скаргу; 8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується; 9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Частиною другою статті 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Відповідно до абзацу 1 частини першої, частини другої, третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог статті 356 ЦПК України (заявник не зазначив ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за його наявності) або номер і серію паспорта та номери засобів зв`язку та електронної пошти, за наявності), у зв`язку із чим постановив ухвалу від 17 вересня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху. На виконання вимог вказаної ухвали суду апеляційної інстанції 26 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді-доповідача по справі та зазначив, що інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер і серія паспорта є конфіденційною. Встановивши, що заявником не виконано вимоги ухвали Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, не усунуто вказаний в ній недолік, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 30 вересня 2019 року дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги заявнику, не порушивши при цьому його право на доступ до суду. Згідно з частиною шостою статті 185 ЦПК України повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги. Доводи заявника про те, що апеляційний суд не мав права вимагати в нього подання нової апеляційної скарги з підстав незазначення ним реєстраційного номера облікової картки платника податків або номера та серії паспорта, не заслуговують на увагу, оскільки незазначення такої інформації є невиконанням вимог закону щодо змісту апеляційної скарги та має наслідком залишення її без руху. Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам частини другої статті 392 ЦПК України, апеляційний суд обґрунтовано вказав на недоліки скарги та залишив її без руху, надавши заявнику можливість усунути такі недоліки. Що стосується посилання заявника на порушення його конституційного права на захист персональних даних, то воно також є безпідставним з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституційний Суд України в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 роз`яснив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, саме процесуальним законодавством встановлюються порядок та строки на апеляційне оскарження судових рішень, що не суперечить положенням Конституції України. Зміст оскаржуваної ухвали відповідає вимогам статті 260 ЦПК України. Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Згідно з частинами першою та третьою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Посилання ОСОБА_1 на необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування правозахисної практики, оскільки у справі № 201/5303/19 апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за його апеляційною скаргою за відсутності зазначення інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків та номера і серії паспорта та з аналогічним посиланням на те, що ця інформація є конфіденційною та згоди її на розповсюдження він на давав, не заслуговують на увагу, оскільки колегія суддів не вбачає для цього обґрунтованих, правових підстав, так як такі доводи можуть бути досліджені та оцінені при розгляді справи. Тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити. Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають. Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують. Керуючись статтями 400, 401, 403, 404, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Осіян О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара