Постанова 4857 № 380/886/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 380/886/20 пров. № А/857/10287/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Довгої О.І. та Кузьмича С.М., з участю секретаря судового засідання - Омеляновської Л.В., а також сторін (їх представників): від відповідача - Кісіль Р.Л.; розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Артюшкової Олександри Олександрівни, діючої на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2020р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Артюшкової Олександри Олександрівни, діючої на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління ДПС у Львівській обл. про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (суддя суду І інстанції: Братичак У.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 13 год. 22 хв. 15.07.2020р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 20.07.2020р.),- В С Т А Н О В И В: 24.01.2020р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) представник адвокат Артюшкова О.О., діюча на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати незаконною та скасувати вимогу № Ф-6408-52У від 14.02.2019р., винесену Головним управлінням /ГУ/ ДФС у Львівській обл. (правонаступником якого є відповідач ГУ ДПС у Львівській обл.) (а.с.1-39). Ухвалою суду від 02.06.2020р. в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск строку звернення до суду відмовлено (а.с.119-120). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2020р. у задоволенні заявленого позову відмовлено за безпідставністю (а.с.138-142). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Артюшкова О.О., діюча на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , яка покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.146-150). В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що 24.11.2016р. дія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, яке видано позивачу 31.10.2013р., за її заявою зупинена; відомості про вказану обставину внесені до Єдиного реєстру адвокатів України. Судом помилково зроблено висновок про те, що позивач, яка впродовж 2017-2018 років не провадила незалежної професійної адвокатської діяльності та не отримувала доходу від такої діяльності, була зобов`язана сплачувати єдиний внесок. Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення такої діяльності. Також судом першої інстанції не враховано усталену судову практику касаційного суду по наведеній категорії справ. Відповідачем ГУ ДПС у Львівській обл. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.167-172). Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до задоволення, з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції, 31.10.2013р. позивач ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 021 (а.с.11). Відповідно до відкритих даних Єдиного реєстру адвокатів України, починаючи з 24.11.2016р., право ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю зупинено (а.с.12). На підставі ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та відомостей інформаційної системи органу доходів і зборів ГУ ДФС у Львівській обл. сформовано позивачу вимогу № Ф-6408-52У від 14.02.2019р. про сплату боргу (недоїмки), що виникла станом на 31.01.2019р., в сумі 15593 грн. 01 коп. (а.с.7). Вказана вимога скерована на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 7900057894209 від 04.04.2019р.), однак поштове відправлення повернулося 29.05.2019р. з відміткою Укрпошти «за закінчення встановленого строку зберігання» (а.с.70-71). Згідно даних інтегрованої картки платника податків позивачу нараховано єдиний внесок за 2017 рік - 8448 грн., за І квартал 2018 року - 2457 грн. 18 коп., за II квартал 2018 року - 2457 грн. 18 коп., за III квартал 2018 року - 2457 грн. 18 коп. (а.с.67-69). Таким чином, станом на 31.01.2019р. борг позивача становить 15593 грн. 01 коп. 15.11.2019р. представник позивача Артюшкова О.О. звернулася зі скаргою на спірну вимогу до ДПС України (вх. № 11970/6 від 19.11.2019р.) (а.с.14-16). За результатами розгляду поданої скарги ДПС України прийнято рішення № 13583/6199-00-08-06-01 від 19.12.2019р. про відмову в задоволенні вказаної скарги, оскільки спірна вимога є узгодженою та не може бути предметом оскарження в адміністративному порядку (а.с.17-19). Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) з огляду на наявність обов`язку сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі у позивача, який був зареєстрований як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність протягом 2017-2018 років, за умови, що у цей період він не здійснював адвокатську діяльність і не отримував доходи від такої діяльності, оскільки призупинив дію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що правовим наслідком зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю. Водночас, як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, право позивача на заняття адвокатською діяльністю не припинено. За таких обставин, позивач, котра у 2017 - 2018 роках не провадила незалежної професійної адвокатської діяльності та не отримувала доходу від такої діяльності, була зобов`язана сплачувати єдиний внесок у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску. У зв`язку із несплатою ОСОБА_1 єдиного внеску за 2017-2018 роки у загальній сумі 15593 грн. 01 коп. податковим органом правомірно сформовано та направлено позивачу вимогу № Ф-6408-52У від 14.02.2019р. про сплату боргу (недоїмки). Між тим, такі висновки суду першої інстанції не у повній мірі ґрунтуються на фактичних обставинах справи і не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке. Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу /ПК/ України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Згідно із п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Аналізуючи вищенаведені норми, колегія суддів зазначає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється ст.178 ПК України, за умов, якщо така особа не є найманим працівником та не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства. Статтею 178 ПК України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об`єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб. Під час виплати суб`єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов`язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації. Згідно із п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 5 ч.1 ст.4 цього Закону передбачено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до ч.1 ст.5 вказаного Закону облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом. Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік осіб, зазначених: в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей; в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», - здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви; в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону- здійснюється на підставі подання копії свідоцтва про державну реєстрацію угоди про розподіл продукції не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви. Згідно із п.1 розділу ІІІ Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 1162 від 24.11.2014р., взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку. Відтак, особи, які провадять адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до платників єдиного внеску. Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності. Окрім цього, питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України № 5076-VI від 05.07.2012р. «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно зі ст.13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 вказаного Закону право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п.1 ч.3 ст.31). Положеннями ст.32 цього Закону встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Виходячи зі змісту ч.ч.5, 6 ст.31 зазначеного Закону, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України. Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч.1 ст.17 вказаного Закону). Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю. Таким чином, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю. Вказані обставини вказують на те, що поняття «зупинення» та «припинення» адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, а відтак дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 1162 від 24.11.2014р., які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов`язаннями, не може бути розповсюджена на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності. З урахуванням наведеного слідує, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу. Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору. Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. Водночас, будь-яких доказів здійснення позивачем адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходів відповідачем не представлено, через що обов`язок сплати ЄСВ в позивача не виникав. Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права. Надаючи оцінку листу Міністерства фінансів України № 11220-16/10/10500 від 18.04.2017р., колегія суддів враховує наступне. Зміст цього листа стосується питання зняття адвокатів з податкового обліку, при цьому за наданим роз`ясненням адвокат може бути знятий з податкового обліку в разі призупинення права на зайняття адвокатською діяльністю. Сама ж обставина внесення в Реєстр самозайнятих осіб запису про припинення незалежної професійної діяльності фізичною особою не припиняє своїх зобов`язань, які виникли під час здійснення незалежної професійної діяльності, і не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань і застосування санкцій за їх невиконання. Виходячи з наведеного, вказаний лист носить загальний і неоднозначний характер, в цілому стосується удосконалення процедури зняття адвокатів з податкового обліку, і не розкриває питання оподаткування ЄСВ в разі зупинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.11.2018р. у справі № 820/1538/17, від 28.03.2019р. у справі № 820/6324/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору. Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що останній підлягає до задоволення. Враховуючи результат апеляційного розгляду, та в силу приписів ст.139 КАС України слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській обл. судові витрати за подання до суду позовної заяви (840 грн. 80 коп.) та апеляційної скарги (1261 грн. 20 коп.) в загальному розмірі 2102 грн. сплаченого судового збору (а.с.6, 151). З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника адвоката Артюшкової Олександри Олександрівни, діючої на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2020р. в адміністративній справі № 380/886/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений представником адвокатом Артюшковою Олександрою Олександрівною, діючою на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , позов задовольнити. Визнати протиправною та скасувати винесену Головним управлінням ДФС у Львівській обл. вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6408-52У від 14.02.2019р. про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.01.2019р. в розмірі 15593 грн. 01 коп. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській обл. (юридична адреса: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43143039) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 840 грн. 80 коп. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 1261 грн. 20 коп., всього - 2102 грн. (дві тисячі сто два) грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку лише у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді О. І. Довга С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 18.11.2020р.