Постанова Харківський апеляційний суд № 646/1977/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2020 року м. Харків справа № 646/1977/19 провадження № 22-ц/818/3181/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П., сторони справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 березня 2020 року, ухвалене у складі судді Шелест І.М. УСТАНОВИВ: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила стягнути на її користь майнову шкоду у розмірі 12324,00 грн. (з урахуванням 20% ПДВ); витрати на проведення оцінки шкоди в розмірі 1100 грн.; витрати по сплаті судового збору. Позов обґрунтований тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . 05.03.2019 відбулося залиття її квартири з вини мешканців квартири АДРЕСА_2 , що розташована поверхом вище, власником якої є ОСОБА_2 . Комісією посадових осіб дільниці № 59 КП «Жилкомсервіс» 05.03.2019 був складений акт, що при обстеженні квартири АДРЕСА_3 в ній працювала пральна машинка, з якої витекла вода. Позивач зазначає, що залиття її квартири відбувалося з квартири зверху неодноразово, протягом 2 місяців, мешканці зверху не відчиняли двері. У випадках, коли двері квартири відчиняли, комісія складала акти (08.02.2019, 04.03.2019). Згідно зі звітом про визначення вартості ремонтно-будівельних робіт їх вартість складає 10270 грн. За проведення оцінки позивачем було сплачено 1100 грн. Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 11 березня 2020 року позов задоволено частково: стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 10270,00 грн., витрати з оплати вартості послуг експерта-оцінювача у розмірі у розмірі 1100,00 грн. та судовий збір у розмірі 768,40 грн.; у задоволенні позову в іншій частині- відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що факт залиття належної позивачу квартири стався з вини відповідача, яка мешкає у квартирі АДРЕСА_2 . Вартість витрат на відновлення пошкоджень позивачем повністю доведений та відповідачем не спростований. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Висновок, викладений у звіті суб`єкта оціночної діяльності від 14.03.2019, є таким, що не може бути взятий судом до уваги, оскільки: оцінювач ОСОБА_4 вважає себе вільним від відповідальності, а висновок являє собою лише незалежне судження оцінювача і сам по собі не породжує ніяких правових наслідків щодо об`єкту оцінки. Оцінювач не попереджений про кримінальну відповідальність, зловживає своїми правами в частині визначення розміру робіт та матеріалів. Вважає, що має бути проведене експертне дослідження за ухвалою суду. Квитанція серії 06-ААК за №492081, надана до суду у якості підтвердження за виготовлення звіту, не містить підтвердження сплати саме за експертизу від 14.03.2019 з боку ОСОБА_1 . Акт обстеження комісії КП Жилкомсервіс складений з порушенням вимог, передбачених Додатком 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, та не є доказом вини ОСОБА_2 . При відшкодуванні шкоди ОСОБА_1 як власник частки має вимагати відшкодування шкоди лише на 1/3 частки своєї власності. У доповненні до апеляційної скарги подано клопотання від 22 травня 2020 року про долучення доказів до матеріалів справи, яке містить копію Акту обстеження квартири ОСОБА_2 , розташованої у АДРЕСА_4 , від 05.05.2020 та скріншоти із сайту Сіноптік щодо погодних умов, які передували зверненням ОСОБА_1 до КП Жилкомсервіс від 07.02.2019 року, 04.03.2019 року, 29.03.2019 року, 05.05.2020 року. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.02.2020 року є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому скасуванню не підлягає. Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення. Відповідно до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як установлено судовим розглядом і вбачається із матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 належить 1/3 частки в праві спільної власності у квартирі АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.01.2014, яке зареєстроване в реєстрі за № 6-83. Зазначена квартира складається з двох житлових кімнат, загальною площею 45,2 кв.м., житловою площею 27,8 кв.м. (а.с.6). Вищевказаний факт також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 16909530 від 28.01.2014 (а.с. 7). Судом першої інстанції були здійснені заходи із встановленням реєстрації місця проживання відповідача: направлено запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 від 26.03.2019 року (а.с. 45), сформовано довідку від 08.04.2019 року за відомостями Департаменту реєстрації Харківської міської ради (а.с. 48), направлено повторний запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 від 19.04.2019 року (а.с. 49), сформовано довідку від 23.04.2019 року за відомостями Департаменту реєстрації Харківської міської ради ( а.с. 53), сформовано інформацію від 23.04.2019 з реєстру територіальної громади про осіб місце проживання/перебування яких зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 54) та від 01.07.2019 року (а.с.59). Отже, судом встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що квартира двокімнатна АДРЕСА_2 належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 159965694 від 18.03.2019 (а.с. 8-9). 08.02.2019 комісією КП «Жилкомсервіс» у складі: начальника дільниці № 59 ОСОБА_5 , майстра ВДВ КП «Харківводоканал» Джаназян А., слюсара ВДВС КП «Харківводоканал» Купин А.А. здійснено дослідження квартири АДРЕСА_1 на предмет залиття, про що складено акт обстеження №

69. Комісією встановлено, що в приміщення туалету в квартирі АДРЕСА_5 на стелі, в місці стику плит перекриття є суха пляма рижого кольору довжиною приблизно до 1м х 0,3 м; в приміщенні ванної кімнати на стелі у куті є суха пляма приблизно 0,3м х 0,3 м.; на стелі біля ванної кімнати на пофарбованих панелях прибита поліетиленова плівка, вище стелі, на побілці сухі потоки рижого кольору. В приміщенні кухні на суміжній з ванною кімнатою стіні видно здуття побілочного слою. Зі слів співвласників квартири АДРЕСА_1 , залиття відбулося 15.01.2019. При обстеженні квартири АДРЕСА_3 течії трубопроводів не виявлено. Стояки сухі, внутрішньоквартирне розведення виконано з пластикових труб. Під час перевірки трубопроводів була наповнена водою ванна, раковина і під час злиття течії не виявлено. В квартирі АДРЕСА_6 течії не виявлено (а.с.10). Згідно з даними акту обстеження від 04.03.2019 комісією КП «Жилкомсервіс» у складі: інженера дільниці № 59 ОСОБА_6 , майстра ВДВ КП «Харківводоканал» Джаназян А., слюсара ВДВС КП «Харківводоканал» Савранського А.П. здійснено дослідження квартири АДРЕСА_1 на предмет залиття. Обстеження відбувалося за заявками мешканців квартири АДРЕСА_1 на службу 15-62. 02.03.2019 о 05:19 год. ранку заявка № 8693247 щодо течії зі стелі - під час приїзду аварійної бригади о 08:15 год. течія зупинилася. 03.03.2019 о 04:44 ранку заявка № 8694602 - чергова бригада під час приїзду вимкнула воду на стояк. Повторна заявка надійшла 03.03.2019 об 11:24 год. - течії не виявили. 04.03.2019 заявка №8696139 аварійна бригада вимкнула воду. На час обстеження в квартирі АДРЕСА_5 в приміщенні туалету на стелі, в місці стику плит перекриття, є вологі рижі плями довжиною приблизно до 1м х 0,3м, на стелі в коридорі перед входом в приміщення туалету є рижі вологі плями приблизно 0,3м х 0,2м. При обстеженні квартири АДРЕСА_3 течії трубопроводів не виявлено. Стояки сухі, внутрішньоквартирне розведення виконано з пластикових труб. Під час перевірки трубопроводів була наповнена водою ванна, раковина і під час злиття течії не виявлено. В квартирі АДРЕСА_6 течії не виявлено. Під час обстеження квартир АДРЕСА_7 та № НОМЕР_1 течії трубопроводів не виявлено. Причина залиття не встановлена (а.с.11). Відповідно до наданого акту обстеження від 05.03.2019 комісія у складі: начальника дільниці № 59 ОСОБА_5 , майстра ВДВ КП «Харківводоканал» Джаназян А., слюсара ВДВС КП «Харківводоканал» Купина А.А. здійснено дослідження квартири АДРЕСА_1 встановлено, що під час обстеження в приміщенні туалету на стелі, в місці стику плит перекриття, є волога пляма рижого кольору довжиною приблизно до 1м х 0,3 м; в приміщенні ванної кімнати на стелі у куті є суха пляма приблизно 1м х 0,4м та крапельна течія, на стелі в коридорі є крапельна течія зі стелі. Заявка від власника квартири АДРЕСА_1 надійшла на службу 15-62 о 5:11 год. ранку щодо течії зі стелі. Під час обстеження квартири АДРЕСА_3 , власник квартири ОСОБА_2 (розташована над квартирою ІНФОРМАЦІЯ_1 ) встановлено, що на момент перевірки працювала пральна машина, з-під якої витікала вода. Комісією зроблено висновок, що залиття квартири АДРЕСА_1 відбулося з вини мешканців квартири АДРЕСА_2 (а.с.12). Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування» від 27 березня 1992 року № 6, з наступними змінами та доповненнями, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. За загальними правилами деліктних зобов`язань, закріплених ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Виходячи із визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги - факт завдання шкоди (збитків) відповідачем та обґрунтування її розміру. Статтею 1192 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до звіту з визначення вартості ремонтно-будівельних робіт з відновлення квартири АДРЕСА_1 , станом на 14.03.2019 року, вартість ремонтно-відновлювальних робіт у результаті залиття квартири, що сталося 05.03.2019 складає 10270,00 грн. Дане дослідження проводилося фахівцем за даними, які містяться в акті обстеження квартири АДРЕСА_1 від 05.03.2019 (а.с.13-42). Відповідно до статті 322 Цивільний кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Такому обов`язку власника кореспондує обов`язок іншого власника (права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (частина третя статті 386 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 151 ЖК Української РСР та абзацу 5 пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №?572 від 8 жовтня 1992 року, власник зобов`язаний використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання. Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами». Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04). Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно вимог статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Відповідно до частин другої - третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Так, відповідно до частин другої, восьмої, десятої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. У клопотанні відповідача про долучення доказів до матеріалів справи від 22 травня 2020 року, що містить копіі Актів обстеження квартири ОСОБА_2 , розташованої у АДРЕСА_4 від 05.05.2020 року та від 06.05.2020 року; скріншоти із сайту Сіноптік щодо погодних умов, які передували зверненням ОСОБА_1 до КП Жилкомсервіс від 07.02.2019 року, 04.03.2019 року, 29.03.2019 року, 05.05.2020 року не міститься інформації про поважність та неможливість їх подання на стадії розгляду справи у суді першої інстанції. Разом з тим, акти обстеження квартири від 05.05.2020 року та 06.05.2020 року не можуть бути взяті судом до уваги, адже спірні правовідносини стосуються події, яка відбулася 05.03.2019 року і потягла за собою наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди. В матеріалах справи відсутні будь-які застереження місцевого суду, які б підтверджували виникнення у нього сумнівів у добросовісному здійсненні учасниками справи їх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, в т.ч. відповідача. Таким чином, колегія суддів вирішила клопотання відповідача про долучення доказів до матеріалів справи відхилити. Дослідженими матеріалами справи встановлено, що в обґрунтування доводів позовної заяви позивачем надано акт комісійного обстеження квартири складений відповідно до вимог пункту 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року №?927/11207 (надалі Правила). У додатку №?4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. У акті мають бути зазначені такі відомості: 1) дата складання акта (число, місяць, рік); 2) прізвища, ініціали та посади членів комісії; 3) прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; 4) адреса квартири, поверх, форма власності; 5) характер залиття та його причини; 6) завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених унаслідок залиття речей та їхня орієнтовна вартість); 7) висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Акт відповідає вимогам, викладеним у Правилах, тому що у ньому зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, які допустили таке залиття та інші потрібні для такого документа реквізити. Акт не спростований відповідачем, тому є належним та допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди позивачеві. Аргументи апеляційної скарги про те, що квартира АДРЕСА_2 , не оглядалася, акт відповідачем не підписано, спростовуються змістом такого акта, із якого вбачається, що комісія оглядала квартиру останньої, а непідписання акта відповідачем не впливає на його правильність, оскільки зворотного остання не довела. Така позиція узгоджується із практикою Верховного Суду, зокрема у постанові від 12.11.2018 року в справі №?753/20314/15-ц. Установивши, що внаслідок залиття належної позивачу на праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_1 , що сталося з вини відповідача, позивачці завдано майнової шкоди, розмір якої спростовано не було, суд дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідача обов`язку з відшкодування цієї шкоди. Заявлені витрати про компенсування відповідачем вартості послуг щодо здійснення експертного дослідження вважаються майновими збитками й обов`язокстосовно їхнього відшкодування охоплюється приписами пункту 1 частини другої статті 22 ЦК, адже є витратами, які є необхідними для відновлення порушеного права (тобто реальними збитками). Право на таке відшкодування підтвердив і Верховний Суд у постанові від 02.05.2018 в справі №?401/2142/16-ц. Оскільки під час перевірки рішення суду першої інстанції порушень норм матеріального або процесуального права з боку суду першої інстанції не виявлено, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 належить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст. ст. ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 11 березня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складений 17 листопада 2020 року. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді С.С. Кругова Н.П. Пилипчук