Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/9960/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9960/15 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Келеберда В.І., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2020 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» Ірклієнко Ю.П. про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2020 року залишено без розгляду заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.05.2020 про визнання виконавчого листа №826/9960/15 від 11.09.2019, таким що не підлягає виконанню. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову увалу, якою справу №826/9960/15 направити для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до уповноваженої особи та Фонду, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо розгляду звернень позивача та задоволення його вимог про усунення порушення бухгалтерського (банківського) обліку вкладу ОСОБА_1 і поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 тис. 200 доларів США за вкладним рахунком № НОМЕР_1 ; - зобов`язати відповідачів усунути порушення бухгалтерського (банківського) обліку вкладу позивача шляхом поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 тис. 200 доларів США за вкладним рахунком № НОМЕР_1 ; - зобов`язати відповідачів внести ОСОБА_1 до переліку й реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), запис щодо обліку суми вкладу ОСОБА_1 за договором вкладу «Родинний» від 05 серпня 2014 року № ВДР-163660:840 у загальному розмірі 3 тис. 600 доларів США та нарахованих за вкладом відсотків. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 22 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року, закрив провадження у справі в частині позовних вимог про: визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо розгляду звернень позивача та задоволення вимог про усунення порушення бухгалтерського (банківського) обліку вкладу ОСОБА_1 і поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 тис. 200 доларів США за вкладним рахунком № НОМЕР_1 ; зобов`язання відповідачів усунути порушення бухгалтерського (банківського) обліку вкладу позивача шляхом поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 тис. 200 доларів США за вкладним рахунком № НОМЕР_1 . Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 22 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року, в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовив. Велика Палата Верховного Суду постановою від 27 лютого 2019 року залишила без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2015 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року, а вказані судові рішення залишила без змін. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року задовольнила частково: скасувала вказані судові рішення та ухвалила нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнила частково: зобов`язала уповноважену особу включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, та подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) від 05 серпня 2014 року № ВДР-163660:840 у національній валюті України в сумі, еквівалентній 1 (одній) тис. 200 (двомстам) доларам США, виходячи з офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом ПАТ «Терра банк» з ринку та здійснення тимчасової адміністрації. В іншій частині позовних вимог відмовила. 11 вересня 2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист в частині зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Терра банк» Ірклієнка Юрія Петровича включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) від 05 серпня 2014 року № ВДР-163660:840 у національній валюті України в сумі, еквівалентній 1 (одній) тис. 200 (двомстам) доларам США, виходячи з офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства «Терра банк» з ринку та здійснення тимчасової адміністрації. Згідно з зазначеного виконавчого листа, стягувач - ОСОБА_1 , боржник - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Терра банк» Ірклієнко Юрій Петрович. 25 травня 2020 року до суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, обґрунтована тим, що боржника на дату видачі виконавчого листа у даній справі вже не існувало, оскільки юридична особа ПАТ «Терра банк» припинена 15.05.2019, повноваження заявника як ліквідатора щодо такого банку припиненні в силу положень ст.ст. 37, 53 Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Суд першої інстанції, залишаючи без розгляду заяву відповідача про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, дійшов висновку, що із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню звернувся Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який не є ані стягувачем, ані боржником за виконавчим документом. Суд першої інстанції зазначив, що ст. 374 КАС України регулює питання визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не передбачає правових наслідків у разі подання такої заяви не стягувачем або боржником. Відповідно до ч. 3 ст. 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність застосування наслідків, передбачених статтею 240 КАС України в частині залишення без розгляду поданої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб заяви про визнання виконавчого листа №826/9960/15 від 11.09.2019, таким що не підлягає виконанню. В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач зазначив, що ухвала суду від 18.06.2020 постановлена з порушенням норм процесуального права. Апелянт зауважує, що ст. 166 КАС України не застосовується до спірних правовідносин, оскільки лише норма ст. 374 КАС України визначає порядок подачі та розгляду заяви з процесуальних питань про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Також апелянт підкреслює, що ст. 167 не містить такої підстави для повернення заяви з процесуальних питань, як її подання особою, що не є стягувачем чи боржником у виконавчому провадженні, а ст. 374 КАС України не містить такої підстави для залишення заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, без розгляду як її подання особою, що не є стягувачем чи боржником у виконавчому провадженні. Також апелянт вказує, що ст. 240 КАС України не застосовується до спірних правовідносин, оскільки вона застосовується до заяв по суті, якою заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не може бути. За наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Згідно частини першої статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. У відповідності до вимог частин другої та третьої статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Тобто, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, пов`язано з певними обставинами, які мали місце на момент його видачі (пред`явлення до виконання), зокрема: помилковою видачею; коли судове рішення не підлягало негайному виконанню і не набрало законної сили або пред`явлено до виконання після скасування судового рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист; повним (частковим) погашенням боргу, щодо якого видано виконавчий лист, або з інших причин. При цьому, словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, які, наприклад, пов`язані із процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, стаття 374 КАС України надає право суду, який видав виконавчий лист, за заявою стягувача або боржника у певних випадках визнати цей виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Однак, заявником не наведено доводів та не надано доказів, які б свідчили, що виконавчий лист видано помилково або, що обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, чи має місце добровільне виконання судового рішення боржником або ж іншою особою. Також, заявником не наведено й інших причин, які могли б стати підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі і відновлення справедливості передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати судове рішення (п. 40 рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»). Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Відтак, виконання судового рішення є приводом для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження. Отже, підстави, визначені процесуальним законом для визнання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва від 11.09.2019 року, таким, що не підлягає виконанню, відсутні. У той же час, колегія суддів звертає увагу на статтю 370 КАС України згідно якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У свою чергу, фактичне виконання рішення, ухвали, постанови суду є невід`ємною частиною судового процесу і свідчить про реальну спроможність державних органів забезпечити виконання рішення суду, як завершальну стадію судового процесу, на результат якої направлені очікування та сподівання особи, права якої порушено. Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на доступ до суду було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін (справа «Ромашов проти України, рішення від 27.07.2004 року). У рішенні Європейського Суду України з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Півень про України» визначено, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишається невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні. Отже, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що задоволення заяви відповідача про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню без належних на то підстав призведе до невиконання судового рішення, що суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку із чим суд першої інстанції правомірно задовольнив заяву ОСОБА_1 про повернення заяви про визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню особі, яка її подала. Водночас, апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва. Так, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Оскільки порушення норм процесуального права суду першої інстанції, зазначених апелянтом, не призвело до неправильного вирішення питання в рамках спірних правовідносин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги шляхом скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2020 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Колегією суддів також враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Керуючись ст.ст. 308, 310, 316, 322, 325, 328, 329, 374 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 16.11.2020 року