Постанова 4819 № 654/4009/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер справи 654/4009/18 Головуючий в І інстанції Данилевський М.А. Номер провадження 22-ц/819/1262/20 Доповідач Полікарпова О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2020 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючогоПолікарпової О.М. суддівВоронцової Л.П. Ігнатенко П.Я. секретарКутузова А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області у складі судді Данилевського М.А. від 25 червня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду, в с т а н о в и в: У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку на його користь матеріальну шкоду в розмірі 4856,04 грн. та моральну шкоду в розмірі 899 731,50 грн. Позовні вимоги мотивував тим, що 27 червня 2013 року старшим слідчим СУ УМВС України в Херсонській області Дем`янюком І.К. його було затримано в порядку статті 208 КПК України та повідомлено про підозру у скоєнні тяжких злочинів: ч. 4 ст. 368 КК України (прийняття службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище); ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України (підбурювання до надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище), а також у скоєнні злочину невеликої тяжкості - ч. 1 ст. 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство). З 27 червня 2013 р. по 28 червня 2013 р. він перебував від вартою в ізоляторі тимчасового тримання до застосування відносно нього за ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона запобіжного заходу у вигляді застави. Вказаною ухвалою його зобов`язано щоп`ятниці, починаючи з 05.07.2013 р., у період з часу з 09 до 18 години, прибувати до СУ УМВС України в Херсонській області, що для нього було принизливим. Також на нього покладений обов`язок не відлучатися з м. Херсона без дозволу слідчого, здати свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України. Крім того, при проведенні його затримання слідчим вилучено паспорт громадянина України та відмовлено у його поверненні, з посиланням на ухвалу слідчого судді про покладення обов`язків та запобігання можливості виїзду за кордон до Російської Федерації чи Республіки Білорусь. Відсутність паспортів позбавила його права на вільне пересування, виборчого права, права на отримання субсидії та іншої соціальної допомоги, права придбати валюту, отримати кредитні кошти, тощо. Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона від 28.06.2013 р., на підставі клопотання слідчого СУ УМВС України в Херсонській області Дем`янюка І.К., його було відсторонено від посади заступника Новофедорівського сільського голови з питань діяльності виконавчих органів строком на два місяці, а ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона від 27.08.2013 р. продовжено строк відсторонення. Ухвалами слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона від 01.07.2013 р., 02.07.2013 р. та 15.07.2013 р. накладено арешт на домоволодіння позивача у с. Рибальче Голопристанського району Херсонської області, яке використовувалось ним як дачний будинок, та всі транспортні засоби, які належать йому на праві власності, із встановленням заборони користуватись цим майном. Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона від 02.07.2013 р. накладено арешт на майно, яке належить йому на праві власності та грошові кошти, які були в нього наявності. Також у нього вилучено два мобільні телефони, внаслідок чого він був позбавлений можливості користуватися стільниковим зв`язком, що утруднило його спілкування з батьками, які проживають в іншій місцевості. Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона від 02.08.2013 р. накладено арешт на його мисливську зброю та внески до статутних капіталів юридичних компаній, де позивач виступає учасником, та заборонено користуватись зброєю та корпоративним правами. Зброя була вилучена на обов`язкове зберігання до правоохоронних органів, він не мав можливості займатись полюванням, а також внаслідок заборони йому користуватись корпоративними правами, юридичні компанії не мали достатнього розвитку та прийшли у занепад. При проведенні судового слідства за його звинуваченням у скоєнні вказаних вище злочинів прокуратурою Херсонської області змінено обвинувачення в суді, затверджено обвинувальний акт від 15.08.2014 р., за яким склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України виключено, ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України кваліфіковано через ч. 2 ст. 15 КК України (закінчений замах). Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 30.06.2016 р. його звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.190 КК України, кримінальне провадження закрито на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 27.12.2016 р. (справа № 654/4819/13-к), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 27.03.2017 р. позивача визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, та виправдано за відсутності події злочину. Постановою Верховного Суду від 11.10.2018 р. вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 27.12.2016 р. та ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 27.03.2017 р. залишені без змін. Позивач зазначає, що він без законних підстав на протязі 63,5 місяців (з 27.06.2013 р. по 11.10.2018 р.) перебував під слідством та судом. У період відсторонення від роботи він не отримав заробітну плату за період з 01.07.2013 р. по 03.09.2013 р. в сумі 4856,04 грн. Також вказує, що під час перебування під слідством та судом йому було завдано значної моральної шкоди, яка полягає у незаконному звинуваченні у скоєнні низки тяжких злочинів, що завдало йому значної моральної втрати та порушило його нормальні життєві зв`язки, оскільки навіть коротке перебування в ізоляторі тимчасового тримання ставить на особі «ярмо ЗК», від чого він відчув душевні страждання. А тривале перебування його під слідством та судом вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи, що межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, що діють на час розгляду справи, позивач (з урахуванням уточнених позовних вимог) оцінює нанесену йому моральну шкоду, виходячи із розрахунку трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць перебування під слідством та судом, що складає 899 731,5 грн. (3 х 4723 грн. х 63,5 міс.). Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Постановлено відшкодувати позивачу за рахунок державного бюджету шляхом безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку на його користь грошових коштів: для покриття майнової шкоди (втрачений заробіток) 4856,04 грн. та компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового розслідування в розмірі 595 098 гривень. Не погоджуючись з вказаним рішенням, УМВС України в Херсонській області подало апеляційну скаргу та, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування судом та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що законом передбачено визначення розміру відшкодування моральної шкоди за час перебування особи під слідством та судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць такого перебування, а не в кратному розмірі. Зазначає, що судом зроблено неправильний висновок щодо періоду перебування під слідством та судом позивача, та не заперечуючи правильність визначення початку строку - 27 червня 2013 року, апелянт вважає, що до цього періоду слід відносити лише час фактичного перебування особи під слідством та судом. Так, вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 жовтня 2014 р. позивача засуджено за ч.1 ст.190 КК України та звільнено від відбування покарання на підставі ст.1 п. «в» ЗУ «Про амністію у 2014 році», за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України його виправдано за відсутністю події злочину. Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 25 грудня 2014 року вказаний вирок залишено без змін. Тому апелянт вважає, що строк перебування позивача під слідством та судом складає 1 рік 5 місяців 28 днів. Крім того зазначає, що вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 27 грудня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4.ст.27, ч.4 ст.369 КК України та виправдано за відсутністю події злочину. Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 27 березня 2017 р. вказаний вирок залишено без змін, тому вважає, що в даному випадку строк перебування позивача під слідством та судом складає 1 рік 5 місяців 26 днів, а всього по двом періодам 34 місяці. Вказує, що ймовірно можливий розмір відшкодування моральної шкоди, гарантований державою за час перебування під слідством чи судом, з урахуванням мінімального розміру заробітної плати може складати 160 582,00 гривень (34 місяці х 4723грн.). Звертає увагу суду апеляційної інстанції й на те, що ухвалою Голопристанського районного суду від 03 березня 2014 р. скасовані визначені ухвалою слідчого судді від 27 червня 2013 р. додаткові обов`язки позивача, повернуто йому паспорт громадянина України, тому посилання позивача на позбавлення його виборчого права є безпідставним, оскільки у 2013 р. на виборчих округах Херсонської області вибори не проводилися, а у 2014 р. паспорт йому вже було повернуто. Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 25 грудня 2014 року скасований арешт майна ОСОБА_1 , а 30 січня 2015 року позивачу також повернуто суму застави у розмірі 91 760, 00 гривень. Таким чином, обмеження у правах позивача, які покладались на нього судом, діяли протягом короткого часу. Також вказує, що ОСОБА_1 на обліку в Херсонській обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок не перебуває, членські внески не сплачує, відстрільні картки не отримував, що унеможливлює здійснення ним полювання відповідно до вимог чинного законодавства, тому посилання суду на те, що позивач був позбавлений можливості займатися полюванням є безпідставними. Крім того зазначає, що районний суд дійшов неправильних висновків про позбавлення позивача права на працю, оскільки останній є самозайнятою особою відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який за власним бажанням припинив адвокатську діяльність і право на зайняття нею було поновлено ОСОБА_1 15 січня 2014 року, на підставі його заяви. Звертає увагу й на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її незаконного збагачення. Позивачем, на його думку, взагалі не надано жодних доказів на підтвердження наявності завданої моральної шкоди в розумінні ст.23 ЦК України, на яку він посилається, як на підставу її відшкодування. Доводів щодо непогодження з рішенням суду про відшкодування майнової шкоди в апеляційній скарзі не наведено. У відзиві на апеляційну скаргу Державна казначейська служба України підтримує апеляційну скаргу УМВС України в Херсонській області та вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права. Також погоджується з тим, що позивач перебував під слідством та судом 34 місяці, а не 63, як вказано у рішенні суду. Вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом, без застосування кратності. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не погодився з позицією апелянта щодо порядку обрахування строку перебування під судом і слідством, вважаючи її такою, що не ґрунтується на законі. Вважає, що суд першої інстанції правильно визначив розмір заподіяної йому моральної шкоди у кратному обчисленні, до того ж вважає, що ця сума не є непомірно обтяжливою для державного бюджету. Також зазначає, що він був позбавлений права бути обраним в органи влади, оскільки у 2013 році проходили повторні вибори в одномандатних округах до Верховної Ради, а також відбувалися проміжні місцеві вибори в інших областях, а він був позбавлений права бути обраним. Кредит і соціальну допомогу він не міг отримати в 2013 році, саме тоді, коли у нього був вилучений паспорт, тому зазначає, що повернення йому паспорта в 2014 році на розмір моральної шкоди не впливає. З позицією апелянта в тій частині, що він є адвокатом, який у січні 2014 року поновив адвокатську діяльність, а тому під час перебування під слідством та судом міг отримувати доходи він не погоджується, так як співробітники правоохоронних органів принижували його імідж перед потенційними клієнтами і він не міг повноцінно займатися наданням правової допомоги. Відстрільні картки на зайняття полюванням він не отримував, так як ухвалою слідчого судді від 02 серпня 2013 р. його позбавлено права користуватися зброєю, що не свідчить про те, що права на зайняття полюванням він не мав взагалі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав. Судом встановлено, що 27 червня 2013 р. ОСОБА_1 , який обіймав посаду заступника Новофедорівського сільського голови з питань діяльності виконавчих органів було затримано до 28 червня 2013 р., поміщено до слідчого ізолятора та йому пред`явлено підозру у скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст.368 КК України, ст.27 ч.4 ст.369 КК України, ч.1 ст.190 КК України. 24 жовтня 2013 р. кримінальне провадження направлено до суду. Справа розглядалась судами всіх інстанцій двічі, дії обвинуваченого остаточно кваліфіковано за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України. Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 30.06.2016 р. його звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.190 КК України, кримінальне провадження закрито на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Останнім вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 27 грудня 2016 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 27 березня 2017 р. позивача визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України та виправдано за відсутністю події злочину. Постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2018 р. зазначені судові рішення залишені без змін. Суд першої інстанції вважав, що позивач перебував під слідством і судом з 27 червня 2013 р. по 11 жовтня 2018 р., що складає 63 місяці 14 днів і з цього періоду виходив при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню. Із визначеним судом строком перебування позивача під слідством і судом колегія суддів погодитись не може, оскільки такий порядок обчислення не ґрунтується на законі. Згідно з частинами першою-четвертою статті 532 КПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення Враховуючи положення КПК України, а також те, що вирок Голопристанського районного суду Херсонської області, яким позивача виправдано за інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями набрав законної сили 27 березня 2017 р., то саме з цієї дати позивач вважається таким, що реабілітований та позбавлений будь-яких обмежень у правах, а кримінальне переслідування відносно нього - завершеним. Також не ґрунтуються на законі й доводи апелянта про переривання строку перебування позивача під слідством і судом внаслідок постановлення відносно нього вироку від 10 жовтня 2014 р., оскільки цей вирок у подальшому було скасовано і відносно позивача знову проводилися слідчі дії. Висновок про те, що право на відшкодування моральної шкоди необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу повідомлення про підозру до набрання виправдувальним вироком законної сили, викладено і в постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі №759/2807/18. Отже позивач у даній справі ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 27 червня 2013 р. до 27 березня 2017 р., що становить 45 місяців. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного Єдиного казначейського рахунку 899 731, 50 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності. Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої позивачу, суд прийняв до уваги те, що в результаті незаконного перебування його під слідством та судом порушувались його конституційні права на вільне пересування, вільне володіння своїм житлом та іншим майном, право на працю, оскільки позивач не мав можливості працювати на раніше займаній ним посаді, а після його звільнення не мав можливості вільно користуватись корпоративними правами. Спричинена позивачу моральна шкода також полягала у душевних та психічних стражданнях, моральних втратах, яких він зазнав внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, незаконному притягненні його до кримінальної відповідальності, що призвело до порушення нормальних та звичних життєвих зв`язків, необхідності захищатись від необґрунтованих обвинувачень та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Перебування під слідством та судом передбачало обов`язкову участь позивача у слідчих діях, необхідність явки до органу досудового розслідування, у тому числі, й для реєстрації, а також у судові засідання. Як зазначив районний суд, вказані обставини зумовлюють негативні зміни у психічному стані будь-якої людини і полягають у завданні їй душевних страждань. Позивач, маючи статус адвоката, не міг безперешкодно займатись адвокатською діяльністю, здійснювати захист прав та інтересів інших осіб у кримінальному провадженні, оскільки й сам мав статус підозрюваного, обвинуваченого, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своєї професійної діяльності, звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми. З урахуванням вказаних обставин суд вважав, що позивач має право на відшкодування йому моральної шкоди у двократному розмірі мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування його під слідством і судом. Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком. Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Згідно із частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу. За пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон № 266/94-ВР) відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. В постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. У даній справі суд першої інстанції, поклавши в обґрунтування свого рішення доводи позивача, не дав оцінку доводам відповідача, викладеним під час розгляду судом справи. Так, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що всі перелічені вище обмеження мали місце протягом нетривалого часу, а знаходження у слідчому ізоляторі було обмежено 1 добою. Крім того, обмеження виборчих прав позивача, можливості займатися полюванням, можливості отримувати доходи від адвокатської діяльності не підтверджуються наявними у справі доказами. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що визначений судом розмір моральної шкоди позивачем не доведений. Враховуючи характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, що були потрібні для відновлення душевного стану колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок завдання позивачу моральної шкоди у зв`язку з безпідставним перебуванням під слідством та судом на його користь підлягає стягненню відшкодування у розмірі 212 035 грн. (4723 грн. х 45 місяців). З урахуванням викладеного рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а стягнута судом моральна шкода зменшенню до розміру, зазначеного у постанові. Керуючись ст.ст.367,374,376 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області задовольнити частково. Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 червня 2020 року змінити, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу досудового розслідування з 595098 гривень до 212 035 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко Повний текст постанови складений 17 листопада 2020 року. Суддя О.М. Полікарпова