Постанова 4855 № 620/37/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/37/20 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Аліменка В.О., Пилипенко О.Є., секретаря Ткаченка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач 1, ГУ ДФС у Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25 лютого 2019 року, яким на підприємця накладено штраф у розмірі 10000,00 грн., за здійснення реалізації алкогольного напою по ціні, що є нижчою за мінімально встановлену. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем проведено фактичну перевірку за відсутності законодавчо закріплених для цього підстав. Також під час перевірки контролюючим органом не проведено ідентифікацію проданих алкогольних напоїв за кодом УКТЗЕД. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року залучено до участі у справі співвідповідача Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - відповідач 2, ГУ ДПС у Чернігівській області) та позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та не дослідження всіх обставин у справі, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що факт порушення положень постанови Кабінета Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957 підтверджується фіскальним чеком. У відзив на апеляційну скаргу позивач наголошує, що висновки контролюючого органа про вчинення ним порушення базуються виключно на даних, отриманих з контрольних стрічок Z-звітів, які не є належними доказами здійснення ним реалізації алкогольного напою за ціною, нижче встановленої. Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду - змінити, з таких підстав. Судом установлено, що співробітниками ГУ ДФС у Чернігівській області проведено фактичну перевірку за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, закусочної, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить позивачу. За результатами перевірки 06 лютого 2019 року складено акт, в якому зазначено, що на місці торгівлі здійснено реалізацію алкогольного напою - коньяку ERIVANI 0,25 л міцністю 40 градусів по ціні 56,00 грн, що станом на 06 лютого 2019 року є нижче за мінімальну ціну (мінімальна ціна становила 64,16 грн). Виявлення зазначеного факта, стало підставою для висновку про порушення позивачем вимог статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». У зв`язку з виявленням зазначеного порушення, 25 лютого 2019 року ГУ ДФС у Чернігівській області прийняло податкове повідомлення - рішення № 00000571406 , яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10000,00 грн. Уважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності підстав для проведення фактичної перевірки позивача, а також не доведено факт реалізації алкогольного напою за ціною, що Є нижчою за мінімально встановлену постановою Кабінета Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30 жовтня 2008 року №957. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - ПК України). Відповідно до підпункта 20.1.4 пункта 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Пунктом 75.1 статті 75 ПК України закріплено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно підпункта 75.1.3 цієї правової норми фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення фактичних перевірок врегульований положеннями статті 80 ПК України. Відповідно до підпункта 80.2.4 пункта 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що право на проведення фактичної перевірки виникає у посадових осіб контролюючого органа за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказа на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки. Підстави для проведення перевірки чітко визначені пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки у випадках передбачених пунктом 81.1 статті 81 ПК України. Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист. Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 та від 04 вересня 2020 року у справі №821/1274/18. Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень визначених Податковим Кодексом. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як убачається із матеріалів справи, підставою проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.2. пункту 80.2. статті 80 ПК України, є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року відповідачів зобов`язано надати суду належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для прийняття 05 лютого 2019 року наказа №196 про проведення фактичної перевірки позивача. На виконання ухвали суду відповідачем 2 надано копію доповідної записки, згідно якої за результатами аналіза даних підсистеми «Виторги» АІТ «Податковий блок» встановлено, що суб`єкти господарювання, серед яких є позивач, не забезпечують щоденну передачу фіскальних Z-звітів, що може свідчити про можливість порушення пункта 9 статті 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та пункта 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року №637. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача 1 були наявні правові підстави для призначення та проведення фактичної перевірки позивача. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР з наступними змінами і доповненнями у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №481/95-ВР). Відповідно до статті 1 цього Закону мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари. Право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої закріплено за Кабінетом Міністрів України частиною 9 статті 18 Закону України №481/95-ВР На реалізацію наведеної бланкетної норми 30 жовтня 2008 року Урядом прийнято постанову №957, якою установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв. Згідно примітки до зазначеної вище постанови мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, віскі, рому та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини, джину та ялівцевої настоянки, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п`ять зірочок, інших спиртових дистилятів та спиртових напоїв, у тому числі бренді ординарного, горілки виноградної, інших зброджених напоїв, сумішей із зброджених напоїв та сумішей зброджених напоїв з безалкогольними напоями різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об`ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків. Абзацом 13 частини 2 статті 17 Закону України №481/95-ВР встановлено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень. Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що безпосереднім об`єктом правопорушення (предметом) є конкретний алкогольний напій, який відповідно до згаданих положень статті 1 Закону та відповідно до постанови №957 визначається за кодом УКТ ЗЕД, а не за назвою в документах суб`єкта господарювання. З огляду на викладене, а також враховуючи те, що висновок контролюючого органу про допущення позивачем порушення вимог Закону України №481/95-ВР ґрунтуються лише на підставі даних, отриманих з контрольних стрічок Z-звітів, без перевірки реалізованих алкогольних напоїв на відповідність кодам УКТ ЗЕД, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про недоведеність з боку відповідача належними доказами складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацем 13 частини 2 статтею 17 Закону України №481/95-ВР. Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10 липня 2020 року у справі №816/4191/15 та від 24 січня 2019 року у справі №803/1789/16. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виключно з підстав, викладених у постанові апеляційного суду. Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області задовольнити частково. Змінити мотивувальну частину рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, виклавши її у редакції цієї постанови. У решті судове рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді В.О. Аліменко О.Є. Пилипенко