Постанова 4857 № 460/39/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 460/39/20 пров. № А/857/10500/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Кухтея Р.В. Сеника Р.П. з участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року, ухвалене суддею Гудимою Н.С. о 12 год. 23 хв. у м. Рівне у справі № 460/39/20 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся з позовом до суду у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003223200 від 21.12.2019 року. У обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначає те, що 25.11.2019 року відповідач провів фактичну перевірку АЗС за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за результатами якої склав акт. На підставі акта перевірки від 25.11.2019 року відповідач 21.12.2019 року прийняв податкове повідомлення-рішення № 0003223200, на підставі якого до позивача, за порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме: роздрібну торгівлю пальним без наявності відповідних ліцензій, застосовав штрафні санкції у сумі 250000 грн. Позивач стверджує, що висновок акта перевірки не відповідає дійсності, оскільки позивач не здійснював реалізацію пального на АЗС без наявності ліцензії і доходи від цього не отримував. Позивач стверджує, що в період з 01.07.2019 року по 05.07.2019 року проводив навчання по роботі з реєстратором розрахункових операцій. Фактично паливо в ці дні не реалізовував, а заправляв ним власний транспортний засіб та/або зливав в каністри. Позивач звертає увагу на те, що відповідач жодного доказу на підтвердження факту реалізації позивачем пального в період відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним не надав. Позивач вважає, що висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на суб`єктивних переконаннях перевіряючих осіб та непідтверджені відповідними доказами. На думку позивача, відповідач безпідставно виніс оскаржене податкове повідомлення-рішення, а тому його належить скасувати. Позиція відповідача зводиться до того, що проведеною 25.11.2019 року фактичною перевіркою позивача з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі підакцизними товарами, відповідач встановив факт реалізації пального у кількості 367 літрів, на загальну суму 9750 грн. Проте, як вказав відповідач, позивач отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС за адресою: АДРЕСА_1 лише 25.07.2019 року. Таким чином, відповідач встановив те, що позивач за період з 01 по 05 липня 2019 року реалізував паливно-мастильні матеріали без наявності відповідної ліцензії, що є порушенням вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та карається штрафом в розмірі 250000 грн. За наведених обставин, відповідач вважає, що при прийнятті оскарженого рішення діяв на підставі, в межах повноважень і спосіб, що визначені чинним законодавством України. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з цим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення адміністративного позову. У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає те, що суд першої інстанції неповно з`ясував та дослідив обставини справи. Позивач вважає, що суд першої інстанції вдався до формальної оцінки обставин справи, не з`ясувавши наявність вини позивача у вчиненому правопорушенні. Позивач у апеляційній скарзі зазначив, що 28.06.2019 року виніс наказ про припинення роздрібної торгівлі пальним на АЗС за адресою: АДРЕСА_1 . 01.07.2019 року склав акт про залишок пального. 25.07.2019 року після отримання ліцензії відновив роботу з роздрібної торгівлі паливно-мастильними матеріалами. Щодо роздрукування 56 фіскальних чеків про продаж 367 літрів пального на суму 9750 грн. пояснив, що введення відповідної інформації в РРО та друк чеків здійснив оператор АЗС ОСОБА_2 на прохання знайомого, якому необхідно було документально підтвердити факт придбання палива. Позивач зазначив, що за цим фактом до дисциплінарної відповідальності притягнув оператора АЗС ОСОБА_2 . Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 19.11.2019 року відповідач виніс наказ № 657 про проведення з 21.11.2019 року терміном на 10 діб фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 на АЗС за адресою: АДРЕСА_1 . 25.11.2019 року посадові особи відповідача провели фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 на АЗС за адресою: АДРЕСА_1 з питань дотримання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі підакцизними товарами. За результатами перевірки відповідач склав акт № 185/17-00-32-01/ НОМЕР_1 від 25.11.2019 року, у якому зафіксував порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме, за період з 01.07.2019 року по 24.07.2019 року ФОП ОСОБА_1 здійснив реалізація 367 літрів пального на суму 9750 грн. без ліцензії на право роздрібної торгівлі паливно-мастильними матеріалами. 21.12.2019 року на підставі акта фактичної перевірки № 185/17-00-32-01/ НОМЕР_1 від 25.11.2019 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0003223200 форми "С", згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 250000 грн. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів належними доказами факт продажу ФОП ОСОБА_1 паливно-мастильних матеріалів без наявності ліцензії у період з 01.07.2019 року по 24.07.2019 року. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на наступні обставини. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту і роздрібної торгівлі пальним, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР). Законом України від 23.11.2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набрали чинності з 01.07.2019 року. Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. В силу вимог ч. 20 ст. 15 Закону № 481/95-ВР, роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Відповідно до положень ст. 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Згідно з пп. 27 п. 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року №227 (далі Положення № 227), Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі, зокрема, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Так, згідно з абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень. Статтею 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля пальним це діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів. Згідно з пунктами 1, 7 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; подавати до органів доходів і зборів звітність, пов`язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв`язку. Суб`єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти) повинні подавати до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв`язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам`яті модемів, які до них приєднані. Суд першої інстанції встановив те, що позивач здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі пальним через АЗС з використанням реєстратора розрахункових операцій POS MASTER, заводський номер TS80090640, фіскальний номер 3000252313. Згідно із ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Суд першої інстанції встановив те, що позивач за період з 01.07.2019 року по 05.07.2019 року здійснив роздрук 56 фіскальних чеків про продаж 367 літрів пального на суму 9750 грн. Натомість ліцензію на право роздрібної торгівлі паливно-мастильними матеріалами позивач отримав 25.07.2019 року. Вказані обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про факт реалізації позивачем паливно-мастильних матеріалів без ліцензії на право роздрібної торгівлі паливно-мастильними матеріалами. Цей факт позивач заперечує тим, що в період з 01.07.2019 року по 05.07.19 року проводив навчання по роботі з реєстратором розрахункових операцій, внаслідок якого пальним заправлялися власні транспортні засоби позивача та/або пальне зливалося у каністри. Однак, ці доводи позивача є необґрунтованими, оскільки жодним чином не спростовують факту друку 56 розрахункових документів через РРО, а отже і факту реалізації паливно-мастильних матеріалів. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що у апеляційній скарзі позивач заперечуючи факт реалізації паливно-мастильних матеріалів пояснив, що це стало можливим внаслідок несанкціонованого введення відповідної інформації в РРО та друк чеків оператором АЗС ОСОБА_2 на прохання знайомого, якому необхідно було документально підтвердити факт придбання палива. На підтвердження цих обставин позивач надав: наказ № 3 «Про тимчасове припинення роздрібної торгівлі пальним» від 28.06.2019 року; акт заміру фактичних залишків пального від 01.07.2020 року; наказ № 4 «Про відновлення роздрібної торгівлі пальним» від 25.07.2019 року; акт заміру фактичних залишків пального від 25.07.2019 року; наказ № 5 від 26.11.2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності оператора АЗС ОСОБА_2 . Проте, як встановив апеляційний суд, вказані доводи в ході перевірки та розгляду справи судом першої інстанції позивач не висловлював і відповідні докази не подавав. Отже такі доводи та докази в силу вимог частини 4 та 5 статті 308 КАС України не можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції. Інших аргументів, які б спростували висновок суду першої інстанції, позивач, у апеляційній скарзі, не навів. Крім того, порушення трудової дисципліни найманим працівником, не звільняє позивача від відповідальності за порушення фінансової дисципліни, як суб`єктом підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про задоволення позову з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у справі № 460/39/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Р. В. Кухтей Р. П. Сеник Повний текст постанови складений 18.11.2020 року