Постанова Київський апеляційний суд № 757/2701/20-п

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 757/2701/20-п Провадження № 33/824/3775/2020 Головуючий в суді першої інстанції: Карабань В.М. Доповідач: Трясун Ю.Р. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 жовтня 2020 року місто Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,- за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Коваленко К.В. В С Т А Н О В И В: Постановою судді Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Відповідно до постанови, ОСОБА_1 30 грудня 2019 року о 03 год. 00 хв. на бул. Дружби Народів, 56 в м. Києві, керував автомобілем «БМВ X5» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, почервоніння обличчя. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія у лікаря-нарколога, результат якого показав вміст алкоголю в крові 3,88 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9. а) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2020 року, провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності закрити. Одночасно апелянт заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки вважає, що строк він пропустив із поважних причин. ОСОБА_1 зазначає, що копію оскаржуваної постанови отримав його представник за довіреністю 12 серпня 2020 року, а 21 серпня 2020 року він особисто відправив апеляційну скаргу до суду, тому вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин. В доводах апеляційної скарги апелянт вказує, що суд першої інстанції проігнорував його клопотання про виклик свідків, інспектора поліції, лікаря швидкої допомоги, чим порушив п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). На думку ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні докази, що саме він керував автомобілем. При цьому також відсутні докази встановлення особи водія. Апелянт вказує, що працівники поліції не перевірили чи взагалі він має право керування транспортним засобом, оскільки, як зазначає ОСОБА_1 , такого права він був позбавлений постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 серпня 2018 року, при цьому посвідчення водія було вилучене, а повторне екзаменування і отримання посвідчення не здійснювалось до сьогоднішнього дня. Відтак працівниками поліції не вжито заходів щодо притягнення до відповідальності власника транспортного засобу, який передав йому автомобіль в управління. ОСОБА_1 зазначає, що всупереч Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція) лікар (фельдшер) не ознайомився з документами особи, яку оглядав. Крім того, як вказує апелянт, йому не було повідомлено про зміст висновку лікаря КМНКЛ «Соціотерапія» та після його складання не надано його примірника. Також ОСОБА_1 звертає увагу на те, що в матеріалах справи відступній акт огляду на стан сп`яніння. Таким чином, на думку апелянта, висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складений із порушенням вимог Інструкції та не може слугувати доказом вини апелянта. ОСОБА_1 підсумовує, що інших доказів на підтвердження його винуватості матеріали справи не містять, а наявний у ній протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним беззаперечним доказом його винуватості, обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів. Дослідивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд вважає, що апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження постанови суду з поважних причин. Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, у них відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 копії постанови, представник ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 отримав копію постанови 12 серпня 2020 року. З урахуванням положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк на оскарження постанови з поважних причин, а тому його апеляційна скарга підлягає розгляду. Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Коваленко К.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. На думку апеляційного суду, суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, в повній мірі дотримався вимог закону. Оскаржуючи постанову суду першої інстанції ОСОБА_1 зазначає, що суд безпідставно проігнорував його клопотання про виклик та допит свідків, інспектора поліції та лікаря-нарколога. З такими доводами не погоджується апеляційний суд. Відповідно до змісту ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, суд першої інстанції, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 дослідив докази, які наявні в матеріалах справи, зокрема протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 276655 від 30 грудня 2019 року, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 010066 від 30 грудня 2019 року, копію постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1919915 від 30 грудня 2019 року, відеозапис з нагрудної камери працівника поліції. Вказані докази не містять розбіжностей та неточностей, відтак у допиті працівників поліції та лікаря не було потреби. Крім того доказів, які б спростовували відомості викладені в протоколі чи у висновку з КМКНК «Соціотерапія» апелянтом не надано, тому відсутні підстави вважати, що такі відомості не відповідають дійсності. Щодо виклику та допиту свідків, то апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 6 Розділу 2 Інструкції, огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Положеннями ч. 2 ст. 266 КУпАП також передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. Таким чином, закон вимагає обов`язкової присутності свідків лише під час процедури проходження огляду на місці зупинки або відмови від проходження такого огляду, в той же час, в даному випадку за згодою ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп`яніння був проведений у медичному закладі, де участь свідків не передбачена. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували його особу та те, що саме він керував транспортним засобом. У суді апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудної камери працівника поліції на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 на прохання працівників поліції надати документи повідомляє, що таких з собою не має, однак демонструє їм фотографію документів з телефону. Також інших осіб, які б могли керувати транспортним засобом на відеозаписі не зафіксовано. Крім того, сам ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не заперечує того, що це саме він керував транспортним засобом. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив, що це саме він зображений на відеозаписі та що така подія мала місце. Крім того в матеріалах справи наявна копія постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1919915 від 30 грудня 2019 року, де зазначено, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем при зміні напрямку руху не користувався покажчиками повороту та не мав при собі посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, чим порушив п. 2.4 а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. Відомості про оскарження та скасування вказаної постанови в матеріалах справи відсутні, відтак дана постанова спростовує доводи ОСОБА_1 щодо того, що він не керував транспортним засобом. Оскаржуючи постанову суду першої інстанції ОСОБА_1 зазначає, що огляд був проведений з порушенням вимог Інструкції, оскільки лікар не ознайомився з документами, які встановлюють особу, не повідомив результати огляду та не надав примірник висновку проведеного за результатом огляду. З такими доводами не погоджується апеляційний суд та зазначає таке. Відповідно до п. 6 розділу III Інструкції, відсутність документів не може бути причиною для відмови у проведенні огляду на стан сп`яніння. У цьому разі в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 3) (далі - акт медичного огляду), зазначаються дані щодо зовнішнього вигляду особи, яку оглядають, а також те, що дані про цю особу записані з її слів. У разі надходження документів дані про оглянуту особу долучаються до акта медичного огляду. Відтак, відсутність документів не є перешкодою для проведення огляду. Також не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про те, що він не був ознайомлений з результатом огляду, оскільки у висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 010066 від 30 грудня 2019 року міститься запис лікаря про те, що ОСОБА_1 повідомлено про такий результат. При цьому не отримання ОСОБА_1 примірника висновку не може бути визнано безумовною підставою для скасування постанови. Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. Відповідно до п. 2.9 а) ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Підсумовуючи викладене апеляційний суд вважає, що сукупність доказів, досліджених судом давали законні підстави дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Апеляційний суд вважає, що суд цих вимог закону дотримався в повній мірі та ухвалив рішення, яке є вмотивованим, та викладені в ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи, відтак підстав для скасування оскаржуваної постанови немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,- П ОС Т АН О ВИ В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 17 березня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ю.Р.Трясун