Ухвала КЦС ВС № 640/18055/16-ц

Ухвала 16листопада 2020 року м. Київ справа № 640/18055/16-ц провадження № 61-15574ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «СК «UNIVES», ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «СК «UNIVES» (далі - ПрАТ «СК «UNIVES»), ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідачів на його користь грошову суму, яка дорівнює різниці між фактичною вартістю ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля FORD MONDEO, державний номер НОМЕР_1 , і фактично сплаченою сумою страхового відшкодування у розмірі 6 932,09 грн, стягнути із ОСОБА_2 10 870,10 грн втрати товарної вартості автомобіля, 1 320 грн компенсацію вартості проведення експертизи та 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «СК «UNIVES» на користь ОСОБА_1 різницю страхового відшкодування у сумі 6 932,09 грн, стягнуто із ОСОБА_2 величину втрати товарної вартості автомобіля у сумі 10 870,10 грн, вартість експертизи - 1 320 грн, компенсацію моральної шкоди - 1000 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2017 року змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 6 932,09 грн, у задоволенні позовних вимог про відшкодування вартості авто товарознавчого дослідження у розмірі 1 320 грн відмовлено, у задоволенні вимог до ПрАТ «СК «UNIVES» відмовлено, в іншій частині рішення залишено без змін. Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року доповнено резолютивну частину рішення Апеляційного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року абзацом наступного змісту: «В частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коефіцієнту втрати товарної вартості у розмірі 10 870,10 грн у задоволенні позову відмовити». 21 жовтня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року. Заявник просив поновити строк на касаційне оскарження судового рішення. Аналіз касаційної скарги дає підстави для висновку, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин та підлягає поновленню на підставі частини другої статті 390 ЦПК України, оскільки заявник у серпні 2020 року звертався із касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії». Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до частини першої статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову у справі № 640/18055/16-ц становить 49 122,19 грн, тобто суму, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100). Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга, є малозначною в силу закону. Розмір оспорюваної суми за касаційною скаргою становить 10 870, 10 грн. Касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Сама по собі незгода заявника із оскарженим судовим рішенням не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалені у малозначній справі; справа розглянута судами двох інстанцій; наявність випадків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, статті 390, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження додаткової постанови Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року в справі № 640/18055/16-ц. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року в справі № 640/18055/16-ц. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта