Постанова 4817 № 607/6424/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/6424/20Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/817/752/20 Доповідач - Щавурська Н.Б. Категорія - 310000000 Д О Д А Д К О В А П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 жовтня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Щавурська Н.Б. суддів - Сташків Б. І., Храпак Н. М., секретаря - Сович Н.А., сторін - представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Боднар О.В., представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Майки М.Б., розглянувши у відкритому провадженні заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат при вирішенні судом апеляційної скарги ОСОБА_2 в справі № 607/6424/20, ВСТАНОВИВ: На розгляді Тернопільського апеляційного суду перебувала апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 17 квітня 2020 року в цивільній справі № 607/6424/20 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову. До закінчення судового розгляду, в доповненнях до відзиву на апеляційну скаргу заявником ОСОБА_1 було заявлено клопотання про стягнення судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу, розмір яких згідно попереднього орієнтовного розрахунку складав 3 000 грн, з одночасним повідомленням суду про наміри подання доказів на підтвердження остаточного розрахунку у встановлені законом строки. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 17 квітня 2020 року - без змін. 21 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського апеляційного суду з заявою про приєднання додаткових доказів на підтвердження факту понесених нею судових витрат при розгляді справи апеляційним судом і про стягнення таких витрат у розмірі 3 000 грн на її користь з відповідача ОСОБА_2 , у задоволенні апеляційної скарги якого судом апеляційної інстанції відмовлено. У письмових запереченнях щодо стягнення судових витрат, відповідач ОСОБА_2 вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу позивача не є співмірним зі складністю справи та виконанням адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг з виконаних робіт та ціною позову. Крім цього, на думку відповідача, розподіл судових витрат здійснюється лише при прийнятті судом рішення по суті спору або в додатковому рішенні й з урахуванням того, що апеляційним судом спір по суті позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя не вирішувався, а лише переглядалася процесуальна ухвала, що оскаржується окремо від рішення суду, то вважає, що апеляційний суд позбавлений можливості прийняття рішення про стягнення витрат на правову допомогу. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно вимог п.п. в). п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції повинна містити в тому числі розподіл судових витрат понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Як вбачається зі змісту резолютивної частини постанови Тернопільського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року в даній справі, судові витрати покладено судом на сторони в межах, ними понесених. Разом з тим, звукозапис судового засідання, яке відбулося 16 вересня 2020 року, технічними засобами свідчить про те, що судом при проголошенні вступної та резолютивної частини рішення питання розподілу судових витрат не було вирішено, а отже - при виготовленні резолютивної частини рішення що стосується судових витрат фактично мала місце описка, що може бути у подальшому виправлена судом, яким її було допущено, в порядку встановленому ЦПК, в той час як невирішення апеляційним судом при прийнятті своєї постанови за апеляційною скаргою ОСОБА_2 питання розподілу судових витрат в зв`язку з апеляційним розглядом справи відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України є підставою для ухвалення судом апеляційної інстанції додаткового рішення за заявою ОСОБА_1 . У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Боднар О.В. заяву про стягнення судових витрат, понесених її довірителькою в зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції підтримала; просила її задовольнити з урахуванням поданих нею у встановлені законом строки відповідних доказів та факту відмови судом апеляційної інстанції апелянту в задоволенні його апеляційної скарги. Представник заявника (відповідача ОСОБА_2 ) адвокат Майка М.Б. відносно задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат, пов`язаних з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, заперечив з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Ознайомившись з заявою позивача ОСОБА_1 , заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги заявника підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав. Судом апеляційної інстанції встановлено, що інтереси заявника (позивача) ОСОБА_1 при вирішенні апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 17 квітня 2020 року представляла адвокат Боднар О.В., що стверджується наявними в матеріалах справи ордером про надання правничої допомоги від 11.08.2020 року, виданого на підставі договору № 35-А від 04.08.2020 року, а також самим договором (а.с. 64, 83). Зі змісту договору № 35-А від 04.08.2020 року вбачається, що такий укладено між позивачем та адвокатом Боднар О.В. на представництво Клієнта в Тернопільському апеляційному суді у цивільній справі № 607/6424/20 про оскарження ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 17.04.2020 року, якою вирішувалось питання забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 . Згідно п. 4.3 Договору передбачено сплату Клієнтом Адвокатському об`єднанню в особі керуючого адвоката Боднар О.В. гонорару в розмірі 3 000 грн, при визначенні розміру якого згідно п. 4.2 Договору враховуються: обсяг і час роботи, що потрібні для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом адвокатського об`єднання інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин Адвокатського об`єднання з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката Адвокатського об`єднання. 04.08.2020 року ОСОБА_1 було сплачено Адвокатському об`єднанню, з яким укладено договір про надання правової допомоги 3 000 грн, що стверджується відповідною квитанцією за № 0. 0. 1790168430.1 (а.с. 33). Також, до заяви про стягнення судових витрат позивачем долучено копію підписаного сторонами акту виконаних робіт від 21.09.2020 року, що містить перелік робіт, витрачений на їх виконання час і вартість таких робіт. Даний перелік включає: консультацію адвоката тривалістю 1 год.; підготовку відзиву на апеляційну скаргу 07.08.2020 року та доповнення до відзиву від 11.08.2020 року; участь в судовому засіданні 16.09.2020 року. З протоколу судового засідання від 16 вересня 2020 року вбачається, що вказаного числа адвокат Боднар О.В. брала участь у судовому засіданні, як представник заявника (позивача) ОСОБА_1 (а.с. 73-74) Матеріали справи містять містять відзив ОСОБА_1 (а.с. 51-53) і доповнення до відзиву (а.с. 62), складені адвокатом Боднар О.В. на підставі умов договору про надання правової допомоги. Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з положеннями п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076- VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Відповідно до п.п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Зі змісту ст.ст. 10-13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19). Враховуючи те, що наданий адвокатом Боднар О.В. в інтересах ОСОБА_1 обсяг робіт, пов`язаний з переглядом апеляційним судом апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу суду першої інстанції, якою задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, відповідає умовам укладеного між сторонами договору, а останній - вимогам ЦПК, що визначає право особи на правову допомогу, подання відзиву та участь в судових засіданнях; приймаючи до уваги факт повного виконання адвокатом передбачених договором робіт (що стверджується відповідним актом з переліком робіт і зазначенням їх вартості та витрат часу на їх виконання) та факт оплати позивачем таких робіт (що стверджується наявною у справі квитанцією), колегія суддів приходить до висновку, що витрати позивача на правову допомогу були дійсними та необхідними, в зв`язку з чим заява ОСОБА_1 про стягнення в її користь з ОСОБА_2 судових витрат, пов`язаних з переглядом судом апеляційної інстанції апеляційної скарги останнього підлягає до задоволення. Також, беручи до уваги детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (а.с. 84) та кількість затраченого часу на вказані роботи (консультацію, складання відзивів, участь у судових засіданнях), складність справи та її значення для сторони позивача з урахуванням ціни позову, колегія суддів приходить до висновку, що сума понесених витрат на правову допомогу в розмірі 3 000 грн є обґрунтованою, а заперечення представника відповідача в частині неспівмірності даних витрат і зменшення судом їх розміру до 100 грн, як такі, що недоведені, колегія суддів відхиляє. Підлягають відхиленню й заперечення представника відповідача в частині відсутності правових підстав для стягнення судових витрат в користь позивача й з посиланням на те, що розподіл судових витрат здійснюється лише при прийнятті судом рішення по суті спору або в додатковому рішенні й з урахуванням того, що апеляційним судом спір по суті позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя не вирішувався, а лише переглядалася процесуальна ухвала, що оскаржується окремо від рішення суду, то не підлягають стягненню й судові витрати. При цьому, апеляційний суд виходить з того, що обов`язком щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (про що й було заявлено позивачем ОСОБА_1 ) суд апеляційної інстанції наділений безпосередньо вимогами п.п. в) п. 4) ч. 1 ст. 382 ЦПК України, яка визначає зміст постанови суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, а наслідком невирішення вказаного питання відповідною постановою є прийняття судом апеляційної інстанції додаткової постанови відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 15; 81 ч.ч. 1, 5, 6; 133 ч. 1, ч. 3 п. 1; 137 ч.ч. 2-6; 141 ч. 8; 270 ч. 1 п. 3; 381 ч.ч. 1, 3; 382 ч.ч. 1, 2; 384 ч. 1; 389 ч. 1; 390 ч. 1; 391 ч. 1 Цивільного процесуального кодексу України, суд П О С Т А Н О В И В: Заяву ОСОБА_1 - задовольнити. Прийняти в цивільній справі № 607/6424/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 17 квітня 2020 року. Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції в розмірі 3000 (три тисячі) грн. Додаткове рішення набирає законної сили з дня його прийняття і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції в особі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Дата складання повного судового рішення 02 листопада 2020 року. Головуючий Судді